Рішення № 78314111, 04.12.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7788/18

(2-а/199/152/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2018

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Перетятько А.В.

за участі представника позивача - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Цапліної Валерії Євгенівни про визнання протиправною та про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведено планову перевірку в період з 31.07.2018 по 06.08.2018 щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТзОВ «Тропік» (код ЄДРПОУ 20831737, адреса реєстрації - 79008, м. Львів, вул. Пекарська, буд. 5, кв. 4) за адресою розташування складського приміщення: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 207, та за результатами проведеного планового заходу державного нагляду щодо додержання суб'єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 04349/04412/04427 від 26.09.2018, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78, ст. 82, ст. 82-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На переконання позивача постанова є незаконною, оскільки він, будучи директором регіонального структурного підрозділу, не є посадовою особою, яка має нести відповідальність за ч. 1 ст. 78, ст. 82, ст. 82-1 КУпАП, адже згідно визначення, що передбачене ч. 1 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства, та відповідно до п. 15.1 Статуту ТзОВ «Тропік» органами управління товариства є загальні збори учасників товариства і директор. Статут ТзОВ «Тропік», зокрема п. 15.32, визначає склад виконавчого органу товариства, а саме директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Наглядова рада, а також інші особи, передбачені статутом товариства - відсутні.

Разом з тим, здійснюючи перевірку візуально, відповідач не встановив, які саме речовини присутні або надходять в атмосферне повітря і можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища в результаті експлуатації холодильних камер, не визначив відповідності вмісту таких речовин у викидах стаціонарних джерел нормативам граничнодопустимих викидів, не встановив які саме холодоагенти використовуються в холодильних машинах; в ході перевірки відповідач не зазначив які саме холодильні камери експлуатуються ТзОВ «Тропік», що свідчить про відсутність підстав стверджувати про фактичне здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря холодильних камер підприємства.

Позивач також вказує, що в складеному за результатом перевірки Акті перевірки №386/5/18 від 06.08.2018 зазначається, що проведення ідентифікації підприємства як об'єкта підвищеної небезпеки не виконані, свідоцтво про Державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки або висновокДержгірпромнагляду підприємством не одержано, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Плани ліквідації та локалізації аварійних ситуацій на підприємстві відсутні, що є порушенням ст. 66 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.

Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» затверджені категорії речовин, які за своїми властивостями відносяться до небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки. Такі категорії речовин, що відносяться до небезпечних не використовуються, не виготовляються, не переробляються, не зберігаються та не транспортуються в об'єктах, що є у власності або користуванні ТзОВ «Тропік». Такі речовини та (або) об'єкти, що їх використовують не встановлені при перевірці, що підтверджується Актом перевірки №386/5/18 від 06.08.2018.

В Акті перевірки №386/5/18 від 06.08.2018 відповідач зазначив про порушення підприємством ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. ст. 96, 164 Земельного кодексу України, ст. 17, 32, 33, 34 Закону України «Про відходи». Наслідком такого висновку стало виявлення відповідачем засмічення земельної ділянки відходами брухту металевого, тари дерев'яної, тари пластикової дрібної, залізобетонних конструкцій та тари з паперу, картону гофрованого. При цьому, розрахунку можливих збитків, зумовлених, на думку відповідача, засміченням земельних ресурсів на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення проведено не було.

При засвідчені факту порушення підприємством вимог Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про відходи» та Земельного кодексу України, що стосується засмічення власниками і землекористувачами, в тому числі орендарями земельної ділянки при здійсненні господарської діяльності, посадові особи органу державного нагляду (контролю) не взяли до уваги те, що ТзОВ «Тропік» є орендарем на підставі Договору оренди №0105/16 від 20.04.2016, відповідно до якого підприємство прийняло у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 1493,2 кв. м. (складське та офісне приміщення), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 14.1.73 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Земельна ділянка біля орендованих приміщень, в яких здійснюється господарська діяльність ТзОВ «Тропік», належить до комунальної власності та передана в користування на умовах оренди власникам нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, АДРЕСА_1. На переконання позивача, ТзОВ «Тропік» не є землекористувачем обстежуваних земельних ділянок, що знаходяться на території біля орендованих приміщень, та не може нести відповідальність за невиконання покладених законодавством обов'язків землекористувачів таких земельних ділянок. Також позивач звертає увагу на той факт, що ТзОВ «Тропік» не є єдиним орендарем нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, та надає на підтвердження даного факту копію договору оренди № 06/16 від 20.04.2016, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_5 з орендарем ТзОВ «ТехноФрукт».

При здійсненні перевірки ТзОВ «Тропік» також було надано для огляду Договір №1925 про надання послуг з вивезення та захоронения твердих побутових відходів (ТПВ) від 05.12.2017, укладено між ТОВ «Дніпрокомунтранс» та ТзОВ «Тропік», якого відповідач до уваги не взяв.

Позивач вказує, що щодо порушення ТзОВ «Тропік» ст. ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», а саме відсутності договорів щодо передачі чи утилізації інших видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, відповідач безпідставно не взяв до уваги:

- договір №1/ТО на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 01.11.2017, укладеного з ТОВ «ВІТМОТОРС», згідно якого виконавець зобов'язується виконувати ремонт та технічне обслуговування наданих замовником автомобілів. Зокрема п. 2.7 Договору передбачено, що деталі, замінені в порядку гарантійного обслуговування, а також замінені деталі, що не були отримані замовником в момент отримання автомобіля з ремонту, утилізуються і подальшому поверненню не підлягають;

- договір №207-2017/Л від 15.02.2017, укладеного з ТОВ «УТІЛЬВТОРПРОМ», згідно якого виконавець здійснює комплекс послуг щодо поводження з відходами, які утворюються в результаті господарської діяльності Замовника, а саме збирання, зберігання, оброблення, видалення, знешкодження, перевезення та організації утилізації відходів, власником яких є замовник.

В ході перевірки, відповідач зазначив, що первинний поточний облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві (за формою 1-ВТ) ведеться не в повному обсязі. Натомість пункт 1.3 Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» передбачає, що не відображаються у типовій формі N 1-ВТ відходи та упаковка, якщо за технологічним регламентом виробництва (надання послуг), узгодженим з відповідним Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, неможливо визначити кількість утворюваних відходів та упаковки, яка використовується.

ТзОВ «Тропік» не ведеться облік пакувальних матеріалів і тари з огляду того, що товар отримується в нових упаковках і в такому ж вигляді відправляється покупцям, відповідно до вимог договорів поставок продукції. Піддони, на яких отримується/відправляється товар не ламаються (за необхідності ремонтуються), тара завжди перебуває в обігу, не зберігається на складі підрозділу.

Також позивач зазначає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення № 04349/04412/04427 від 26.09.2018 винесена на підставі розгляду протоколів про адміністративні правопорушення від 10.09.2018 року №04349/04412/04427, тобто із порушенням зазначених в ст. 254 КУпАП строків (Акт перевірки №386/5/18 складений 06.08.2018).

Представник позивача підтримала позов повністю в судовому засіданні та просила його задовольнити.

Відповідач не скористався правом брати участь у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до наданого суду відповідачем відзиву на позовну заяву відповідач заперечує проти адміністративного позову та зазначає наступне.

Згідно п. 2.2. Інструкції з оформлення органами Державної екологічної інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 05.07.2004 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 р. за №934/9533, при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складаєтьсявідносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації.

Згідно посадової інструкції керівника регіонального структурного підрозділу від 02.06.2014 Затвердженою директором ТзОВ «Тропік» у п. 1.2 зазначено: що керівник РСП відноситься до категорії керівників.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

У відзиві зазначено, що складовими холодильних установок є - холодоагент, компресор, конденсатор, терморегулюючий вентиль, випарник, система відведення конденсату води.

