Рішення № 78315754, 27.11.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2219/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/М о т и в о в а н е/

27 листопада 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу № 233/2219/18 за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості»,

В С Т А Н О В И В:

10.05.2018 р. АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 27.05.2011 р., укладеним між ОСОБА_3 і відповідачем, остання отримала кредит у розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного Договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_3.

Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 28.02.2018 р. утворилася заборгованість в сумі 58441,65 грн.

Ухвалою суду від 20.06.2018 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом з повідомленням сторін.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» явку представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду заяву з посиланням на підтримання позову.

Відповідач, повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання належним чином у судове засідання не з’явилася, надавши відзив на позов (а.с.104-105), в якому зауважила на тому, що за Умовами та правилами надання банківських послуг позивачем проценти нараховуються на тіло кредиту. Заявлена ж позивачем сума процентів – понад 49 тис. грн. за 7 років нарахована на 931 грн. 49 коп. тіла кредиту, тоді як при максимальній відсотковій ставці в 36,00% сума процентів за рік складає близько 335 грн.

Неправомірним вважає і нарахування пені та штрафів, оскільки проживає в зоні проведення АТО.

Крім того, останній платіж по кредиту вона здійснила 09.12.2011 р. З цієї дати почався перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача.

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Позивачем надана відповідь на відзив (а.с.127-132), в якій позивач виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Зокрема, зазначив, що з 04.2014 р. ОСОБА_3 були внесені зміни до Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 р., згідно з якими у разі виникнення прострочених зобов’язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

Щодо несписання штрафів та пені, ОСОБА_1 керувався тією обставиною, що остання звірка паспортних даних здійснювалася саме при укладенні договору, тому при подачі позову до суду у ОСОБА_3 була відсутня достовірна інформація про адресу, за якою на час початку проведення АТО проживав відповідач. Вважає, вимоги стягнення пені та штрафів мають бути задоволені, а приписи ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» будуть ОСОБА_3 виконані після отримання достовірної інформації про адресу реєстрації, проживання/перебування Боржника.

Також вважає, що позивачам при зверненні до суду дотриманий строк позовної давності, виходячи з тієї обставини, що строк випущеної платіжної картки до останнього дня 03.2015 р., а з дійсним позовом до суду позивач звернуся 30.04.2018 р. – до спливу строку позовної давності.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27.05.2011 р. між АТ КБ «ПриватБанк» (з 21.05.2018 р. Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 був укладений Договір без номеру, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків у розмірі 36,00% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування та пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів (а.с.7,61).

За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_2 27.05.2011 р. кредитний ліміт було встановлено в розмірі 300,00 грн., 27.05.2011 р. кредитний ліміт було збільшено до 2500,00 грн., 25.06.2012 р. кредитний ліміт було знижено до 2310,00 грн., 31.07.2012 р. кредитний ліміт було встановлено в розмірі 2310,00 грн., 17.12.2012 р. кредитний ліміт було знижено до 1080,00 грн., 04.03.2013 р. кредитний ліміт було знижено до 940,00 грн. (а.с.51).

Відповідно до умов укладеного договору він складається з «Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку», Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП2010-256. Відповідач підтвердила свою згоду на це підписом у заяві (а.с.61-86).

При укладенні Договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 «Умов і Правил надання банківських послуг» позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами ОСОБА_3 з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу ОСОБА_3 виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди ОСОБА_3 (п.2.1.1.5.6), при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити ОСОБА_3 штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6).

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно зі ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, що стороною відповідача не спростовано.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов Кредитного договору, ст.ст. 509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за Договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 28.02.2018 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 58441,65 грн. за такими складовими:

- 931,49 грн. – заборгованість за кредитом,

- 49751,03 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 4500,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи: - 500,00 грн. – фіксована частина, - 2759,13 грн. – процентна складова.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості наведеного розрахунку (а.с.59-60), приходить до такого:

Виходячи зі змісту наданого позивачем розрахунку, а також виписки з карткового рахунку відповідача (а.с.48-50), суд вважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитом у визначеному позивачем розмірі 931,49 грн., що стороною відповідача не спростовано.

Щодо нарахування процентів:

Згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом погоджена сторонами у розмірі 36,00% річних, про що зазначено у наданому позивачем ОСОБА_4 заборгованості за договором №б/н від 27.05.2011 р. станом на 28-02-2018.

З наданого позивачем ОСОБА_4 заборгованості вбачається, що з 01.04.2015 р. проценти за користування кредитними коштами нараховувалися позивачем, виходячи з процентної ставки, що не була погоджена сторонами при підписанні Договору.

У відповідності до ч.1 ст.651 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1056-1 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.1). Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку (ч.2). Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3).

Факт погодження з відповідачем як позичальником збільшення розміру процентів, позивачем не доведений.

Також, відповідно до пояснень позивача у відзиві (а.с.114-115) нарахування процентів на поточну та прострочену заборгованість здійснювалось до 04.2014 р. за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N M/365 Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 кількість днів у році, Y - кількість днів, за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N M/365 Y=Z, де N – прострочене тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365- кількість днів у році, Y - кількість днів, за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

З 04.2014 р. нарахування процентів здійснюється за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N M/365 (2 або 1) Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов'язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y - кількість днів, за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N M/365 2 Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (прострочене тіло кредиту, виставлені до сплати та непогашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y - кількість днів, за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів.

Проте, факт повідомлення відповідача про запровадження іншого порядку (формули) нарахування поточних та прострочених процентів позивачем не доведений.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем по 28 лютого 2018 року, тоді як згідно із умовами Кредитного договору кредит надавався відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки зі строком дії до останнього дня 03.2015 р., тобто до 31.03.2015 р. (а.с.137).

Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору суд також вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Така позиція відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в цивільній справі №444/9519/12, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами.

З огляду на наведене, розмір заборгованості за цією складовою визначений судом в розмірі 678,07 грн., виходячи з такого розрахунку:

(931,49 грн.*36,00%/360 днів) * 365 днів (з 01.04.2014 р. по 31.03.2015 р.) = 339,99 грн. + 338,08 грн. (проценти, нараховані до 01.04.2014 р.) = 678,07 грн.

Суд також вважає неправомірним нарахування позивачем за даним Договором пені та комісії, а також штрафів, виходячи з такого:

Позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» в розмірі 4500,00 грн. складає «пеня», а яку - «комісія», які за своєю правовою природою є різними складовими. Відсутність окремого розрахунку за цими складовими та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та комісії та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.

Також, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст.2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). ОСОБА_3 та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Як встановлено судом, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 за реєстрацією є с. Степанівка Костянтинівського району Донецької області.

Місто Костянтинівка та Костянтинівський район Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав суд вважає вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором станом на 28.02.2018 р. визначений судом в розмірі 1609,56 грн.:

- 931,49 грн. – заборгованість за кредитом,

- 678,07 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки зобов’язання по поверненню заборгованості за кредитом та відсотків відповідач не виконав належним чином, то має місце порушення зобов’язання, а отже й прав позивача.

Водночас, за приписами діючого цивільного законодавства порушене право підлягає судовому захисту протягом встановленого законом строку.

Так, відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.5 ст.261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що у відповідності до умов кредитного договору б/н від 27.05.2011 р. відповідачу була надана кредитна картка зі строком дії до 03.2015 р. Позивач із вимогами про стягнення заборгованості за кредитом звернувся 10.05.2018 р.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідна заява зроблена відповідачем у відзиві на позов.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах № 6-1707цс15 та № 6-1926цс15.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу трирічного строку загальної позовної давності, в той час як відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову

Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) до

ОСОБА_2 (85141, Донецька обл., Костянтинівський район, с. Степанівка, вул. Суворова, 8, паспорт серії ВС № 410848, виданий Костянтинівським РВ УМВС України в Донецькій області 03.11.2000 р.)

«про стягнення заборгованості» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя