Рішення № 78312660, 04.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2018Справа №910/12912/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції"

до Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа"

про стягнення 11 784,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" про стягнення 11 784,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем не виконано свого зобов'язання з надання послуг з незалежної оцінки майна Запорізької обласної філії Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" згідно Договору №5 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018, у зв'язку з чим Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" звернулось до відповідача з претензією, в якій просило повернути сплачену попередню оплату за вказаним договором у розмірі 7 500,00 грн., а також штрафні санкції.

Однак, станом на дату звернення до суду із даним позовом, за твердженнями позивача, відповідачем не повернуто попередню оплату та не сплачено штрафні санкції, у зв'язку з чим Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" просить стягнути з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" заборгованість у розмірі 7 500,00 грн., пеню у розмірі 1 492,50 грн., 3% річних у розмірі 122,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 157,96 грн., штраф у розмірі 20% від вартості послуг, який становить 1 860,00 грн., та штраф у розмірі 7% від вартості послуг за прострочення понад 30 днів, який становить 651,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2018 відкрито провадження у справі №910/12912/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 01.10.2018 була надіслана відповідачу на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9-б, кв. 18), що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання та поштовим конвертом, в якому ухвала суду була направлена на адресу відповідача.

Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд господарським судом міста Києва справи №910/12912/18 за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, офіс 407), що підтверджується відміткою відділення поштового зв'язку (про повернення поштового відправлення у зв'язку з відсутністю адресата) на поштовому конверті, в якому ухвала суду була направлена на адресу відповідача.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, відповідач вважається повідомленим належним чином про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/12912/18.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

10.01.2018 між Державним підприємством "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" (замовник) та Товарною біржею "Українська універсальна товарна біржа" (виконавець) укладено Договір №5 щодо проведення незалежної оцінки (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з незалежної оцінки майна Запорізької обласної філії Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 8б.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна договору та загальна вартість послуг складає 7 500,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору виконавець розпочинає виконання своїх зобов'язань після отримання від замовника оплати вартості послуг і повного пакету документів, передбаченого національним стандартом і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки.

Строк завершення надання послуг у повному обсязі, передбаченому даним договором, і представлення замовнику звіту про оцінку не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених п. 3.1 цього Договору (п. 3.2 Договору).

У пункті 5.1 Договору сторонами погоджено, що по закінченню надання послуг виконавець надає замовнику звіт про оцінку, оформлений у встановленій формі у кількості 3-х екземплярів.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що після надання послуг одночасно з передачею звітів про оцінку виконавець направляє замовнику акт здачі-приймання наданих послуг в двох екземплярах. Замовник в свою чергу зобов'язується підписати даний акт або направити мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту отримання.

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем було перераховано відповідачу кошти у сумі 7 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3416 від 17.01.2018 (призначення платежу - оплата за проведення незалежної оцінки майна).

У зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивач звернувся до Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" із претензією №1073 від 19.06.2018, в якій, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання робіт, вимагав повернути попередню оплату у розмірі 106 500,00 грн. (в тому числі попередню оплату у сумі 7 500,00 грн. за Договором).

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про наявності правових підстав для стягнення з відповідача внесеної Державним підприємством "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" за Договором попередньої оплати та застосування штрафних санкцій.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а тому спірні правовідносини регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як було погоджено сторонами у п. 2.2 Договору, замовник здійснює оплату вартості наданих послуг на поточний рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №3416 від 17.01.2018 вбачається, що позивач сплатив відповідачу кошти у сумі 7 500,00 грн. (призначення платежу - оплата за проведення незалежної оцінки майна).

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У пункті 3.2 Договору сторонами було погоджено, що строк завершення надання послуг у повному обсязі, передбаченому даним договором, і представлення замовнику звіту про оцінку не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених п. 3.1 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору виконавець розпочинає виконання своїх зобов'язань після отримання від замовника оплати вартості послуг і повного пакету документів, передбаченого національним стандартом і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що позивач сплатив попередню оплату у розмірі 7 500,00 грн. - 17.01.2018, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України кінцевим строком завершення виконання робіт відповідачем за Договором є 19.02.2018 (беручи до уваги відсутність доказів невиконання позивачем свого обов'язку щодо передання відповідачу повного пакету документів, передбаченого національним стандартом і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки).

