Рішення № 78314958, 05.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 грудня 2018 р. Справа № 120/3937/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

до: Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7 код ЄДРПОУ 37979905)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

визнати протиправним та скасувати рішення № 278/Г-1/1 від 04.09.2018 року «Про відмову у перерахунку пенсії»;

зобов'язати відповідача провести з 01.01.2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці виконати негайно рішення суду, згідно п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 23.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що передбачено ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.10.2017 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням органу пенсійного фонду, позивач звернувся до суду та просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Згідно ухвали суду про відкриття провадження від 06.11.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, зі змісту якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Також, зазначає, що основною умовою проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є проходження дійсної строкової служби під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, однак строкову військову службу позивач проходив в період з 12.04.1983 року по 26.04.1985 року, а участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС приймав в період роботи у Вінницькому управлінні механізації будівництва з 23.08.1986 по 10.01.1987. А тому, на думку відповідача, підстави для перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні. Крім того, представник відповідача зазначає, що у даній справі відсутній належний предмет оскарження в розумінні ст. 19 КАС України, а саме: рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу.

Крім того, представником відповідача надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Водночас в ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.11.2018 року судом надано оцінку діям позивача щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом та встановлено, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Отже, клопотання позивача є необґрунтованим.

Позивачем надано відповідь на відзив, разом з тим суд до уваги її не приймає, оскільки згідно ст. 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_3 (а.с. 3).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності в розмірі фактичних збитків, що настала внаслідок захворювання чи каліцтва, отриманих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням № 141247 (а.с. 18).

У період з 12.04.1983 року по 26.04.1985 року позивач проходив дійсну строкову військову службу, що підтверджується копією воєнного білету НОМЕР_4.

Відповідно до довідки Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату № 716 від 17.08.1988 року та воєнного білету НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 23.08.1986 року по 10.01.1987 року був направлений Замостянським РВК м. Вінниці на збори при військовій частині № 55004 в період з 23.08.1986 по 10.01.1987 та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримав дозу радіоактивного опромінення 8,96 (а.с.11, 12-13).

23.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про перерахунок пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 04.09.2018 року № 278/Г-1/1 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби (а.с. 17).

Незгода позивача з вказаною відмовою органу пенсійного фонду, слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону № 796-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 59 Закону № 796-XII в редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Тобто, до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII частина третя статті 59 Закону регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено в такій редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Таким чином, виходячи із системного аналізу Закону № 796-XII, суд приходить до висновку, що законодавець, внесенням змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, розширив перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

За замістом статті 10 Закону № 796-XII до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці; враховуючи, що стаття 59 Закону № 796-XII регулює порядок призначення пенсій саме військовослужбовцям, логічним є висновок про те, що частина третя статті 59 Закону № 796-XII визначає порядок призначення пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для отримання пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII пенсіонер має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула статусу особи з інвалідністю внаслідок вищевказаної участі.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 у період з 23.08.1986 року по 10.01.1987 року був направлений Замостянським РВК м. Вінниці на збори при військовій частині № 55004 в період з 23.08.1986 по 10.01.1987 та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та отримав дозу радіоактивного опромінення 8,96. При цьому строкову військову службу позивач проходив у період з 12.04.1983 по 26.04.1985, що підтверджується копією воєнного білету НОМЕР_4, а також копією з трудової книжки позивача.

Оскільки, ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що частина третя статті 59 Закону № 796-XII не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком його пенсії.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Даний факт підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 3).

Питання визначення розміру державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, регулюється статтею 54 Закону № 796-XII, якою передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, дана стаття жодним чином не зазначає, що за бажанням особи пенсія обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Водночас суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що у даній справі відсутній належний предмет оскарження в розумінні ст. 19 КАС України, а саме: рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу.

По-перше чинним законодавством не передбачено досудове врегулювання спорів даної категорії.

По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, не лише незгода особи з рішенням суб'єкта владних повноважень може бути підставою для звернення до суду за захистом прав та інтересів.

В даному випадку, підставою для звернення до суду з даним позовом стала незгода позивача із діями органу пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладеної у листі від 04.09.2018 № 278/Г-1/1, що відповідає вимогам ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, суд наголошує, що в листі від 04.09.2018 № 278/Г-1/1 Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці роз'яснено позивачу право на звернення суду, у разі незгоди з викладеними обставинами у відповіді.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для встановлення строку виконання рішення суду.

Згідно статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7 код ЄДРПОУ 37979905) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович