Рішення № 78315452, 26.11.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2291/16-ц

Провадження № 2/210/318/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" листопада 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Соколовської Т.О.,

за участі позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної міської громади м.Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради , треті особи - Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради , виконком Покровської районної у місті радипро визнання членом сім’ї померлого та реєстрацію місця проживання ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2, звернулася 17.04.2016 року до суду з вищезгаданим позовом, в уточненій редакції якого від 11.01.2018 року просила визнати її членом сім’ї померлої ОСОБА_5; зобов’язати Покровський районний відділ у місті ОСОБА_1 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зареєструвати її місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кімн.803,804.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 22.02.1983 року була зареєстрована та постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кімн.803,804 разом із своєю матір’ю ОСОБА_5 Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, 06.02.2009 року її знято з реєстрації за зазначеним місцем проживання та зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за якою перебувала на реєстрації до 23.03.2016 року. Проте, з 2013 року вона постійно мешкала в гуртожитку разом із хворою матір’ю, допомагала їй, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство до самої смерті матері 06.12.2015 року. Кімната в гуртожитку перебуває у комунальній власності міста, надавалася у строкове користування на сім’ю з трьох чоловік: її матері, батька та неї , на підставі договору найму 312/1 від 16.04.2004 року, який був неодноразово пролонгований. У 2015 році вона звернулася до заступника міського голови з заявою про збереження за нею житлової площі з можливістю реєстрації її місця проживання за даною адресою та користування кімнатою, в якій мала намір поселитися разом із чоловіком та трьома дітьми, однак їй було відмовлено, тому вона звернулася до суду з цим позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги) /а.с.55,56/, кожна окремо, підтримали позов, обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача - Територіальної громади в особі Криворізької міської ради у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача з урахуванням раніше наданих пояснень /а.с.156,157/.

Представник третьої особи – Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради в судовому засіданні присутнім не був, просив розглядати справу за його відсутності. Управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради, правонаступником якого є Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, надавав заперечення проти позову, в яких зазначив, що документи, які б підтверджували намір квартиронаймача вселити позивача у кімнату в гуртожитку, відсутні; спірні кімнати не приватизовані, є державною власністю, підлягають передачі громадянам, які перебувають на квартирному обліку, тому просив у задоволенні позову відмовити /а.с.74,75/.

Представник третьої особи виконкому Покровської районної у місті ради – ОСОБА_4 ( довіреність №03.01.2018 року від 7/32-6609, дійсна до 03.01.2019 року) /а.с.135/ заперечувала проти позову, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представників позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5М./а.с.5,16/, уклала шлюб з ОСОБА_6 22.11.2003 року /а.с.6/.

За договором №312/1 про найм житла у гуртожитку КЖП№17 наймодавцем надано у строкове користування житло – кімнату загальною площею 39,2 кв.м за адресою: вул.Коротченка, буд.1-Б, кімн.803,804 наймачу ОСОБА_5 та членам її сім’ї ОСОБА_2 – дочці, ОСОБА_7 – чоловіку /а.с.10-12/.

Кімната у гуртожитку, щодо якої виникло спірне питання, перебуває у комунальній власності та на балансованому обліку Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (у теперішній час Департамент розвитку інфраструктури виконкому Криворізької міської ради).

Позивач ОСОБА_2 перебувала зареєстрованою за вищеназваною адресою до 06.02.2009 року/а.с.6/.

З 13.02.2009 року позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Знято з реєстрації місця проживання 23.03.2016 року /а.с.7/.

ОСОБА_5 померла 06.12.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-КИ №659609, виданим 28.12.2015 року, актовий запис №2110 /а.с.8/.

Після смерті матері позивач звернулася до відповідача з заявою про збереження за нею спірної кімнати в гуртожитку.

На заяву позивача щодо збереження за нею житлової площі за адресою: вул.Коротченка, буд.1-Б, кімн.803,804 , виконкомом Жовтневої районної у місті ради 26.01.2016 року за вих.№ 16/26-229 їй надано відповідь, оскільки вона не перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов , підстави для видачі ордеру відсутні /а.с.13/.

Аналогічні відповіді містить лист виконкому Жовтневої районної у місті ради 02.03.2013 року за вих.№ К-189/104 та лист Управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради №К-337-012 від 18.03.2016 року щодо надання кімнати в гуртожитку.

Статтею 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України гарантовано право громадянина на житло. Ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Позивач ОСОБА_2 є рідною дочкою померлої ОСОБА_5, що підтверджується належними та допустимими доказами, цей факт ніким не оспорюється, тому доведенню в суді не підлягає.

Відповідно до ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного права з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщення, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Отже, позивач була членом сім'ї квартиронаймача ОСОБА_5, а тому її вселення та реєстрації за спірною адресою відповідно до ч.1 ст.65 ЖК України потребували письмової згоди ОСОБА_5 Доказів щодо надання матір’ю позивача ОСОБА_5 за життя такого дозволу суду не надано.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Таким чином, ОСОБА_2 після зняття з реєстрації місця проживання за спірною адресою 06.02.2009 року, втратила право користування цим жилим приміщенням.

Разом із цим, позивач вважає, оскільки вона мешкала разом із матір’ю з 2013 року за цією адресою та не має зареєстрованого місця проживання з 2016 року, вона може бути зареєстрована за спірною адресою.

Так, згідно з актом мешканців гуртожитку 1-Б по вул. Коротченка в м.Кривому Розі, посвідченому головою домового комітету ОСОБА_8, ОСОБА_2 мешкала разом із матір’ю до 06.02.2009 року, але коли матір тяжко захворіла доглядала її, вела з нею спільне господарство, мешкала з нею без реєстрації до самої смерті матері, потом поховала її/а.с.3/.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9, матір чоловіка позивача, пояснила, що позивач з 2013 року, після того, як матір тяжко захворіла та не могла самостійно пересуватися - стала мешкати разом із нею, піклувалася про неї, після її смерті – займалася організацією поховання.

Свідок ОСОБА_10, сусідка по гуртожитку, пояснила, що була сусідкою ОСОБА_5, знає позивачку з народження. Позивачка після одруження переїхала мешкати до чоловіка, а після того, як матір захворіла, стала мешкати з матір’ю. Після похорон матері у гуртожитку не живе.

Проте, спільне проживання з наймачем житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності міста, не є підставою для вселення такої особи та її реєстрації за цією адресою з урахуванням наступного.

Так, єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів ( ч.1 ст.58 ЖК УРСР).

Рішенням міської ради від 30.03.2011 року «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих комітетів» (зі змінами та доповненнями) повноваження щодо розподілу та надання житла, утому числі кімнат у гуртожитках делеговано виконавчим комітетам районних у місті рад.

Згідно з ст.ст.42,43 ЖК УРСР жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, в порядку черговості.

За інформацією виконкомів Жовтневої та Дзержинської ( за місцем реєстрації: м.Кривий Ріг, вул.Іллічівська, 5-77) районних у місті рад станом на 15.03.2016 року ані позивач, ані її чоловік на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не перебувають /а.с.161зворот/.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що її чоловік перебуває на обліку сімей, які потребують поліпшення житлових умов в ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», оскільки чоловік позивача може перебувати на обліку на підприємстві, однак такий облік не має відношення до житлового фонду, який перебуває у комунальній власності міста.

З урахуванням викладеного, підстави для зобов’язання Покровського районного відділу у місті ОСОБА_1 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зареєструвати місце постійного проживання позивача за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Коротченка, буд.1-Б, кімн.803,804, - відсутні. Тим більше, Покровський районний відділ у місті ОСОБА_1 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не є відповідачем у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, визнання позивача членом сім’ї її матері ОСОБА_5 не потребує судового захисту, оскільки факт родинних відносин документально підтверджено та ніким не оспорюється. Також, суд враховує, що після зняття з реєстрації місця проживання за спірною адресою 06.02.2009 року позивач втратила право користування спірним приміщенням, ані позивач, ані її чоловік не перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов у виконавчих комітетах районних у місті рад , тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись, ст. 11,16,379 ЦК України, ст.ст. 9,42,43,58,64,65,107 ЖК УРСР, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 4,5,13,77,121,141,265,280-282, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Територіальної міської громади м.Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради , треті особи - Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради , виконком Покровської районної у місті радипро визнання членом сім’ї померлого та реєстрацію місця проживання – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2018 року.

Суддя: Р. Є. Скотар