Доказів виконання відповідачем робіт за Договором матеріали справи не містять (відповідного акту виконання робіт, звіту, складеного за результатами оцінки, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із претензією №1073 від 19.06.2018, в якій, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання робіт, вимагав повернути попередню оплату у розмірі 106 500,00 грн. (в тому числі попередню оплату у сумі 7 500,00 грн. за Договором).

Вказана вимога 20.06.2018 була відправлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9-б, кв. 18) та повернута відправнику відділенням поштового зв'язку (відповідно до інформація, яка міститься на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень); 25.06.2018 - відправлення не вручене під час доставки та 05.07.2018 - повернення за зворотною адресою у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання).

Дослідивши вказану вимогу та викладені у ній обставини прострочення відповідачем виконання робіт за Договором та вимоги позивача про повернення попередньої оплати за цим Договором у розмірі 7 500,00 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення попередньої оплати свідчать про волевиявлення замовника на відмову від подальшого виконання підрядних робіт та отримання результатів їх виконання.

Відтак, оскільки доказів того, що відповідач приступив до виконання та виконав роботи за Договором, матеріали справи не містять, враховуючи факт прострочення Товарною біржею "Українська універсальна товарна біржа" виконання робіт, суд доходить висновку, що надіславши вимогу №1073 від 19.06.2018, позивач скористався наданим йому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України правом на відмову від договору підряду, а також на відшкодування у зв'язку з цим збитків.

При цьому, у зазначеній претензії не вказано конкретну норму (відповідну частину статті 849 Цивільного кодексу України), на підставі якої позивач, по суті, відмовляється від договору підряду. Однак, суд здійснює правову кваліфікацію правовідносин через призму оцінки та встановлення дійсного волевиявлення сторони.

Так, ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Разом з тим, позивач у вимозі обґрунтовує свою відмову від договору підряду саме несвоєчасним виконанням робіт підрядником, а саме невиконанням робіт у строки, встановлені договором.

Однак, у суду відсутні підстави припускати, що мало місце направлення позивачем відповідачу вимоги №1073 від 19.06.2018 у порядку ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки її приписами врегульовано право замовника відмовитись від договору в будь-який час до закінчення роботи після початку виконання підрядником робіт.

Натомість у даному випадку матеріали справи не містять ні доказів початку виконання відповідачем робіт, ні її часткового виконання, а приймаючи до уваги тривалий проміжок часу, який сплинув після дати, в яку такі роботи повинні були бути виконані відповідачем (через 4 місяці), суд приходить до висновку, що відмова позивача від Договору шляхом направлення вимоги №1073 від 19.06.2018 була здійснена саме у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов'язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 Цивільного кодексу України припиняються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання, які складали предмет Договору підряду, є припиненими.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З огляду на відмову позивача від договору підряду (Договору №5 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018) у зв'язку з направленням підряднику претензії №1073 від 19.06.2018, позивач отримав право вимагати відшкодування збитків, що складають розмір перерахованих коштів на виконання умов договору підряду (попередня оплата у сумі 7 500,00 грн.).

Суд зазначає, що для відшкодування збитків необхідним є доведення таких фактів: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина заподіювача шкоди.

За наведених обставин, враховуючи факт сплати позивачем відповідачеві грошових коштів за Договором №5 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 у розмірі

7 500,00 грн. (попередня оплата), невиконання відповідачем робіт за вказаним договором та відмову замовника (позивача) від такого договору підряду в порядку ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів господарського правопорушення як підстави для відшкодування договірних збитків.

З огляду на викладене та відсутність доказів повернення відповідачем на користь позивача сплачених останнім грошових коштів у розмірі 7 500,00 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" в частині стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" грошових коштів у розмірі 7 500,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 492,50 грн., нараховану за період з 31.01.2018 до 17.08.2018.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за несвоєчасне надання послуг без об'єктивних причин виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за цим договором за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості з огляду на наступне.

Відповідач зобов'язаний був виконати роботи за Договором №5 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 у строк до 19.02.2018 включно.

Як встановлено судом, позивач відмовився від Договору №5 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 шляхом надсилання відповідачу претензії №1073 від 19.06.2018 про повернення попередньої оплати.

Вказана вимога 20.06.2018 була відправлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9-б, кв. 18) та повернута відправнику відділенням поштового зв'язку (відповідно до інформація, яка міститься на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень); 25.06.2018 - відправлення не вручене під час доставки та 05.07.2018 - повернення за зворотною адресою у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання).

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, враховуючи, що на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" міститься інформація про те, що 25.06.2018 претензія позивача про повернення попередньої оплати (по суті, відмова від договору підряду) не була вручена під час доставки, суд дійшов висновку, що з 25.06.2018 у відповідача припинився обов'язок виконати роботи за договором підряду, з огляду на що в межах заявленого позивачем періоду для нарахування пені (з 31.01.2018 до 17.08.2018) за прострочення виконання робіт, обгрунтованим періодом є - з 20.02.2018 до 24.06.2018.

Таким чином, обґрунтованим розміром пені за прострочення виконання відповідачем робіт за Договором №5 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 є пеня у сумі 937,50 грн., з огляду на що позовні вимоги Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" в частині стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" пені у розмірі 1492,50 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 937,50 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 157,96 грн. та 3% річних у розмірі 122,67 грн., нараховані за період з 31.01.2018 до 17.08.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, обґрунтованим періодом нарахування штрафних санкцій, а відтак і 3% річних та інфляційних втрат є з 20.02.2018 до 24.06.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний був виконати роботи за Договором №5 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 у строк до 19.02.2018 включно, однак у зв'язку з відмовою позивача від договору підряду у відповідача припинився обов'язок виконувати роботи та виник обов'язок повернути позивачу попередню оплату у сумі 7 500,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" міститься інформація про те, що 25.06.2018 претензія позивача про повернення попередньої оплати (по суті, відмова від договору підряду) не була вручена під час доставки, суд дійшов висновку, що з 25.06.2018 у відповідача припинився обов'язок виконати роботи за договором підряду, з огляду на що в межах заявленого позивачем періоду для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати є період з 26.06.2018 до 17.08.2018.

Отже, позовні вимоги Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" в частині стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" 3% річних у розмірі 122,67 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 32,67 грн. (за розрахунком суду за період з 26.06.2018 до 17.08.2018).

Водночас, в межах заявленого позивачем періоду для нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати є період - липень 2018 року.

Зважаючи на те, що індекс інфляції за липень 2018 року становить 99,3, підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позові Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" в частині стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" інфляційних втрат у сумі 157,96 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 651,00 грн., нарахований на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд зазначає, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Таким чином, позивач як суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, має право на нарахування в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафу у розмірі 7% від вартості невиконаних відповідачем робіт (негрошове зобов'язання), однак у випадку, коли таке прострочення триває понад 30 днів.

З огляду на те, що відповідачем було прострочено виконання негрошового зобов'язання (виконання робіт за Договором №5 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018) більше ніж на 30 днів (з 20.02.2018 до 25.06.2018), обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу (7% від вартості робіт) на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивачем не викладено у позовній заяві розрахунку штрафу (7% від вартості робіт).

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф (7%) у сумі 651,00 грн.

Однак, за розрахунком суду, обґрунтованим розміром штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, є 525,00 грн. (7 500,00 грн. * 7%), у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" в частині стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" 7% штрафу від вартості невиконаних робіт у сумі 651,00 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 525,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 860,00 грн. (20% від вартості робіт) на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

З огляду на те, що штраф у розмірі 20% стягується від вартості неякісно виконаних робіт, тобто за порушення виконання виконавцем робіт зобов'язання щодо якості робіт, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" вказаного штрафу, так як роботи відповідачем взагалі не були виконані.

Таким чином, суд відмовляє у позові Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" в частині стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" штрафу у розмірі 20%, що становить 1860,00 грн.

За наведених обставин позовні вимоги Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" підлягають частковому задоволенню, а з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7 500,00 грн. (кошти, сплачені позивачем в якості попередньої оплати), пеня у розмірі 937,50 грн., штраф у розмірі 525,00 грн., 3% річних у розмірі 32,67 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9-Б; ідентифікаційний код 31759770) на користь Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 6-А; ідентифікаційний код: 39394238) заборгованість у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 937 (дев'ятсот тридцять сім) грн. 50 коп., штраф у розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 32 (тридцять два) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 99 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 04.12.2018.

Суддя Р.В. Бойко