Рішення № 78313270, 23.11.2018, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/3154/17

Провадження № 2/126/262/2018

"23" листопада 2018 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Територіальний сервісний центр 0542 регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Територіальний сервісний центр 0542 регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якому просить визнати недійним договір купівлі-продажу від 14.02.2017 року за № 0542/2017/331599 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_6, що за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2017 року серії НОМЕР_7 належить ОСОБА_3, вартістю 194522,30 гривень.

Позов обгрунтовує тим, що 25.06.2002 року між нею та відповідачем ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстрований в Бершадському відділі реєстрації актів громадянського стану Вінницької області, актовий запис № 58. Під час спільного проживання у шлюбі вони придбали у власність автомобіль VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_8, 2008 року випуску. Державна реєстрація вказаного автомобіля, за взаємною згодою подружжя, була здійснена за чоловіком ОСОБА_5 05.03.2009 року.

Подружнє життя не склалося і рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 14.02.2017 року шлюб між ними було розірвано. Також вона звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. Однак з метою уникнення розподілу спільного майна, зокрема автомобіля VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_8, відповідач ОСОБА_5 03.02.2017 року без її відома зняв вказаний автомобіль з обліку для реалізації та 14.02.2017 року знову поклав на облік. Під час державної реєстрації було змінено державний номерний знак автомобіля НОМЕР_3 на НОМЕР_4 та ОСОБА_5 видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Та цього ж дня ОСОБА_5 було укладено зі своїм батьком ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 0542/2017/331599 транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_4 та проведено державну реєстрацію за новим власником.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Однак уточнила, що шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_5 було розірвано 13.02.2017 року рішенням Бершадського районного суду Вінницької області. Зазначила, що на наступний день після проголошення рішення суду про розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_5 самостійно, без її згоди, розпорядився автомобілем VOLKSWAGEN POLO, який був придбаний у шлюбі та належав їм на праві спільної сумісної власності. Крім того, відповідач ОСОБА_3 під час укладення договору купівлі-продажу достовірно знав, що вказаний автомобіль є спільною власністю подружжя та наявний спір щодо його поділу, а тому вважає, що даний договір купівлі -продажу був укладений з метою уникнення поділу спільного майна. Половину коштів, визначену у договорі купівлі-продажу, від продажу спірного автомобіля не отримувала. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача -адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Стверджує, що договір купівлі-продажу 0542/2017/331599 транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_4 є недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України, укладення договору не спрямовано на правові наслідки, які витікають з купівлі-продажу, а направлено лише на неправомірне виведення майна із спільної сумісної власності.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що самостійно, без згоди позивачки ОСОБА_2, продав автомобіль VOLKSWAGEN POLO, який вони придбали у шлюбі, оскільки мав борги. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, в судове засідання повторно не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи у суді, про причини неявки не повідомили.

Представник третьої особи ОСОБА_6 надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації ), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів передбачено, що транспортні засоби, які належать декільком фізичним або юридичним особам ( співвласникам) , за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. В разі відсутності одного із співвласників , державна реєстрація проводиться на підставі його письмової заяви. Відповідно, запис щодо співвласника може бути внесений до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. З матеріалів, що стали підставою перереєстрації відповідного транспортного засобу вбачається, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відомості про співвласника відсутні. У зв"язку з наведеним вимагати будь-які інші документи, ніж передбачені Порядком, на момент укладення в ТСЦ № 0542 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0542/2017/331599 від 14.02.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у працівників ТСЦ не було правових підстав. Водночас, на момент укладення правочину також були відсутні підстави для відмови в перереєстрації транспортного засобу за новим власником. Вважає, що підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0542/2017/331599 від 14.02.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з вини працівників ТСУ № 0542 відсутні.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України ообставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що 25.06.2002 позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 уклали шлюб, який зареєстрували у Бершадському відділі реєстрації актів громадянського стану Вінницької області, актовий запис № 58.

Під час спільного проживання у шлюбі сторони придбали автомобіль VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_8, 2008 року випуску. Державна реєстрація вказаного автомобіля, за взаємною згодою подружжя, була здійснена за ОСОБА_5 05.03.2009 року, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АВС 115080 та не заперечується відповідачем ОСОБА_5.

Сімейне життя сторін не склалося і рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 13.02.2017 року шлюб між ними було розірвано.

03.02.2017 року, до розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_5 зняв автомобіль VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_8, 2008 року випуску з обліку для реалізації, що підтверджується ксерокопією облікової картки № 112303441 від 03.02.2017.

14.02.2017 року відповідач ОСОБА_5 знову ж звернувся до сервісного центру 0542 з заявою про повторну реєстрацію транспортного засобу у зв"язку з не продажем, при цьому під час державної реєстрації було змінено державний номерний знак автомобіля НОМЕР_3 на НОМЕР_4 та ОСОБА_5 видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, вказані обставини підтверджуються ксерокопією заяви № 112885647 від 14.02.2017 року, ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 та визнаються відповідачем ОСОБА_5.

В судовому засіданні встановлено, що 14.02.2017 року між відповідачем ОСОБА_5 та його батьком -відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 0542/2017/331599 транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 194522,3 грн. Цього ж дня проведено реєстрацію транспортного засобу за новим власником ОСОБА_3 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10, дані обставини підтверджуються ксерокопією договору купівлі-продажу транспортного засобу 0542/2017/331599, ксерокопією заяви № 112905909 від 14.02.2017 року, ксерокопією свідоцтва про реєстрацією транспортного засобу НОМЕР_10 та не оспорюються відповідачем ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом спільною сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Відповідно до вимог ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, згода другого із подружжя має бути подана письмово та має бути нотаріально засвідчена (ст. 657 ЦПК України).

Відповідачем ОСОБА_5 порушене право позивача, оскільки спірний автомобіль є цінним майном, вищевказаний правочин виходить за межі дрібного побутового і згідно чинного законодавства позивач повинна була надати свою письмову згоду на відчуження даного майна, а тому спірний договір купівлі-продажу між відповідачами укладений з порушенням вищевказаних обмежень, так як для його укладення не було отримано згоду ОСОБА_2, як співвласника даного майна. Крім того, судом встановлено, що на час вчинення правочину сторони тривалий час разом не проживали, не вели спільного господарства, а тому ОСОБА_5 відчужив спірний автомобіль не в інтересах сім"ї.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1587цс16.

Так, судом встановлено та не заперечується ОСОБА_5, що відповідач ОСОБА_3 є батьком відповідача ОСОБА_5, а тому знав, і не міг не знати, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю його сина і позивачки ОСОБА_2 та наявність у них спору щодо розподілу спільного майна. Відповідачі не зверталися до позивачки ОСОБА_2 з метою отримання згоди на продаж вказаного автомобіля. Зважаючи на викладене суд прийшов до висновку, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 діяли недобросовісно.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі порушили права позивачки, як власника на спільне майно подружжя, а тому договір купівлі-продажу транспортного засобу №0542/2017/331599 від 14.02.2017 року підлягає визнанню недійсним.

На підставі ч.1,2 ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги позивачки були задоволенні в повному обсязі, позивачка на час звернення до суду з даним позовом згідно п.9 ч.1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, тому з відповідачів на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1945,22 грн., а також стягнути з відповідачів на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 203, 215, 216, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13,77, 76 - 81, 141, 263 265, 268, ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Територіальний сервісний центру 0542 регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області про визнання договору купівлі - продажу недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.02.2017 року за № 0542/2017/331599 укладений між ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_5) та ОСОБА_5 транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_6, що за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2017 року серії НОМЕР_7 належить ОСОБА_3, вартістю 194522,30 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частинах 1945,22 грн. судового збору на користь Державної судової адміністрації України (вул. Липська 18/5 м. Київ, 01601 код ЄДРПОУ 26255795) отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в рівних частинах 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. І. Губко