Рішення № 78314124, 13.11.2018, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

"13" листопада 2018 р. Справа № 145/584/18 Провадження № 2/145/506/2018

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Кіосак Н. О.

за участю секретаря Крикливої М.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 15.10.2010 року в сумі 19710,52 грн. та судові витрати 1762,00 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 15.10.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Однак, відповідач належним чином не виконує умови взятого на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, станом на 11.03.2018 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 16710,52 грн., яка складається з: 2921,88 грн. заборгованості за кредитом, 7907,23 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 7466,62 грн. заборгованості по пені 500 грн. штрафу (фіксована частина), 914,79 грн. штрафу (процентна складова).

Ухвалою Тиврівського районного суду від 10.04.2018 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з викладених у позовній заяві підстав, зазначивши, що єдиний кредитний договір між сторонами був укладений 15.10.2010 року, про що свідчить Заява-Анкета про приєднання до умов та правил, що вбачається і з розрахунку заборгованості, який бере свій початок з 15.10.2010 року, а в довідці про умови кредитування, що підписана в ході укладення даного договору, відповідачем помилково проставлено дату її підписання 15.02.2010 року і працівником банку, який оформляв договір, ця помилка була пропущена.

Надані позивачем виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і є первинними бухгалтерськими документами.

Умови та правила, що приєднані до справи, затверджені наказом по ПриватБанку №906 СП-210-256 від 06.03.2010 року, були чинними на час укладення договору, вони, як і Тарифні ставки, за якими здійснено нарахування заборгованості є загальнодоступною інформацією, яка розміщена Інтернет -сайті банку.

Так як до 2017 року відповідач належним чином виконувала свої зобов'язання за договором, на протязі дії кредитного договору позивачем неодноразово їй перевипускались кредитні картки, остання з яких датована 17.02.2016 року і діяла до вересня 2018 року. На прострочення платежів позивач вийшла в 2017 році. З того часу згідно з Умовами договору їй припинено нарахування процентів та розпочато нарахування пені в процентному співвідношенні від суми заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, мотивуючи безпідставністю позовних вимог, зазначивши, що відповідно до наданих для огляду оригіналів Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Заявки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» встановлено, що дата підписання ОСОБА_1 15.10.2010 року, а Заявки - 15.02.10 року, що може свідчити про те, що два даних документа відносяться до різних пакетів документів. Крім того, в ОСОБА_1 не міститься жодного номеру договору, а в Заявці вказано, що Заявка оформлена до договору №SAMDN50000036842381. Однак, позивачем не надано жодних документів, з яких можна зробити висновок, який номер рахунку був відкритий відповідачу відповідно до такого договору.

З виписки, яка надана позивачем в обґрунтування своїх вимог вбачається, що відповідачем в ПАТ КБ «ПриватБанк» було оформлено дві карти №41493437410282782 та №9992222229000966799. Яка із цих карт відноситься до даного договору не можливо прослідкувати.

На спростування даної інформації не надано жодного доказу.

Позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, що в сукупності із Заявою та Тарифами свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Оскільки Умови не містять підпису позичальника , позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву, а відтак їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором

Крім того, долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття (затвердження).

Тобто, відносини між сторонами щодо нарахування процентів, пені та штрафу за користування кредитними коштами є позадоговірними відносинами.

Крім того, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку з зазначенням номеру рахунку, доказів зарахування грошових коштів на рахунок, належної виписки по даному рахунку, яка і мала б підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якої можна встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.

Надана позивачем виписка по рахунку не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки не відповідає загальним вимогам, які ставляться чинним законодавством до документів у банківській сфері.

Розрахунки заборгованості, підготовлені робітниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». .

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Тобто, виписка формується на підставі відповідних санкціонованих первинних документів (паперових або електронних) та повинна містити ряд обов'язкових реквізитів. Надані позивачем в обґрунтування своїх вимог документи не відповідають обов'язковим вимогам до оформлення документів, які містяться в Положенні про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України закріплено свободу договору, яка передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Таким чином, належним чином заповнена та підписана Заява, в якій клієнт висловлює свою згоду, що Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає укладений Договір про надання банківських послуг, може складати собою договір приєднання, що регулює відносини між банком та клієнтом щодо умов та порядку надання позичальнику кредиту, інших банківських послуг, вказаних в заяві позичальника.

Звернувшись із 15.10.2010 року із заявою на видачу кредитної картки «Універсальна», в якій вказала, що ознайомлена і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, отримавши, як клієнт банку, кредитну картку, відповідач погодилась, що дана заява разом вказаними Умовами, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг та зобов'язалася здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені вказаними умовами (а.с. 9, 140).

Таким чином, 15.10.2010 року сторони уклали кредитний договір, шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сум 8000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік (а.с.5-9,74).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг підписанням цього договору відповідач дала свою пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту ( п. 2.1.1.5.7 Умов).

Овердрафт (п. 1.1.1.63 Договору) - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

На підставі п. 2.1.1.5.5 Умов відповідач зобов'язалась погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором, а у разі невиконання зобов'язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Процента ставка за договором неодноразово змінювалась, зокрема: з 02.01.2013 року вона зменшилась на 30% річних; з 01.09.2014 року – 34,8%; з 01.04.2015 року – 43,2% річних, в період з 01.11.2015 року по 19.02.2016 року процентна ставка коливалась з 34.8% 43,2% річних, з 19.02.2016 року змінилась на 42%.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил передбачена можливість банку зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. При цьому зобов'язаний інформувати позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по

картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору;

За змістом п.п. 1.1.3.1.9, 1.1.2.1.5Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язалась одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснення операцій за картрахунками, а банк зобов'язався надавати їй такі виписки не рідше одного разу на місяць

Відповідно до п.1.1.2.1.6 Умов у разі незгоди зі змінами Правил та /або Тарифів звернутись до банку для розірвання договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі зі й заборгованість, що виникла на протязі, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам. У разі незгоди зі списанням коштів з картрахунку інформувати (також письмово, якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) банк про це протягом п'яти днів з моменту списання.

Відповідно до п. 2.1.1.12.1 Умов та Правил надання банківських послуг під борговим зобов'язанням сторони узгодили зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користуванням кредиту, комісії ,пені та штрафів, тобто загальну заборгованість за кредитом.

Згідно п.2.1.1.12.2 даних Умов в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків. В разі, якщо в дату нарахування відсотків згідно цих Умов, клієнт використав всю суму кредиту сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом ,що мало місце на дату нарахування відсотків. В разі, якщо будь-яка прострочена заборгованість є більшою ніж 90 днів – вся загальна заборгованість за кредитом є простроченою.

Відповідно до п. 2.1.1.12.2.1 Умов у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах ,що діють на дату нарахування.

Відповідно до п. 1.1.7.11. Умов Договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 1.1.7.43 Умов сторони визнали, що дія договору припиняється у момент закриття останнього рахунку, відкритого у рамках Договору, що підпадає під дію, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором, у тому числі заборгованості за овердрафтом, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору припиняється після повного погашення заборгованості.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.

Відповідач не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Внаслідок чого, станом на 11.03.2018 року заборгованість по тілу кредиту склала 2921,88 грн., по процентах – 7902,58 грн. ( 10-та колонка розрахунку заборгованості) (а.с.7-8). Зазначена заборгованість стверджується розрахунком заборгованості, виписками по картковому рахунку, яка відображає рух коштів на ньому (а.с. 74-84).

Доказів на спростування даних обставин стороною відповідача не надано.

Одночасно слід також зазначити, що згідно п. 2.1.1.12.2.2 Умов у разі виникнення прострочених зобов'язань із терміном прострочення 90 днів, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеними у Тарифах, що діють на дату нарахування.

Крім того, відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Крім того, відповідно п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів на позичальника покладено обов'язок сплатити Банку штраф в розмірі 500.00 грн. (в еквіваленті 500.00 грн. за кредитними картками + 5% від суми позову.

У зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 7466,62 грн., яка складається з пені за несвоєчасне погашення заборгованості, що обчислена в процентному відношенні до суми розміру боргових зобов'язань за період з 01.09.2017 року по 11.03.2018 року, а також за період з 01.05.2016 року по 01.03.2018 року, виходячи з твердої суми по 50, 100 грн. за окремі місяці даного періоду, що нараховувалась за різних сум заборгованості по тілу кредиту та процентах, а також штрафи : 500.00 грн. (фіксована частина) та 914.79 грн. (процентна складова).

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене вище та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та у постанові від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

Крім того, щодо стягнення штрафу у фіксованій частині з відповідача, суд враховує, що відповідно до положень ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання і не може визначатися в твердому (фіксованому) розмірі. Натомість, позивач просить стягнути з відповідача з поміж іншого штраф, який складається з фіксованої частини в розмірі 500,00 грн., що суперечить положенню ч.2 ст. 549 ЦК України, тому позов в цій частині задоволенню також не підлягає.

Аналогічна правова позиція, щодо правової природи штрафу та пені як видів неустойки і можливості їх одночасного застосування за порушення цивільно - правового зобов'язання сформована в Постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, у справі № 6-116цс13.

Тому, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по штрафах слід відмовити.

Вимоги щодо стягнення пені суд вважає задоволити частково: в частині стягнення пені в сумі 1250 грн., що обчислена, виходячи з твердої суми по 50, 100 грн. за окремі місяці даного періоду за недоведеністю (п. 2.1.1.12.6.1 Умов), оскільки позивачем не обґрунтовано порядок та підстави такого нарахування пені, тому в цій частині стягненні пені позов задоволенню не підлягає.

В іншій частині вимог, враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, що вона має на утриманні малолітню дочку -ОСОБА_4, 30.03.2017 року, інших доходів, окрім соціальної допомоги в сумі 860 грн. не має, інший її син - ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 в 2017 року закінчив школу, її чоловік ОСОБА_6, 11.03.1951р.н., є непрацездатною особою за віком, окрім пенсійних виплат в сумі 2026,76 грн. інших доходів не має, про що нею зазначено у відзиві на позові та надано відповідні документи (а.с. 51, 54-57), виходячи з положень ч.3 ст. 551 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 1000 грн.

Таким чином, до стягнення підлягають 11824,46 грн. (2921,88 грн. (тіло кредиту) + 7902,58 грн. (проценти за користування кредитом) + 1000 грн. пені).При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 1057,03 грн. ( 11824,46 грн. х 100 / 19710,52 грн. х 1762 грн. / 100).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546 549-551, 611-612, 625, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України,

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 05.10.2010 року в сумі 11824 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять чотири ) гривні 46 копійок та судовий збір 1057 (одну тисячу п'ятдесят сім) гривнь 03 копійки.

В решті позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 23 листопада 2018 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного судового рішення.

Суддя:ОСОБА_7