Рішення № 78312259, 30.08.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.2018 Справа № 905/1047/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу № 905/1047/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 42 097,71 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПрАТ «МК «Азовсталь» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 42 097,71 грн.

Позовну заяву обґрунтовано виявленою недостачею вантажу, який прийнятий до перевезення відповідачем.

09.07.2018р. за вх. № 14323/18 на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, з посиланням на відсутність належних та допустимих доказів отримання позивачем збитків.

09.07.2018р. за вх. № 14328/18 на адресу господарського суду надійшла заява відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог з посиланням на ст. 136 Статуту залізниць України.

12.07.2018р. за вх. № 14645/18 на адресу господарського суду надійшла відповідь позивача на відзив по справі, відповідно до якої останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, з посиланням на ч. 2 ст. 315 ГК України вважає що строк позовної давності для звернення з даним позовом позивачем не пропущений. Крім того, на підтвердження оплати рахунку №91547580 від 02.06.2017р. про сплату товару надає суду копії банківської виписки та довідки за підписом головного бухгалтера щодо оплати вказаного рахунку.

Представники сторін у судове засідання 30.08.2018р. не з’явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Явка представників сторін судом не визнавалась обов’язковою.

Справа розглянута за правилами загального позовного провадження.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 30.08.2018р. складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

02.06.2017р. зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці ПрАТ «АКХЗ» згідно залізничної накладної на групу вагонів № 50290436 відправило на адресу ПрАТ «МК «Азовсталь» на станцію призначення Сартана Донецької залізниці кокс доменний (вологий), зокрема, у вагонах: №52832649 маса – 42 700 кг; №61006342 маса – 47 200 кг; №53522470 маса – 43 800 кг; №60027588 маса – 43 000 кг; №61077038 маса – 43 200 кг.

Відповідно до накладної, вантаж у вологому стані, завантажений вантажовідправником насипом, маркований полосою повздовж вагону вапном, вантаж розміщено й закріплено згідно з Главою 14 Додатка 3 до СМГС.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції на підставі актів загальної форми станції Волноваха було здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складено комерційні акти:

- комерційний акт БН 484809/464 від 05.06.2017р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевірки вагону№52832649 фактично виявилось: брутто – 64 350кг, тара 23 400кг, нетто 40 950кг, що менш документа на 1 750кг. Зазначено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. У комерційному акті також відображено, що навантаження шапкоподібне, вище рівня бортів на 40-50см, маркований однією смугою за довжиною вагону вапном. Зліва, над 6-7м люком поглиблення довжиною 300см, шириною 150см, в глибину 50см. В місці виїмки маркування порушено. Вагон бездверний, люки закриті, у технічному відношенні справний, течі вантажу немає. В акті є відомості про те, що з моменту прибуття та до комерційного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь та комерційного агента станції Сартана. Завідуючого вантажним двором немає по штату.

- комерційний акт БН 484809/465 від 05.06.2017р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевірки вагону№61006342 фактично виявилось: брутто – 68 000кг, тара 23 200кг, нетто 44 800кг, що менш документа на 2 400кг. Зазначено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. У комерційному акті також відображено, що навантаження шапкоподібне, вище рівня бортів на 40-50см, маркований однією смугою за довжиною вагону вапном. Зліва, над 4-7м люком поглиблення довжиною 600см, шириною 100см, в глибину 50см. В місці виїмки маркування порушено. Вагон бездверний, люки закриті, у технічному відношенні справний, течі вантажу немає. В акті є відомості про те, що з моменту прибуття та до комерційного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь та комерційного агента станції Сартана. Завідуючого вантажним двором немає по штату.

- комерційний акт БН 484809/466 від 05.06.2017р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевірки вагону№53522470 фактично виявилось: брутто – 64 300кг, тара 21 800кг, нетто 42 500кг, що менш документа на 1 300кг. Зазначено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. У комерційному акті також відображено, що навантаження шапкоподібне, вище рівня бортів на 40-50см, маркований однією смугою за довжиною вагону вапном. Над 6-7м люком поглиблення довжиною 200см, шириною 280см, в глибину 50см. В місці виїмки маркування порушено. Вагон бездверний, люки закриті, у технічному відношенні справний, течі вантажу немає. В акті є відомості про те, що з моменту прибуття та до комерційного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь та комерційного агента станції Сартана. Завідуючого вантажним двором немає по штату;

- комерційний акт БН 484809/467 від 05.06.2017р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевірки вагону№60027588 фактично виявилось: брутто – 64 650кг, тара 23 500кг, нетто 41 150кг, що менш документа на 1 850кг. Зазначено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. У комерційному акті також відображено, що навантаження шапкоподібне, вище рівня бортів на 40-50см, маркований однією смугою за довжиною вагону вапном. Над 6-7м люком поглиблення довжиною 200см, шириною 280см, в глибину 50см. В місці виїмки маркування порушено. Вагон бездверний, люки закриті, у технічному відношенні справний, течі вантажу немає. В акті є відомості про те, що з моменту прибуття та до комерційного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь та комерційного агента станції Сартана. Завідуючого вантажним двором немає по штату;

- комерційний акт БН 484809/468 від 05.06.2017р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевірки вагону№61077038 фактично виявилось: брутто – 64 750кг, тара 23 500кг, нетто 41 250кг, що менш документа на 1 950кг. Зазначено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. У комерційному акті також відображено, що навантаження шапкоподібне, вище рівня бортів на 40-50см, маркований однією смугою за довжиною вагону вапном. Над 1-2м люком поглиблення довжиною 200см, шириною 280см, в глибину 50см. В місці виїмки маркування порушено. Вагон бездвірний, люки закриті, у технічному відношенні справний, течі вантажу немає. В акті є відомості про те, що з моменту прибуття та до комерційного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь та комерційного агента станції Сартана. Завідуючого вантажним двором немає по штату.

Переважування вантажу здійснювалось з відчепленням на 150 тонних вагах повірених 09.09.2016р.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом.

У якості підтвердження понесених збитків, позивачем у підтвердження оплати спірного вантажу додані до матеріалів справи в копіях: довідка за підписом в.о. головного бухгалтера ПрАТ «МК «Азовсталь» та банківська виписка від 16.08.2017р.

Як вже зазначалося, відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити та застосувати позовну давність.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 ЗУ «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Стаття 23 ЗУ «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені актами сліди доступу до вантажу, поглиблення над люками у спірних вагонах. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 ЗУ «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційними актами від 05.06.2017р. № БН 484809/464 від 05.06.2017р., БН 484809/465, БН 484809/466, БН 484809/467, БН 484809/468.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно акту прийому-передачі №91547580 від 02.06.2017р. та рахунку-фактури від 02.06.2017р. №91547580 вартість 1т вантажу у вагоні №52832649 складає 8837грн. 22коп. з ПДВ; у вагонах №61006342, №53522470, №60027588, №61077038 складає 8639грн. 93коп. з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 42 097,71 грн. Перевіривши арифметичний розрахунок збитків у вигляді нестачі у розмірі, зазначеному позивачем, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним.

Статут залізниць України не передбачає обов'язкового додання до позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Разом з тим, позивачем додані до матеріалів справи: виписка по банківському рахунку, а також довідка за підписом головного бухгалтера скріплена печаткою підприємства.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд відхиляє заперечення відповідача про відсутність належних доказів понесення позивачем збитків у пред’явленому розмірі.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідач мотивує свою позицію тим, що згідно з статтею 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту «ж» статті 134 цього Статуту. Посилаючись на те, що позивач не звертався до перевізника з претензією з підстав, зазначених у позовній заяві, відповідач вважає, що строк на звернення з позовом сплинув через шість місяців з дня виявлення обставин, які є підставою для його заявлення.

Позивач у відповіді на відзив, посилаючись на ч. 2, 4 ст. 315 ГК України, вважає, що граничний строк звернення до суду з позовом не сплинув на час подання позову.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявленої у позові вимоги, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦКУкраїни позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями ст. 257 вказаного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

При цьому приписами ч. 1 ст. 258 цього Кодексу визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Предметом даного спору є стягнення вартості недостачі вантажу.

Положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто ст.315 ГК України і ст.ст. 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Частинами 1,2 ст. 315 ГК України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Докази звернення позивача до відповідача з претензією за спірною відправкою в матеріалах справи відсутні.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Відповідно до ст. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

є) підпункт «є» абзацу другого пункту 134 виключено (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 1973)

ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках.

В даному випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної, є комерційні акти від 05.06.2017р. №№ БН 484809/464 від 05.06.2017р., БН 484809/465, БН 484809/466, БН 484809/467, БН 484809/468.

Відповідно до календарного штемпелю видачі вантажу у розділі 52 накладної № 50290436, дата видачі вантажу 04.06.2017р.

Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову сплив ще на початку грудня 2017 року, оскільки згідно положень ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, позов ПрАТ «МК «Азовсталь» був направлений до суду 01.06.2018р., що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Таким чином, позов пред'явлено з пропуском встановленого строку.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялися клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості пред'явити позов до відповідача в межах шестимісячного строку позовної давності.

Доказів зворотного позивачем суду не надано, а судом не встановлено.

Суд відхиляє позицію позивача щодо відліку строку позовної давності з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, ст. 315 ГК України унормовано, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ГК України початком строку позовної давності є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак ця правова позиція позивача до даного спору не застосовується, оскільки у справі, що розглядається, не мало місце пред'явлення претензії перевізнику, що є відмінним від встановлених у даному спорі фактичних обставин.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 905/3245/16 від 24 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що у постанові по справі № 905/3245/16 від 24 квітня 2018 року прямо зазначено, що інша правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 19.04.2012р. по справі № 10-26/166-10-4300, застосовувалася у справі з іншими фактичними обставинами, де мало місце пред’явлення претензії перевізнику.

За таких обставин, у зв'язку зі спливом позовної давності, суд дійшов висновку про відмову ПрАТ «МК «Азовсталь» у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь» у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 10.09.2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва