Рішення № 78315606, 31.10.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4142/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участі секретаря Аллік Ю.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі ВДВС) про зняття арешту з майна. Свої вимоги позивач обґрунтовував наступними обставинами. В провадженні відповідача перебував в провадженні виконавчий лист №233/3854 від 05.08.2013 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ «Акцент-Банк» в сумі 37293,32 грн. В процесі виконання вказаного рішення державним виконавцем був накладений арешт на все належне йому майно, у тому числі на автомобіль марки ВАЗ 211540, номер двигуна НОМЕР_1, кузов ХТА 21154084518953. У добровільному порядку він виконав рішення суду шляхом погашення суми боргу та надав відповідачу відповідне підтвердження. Але на його звернення до ВДВС з приводу зняття арешту з автомобіля йому повідомили, що дійсно виконавче провадження за виконавчим листом №233/3854 від 05.08.2013 року закрито, але арешт знято не буде, оскільки на виконанні відділу перебуває виконавчий лист №2-4735 від 26.01.2010 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором. Вважає відмову ВДВС у знятті арешту з належного йому автомобіля неправомірною, оскільки інших обмежень в порядку виконання судових рішень відповідачем не накладалось. Просив зняти арешт з автомобіля ВАЗ 211540.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, посилаючись на наявні у справі докази.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог суду надано не було.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та визнається сторонами, що в провадженні Костянтинівського міськрайонного ВДВС перебував виконавчий лист №233/3854 від 05.08.2013 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ «Акцент-Банк» в сумі 37293,32 грн. Виконавче провадження відкрито на підставі постанови державного виконавця від 23.01.2014 року ВП 41619592 (а.с.12). В процесі виконання вказаного рішення, постановою від 27.01.2014 року державним виконавцем був накладений арешт на все належне йому майно, у тому числі на автомобіль марки ВАЗ 211540, номер двигуна НОМЕР_1, кузов ХТА 21154084518953 (а.с.13). У добровільному порядку позивач виконав рішення суду шляхом погашення суми боргу та надав відповідачу відповідне підтвердження банку (а.с.14). Постановою державного виконавця від 08.08.2018 року виконавче провадження ВП 41619592 було закрито (а.с.15). У той же час на звернення позивача з приводу зняття арешту із спірного автомобіля йому було повідомлено відповідачем, що на виконанні відділу перебуває виконавчий лист №2-4735 від 26.01.2010 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором, а тому зняти арешт не є можливим (а.с.16).

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

До способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, відносяться у тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Під час закінчення виконавчого провадження ВП 41619592 постановою від 08.08.2018 року зазначене питання вирішено не було, арешт з належного позивачу майна знято не було.

Щодо наявності будь-якого іншого виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів, суд зазначає наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 1999 року, що діяла на час відкриття відповідачем виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-4735 від 26.01.2010 року, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з позивача на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором, статтею 57 передбачено право державного виконавця на арешт і вилучення майна боржника. Частиною 2 ст. 57 вказаного Закону визначено, що Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до вимог ст.ст.12,77,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідачем не надано суду доказів наявності будь-яких інших обмежень у праві позивача на користування належним йому автомобілем, а саме: постанови про арешт майна боржника винесеної під час виконання рішення суду №2-4735 від 26.01.2010 року, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором, доказів направлення такої постанови боржнику, відповідного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тощо.

Враховуючи ті обставини, що позивач є власником автомобіля ВАЗ 211540, а будь-які документи, згідно яких на це майно накладено обтяження у вигляді заборони відчуження рухомого майна, відсутні, суд вважає можливим зняти таке обтяження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з автомобіля марки ВАЗ 211540, двигун №111834757377, кузов ХТА 21154084518953, на який Костянтинівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було накладено арешт при виконанні виконавчого листа, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за № 233/3854 від 05.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 85100, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Кірова, б.7, боргу на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в розмірі 37293,32 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: 85100, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Кірова, б.7.

Відповідач: Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ЄДРПОУ 35035126, юридична адреса: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Торецька, 285.

Суддя