Рішення № 78310371, 28.11.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/2713/18

Номер провадження 2/213/1367/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року місто ОСОБА_1 Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Алексєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Цапенко О.С.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_2Г,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підприємстві відповідача працювала з 07 лютого 1983 року по 02 вересня 1994 року та з 16 серпня 2001 року по 10 січня 2014 року. Внаслідок тривалої зайнятості у шкідливих умовах праці, з вини відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів та вібраційна хвороба.

Даний факт підтверджується актом форми П-4 розслідування професійного захворювання, в тому числі п.16,19 зазначеного Акту підтверджена вина відповідача у невиконанні обов'язків по створенню безпечних умов праці.

Наслідками роботи у шкідливих умовах їй встановлено висновком МСЕК первинно та безстроково 40% втрати професійної працездатності.

Завдана підприємством моральна шкода їй не відшкодовується. Вона змушена тривалий час лікуватися, несе фізичні та моральні страждання, що змінили її звичний спосіб життя, примусило докладати додаткові зусилля для організації свого подальшого життя. Завдана їй моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які вона зазнає внаслідок хвороби та переносить і на сьогоднішній день.

Позивач вважає достатньою компенсацією моральної шкоди у розмірі 190 365,00 грн. Просить позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені у позові. Зазначив, що позивач 20 років працював на підприємстві відповідача в шкідливих умовах. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 жовтня 2016 року стосовно позивача відповідачем не оскаржувався. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі. Надала відзив на позов, відповідно до якого позивач у період роботи не лише знав про шкідливі умови, але і свідомо продовжував працювати в таких умовах тривалий час, мав можливість змінити місце роботи та запобігти розвитку професійного захворювання, але ставив за пріоритет матеріальну сторону життя, а не власне здоров’я. Продовжувала ще десять років працювати на підприємстві після встановлення діагнозування профзахворювання. Позивач звільнилась з підприємства за власним бажанням по виходу на пенсію. Зазначає, що зниження професійної працездатності не може позбавити позивача можливості реалізації своїх повсякденних звичок та бажань. Позивачем не доведена наявність моральної шкоди та її розмір. В судовому засіданні зазначила, що позивач працював свідомо, мав дбати про особисту безпеку, був ознайомлений з інструкцією, в якій зазначено шкідливі чинники. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухав пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Як видно із трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 останій працював на підприємстві відповідача з 07 лютого 1983 року по 02 вересня 1994 року та з 16 серпня 2001 року по 10 січня 2014 року (а.с. 13-15).

Відповідно до п.16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 жовтня 2016 року (далі по тексту - Акт) професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: працюючи слюсарем з ремонту рухомого складу ЦРС, дільниці з ремонту вагонів УЗТ (з 19 липня 2010 року по 10 січня 2014 року) в ВАТ "ПівдГЗК" (з 20 січня 2014 року ПАТ "ПІВДГЗК") ОСОБА_4 внаслідок недосконалості робочого місця виконував роботи пов"язані з впливом пилу, концентрація якого перевищувала нормативні показники. працюючи машиністом тепловоза УЗТ (з 07 лютого 1983 року по 02 вересня 1994 року, з 16 серпня 2001 року по 19 липня 2010 року) в ВАТ "ПівдГЗК" (з 20 січня 2014 року ПАТ "ПІВДГЗК") ОСОБА_4 також виконував роботи пов'язані з впливом пилу, концентрація якого перевищувала нормативні показники, а також вібрації, рівень якої перевищував нормативні показники.

Із пункту 17 Акту видно, що причиною професійного захворювання позивача є те, що вмист пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 2% до 10% в повітрі робочої зони в 1,1 рази перевищує ГДК (4,6 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3), пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 % до 70 % в повітрі робочої зони в 2-5 разів перевищує ГДК (3,3-10,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3) по СанПІН 4617-88 "Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны". Еквівалентний рівень загальної вібрації перевищує нормативний на 2-5 дБ (109-112 дБ при ГДР 107 дБ), еквівалентний рівень локальної вібрації перевищує нормативний на 2 дБ (114 дБ при ГДР 112 дБ) по ДСН 3.3.3.039-99.

Відповідно до п. 14 Акту позивач має хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), група "В". Легенева недостатність першої-другої ст. та вібраційну хворобу першої-другої ст. від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом у поєданні з полірадикулярним синдромом, дв.плечолопатковим періартрозом, остеоартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФС першої-другої ст.), деф.артрозом дрібних суглобів кситей.

Відповідно до п. 12 Акту стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів складає 23 роки 10 місяців (а. с. 7-8).

Висновком МСЕК позивачу первинно та безстроково з 5 грудня 2016 року 40 відсотків (25% по вібраційній хворобі та 15% по ХОЗЛ) стійкої втрати професійної працездатності (а.с.6).

Відповідно до наданої позивачем виписки - епікризу він тривалий час знаходився на лікуванні з приводу наслідків професійного захворювання (а. с. 16-17).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, визначені Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та настанням у позивача негативних наслідків – 60% стійкої втрати професійної працездатності та наявності третьої групи інвалідності, встановлених безстроково.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку: важкість праці перевищувала гранично допустимі показники і причиною цього була саме недосконалість технологічного процесу, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство - відповідач.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті. Суд також враховує, що згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання – причиною профзахворювань є тривалий стаж роботи в шкідливих умовах праці.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.

Також суд враховує вину підприємства - відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 35 000,00 грн без урахування податку з доходу громадян, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв’язку з погіршенням здоров’я, у задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди позивачу необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 35 000,00 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 704,80 грн.

На підставі ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.9 Закону України “Про охорону праці” та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо- збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026на користь ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Алексєєв