Основними холодоагентами вважаються: аміак, фреони (хладони), елегаз, деякі вуглеводні, тощо. Слід зазначити, що під час експлуатації, дозаправки, ремонту, аварійних ситуації холодильних установок здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідач вказує, що питання щодо ідентифікації об'єкту підвищеної небезпеки та планів ліквідації та локалізації аварійних ситуації на підприємстві під час розгляду адміністративної справи (винесення постанови від 26.09.2018 № 04349/ 04412/ 04427) не розглядались та зазначає, що в ході обстеження території біля орендованих приміщень, в яких здійснюється діяльність підприємства, встановлено факт засмічення земельної ділянки, а саме: на відкритій земельній ділянці без дозволів розміщуються відходи брухту металевого, тара дерев'яна використана, тара пластикова дрібна, залізобетонні конструкції, тара з паперу та картону гофрованих.

Згідно ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про відходи» особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Згідно ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Підприємством надано лист щодо усунення зазначеного порушення на вих. № б/н від 01.08.2018.

При діяльності підприємства ТЗОВ «ТРОПІК» утворюються наступні види відходів, а саме: лампи люмінесцентні відпрацьовані або пошкоджені; масла та мастила, моторні, трансмісійні інші (зіпсовані, відпрацьовані); поліетилен та його залишки, папір та картон,шини автомобільні, акумуляторні батареї відпрацьовані чи зіпсовані, скло технічне, фільтри відпрацьовані, промасляне ганчір'я , елементи живлення (батарейки) використані, електронна та інша оргтехніка відпрацьована, фармацевтичні відходи , товар некондиційний, тара пластикова використана, тара дерев'яна використана, тара пластикова дрібна, тара з паперу та картону гофрованих тощо.

Договори щодо утилізації: товару некондиційного, тари пластикової використаної, тари дерев'яної використаної, тари пластикової дрібної, тари з паперу та картону гофрованих, та ін. відсутні, що є порушенням ст. ст. 17, 33 Закону України «Про відходи».

Дослідив докази, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Цапліної В.Є. від 26.09.2018 ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 78, ст. 82, ст. 82-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу, що підтверджується відповідною копією постанови.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Втім, зазначений порядок розгляду справи не був дотриманий з боку відповідача; винесення постанови про притягнення позивача до відповідальності відбувалося у його відсутності та без повідомлення про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення та з порушенням встановленого ч. 1 ст. 277 КУпАП строку.

У зв'язку з розглядом протоколу з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення поза увагою відповідача залишилося те, що за ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Втім, обов'язок доказування з боку відповідача не виконаний.

Проведення перевірки та встановлення порушень в результаті візуального огляду не ототожнюється із обов'язком відповідача дотримання вимог ст. 251 КУпАП та наведення доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р; п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015р; п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013р.).

Разом з тим, згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 7 КАС України ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 78, ст. 82, ст. 82-1 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано, тому постанова від 26.09.2018 підлягає скасуванню.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимоги позову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд керується тим, що підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення передбачені ст. 247 КУпАП, а також тим, що на виконання вимог ч. 1 ст. 247 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Повноваження суду у разі задоволенні позову визначені ч. 2 ст. 245 КАС України, перелік яких є вичерпним, та не передбачає можливості закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому в задоволенні даної вимоги адміністративного позову має бути відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат, то на підставі ст. 139 КАС України у зв'язку із задоволенням адміністративного позову, а також враховуючи вимоги ст. 288 КУпАП (за умови оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа звільняється від сплати державного мита), суд дійшов до висновку про віднесення на рахунок держави судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6-10, 12, 20, 22, 25, 72-77, 79, 90, 139, п. 2 ч. 1 ст. 241, ст.ст. 242-246, 250, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Цапліної Валерії Євгенівни про визнання протиправною та про скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Цапліної Валерії Євгенівни від 26.09.2018 №04349/04412/04427 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 78, ст. 82, 82-1 КУпАП.

Відмовити в задоволенні вимоги адміністративного позову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї