Рішення № 78313836, 04.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18437/18

Провадження № 2/161/4541/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 грудня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря – Петрової В.О.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/18347/18 за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби м.Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2018 року позивач звернувся в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби м.Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про зняття арешту з майна, накладеного 01 вересня 2010 року постановою Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька в межах виконавчого провадження №21117378.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 жовтня 2012 року помер його батько ОСОБА_2, після його смерті відкрилась спадщина на приміщення № 283 в торговому комплексі: за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1д. Стверджує, що звернувся до Першої Луцької Державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте йому було відмовлено, у зв’язку з тим, що на спадкове майно накладено арешт. При цьому вказує, що 27 жовтня 2010року господарським судом Волинської області був виданий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПП «Скорпіон-сервіс» неустойки та судових витрат на суму 17260,70грн., а 27 червня 2012 року виконавчий документ був повернутий і до виконання більше не пред’являвся.

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, розгляд справи призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

На підставі ухвали суду від 04 грудня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник ДВС у судове засідання не з’явився, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 6 жовтня 2012 року помер ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про смерть, серія І-ЕГ №129795, актовий запис №1012 від 09 жовтня 2012року (а.с.5).

05 січня 2010 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження (склав заповіт), згідно якого все своє майно, в тому числі приміщення №283, загальною площею 24,3 кв.м. в торговому комплексі /літера А-2/ за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1д, заповів сину ОСОБА_1 (а.с. 7).

ОСОБА_3 є сином спадкоємця, що стверджується свідоцтвом про народження, серія ІІ-БП №455001, актовий запис №64 (а.с. 6). Інших спадкоємців не встановлено.

04 жовтня 2018року позивач подав до Першої Луцької Державної нотаріальної контори заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті батька. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2, відмовлено, в зв’язку з тим, що на майно покійного накладено арешт 02 вересня 2010 року Другим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області (а.с. 4).

Як вбачається із відповіді Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька від 16 листопада 2018року №03-4-35/51059 на виконанні в останнього перебувало виконавче провадження №21117378 з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №01/52-1 від 27 липня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПФ «Скорпіон-Сервіс» 17 260,70 грн. боргу. В ході примусового виконання рішення державним виконавцем 01 вересня 2010 року обтяжено все нерухоме майно боржника, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, р.№10204882. 27.06.2012р. вказаний наказ було повернуто стягувачу. Станом на 16 листопада 2018р. виконавчий документ повторно до відділу не пред’являвся (а.с. 11-12).

Після смерті ОСОБА_2 кредитори, зокрема, ПФ «Скорпіон-Сервіс», з претензією в установлений законом строк до нотаріальної контори не зверталися.

Крім того, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 при житті, а також ПП «Скорпіон-сервіс» не зверталися із заявою про припинення обтяження. Позивач не є особою, яка може бути заявником, в розумінні ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проте, очевидно, що внаслідок наявності обтяження нерухомого майна у вигляді арешту права позивача порушуються.

Таким чином, судом встановлено, що на даний час обтяження не зняте, через, що позивач не має можливості скасувати накладений арешт та реалізувати свої спадкові права.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. ст. 1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, позивач має право звернення до суду із вказаним позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, згідно ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, яке полягає у необхідності встановлення фактичної обставини і надання їй правового значення у зв’язку з невідповідністю право встановлюваних документів.

Відповідно до ст.. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припиняються внаслідок його смерті. Крім того ч.5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що не залежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часом відкриття спадщини. Згідно ч.2 ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців, протягом цього строку позивач ОСОБА_1 спадщину юридично прийняв.

За таких обставин, оскільки позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, а іншим чином захистити гарантовані законом права немає можливості, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.1216, 1217, 1261 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з майна, належного померлому ОСОБА_2, накладений 01 вересня 2010 року на підставі постанови Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька про накладення арешту на майно боржника в межах виконавчого провадження № 21117378.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду або через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1, 43021, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Відповідач: Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області, 43016, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27А.

Повне судове рішення

складено 05.12.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_4