Рішення № 78317430, 26.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/6379/17

Єдиний унікальний номер № 205/6379/17

Провадження № 2/205/522/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» 28.09.2017 року звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до договору від 05.05.2011 року б/н відповідач отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник свої зобов’язання за кредитом не виконав, внаслідок чого станом на 10.09.2017 року виникла заборгованість у розмірі 137201,11 грн., з яких: 14189,56 грн. – заборгованість за кредитом; 112701,97 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3300,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 6509,58 грн. – штраф (процентна складова).

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 137201,11 грн., з яких: 14189,56 грн. – заборгованість за кредитом; 112701,97 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3300,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 6509,58 грн. – штраф (процентна складова), та судові витрати.

17.04.2018 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про скасування заяви та визнання договору надання банківських послуг недійсним.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про скасування заяви та визнання договору надання банківських послуг недійсним, – визнано неподаною та повернуто позивачу.

Представник позивача письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у заяві від 26.11.2018 року просила провести судове засідання без її участі та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до договору від 05.05.2011 року б/н ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 9-10).

Згідно розрахунку станом на 10.09.2017 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 137201,11 грн., з яких: 14189,56 грн. – заборгованість за кредитом; 112701,97 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3300,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 6509,58 грн. – штраф (процентна складова) (а.с. 6-8).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов’язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 року по справі № 6-1457цс16.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 р. № 6-14цс14.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Тобто строк дії кредитного договору сплинув 05.05.2012 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, після спливу строку дії договору, банком проводилось автоматичне списання коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що не може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на визнання боргу.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що трирічний строк позовної давності сплив 05.05.2015 року, в той час як позивач звернувся до суду з позовом лише 28.09.2017 року.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, з урахуванням того, що позивач звернувся з даним позовом з пропуском трирічного строку позовної давності, і відповідач ставить питання про застування строків позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому сплачений позивачем судовий збір за рахунок відповідача не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15-16, 251-252, 256-258, 261, 264, 525-526, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 77-82, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова