Рішення № 78318358, 05.12.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа 303/238/16-ц

Провадження 2/303/2176/18

номер рядка стат. звіту - 26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2018 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Курах Л.В., за участю секретарі Багин Р. С., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Мукачево цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованість за кредитним договором, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 травня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №MKAWGA00000040, згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 20000 доларів США на термін до 19 травня 2017 року та зобов’язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, визначені кредитним договором. На забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Належним чином ОСОБА_2 свої зобов’язання не виконав, а тому станом на 17 грудня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 101 927,50 доларів США, яка складається з : 18 671,90 доларів США заборгованість за кредитом; 25682,69 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом; 3360 доларів США – заборгованість за комісією за користування кредитом; 49349,09 доларів США пеня; 10,63 доларів США штраф (фіксована частина); 4 853,18 доларів США штраф (процентна складова).

На позовну заяву відповідачем ОСОБА_2 подано заперечення згідно якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В запереченні зазначав про збільшення в односторонньому порядку позивачем процентної ставки за користування кредитними коштами та застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штраф , пені), оскільки позивачем було нарахована пеня більш ніж за сім років (починаючи з 20.01.2009 року та до моменту подачі позову).

На позовну заяву ОСОБА_3 подано заперечення згідно якого зазначала, що договір поруки є припиненим, оскільки позивачем в односторонньому порядку підвищено процентну ставку чим збільшено обсяг відповідальності поручителя, що є підставою для визнання договору поруки припиненими. Окрім того просила застосувати позовну давність.

У березні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та застосування реституції. Посилаються на те, що кредитний договір №MKAWGA00000040 від 22 травня 2007 року укладено з порушенням норм оскільки ці умови встановлюють неправомірні правила зміни відсоткової ставки. Зазначали, що в 2009 році Банк уже звертався до позичальника з позовом про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 22268, 00 доларів США . У зв’язку з викладеним та за зміненими позовними вимогами просили визнати кредитний договір недійсним з моменту підписання, застосувати до сторін двосторонню реституцію.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2016 року , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2016 року, первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2007 року в розмірі 101 927.50 доларів США, що за курсом 23,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17 грудня 2015 року становить 2396 315,47 гривень. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2016 року в частині зустрічних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору та застосування реституції залишено без змін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у позові. Послався на обставини викладені в позові та в письмових поясненнях. Вказав, що посилання відповідача про неповідомлення його про збільшення процентної ставки не відповідають дійсності, оскільки відповідачеві відправлялися повідомлення про це, однак доказів цього вони не мають можливості надати, так як такі не збереглися. Щодо застосування позовної давності то зазначила, що позов подано в межах трирічного строку, так як з позовом про стягнення заборгованості Приватбанк звернувся в 2016 році, попереднє рішення апеляційного суду від 25.10.2013 року про виселення відповідача, що свідчить про переривання строку позовної давності. Окрім того, відповідно до умов кредитного договору відсотки по кредиту нараховуються до повного погашення боргу. З приводу заборгованості за період з 22.05.2007 року по 16.03.2009 року то наявне судове рішення, яким встановлені обставини за даний період заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги позову не визнав в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені письмових запереченнях на позов. Додатково вказав, що його ніхто не попереджав про збільшення процентів. Зазначав що рішення суду про звернення стягнення не виконано.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову не визнала в повному обсязі посилаючись на обставини, що викладені в письмових запереченнях на позов.

Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову не визнала в повному обсязі посилаючись на обставини, що викладені в зустрічному поз письмових запереченнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на позов.

Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи № 2-1693/09, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

22 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № MKAWGA00000040 (а.с.13-15), відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 20000 доларів США на ремонт будинку та 2 268,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 19 травня 2017 року.

22 травня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким вона взяла на себе зобов’язання відповідати перед Банком за зобов’язаннями ОСОБА_2, передбаченими кредитним договором від 22 травня 2007 року № MKAWGA00000040 (а.с.16).

Позичальник зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно розрахунком заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2007 року № MKAWGA00000040 станом на 17 грудня 2015 року становить 101 927.50 доларів США, з яких: 18 671,90 доларів США – заборгованість за кредитом; 25 682,69 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом; 3360,00 доларів США – пеня; 10.63 доларів США – штраф (фіксована частина) ; 4 853,18 доларів США (процентна складова) (а.с.4-7).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05 травня 2009 року позовні вимоги закритого акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2007 року №MKAWGA00000040 в розмірі 19162.57 доларів США звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку , який розташований за адресою Закарпатська область Мукачівський район с.Куштановиця, буд.59. На даний час рішення не виконане. Представник позивача та відповідачі та їхній представник не заперечували щодо не виконання даного рішення.

В частині оцінки доводів заявника про продовження нарахування процентів за кредитним договором після звернення стягнення на предмет іпотеки судом враховано таке.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, згідно із наведеним положенням Закону право на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя у разі невиконання вимоги банку про дострокове виконання основного зобов'язання, тобто пред'явленню позову про звернення стягнення на предмет іпотеки обов'язково має передувати пред'явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що банк, пред'явивши до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави, скористався своїм правом дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, змінивши строк виконання основного зобов'язання в повному обсязі. Пред'явивши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-41цс14,від 07 червня 2017 року у справі № 6-298цс17.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки після спливу строку кредитування позивач втратив право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для посилання на нарахування процентів як довід наявності заборгованості перед банком після звернення стягнення на предмет застави.

За встановленими судом обставинами згідно із наданим розрахунком банк просить стягнути кредитну заборгованість, розраховану за період з 22.05.2007 року до 17.12.2015 року, у тому числі, за сумою кредиту, відсотками та пенею.

Доводи представника позивача щодо наявності у матеріалах належного розрахунку заборгованості з урахуванням усіх складових, з аналізу якого можливо встановити обґрунтованість позовних вимог банку, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути взяті до уваги.

Щодо доводів відповідача про одностороннє підняття позивачем процентної ставки, то такі є необгрунтованими.

Відповідно до пунктів 2.3 та 2.3.1 кредитного договору зазначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в України , а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого національним банком України на момент укладення договору, зміні облікової ставки Національного банку України, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою Національного банку України). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати набрання чинності зміненою процентною ставкою.

Відповідач в порушення цих вимог, безпідставно в односторонньому порядку провів збільшення фіксованої процентної ставки з 25.11.2008 року з 11,04 % до 13,08% річних.

З пояснень представника позивача вбачається, що ними було повідомлено про збільшення відсоткової ставки, однак письмові докази цього не збереглися, а тому доказів щодо правомірності підняття ставки відсутні.

Виходячи з наведеного у період з 22.05.2007 року по 25.11.2008 рік процентна ставка за кредитним договором становила 11,04% на рік, з 25.11.2008 року по 16.03.2009 року процентна ставка за кредитним договором становила 13,08 % на рік, а тому заборгованість за відсотками з 25.11.2008 року по 16.03.2009 рік слід перерахувати за процентною ставкою 11,04% на рік.

Заборгованість за процентами у період з 25.11.2008 року по 20.01.2009 рік є добуток: 18223,94 (заборгованість за тілом кредиту, розмір якої впродовж вказаного періоду не змінювався)*56 днів (з 25.11.2008 року по 20.01.2009 року включно)*0,033 та дорівнює 336,78 дол.США.

Заборгованість за процентами у період з 20.01.2009 року по 20.02.2009 рік є добуток:18135,32 гривень (заборгованість за тілом кредиту, розмір якої впродовж вказаного періоду не змінювався)*31 днів (з 20.01.2008 року по 20.02.2009 року включно)*0,033 та дорівнює 185,52 дол.США

Заборгованість за процентами у період з 20.02.2009 року по 16.03.2009 рік є добуток:18039,25 гривень (заборгованість за тілом кредиту, розмір якої впродовж вказаного періоду не змінювався)*24 днів (з 20.02.2009 року по 16.03.2009 року включно)*0,033 та дорівнює 142,87 дол.США

Щодо доводів представника позивача стосовно обставин, які встановлені судовим рішенням Мукачівського міськрайонного суду стосовно суми заборгованості станом на 16.03.2009 рік, яка вже включає період за який було піднято відсоткову ставку з 11,04% річних на 13,08% річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За правилами частини третьої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

При ухваленні рішення від від 05 травня 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення справа №2-1693/09, судом було встановлено розмір заборгованості станом на 16.03.2009 року, позивачем не надавались докази про обґрунтованість підняття відсоткової ставки з 11,04% до 13,08% річних. І даній обставині судом не було надано оцінки.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

У частині третій статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення змісту частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (синонім слів «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про беззаперечний висновок, що за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність категорично не підлягає застосуванню судом. Тобто в цій нормі права встановлено певні суб'єктивні межі застосування позовної давності: передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність - як загальна, так і спеціальна - є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

У матеріалах цивільної справи а саме згідно заперечень на первісний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.49-50,55-56) заявили про застосування спеціальної позовної давності, яка була подана до ухвалення судом першої інстанції рішення, як це передбачено частиною третьою статті 267 ЦК України.

А тому суд застосовує позовну давність за заявою сторони відповідачів до вимоги про стягнення заборгованості по пені в сумі 52,43 дол.США гривень, відповідно до ст. 258 ЦК України яка становить один рік.

Стосовно позовних вимог позивача до стягнення кредитної заборгованості з відповідача ОСОБА_3 солідарно, як поручителя за договором поруки від 22 травня 2007 року.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», припинення договору поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Якщо в договорі поруки не узгоджені можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з підстави зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2013 року у справі № 6-172 цс12 було викладено правову позицію про те, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Наведений вище висновок Верховного Суду України щодо застосування ч. 1 ст. 559 ЦК України, за правилом ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права і відступлення від зазначеної позиції має бути обґрунтовано наведенням відповідних мотивів.

Згідно п.13 договору поруки до кредитного договору від 22 травня 2007 року №MKAWGA00000040 зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. (а.с.16)

З листа Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» №30.1.0.0/2-972 від 18.12.2015 року (а.с.9), адресованого ОСОБА_3 та розрахунку заборгованості (а.с.4-7), доданого до позовної заяви, вбачається, що банк в односторонньому порядку прийняв рішення про підвищення відсотків за кредитним договором до 13,08% на рік з 25.11.2008 року.

Про вказані зміни до умов договору не було повідомлено поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Дану обставину сторони не заперечували.

Враховуючи наведені обставини, та те що представник позивача не заперечував, щодо не повідомлення поручителя про збільшення відсоткової ставки та не укладення додаткових угод доводи заперечень на первісну позовну заяву про те, що в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України, порука перед банком за належне виконання ОСОБА_3 зобов"язань за кредитним договором, є припиненою, заслуговують на увагу.

В запереченнях на позовну заяву поручитель ОСОБА_3 ще й обґрунтовувала необхідність застосувати загальну позовну давність до вимог Банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Суд не вирішує питання строків позовної давності, оскільки визначив самостійну підставу для відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя – припинення договору поруки.

Крім того,відповідно до п.14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14, у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.1), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Оскільки позов задоволено частково то сума до стягнення підлягає у розмірі 7987,70 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 81,141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.267, 526, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 19009,11 доларів США з яких: 18 223,94 доларів США заборгованість за кредитом; 665,17 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом , що за офіційним курсом НБУ станом на 26.11.2018 року становить 530 164,08 гривень.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» витрати, понесені на сплату судового збору, в сумі 7987 грн.70 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення,з урахуванням п.15.5.Перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, вул..Набережна Перемоги, буд.50, код ЄРДПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2.

Повний текст рішення складено 05 грудня 2018 року.

Головуюча Курах Л.В.