Рішення № 78315738, 29.11.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1647/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/Мотивоване/

29 листопада 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу № 233/1647/17 за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості»,

В С Т А Н О В И В:

22.03.2017 р. АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 31.08.2012 р., укладеним між ОСОБА_3 і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного Договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_3.

Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 28.02.2017 р. утворилася заборгованість в сумі 17722,05 грн.

Судовою ухвалою від 19.04.2017 р. (а.с.44) було відкрите провадження по справі.

08.09.2017 р. по справі ухвалено заочне рішення по суті заявлених позовних вимог (а.с.89-90).

Судовою ухвалою від 02.10.2018 р. (а.с.115) прийнята заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Судовою ухвалою від 12.10.2018 р. (а.с.120) заочне рішення по справі від 08.09.2017 р. скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судовою ухвалою від 05.11.2018 р. (а.с.132) підготовче провадження у цивільній справі за дійсним позовом закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» явку представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду заяву з посиланням на підтримання позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав відзив на позов (а.с.126-128), в якому, не заперечуючи проти наявності заборгованості за кредитом в розмірі 470,87 грн., не погодився з нарахуванням процентів, вважаючи цю складову занадто завищеною позивачем, а також просив застосувати строк позовної давності. У судове засідання представник позивача не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 31.08.2012 р. між АТ КБ «Приватбанк» (з 21.05.2018 р. Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2М був укладений Договір без номеру, згідно з яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування та пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.

Відповідно до умов укладеного договору він складається з «Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку», ОСОБА_3 обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП2010-256. Відповідач підтвердила свою згоду на це підписом у заяві (а.с.5-31).

При укладенні Договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 «Умов і Правил надання банківських послуг» позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами ОСОБА_3 з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу ОСОБА_3 виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди ОСОБА_3 (п.2.1.1.5.6), при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити ОСОБА_3 штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6).

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно зі ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, що стороною відповідача не спростовано.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов Кредитного договору, ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 28.02.2018 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 17722,05 грн. за такими складовими:

- 470,87 грн. – заборгованість за кредитом,

- 12631,08 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 3300,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи: - 500,00 грн. – фіксована частина, - 820,10 грн. – процентна складова.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком (а.с.4), приходить до такого:

Виходячи зі змісту наданого позивачем розрахунку, а також виписки з карткового рахунку відповідача (а.с.78-82), суд вважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитом у визначеному позивачем розмірі 470,87 грн., що стороною відповідача не спростовано.

Отже, в цій частині вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування процентів:

Згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом погоджена сторонами у розмірі 30% річних, про що зазначено у наданому позивачем ОСОБА_5 заборгованості за договором №б/н від 29.03.2012 р. станом на 30-04-2018.

З наданого позивачем ОСОБА_5 заборгованості вбачається, що з 01.09.2014 р. та з 01.04.2015 р. проценти за користування кредитними коштами нараховувалися позивачем, виходячи з процентної ставки, що не була погоджена сторонами при підписанні Договору.

У відповідності до ч.1 ст.651 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1056-1 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2). Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3). У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч.4).

Проте, позивачем не доведено дотримання вимог ст.1056-1 ЦК України щодо визначення в кредитному договорі б/н від 31.08.2012 р. змінюваної процентної ставки. Доказів на підтвердження належного письмового повідомлення позивачем відповідача про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка, стороною позивача не надано.

З огляду на наведене, розмір заборгованості за цією складовою визначений судом в розмірі 570,66 грн., виходячи з такого розрахунку:

(470,87 грн. х 30% /360 днів) х 911 днів прострочки (з 01.09.2014 р. по 28.02.2017 р.) = 357,47 грн.;

357,47 грн. + 213,19 грн. (проценти, нараховані до 01.09.2014 р.) = 570,66 грн.

Тож, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Суд також вважає неправомірним нарахування позивачем за даним Договором пені та комісії, а також штрафів, виходячи з такого:

Позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» в розмірі 3300,00 грн. складає «пеня», а яку - «комісія», які за своєю правовою природою є різними складовими. Відсутність окремого розрахунку за цими складовими та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та комісії та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.

Також, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст.2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). ОСОБА_3 та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Як встановлено судом, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 за реєстрацією є м. Костянтинівка Донецької області.

Місто Костянтинівка та Костянтинівський район Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав суд вважає вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором станом на 28.02.2012 р. визначений судом в розмірі 1041,53 грн.:

- 470,87 грн. – заборгованість за кредитом,

- 570,66 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Тож позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача щодо спливу строку позовної давності, виходячи з такого:

За приписами діючого цивільного законодавства порушене право підлягає судовому захисту протягом встановленого законом строку.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Проте, згідно із умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит надавався відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як зазначив у своєму відзиві на позов сам відповідач, строк дії картки - 30.11.2015 р.

Позивач же звернувся до суду з дійсним позовом 22.03.2017 р., тобто у межах строку позовної давності.

У зв’язку із частковим задоволенням позову суд присуджує позивачеві з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570)

до ОСОБА_2 ( Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Донецька, буд. 66а, паспорт серії ВЕ №606457, виданий Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області 30.01.20002 р.)

«про стягнення заборгованості» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором без номеру від 31.08.2012 р. станом на 28.02.2017 р. в розмірі 1041 (одна тисяча сорок одна) грн. 53 коп., з яких: 470 (чотириста сімдесят) грн. 87 коп. – заборгованість за кредитом, 570 (п’ятсот сімдесят) грн. 66 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом,

а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

В задоволенні позову в частині вимог стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів - відмовити.

Повний текст рішення складений 04 грудня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя