Рішення № 78314141, 30.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року № 810/4017/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області, Голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області Козюби Станіслава Анатолійовича, Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Тетяни Миколаївни, треті особи: ТОВ "Трубіж Агро Центр", гр. ОСОБА_8, про визнання протиправними рішення та дій,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області, Голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області Козюби С.А., Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Т.М., треті особи: ТОВ "Трубіж Агро Центр", гр. ОСОБА_8, в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття Рішення Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області № 128 від 21.06.2017 про надання дозволу ТОВ «Трубіж Агро Центр» на розробку детального плану територій окремої земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,2944 га.

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття Рішення Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області № 129 від 21.06.2017 про надання дозволу ОСОБА_8 на розробку детального плану територій загальною площею 1,8014 Га. до складу якої самовільно включені 6 земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7.

- визнати протиправними дії Голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області Козюби Станіслава Анатолійовича щодо замовлення та затвердження Завдання на проектування Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2,0958 га (кадастровий номер НОМЕР_8; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_7; НОМЕР_2; НОМЕР_5; НОМЕР_6) для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області.

- визнати протиправними дії Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Тетяни Миколаївни щодо погодження Завдання на проектування Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2,0958 га (кадастровий номер НОМЕР_8; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_7; НОМЕР_2; НОМЕР_5; НОМЕР_6) для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні земельні ділянки перебувають в безпосередній близькості до його земельних ділянок та будинку, а тому вважає, що планування забудови поряд з його житловим будинком об'єкту, що зазначений у рішеннях та завданні на розробку детального плану території, порушує його конституційне право на безпечні умови життя. Також вказав, що рішення про надання дозволу на розробку детального плану території прийняті всупереч вимог містобудівного законодавства та суперечить вимогам земельного, екологічного та містобудівного законодавства, а також інтересам громади.

Відповідач Кулажинська сільська рада проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, у якому зазначає про наявність повноважень на прийняття вказаних рішень.

Відповідач Голова Кулажинської сільської ради проти позову заперечував, зазначаючи, що позивач не має права звернення до суду.

Відповідач Начальник відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Т.М. відзиву на позовну заяву не надала.

Представник третьої особи ТОВ «Трубіж Агро Центр» проти позову заперечував у зв'язку з безпідставністю звернення ОСОБА_1 до суду, оскільки діями відповідачів його права та інтереси не порушуються.

Третя особа ОСОБА_8 пояснення на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 вжито заходів забезпечення позову у вигляді заборони Кулажинській сільській раді вчиняти дії щодо затвердження Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2, 0958 га.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 05.03.2018 визнано відвід судді Лапію С.М. необґрунтованим.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 відмовлено у задоволенні відводу судді Лапію С.М. (суддя Василенко Г.Ю.)

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 визнано явку у судове засідання відповідачів: Голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області Козюби Станіслава Анатолійовича та начальника відділу містобудування та архітектури Броварської РДА Харитонюк Тетяни Миколаївни обов'язковою.

Витребувано у Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області рішення про затвердження меж села Кулажинці Броварського району Київської області та Генеральний план села Кулажинці Броварського району Київської області.

Витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Київській області рішення про затвердження меж села Кулажинці Броварського району Київської області та Генеральний план села Кулажинці Броварського району Київської області (за наявності), а також зобов'язано надати інформацію та докази, в межах якої адміністративно - територіальної одиниці знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами.: НОМЕР_8; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_7; НОМЕР_2; НОМЕР_5; НОМЕР_6 та на підставі яких документів присвоєно зазначені кадастрові номери (надати підтверджуючі документи).

Представником позивача та представником відповідача Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області 29.10.2018 надано суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Інші учасники справи до судового засідання не з'явилися. Про день, час там місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 21.06.2017 Кулажинською сільською радою Броварського району Київської області прийнято рішення №128 про надання дозволу ТОВ «Трубіж Агро Центр» на розробку детального плану територій окремої земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,2944 га., та рішення № 129 про надання дозволу ОСОБА_8 на розробку детального плану територій загальною площею 1,8014 га. до складу якої включені 6 земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7.

У подальшому Головою Кулажинської сільської ради Козюбою С.А. затверджено, а начальником відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Т.М. погоджено Завдання на проектування Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2,0958 га (кадастровий номер НОМЕР_8; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_7; НОМЕР_2; НОМЕР_5; НОМЕР_6) для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області.

На підставі зазначеного завдання архітектором ОСОБА_9 розроблено «Проект Детального плану території земельної ділянки загальної площі 2,0958 га для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області», згідно якого запроектовано до будівництва господарську будівлю, гаражі для зберігання техніки та склад площею 4 тисячі квадратних метрів та висотою 9 метрів.

Громадські слухання з питань обговорення зазначеного проекту Детального плану території відбулися 19.09.2017, на яких гр. ОСОБА_1 та іншими мешканцями села були надані заперечення.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Планування територій здійснюється на державному регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (ст. 8).

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях (ст. 16).

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, відповідна районна державна адміністрація забезпечують оприлюднення детального плану території протягом 10 днів з дня його затвердження.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території (ст. 19).

Також "Порядком розроблення містобудівної документації", затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 № 290 визначено механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.

Організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення: оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України "Про здійснення державних закупівель"; складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об'єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання; фінансування розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї відповідно до укладеного договору; надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства; здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації; узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегулювання питань щодо територій спільних інтересів; розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; подання проекту містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України, містобудівної документації з планування територій на регіональному рівні, генерального плану міст експертній організації для проведення експертизи в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 548 "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації"; подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації (п.1.4).

Розробник містобудівної документації: готує проект договору на розроблення або внесення змін до містобудівної документації; бере участь у складанні проекту завдання на розроблення або внесення змін до містобудівної документації; збирає вихідні дані за дорученням замовника; розробляє містобудівну документацію або вносить до неї зміни відповідно до вимог державних будівельних норм, державних стандартів; бере участь у розгляді архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня та сесією відповідної ради розробленої ним містобудівної документації; пропонує замовнику у разі необхідності залучити інші науково-дослідні та проектні організації до проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів містобудівної документації (1.5.).

Розділом ІV вказаного "Порядку" визначено порядок розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні.

Рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада ( 4.1.).

Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (4.3.).

Відповідно до п. 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації Детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні: звертається до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Мінрегіону України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні" (4.9.).

Крім того, розробник містобудівної документації на місцевому рівні: бере участь у розгляді пропозицій громадськості до проекту генерального плану, плану зонування території, детального плану території в процесі проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів; доопрацьовує в разі необхідності проект містобудівної документації за результатами розгляду на архітектурно-містобудівній раді та громадських слухань щодо врахування громадських інтересів. (4.10.).

Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами (4.11.).

Детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту, розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

З наведеного слідує, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівельної документації, а детальний план, у свою чергу, уточнює положення генерального плану населеного пункту, а тому не може виходити за його межі.

Як слідує з Генерального плану с. Кулажинці, затвердженого у 1988 році, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, з приводу яких прийнято оскаржувані рішенні та вчинено дії щодо затвердження та погодження завдання на розроблення детального плану, до Генерального плану с. Кулажинці не входять, зазначене також підтверджується листом Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської РДА №1 від 10.01.2018 .

Отже, відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення та надаючи дозвіл на розробку Детального плану територій спірних земельних ділянок, діяли всупереч вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зазначена правова позиція також закріплена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 у справі № К/800/13975/14.

Також слід зазначити, що місцеві ради можуть приймати рішення про розроблення та затвердження містобудівної документації, при цьому повноважень на прийняття рішень щодо надання дозволу фізичним та юридичним особам на розроблення детальних планів території законодавством не передбачено.

На переконання суду, вказане зумовлено, зокрема, й тим, що за своєю суттю детальний план території як частина містобудівної документації покликаний врегулювати питання розвитку території певної адміністративно-територіальної одиниці.

Зазначена позиція підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.12.2017 №81143-1107-17.

Щодо протиправності дій начальника відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Тетяни Миколаївни, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про основи містобудування» до компетенції місцевих державних адміністрацій в сфері містобудування належить прийняття рішень щодо:

реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території;

планування територій на відповідному рівні;

підготовки пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території;

інформування населення про плани розміщення найважливіших містобудівних, промислових, енергетичних і транспортних комплексів;

забезпечення охорони культурної спадщини;

моніторингу забудови та іншого використання територій.

Згідно ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів.

Об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються відповідно до:

у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні;

за межами населених пунктів - меж приміських зон, а також функціональних зон відповідно до містобудівної документації на регіональному рівні.

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

До об'єктів будівництва не належать нафтові і газові свердловини та об'єкти їх влаштування.

Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.

Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Таким чином, суд доходить висновку, що погоджуючи Завдання на проектування на розроблення детального плану, знаючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 не входять до Генерального плану с. Кулажинці, начальник відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Тетяна Миколаївна діяла протиправно.

Щодо порушення оскаржуваними рішеннями та діями прав позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, в тому числі взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів.

Як встановлено під час судового розгляду справи та не заперечувалося представниками сторін, спірні земельні ділянки знаходяться у безпосередній близькості до житлової забудови, у тому числі, земельної ділянки позивача.

Як слідує з листа Головного управління Держпродспоживслужби від 26.06.2017 №10-05-18/3762 відстань між вказаними ділянками встановлена близько 50 м.

Також зазначено, що на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ТОВ «ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР», розміщуються два павільйони (охорона та складський), зберігається сільськогосподарська техніка та мішки з мінеральними добривами, чим порушено вимоги ДСП 8.8.1.2.001-98 від 03.08.1998 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві». Тим самим порушено встановлену санітарну зону для зберігання мінеральних добрив на безпечній відстані від житлових помешкань та санітарну зону по зберіганню сільськогосподарських машин та автомобілів.

Окрім того, судом також встановлено, що рішення про надання дозволу на розробку детального плану території, завдання на його розробку, а також розроблений проект детального плану території стосуються в тому числі будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі.

Основною метою встановлення санітарно - захисних зон є відокремлення об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, від територій житлової забудови (частина 1 стаття 114 Земельного кодексу України). Частиною 2 статті 114 цього ж кодексу забороняється у межах санітарно-захисних зон будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Розмір та особливості правового режиму санітарно - захисних зон визначаються окремо в кожному випадку в залежності від виду об'єкта, навколо якого передбачається виділення такої зони, виду його діяльності та регламентується Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів. ДСП №173-96 затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 (далі - Правила № 173).

Так, згідно Правил № 173 розміри санітарно-захисних зон від складів зберігання отрутохімікатів та мінеральних добрив до житлової забудови встановлюється в залежності від виду мінеральних добрив чи пестицидів, але не може бути меншим ніж 200 метрів.

Поряд з цим, розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств по зберіганню сільськогосподарських машин та автомобілів до житлової забудови, не може бути меншим 100 метрів.

Однак відстань від земельних ділянок гр. ОСОБА_8 і ТОВ «Трубіж Агро Центр» до домоволодіння позивача не перевищує 50 метрів.

Таким чином, діяльність ТОВ «ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР», а також мета розробки детального плану території - ведення селянського господарства та будівництво, складської будівлі, гаражу для зберігання техніки та адміністративно-побутової будівлі під ці цілі, - є джерелом небезпечного впливу для людей, які живуть у межах санітарно-захисної зони.

Разом з цим, суд наголошує, що право на безпечне для життя та здоров'я довкілля є фундаментальним правом людини і громадянина, закріплене Стокгольмською декларацією з навколишнього середовища, що знайшло своє відображення у ст. 50 Конституції України.

За приписами статей 270, 293Цивільного кодексу України право на безпечне для життя і здоров'я довкілля належить до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Натомість, це означає, що особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою, тому вона не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, як особисте немайнове право, належить кожній фізичній особі і ним вона володіє довіку.

Окрім того, у відповідності до ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» встановлено екологічні права громадян, де зокрема визначено, що кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище, а ст. 11 зазначеного Закону визначено, що Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Питання захисту екологічних прав громадян неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) безпосередньо не містить екологічних прав. Проте, Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов'язані з порушенням екологічних прав, формує судову практику, відповідно до якої розглядає такі справи через призму порушення таких статей Конвенції, як ст. 2 (право на життя) ст. 6, 13 (право на справедливе правосуддя), ст. 8 (право на повагу до приватного життя) ст. 10 (право на свободу слова) тощо.

У справі «Гуєрра та інші проти Італії», яка стосувалась того, що держава Італія не забезпечила місцеве населення інформацією про ризики, які пов'язані з діяльністю хімічного заводу. Європейський суд звернув увагу на дотримання принципу субсидіарності, яким передбачається, що встановлення порядку забезпечення екологічних прав покладається на державу і визнав порушення статті 8 Конвенції про право на повагу до приватного та сімейного життя, оскільки національна влада зобов'язана була ефективно забезпечувати такий захист.

У справі «Хаттон та інші проти Сполученого Королівства», яка стосувалась шумового забруднення в безпосередній близькості від лондонського аеропорту Хітроу, Європейський суд вирішив, що шум від нічного повітряного руху в аеропорту Хітроу порушив право на недоторканість приватного життя і недоторканість житла та сімей мешканців прилеглих районів відповідно до статті 8 Європейської конвенції.

У іншій справі «Фадєєва проти Росії» заявники піддавалися масивному забрудненню від роботи металургійного заводу недалеко від їхнього будинку. Суд постановив, що мало місце порушення статті 8 (право на приватне, сімейне життя, і без втручання з боку органів влади).

У справі «Будаєва та інші проти Росії», яка стосувалась подій, пов'язаних із зсувом, який привів до катастрофи в російському місті Тирниауз, суд дійшов до висновку, що уряд Росії порушив статтю 2 (право на життя) Європейської конвенції, як по суті, так і в процесуальному аспектах.

У справі «Дубецька та інші проти України», яка стосувалася незабезпечення державою права користуватися житлом та права на приватне життя, у зв'язку із спричиненням екологічної шкоди двома державними підприємствами, Суд визнав порушення з боку України ст. 8 Європейської конвенції.

Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля базується на взаємодії людини і навколишнього природного середовища. Людина може зазнавати негативного впливу від прояву техногенної або природної небезпеки, тому вимагає державного захисту.

Натомість, суб'єкти владних повноважень, державні органи та органи місцевого самоврядування, повинні неухильно дотримуватись вказаного права під час реалізації своїх владних повноважень, шляхом чіткого дотримання вимог законодавства під час вчинення будь-яких управлінських дій та прийняття рішень, у тому числі під час планування забудови території та розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно.

Окрім того, суд зазначає, що на етапі прийняття рішення про розроблення містобудівної документації та замовлення її розроблення суб'єкти, які приймають такі рішення, повинні виходити з того, чи не потягне прийняття зазначеного рішення порушення, у першу чергу, конституційних прав людини та громадянина, а також чи відповідає таке рішення інтересам громади.

Слід також відмітити, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Згідно ч. 10 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності забезпечують:

оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації;

реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації;

узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення);

оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Таким чином, законодавець визнає, що рішення, що стосуються розроблення містобудівної документації здійснюється з урахуванням інтересів громадськості та відповідно впливають на інтереси кожного її представника.

Як встановлено судом, 17.09.2017 відбулися громадські слухання з питань обговорення проекту детального плану території «Проект Детального плану території земельної ділянки загальної площі 2,0958 га для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області», де позивач висловив свої заперечення з приводу вказаного детального плану. Як встановлено під час судового розгляду, рішення по суті вказаних заперечень Кулажинської сільською радою прийняті не були, у зв'язку з чим позивач і вирішив звернутися до суду з даним позовом.

Згідно Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. На нього покладена основна функція - представлення і захист інтересів територіальних громад.

Натомість, вчиняючи дії та приймаючи рішення всупереч вимогам містобудівного, екологічного, земельного законодавства, сільська рада та сільській голова діяли всупереч інтересам громади, а отже, посягнули на право громади на належне представництво та захист їх інтересів виборними представницькими органами місцевого самоврядування.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, рішення органу місцевого самоврядування мають відповідати Конституції та законам України, а у випадку, якщо такі рішення прийняті з порушенням законодавства - це є пряма ознака порушення інтересів територіальної громади та окремих членів такої територіальної громади.

Таким чином, дії Кулажинської сільської ради та Голови Кулажинської сільської ради по затвердженню завдання на розробку детального плану, являються такими, що не ґрунтуються на генеральному плані, суперечать чинному містобудівному, земельному, екологічному законодавству та інтересам територіальної громади, тобто, є незаконними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, встановлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій, отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 560,00 грн. згідно квитанції від 22.11.2017 № 0.0.900157854.1. Таким чином, з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 560,00 грн.

Окрім того, представником позивача адвокатом ОСОБА_10 подано заяву про розмір судових витрат, які були сплачені позивачем у зв'язку із розглядом справи та докази, що їх підтверджують, у якій він просив стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, на професійну правничу допомогу у розмірі 37 900 грн.

До даної заяви представник позивача надав докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: на Договір про надання правової допомоги №1-30/10-17 від 30.10.2017 між АО «Цимбал, Козуліна та партнери» та ОСОБА_1, Додаткову угоду від 30.10.2017 до Договору про надання правової допомоги №1-30/10-17 від 30.10.2017, Звіт №1 про надану правову допомогу від 04.01.2018, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 04.01.2018, прибутковий касовий ордер №7 від 30.04.2018 року на суму 9900 грн.; Звіт №2 про надану правову допомогу від 28.02.2018, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №2 від 28.02.2018, прибутковий касовий ордер №8 від 31.05.2018 на суму 9000 грн.; Звіт №3 про надану правову допомогу від 30.03.2018, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №3 від 30.03.2018 року, прибутковий касовий ордер №9 від 01.06.2018 на суму 9500 грн.; Звіт №4 про надану правову допомогу від 31.05.2018, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №4 від 31.05.2018, прибутковий касовий ордер №10 від 08.06.2018 на суму 9500 грн.

Також у заяві представником позивача вказано, що загалом Адвокатським об'єднанням надано значний обсяг послуг у межах надання професійної правничої допомоги на суму загальну суму 37 900 грн. та витрачено 55 годин робочого часу. Також представник позивача вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірними із складністю справи та виконанням Адвокатським об'єднанням робіт, часом, витраченим адвокатами на виконання робіт та значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАСУ).

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначати, що жодною із сторін даної справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Зі змісту статей 132, 134 КАС України слідує, що відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з розглядом саме даної адміністративної справи № 810/4017/17.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Так, представник позивача, просить стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 37 900 грн.

Судом встановлено, що 30.10.2017 між АО «Цимбал, Козуліна та партнери» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги №1-30/10-17 та Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги. Даною угодою було передбачено орієнтовний опис робіт (надання послуг), їх приблизна вартість та порядок оплати, пов'язаної з наданням правової допомоги ОСОБА_1, щодо справи за позовом до Кулажинської сільської ради, Голови Кулажинської сільської ради Козюби С.А. начальника відділу містобудування та архітектури Броварської РДА Харитонюк Т. М., треті особи ТОВ «Трубіж Агро Центр», ОСОБА_8

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано Звіт №1 про надану правову допомогу від 04.01.2018, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 04.01.2018, прибутковий касовий ордер №7 від 30.04.2018 у сумі 9900, 00 грн.; Звіт №2 про надану правову допомогу від 28.02.2018, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №2 від 28.02.2018, прибутковий касовий ордер №8 від 31.05.2018 у сумі 9000, 00 грн.; Звіт №3 про надану правову допомогу від 30.03.2018, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №3 від 30.03.2018, прибутковий касовий ордер №9 від 01.06.2018 у сумі 9500, 00 грн.; Звіт №4 про надану правову допомогу від 31.05.2018, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №4 від 31.05.2018, прибутковий касовий ордер №10 від 08.06.2018 у сумі 9500 грн.

Проаналізувавши викладене та надаючи правову оцінку зазначеним документам, суд вважає, що вказані витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань, з огляду на те, що вони знайшли підтвердження їх складу, з наданих доказів встановлено, які послуги були надані та їх зв'язок з розглядом справи № 810/4017/17, оскільки доказами підтверджено надання такої допомоги у судових засіданнях, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Таким чином, дослідивши вищевказані документи та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи (складність та обсяг виконаних робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт , значення справи для сторони) суд дійшов висновку про співмірність таких витрат, а тому відшкодуванню підлягають понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 900,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним Рішення Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області від 21.06.2017 № 128 «Про надання дозволу на розробку детального плану території».

Визнати протиправним Рішення Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області від 21.06.2017 № 129 «Про надання дозволу на розробку детального плану території».

Визнати протиправними дії Голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області Козюби Станіслава Анатолійовича щодо замовлення та затвердження Завдання на проектування Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2,0958 га (кадастровий номер НОМЕР_8; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_7; НОМЕР_2; НОМЕР_5; НОМЕР_6) для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області.

Визнати протиправними дії Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Тетяни Миколаївни щодо погодження Завдання на проектування Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2,0958 га (кадастровий номер НОМЕР_8; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_7; НОМЕР_2; НОМЕР_5; НОМЕР_6) для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області.

Стягнути з Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1280 (тисяча двісті вісімдесят ) грн. 00 коп.

Стягнути з Голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області Козюби Станіслава Анатолійовича за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640(шістсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської РДА Харитонюк Т.М. за рахунок бюджетних асигнувань Броварської районної державної адміністрації на користь гр. ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 633 (дванадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 33 коп.

Стягнути з Голови Кулажинської сільської радиБроварського району Київської області Козюби Станіслава Анатолійовича за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 633 (дванадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 33 коп.

Стягнути з Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської РДА Харитонюк Т.М. за рахунок бюджетних асигнувань Броварської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 633 (дванадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 33 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.