Ухвала суду № 78316929, 28.11.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3410/18

Провадження № 2-з/0203/100/2018

УХВАЛА

28 листопада 2018 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права власності,

у с т а н о в и в:

28 вересня 2018 року представник позивачки адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права власності.

08 листопада 2018 року суд своєю ухвалою відкрив провадження у справі та призначив до слухання у судовому засіданні.

26 листопада 2018 року представником позивачки подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться по вулиці Флотській, 127-Б у місті Дніпрі та заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам укладати з третіми особами правочини, спрямовані на відчуження та/або обтяження зобов’язаннями зазначеного майна до розгляду справи по суті. Заяву обґрунтовано тим, що зазначене майно належить заявниці на підставі договорів дарування від 07.05.2018 р. та 08.05.2018 р., а згодом їй стало відомо, що за результатами подання недостовірної інформації зазначене майно перейшло у власність спочатку до ОСОБА_2, а потім до ОСОБА_3

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 150 ЦПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

Частиною третьою статті 150 ЦПК визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності з частиною першою статті 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Ураховуючи зміст приведених норм, а також принцип співмірності позовних вимог вимогам, викладеним в заяві про забезпечення позову, суд доходить висновку про можливість забезпечення позову лише в частині накладення арешту на житловий будинок з господарчими спорудами. Вважаю, що саме такого виду забезпечення позову буде достатньо, оскільки посилання заявниці на можливе обтяження зобов’язаннями, змінення чи розукомплектування майна чи здачі його в оренду, іпотеку, у користування іншим особам, тощо, фактично є припущенням, що будь-якими доказами не підтверджено та не може бути єдиною підставою для застосування таких заходів забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що передбачених законом підстав для беззаперечного застосування до повивача зустрічного зобов’язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній, у зв’язку із чим зустрічне забезпечення у справі не застосовано.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 258 – 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_5 (РНОКПП – НОМЕР_1; 49008, АДРЕСА_1) про забезпечення позову до ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_2; 49000, АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_3; 49000, АДРЕСА_3), треті особи – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області (ідентифікаційний код – 40392181; 49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75), Третя Дніпровська державна нотаріальна контора (ідентифікаційний код – 02890950; 49006, місто Дніпро, вулиця Робоча, будинок 22-А) про встановлення факту, визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права власності задовольнити частково.

Накласти арешт на житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Флотська, 127-Б, місто Дніпро.

Направити копії ухвали сторонам у справі та до відповідного відділу Державної виконавчої служби.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.

Ухвала набрала законної сили:

Суддя М.О. Католікян