Рішення № 78312648, 21.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2018 Справа № 910/11901/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова,21)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63)

про стягнення 128 671,17 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Твердохліб О.В. за дов.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки № ПК/302 від 25.10.2016 у розмірі 128 671,17 грн., а саме: 126 685, 76 грн. основного боргу, 1 841, 06 грн. пені, 144, 88 грн. 3% річних.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на порушення відповідачем Договору поставки № ПК/302 від 25.10.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 позовну заяву у справі № 910/11901/18 залишено без руху на підставі статті 162 Господарського процесуального кодексу України, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

27.09.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 902, 41 грн. та 3 % річних у сумі 241, 43 грн., а також надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/11901/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05.11.2018 року.

27.09.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 902, 41 грн. та 3 % річних у сумі 241, 43 грн., а також надійшло клопотання про повернення судового збору.

Судом відкладено вирішення питання щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи.

У судове засідання 05.11.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом у судовому засіданні 05.11.2018 без виходу до нарадчої кімнати проголошено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 21.11.2018, яку занесено до протоколу судового засідання

16.11.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі з додатковими документами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються з урахуванням вищевказаної заяви.

Представник відповідача в судове засідання 21.11.2018 не з'явився, заяв, клопотань до суду не подав.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 21.11.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2016 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № УГВ № 1494/11-16 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.1.2. предметом поставки є наступний Товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Згідно із п. 2.1. поставка Товару здійснюється окремими партіями, кількість та ассортимент товару в яких, визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 ("Умови поставки Товару") цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту

товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу Товару.

Положеннями п. 3.1. передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих Покупцем та погоджених Постачальником замовлень на поставку товару.

Пункт 3.2. визначає, що асортимент, кількість, ціну Товару, умови оплати кожної партії Товару Покупець вказує в Замовленні на поставку відповідної партії Товару.

Відповідно до п 3.2.2. Постачальник в строк, що не перевищує 2 робочих днів від дати отримання замовлення Покупця на поставку відповідної партії Товару розглядає направлене замовлення та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії товару або відхиляє замовлення.

Згідно із п. 3.3. поставка та передача замовленого товару Постачальником Покупцю здійснюється в строк погоджений сторонами при прийнятті замовлення товару Постачальником, за умови наявності такого замовленого товару на складі Постачальника.

Пунктом 3.4. сторони передбачили, що при здійсненні оплати товару шляхом попередньої оплати, поставка та передача замовленого товару Постачальником Покупцю здійснюється протягом наступного дня від дати зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Положеннями п. 3.5. сторони узгодили, що передача товару Постачальником Покупцю здійснюється поставкою товару силами Постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2010). Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника, який відповідає вимогам щодо зберігання та транспортування лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Пунктом 3.7. Договору датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару Покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане Покупцем в замовленні на поставку відповідної партії товару.

Згідно із п.6.1. Договору оплата Покупцем товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати Товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається начальником при поданні замовлення на поставку Покупцем.

Відповідно до п. 6.2. Договору при здійсненні Покупцем оплати товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати Товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.

Згідно із п. 6.3. Договору при здійсненні Покупцем оплати товару за цим Договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів з дня отримання Покупцем рахунку-фактури.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 10.4. Договору за умови прострочення Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати.

Згідно із п. 10.8. за умови прострочення Покупцем строків оплати за товар за цим Договором більш ніж на 10 календарних днів, Постачальник має право вимагати оплати всього поставленого Покупцю, але неоплаченого товару. В такому разі Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але неоплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання відповідної вимоги Постачальника.

Пунктом 12.7. Договору передбачено, що цей Договір складений в двох примірниках, один примірник - для Постачальника, один примірник - для Покупця, вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом 3 (трьох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного Договору. Дострокове розірвання твору не звільняє жодну із сторін від виконання грошових зобов'язань, що виникли під час дії даного Договору.

Додатковою угодою № 1 від 21.04.2017 до Договору поставки № ПК/302 від 25.10.2016 сторони вирішили внести зміни до тексту Договору, виклавши реквізити Постачальника в новій редакції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Отже, цивільно-правовий договір як юридичний факт є підставою виникнення зобов'язальних правовідносин, в яких сторонам надається можливість взаємодіяти між собою шляхом реалізації взаємних прав та обов'язків, що охороняються та гарантуються державою.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов Договору Постачальник поставив товар на суму 127 060, 72 грн., що підтверджується накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, проте Покупець в порушення умов Договору, на момент подання позову позивачем, не оплатив товар, внаслідок чого відповідач заборгував суму у розмірі 126 685, 76 грн.

Судом встановлено, що відповідачем оплачено суму заборгованості у розмірі 126 685, 76 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем.

Таким чином, врахувавши суми здійснених відповідачем проплат, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду спору основна заборгованість відповідача за договором поставки № ПК/ 302 від 25.10.2016 погашена в повному обсязі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ" основної заборгованості за договором № ПК/302 від 25.10.2016, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар, терміни оплати за який встановлені у видаткових накладних.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статті 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач у визначений договором строк свого обов'язку щодо оплати поставленої продукції не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, що є порушенням договірних зобов'язань і підставою для настання правових наслідків, встановлених договором та законом.

Так, за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № ПК/302 від 25.10.2016 позивачем було нараховано пеню по кожній накладній окремо, оскільки строк оплати визначався у кожній накладній та становить за розрахунком позивача 2 902, 41 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.4. договору сторони передбачили, що за порушення відповідачем строків розрахунків за поставлений товар, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд встановив, що позивачем здійснено правильний розрахунок, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 2 902, 41 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 241, 43 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 241, 43 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача. Суд повертає позивачеві 991, 88 грн. зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 129, 231,232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" суми основної заборгованості у розмірі 126 685, 76 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 38292018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, код ЄДРПОУ 20037376) пеню у розмірі 2 902 (дві тисячі дев'ятсот дві) грн. 41 коп., 3% річних у сумі 241 (двісті сорок одну) грн. 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармако" (08132. Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова,21, код ЄДРПОУ 20037376) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 88 коп.. сплачений на підставі платіжного доручення № 3250917 від 31.08.2018., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/11901/18.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова