Рішення № 78314150, 03.12.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1244/17

Провадження №2/148/48/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 грудня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О., Грох Н.С.,

ОСОБА_1

за участі представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «Приватбанк» ( далі ПАТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до Тульчинського районного суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з цим підписала заяву №б/н від 27.10.2009, згідно якої отримала кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківськомі сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (надалі Договір) , що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, свої зобов'язання за вказаним договором не виконала.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 12.06.2017 має заборгованість – 16831,03 грн., яка складається з наступного:

- 1430,45 грн. - тіло кредиту;

- 5376,41 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 8746,50 грн. - нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 777,67 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 16831,03 грн. та понесені по справі судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Окрім цього, в матеріалах справи наявне письмове пояснення від представника, згідно якого останній зазначає, що банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. В обов’язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку. Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє держателя від виконання своїх зобов’язань за договором. Вважає розрахунки, проведені банком належними, оскільки відповідачем вони не спростовані. Просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судове засідання не з’явилися, подали до суду заяви, згідно яких просять розглядати справу у їх відсутність. В матеріалах справи наявне письмове пояснення відповідача, згідно якого остання позов не визнала, посилаючись на те, що нею кредитні зобов’язані перед банком давно виконані. Також остання вказала, що банк роками не згадував про борг, хоча мав право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань. Карточки банку в неї нема. Вона не знала ні про який борг. Переписка с банком з даного приводу їй нічого не дала та не прояснила. Звідки взялась така сума боргу їй невідомо. З 01.04.2016 грошей вона не брала і відмовилась від послуг банку. Про карточку№557**********641 не знає. Все, що вона брала, то повернула.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засідання встановлено, що згідно договору № б/н від 27.10.2009 відповідач ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.8).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» (а.с.18), клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту установленого банком.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала, а саме: не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка згідно з наданим предстаником позивача розрахунком (а.с.7) станом на 12.06.2017 становить – 16831,03 грн., яка складається з наступного:

- 1430,45 грн. - тіло кредиту;

- 5376,41 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 8746,50 грн. - нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 777,67 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно копії витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, зокрема (а.с.10-24), відповідно до п. 2.1.1.5.5, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; п. 2.1.1.5.6 - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту ( у тому числі прострочення кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку; п. 1.1.2.7 - власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту; п. 2.1.1.7.6 - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Відповідно до ст. ст. 526, 527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; за ч. 2 цієї статті, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В свою чергу, відповідач укладення чи не укладення кредитного договору не оспорювала, а з розрахунку кредитної заборгованості слідує, що позичальник частково сплачувала заборгованість, користувалася кредитними коштами, тобто погоджувалась з Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами.

Посилання відповідача на відсутність в неї кредитних зобов’язань перед ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки вони нею давно виконані не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджено останньою належними та допустимими доказами. Оглянуті в судовому засіданні оригінали квитанцій, надані відповідачем на підтвердження її заперечень, лише вказують, що нею протягом 2013-2014 років знімалися та вносились кошти та картку 521153********65.

Як вбачається з копії повідомлення, наданого ПАТ КБ «Приватбанк» від 22.03.2018 №30.1.0.0./2-20170630/608 (а.с.138), ОСОБА_4 згідно кредитного договору № б/н від 27.10.2009 отримала картки №5588212908865523, 5577212918801641 та 5211537338149565, остання з яких мала термін дії до останнього дня 11.2016 року. Також даний факт підтверджується копією виписок по картрахунку ОСОБА_4 (а.с.155-157), згідно яких вбачається, що остання, отримавши в ПАТ КБ «Приватбанк» платіжні картки, користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів.

Враховуючи наведене, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі - 1430,45 грн. та відсотками в розмірі - 5376,41 грн. є обґрунтовананою, оскільки відповідають нормам чинного цивільного законодавства України та волі сторін, виявленій під час укладення договору, а саме, розмір кредиту та відсотків підтверджений розрахунком представника позивача, правильність якого не спростована відповідачем та її представником в установленому законом порядку, у зв’язку з чим, позов в цій частині необхідно задовольнити.

Разом із цим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь банку пені та штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до Умов і правил про надання банківських послуг передбачено застосування пені та штрафу як виду цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 № 6-2003цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню в розмірі 8746,50 грн. за несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань за договором та штрафи за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 777,67 грн. (процентна складова).

Тобто, Банком за одне й теж саме правопорушення застосовано два види цивільно-правової відповідальності, що є неприпустимим згідно ст. 61 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідним відмовити у стягнені суми пені в розмірі 8746,50 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу, то в даному випадку не може бути задоволена вимога в частині стягнення штрафу (фіксована складова), оскільки фіксована частина штрафу в розмірі 500 грн. не відповідає суті і змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України, за яким штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання. В зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача лише штраф (процентна ставка).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.10.2009 в розмірі 7584,53 грн., з яких: 1430,45 грн. - тіло кредиту; 5376,41 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 777,67 грн. - штраф (процентна складова).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з враахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 721 грн. (7584,53 х 1600 / 16831,03 = 721 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.61 Конституції України, правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, ст. ст. 207, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк», місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ: 14360570, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.10.2009 в розмірі 7584,53 грн. (сім тисяч п’ятсот вісімдесят чотири гривні 53 копійки), з яких: 1430,45 грн. - тіло кредиту; 5376,41 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 777,67 грн. - штраф (процентна складова), а також 721 грн. (сімсот двадцять одну гривню) судових витрат.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею та штрафу (фіксована частина) відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.12.2018.

Суддя: