Рішення № 78309448, 20.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2333/17

Провадження № 2/760/2968/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Холдінг», ОСОБА_4, Приватного підприємства «Дельта Медікел», 3-і особи: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в лютому 2017 р. звернулися до суду з позовом до ТОВ «Агротранс-Холдінг», треті особи: ПрАТ «Київський страховий дім», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, в якому просили стягнути з ТОВ «Агротранс-Холдінг»: на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 200000 грн.; на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 250000 грн.; на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 150000 грн.

Позивачі обґрунтовують позовні вимоги тим, що 10 квітня 2015 р., близько 15 год. 15 хв., на 13 км. автодороги Р-19 м. Фастів - с. Митниця Васильківського району Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, яким керувала ОСОБА_4, та автомобіля «Hundai Accent» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок порушення ОСОБА_4 вимог п.п. 1.3, 1.5, 1.11, 10.1 Правил дорожнього руху України в ДТП позивачі отримали тілесні ушкодження.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 208 від 02.06.2015 р. у позивача ОСОБА_1 мали місце перелом ліктьового суглоба, перелом правої променевої кістки, перелом суглобового виростка 6-го шийного хребця.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 207 від 28.05.2015 р. у потерпілої ОСОБА_3 мали місце рана на лобі та перелом кісток правого передплечча.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 206 від 11.06.2015 р. у потерпілого ОСОБА_2 мали місце рана та синці на обличчі, переломи кісток лицевого черепа, забій головного мозку, перелом 4-5 кістки правої кисти.

Всі позивачі отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Позивачі посилаються на те, що вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2016 р., водій ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно з встановленими вироком суду фактичними обставинами справи, ОСОБА_4 їхала в автомобілі разом з цивільним чоловіком ОСОБА_6, який є співробітником ТОВ «Агротранс-Холдінг», і якій, в свою чергу, ОСОБА_6 добровільно передав право керування своїм службовим автомобілем «Chevrolet Laccetti».

Відповідно до інформації, зазначеної в полісі обов'язкового страхування № АІ/4277083 власником автомобіля «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1 є ТОВ «Агротранс-Холдінг».

Позивачі зазначають, що відповідно до наказу № 712-2395/3/1 від 31.08.2016 р., ПрАТ «Київський страховий дім» потерпілому ОСОБА_1 в якості страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ТОВ «Агротранс-Холдінг» 06.09.2016 р. виплачено 20000 грн. 37 коп.

Відповідно до наказу № 712-2395/2/1 від 29.07.2016 р., ПрАТ «Київський страховий дім» потерпілому ОСОБА_1 в якості страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ТОВ «Агротранс-Холдінг» 29.07.2016 р. виплачено 5675 грн. 67 коп.

Відповідно до наказу № 712-2395/1/1 від 29.07.2016 р., ПрАТ «Київський страховий дім» потерпілому ОСОБА_2 в якості страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ТОВ «Агротранс-Холдінг» 29.07.2016 р. виплачено 605 грн. 00 коп.

Таким чином, позивачі вважають, що відповідач ТОВ «Агротранс-Холдінг», як володілець наземного транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1, зобов'язаний відшкодувати спричинену їм моральну шкоду.

Так, спричинена позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 шкода полягає в бездіяльності ТОВ «Агротранс-Холдінг», яке допустило передачу керма належного йому автомобіля своїм працівником ОСОБА_6 ОСОБА_4 Дорожньо-транспортною пригодою, яка стала наслідком такої бездіяльності, завдано шкоди їх здоров'ю. Під час зіткнення вони пережили сильні хвилювання за здоров'я членів своєї родини, своє здоров'я. Тривале відновлення здоров'я, яке неможливо відновити повністю, відстоювання своїх інтересів в судах порушило звичайні життєві зв'язки. Внаслідок неправомірних дій працівника ТОВ «Агротранс-Холдінг», який довірив керування службового автомобіля недосвідченій ОСОБА_4, яка, в свою чергу, допустила ДТП, вони вимушені витрачати час та зусилля на відновлення душевної рівноваги та порушених життєвих зв'язків.

В зв'язку з чим позивачі звернулися до суду.

23.05.2017 р. до суду представником позивачів подано уточнену позовну заяву до ТОВ «Агротранс-Холдінг», ОСОБА_4, третя особа: ПрАТ «Київський страховий дім», відповідно до якої позивачі просять:

стягнути з ТОВ «Агротранс-Холдінг» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров'ю джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 48079 грн. 54 коп.;

стягнути з ТОВ «Агротранс-Холдінг» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 200000 грн.;

стягнути з ТОВ «Агротранс-Холдінг» на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 250000 грн.;

стягнути з ТОВ «Агротранс-Холдінг» на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 150000 грн.

Як на підставу своїх уточнень представник позивача посилається на те, що крім зазначеного, внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль «Hundai Accent» державний номер НОМЕР_2. На відновлення зазначеного автомобіля, відповідно до Акту виконаних робіт від 15.08.2016 р. № 42/08 ФОП ОСОБА_8 було сплачено 73080 грн. 00 коп.

Згідно з Страховим актом ПрАТ «Київський страховий дім» № 712-2395/3 від 31.08.2016 р., Наказом № 712-2395/3/1 від 31.08.2016 р. та платіжним дорученням № 14136 від 06.09.2016 р., платіжним дорученням № 16658 від 20.01.2017 р. було виплачено 20000 грн. 37 коп. та 5000 грн. 09 коп.

Таким чином, внаслідок злочину завдана шкода в розмірі 48079 грн. 54 коп.

Власником автомобіля «Hundai Accent» державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_5.

Таким чином, позивачі вважають, що ТОВ «Автотранс-Холдінг» та ОСОБА_4 зобов'язані відшкодувати ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, матеріальну шкоду в розмірі 48079 грн. 54 коп.

06.02.2018 р. представником позивачів до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивачі просять:

стягнути солідарно з ТОВ «Агротранс-Холдінг», ПрАТ «Дельта Медікал» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 48079 грн. 54 коп.;

стягнути солідарно з ТОВ «Агротранс-Холдінг», ПрАТ «Дельта Медікал» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної здоров'ю джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 200000 грн. 00 коп.;

стягнути солідарно з ТОВ «Агротранс-Холдінг», ПрАТ «Дельта Медікал» на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної здоров'ю джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 250000 грн. 00 коп.;

стягнути солідарно з ТОВ «Агротранс-Холдінг», ПрАТ «Дельта Медікал» на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної здоров'ю джерелом підвищеної небезпеки, суму грошових коштів в розмірі 150000 грн. 00 коп.

Як на підставу своїх уточнень представник позивача посилається на те, що крім зазначеного, згідно Договору оренди № 30092014 від 30.09.2014 р. автомобіль «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1, був переданий в оренду Приватному підприємству «Дельта Медікел». Вказаний автомобіль Наказом №172/14-ТР від 28.11.2014 р. був закріплений за працівником ПП «Дельта Медікел» ОСОБА_6

Таким чином, відповідач ТОВ «Агротранс-Холдінг», як власник та особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, та відповідач ПП «Дельта Медікел», як володілець на відповідній правовій підставі (договір оренди № 30092014 від 30.09.2014 р.) наземного транспортного засобу автомобілю автомобіль «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1, зобов'язані солідарно відшкодувати спричинену позивачам моральну шкоду, оскільки, відповідно до ст. 541 ЦК України, неподільним є предмет зобов'язання - грошові кошти, які відповідачі зобов'язані сплатити, як компенсацію моральної шкоди, завданої ДТП.

Ухвалою суду від 23.05.2017 р. до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 14.02.2018 р. до участі у справі в якості співвідповідача залучено Приватне підприємство «Дельта Медікел».

Представник позивачів в судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої 06.02.2018 р. заяви про збільшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази.

Представник відповідача ТОВ «Агротранс-Холдінг» до судового розгляду подав до суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Звернув увагу суду на те, що транспортний засіб «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1, ТОВ «Агротранс-Холдінг» передало ПП «Дельта Медікел» на виконання умов Договору оренди №30092014 від 30.09.2014 р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 30.09.2014 р. до Договору оренди №30092014 від 30.09.2014 р. Термін оренди складає з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Об'єкту оренди до 31.12.2019 р. Отже, на момент скоєння ДТП за участі «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1, 19.04.2015 р. вказаним транспортним засобом на належній правовій підставі володіло і користувалося ПП «Дельта Медікел». Таким чином, вважають, що ТОВ «Агротранс-Холдінг» є неналежним відповідачем у справі, оскільки не володіло на момент скоєння ДТП (19.04.2015 р.) зазначеним транспортним засобом. Крім того, цивільно-правова-відповідальність ТОВ «Агротранс-Холдінг» було застраховано відповідно до Полісу № АІ/4277083 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «Київський страховий дім». Також представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що на момент скоєння ДТП (19.04.2015 р.) транспортним засобом «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1 незаконно заволоділа ОСОБА_4, якій ПП «Дельта Медікал» не передавало зазначений транспортний засіб по акту прийому-передачі у володіння та не надавало письмову згоду працівнику ОСОБА_6 на передачу вказаного транспортного засобу третій особі - ОСОБА_4 і взагалі не було проінформовано про таку передачу. Таким чином, шкоду завдану в результаті ДТП 19 квітня 2015 р. за участі транспортного засобу «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1 повинна відшкодувати ОСОБА_4, як особа, що неправомірно заволоділа транспортним засобом. Крім того, зазначила, що питання відшкодування моральної шкоди вже розглядалося Васильківським міськрайонним судом Київської області в рамках кримінального провадження №12015110140000654 і було частково задоволено вироком від 08.06.2016 р. у справі №362/4695/15-к, яким стягнуто моральну шкоду з винуватиці ДТП - ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Представник відповідача ПП «Дельта Медікел» в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надав суду відзив на позовну заяву, повністю підтриманий в судовому засіданні. Представник відповідача зазначив, що транспортний засіб «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1, ТОВ «Агротранс-Холдінг» передало ПП «Дельта Медікел» на виконання умов Договору оренди №30092014 від 30.09.2014 р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 30.09.2014 р. до Договору оренди №30092014 від 30.09.2014 р. Зазначений транспортний засіб було закріплено за працівником ОСОБА_6 28.11.2014 р., що підтверджується наказом № 172/14-ТР від 28.11.2014 р. «Про закріплення транспортного засобу за водієм». Транспортний засіб «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1 було фактично передано працівнику ОСОБА_6 на підставі Акта прийому-передачі автомобіля від 10.10.2012 р. Отже, на момент скоєння ДТП (19.04.2015 р.) транспортним засобом «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1 незаконно заволоділа ОСОБА_4, якій ПП «Дельта Медікал» не передавало зазначений транспортний засіб по акту прийому-передачі у володіння та не надавало письмову згоду працівнику ОСОБА_6 на передачу вказаного транспортного засобу третій особі - ОСОБА_4 і взагалі не було проінформовано про таку передачу. Таким чином, шкоду завдану в результаті ДТП 19 квітня 2015 р. за участі транспортного засобу «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1 повинна відшкодувати ОСОБА_4, як особа, що неправомірно заволоділа транспортним засобом.

Представник третьої особи ПрАТ «Київський страховий дім» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином. До суду від представника ПрАТ «Київський страховий дім» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник зазначає, що Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» було здійснено страхове відшкодування за полісом №АІ/4277083 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у розмір, у спосіб, порядку та строках, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому будь-які вимоги, заявлені до ПрАТ «Київський страховий дім» є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, відповідно до письмових пояснень, представник ПрАТ «Київський страховий дім» зазначив, що відповідно до звіту № 63/08/15Б про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 03 серпня 2015 р. вбачається, що транспортний засіб позивачів «Hundai Accent» державний номер НОМЕР_2 є фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно не доцільним. Так, відповідно до Звіту про утилізаційну вартість від 22.08.2015 р. вбачається, що вартість ТЗ після ДТП становить 19983,27 грн. З урахуванням вказаного, у відповідності до ст.ст. 2, 29, п. 30.2 ст. 30, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховиком було прийнято рішення про відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25000,46 грн. (44983,73 грн. - 19983,27 грн.).

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, будь-яких клопотань, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог від третьої особи до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши їх доводи та вивчивши надані письмові докази у сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встанвлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що 19 квітня 2015 р., близько 15 год. 15 хв., на 13 км. автодороги Р-19 м. Фастів - с. Митниця Васильківського району Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_4, та автомобіля «Hundai Accent» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Так, 19.04.2015 р., близько 15 год. 15 хв. ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1, рухаючись ним по 13 км. автодороги Р-19 м. Фастів - с. Митниця Васильківського району Київської області, в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 1.11, 10.1 Правил дорожнього руху України, будучи неуважною, невірно оцінивши дорожню обстановку, не врахувавши інформацію дорожнього знаку п. 1.11 «Пагорб», знаходячись на ділянці дороги з пошкодженим дорожнім покриттям, невірно обрала швидкість керованого нею автомобіля та допустила виїзд на зустрічну смугу руху, де здійснила зіткнення із автомобілем «Hundai Accent» д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 та пасажири автомобіля «Hundai Accent» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №208 від 02.06.2015 р. в потерпілого ОСОБА_1 мали місце перелом лівого ліктьового суглоба, перелом правої променевої кістки, перелом суглобового виростка 6-го шийного хребця.

Згідно з висновку судово-медичної експертизи № 207 від 28.05.2015 р. у потерпілої ОСОБА_3 мали місце рана на лобі та перелом кісток правого передпліччя.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 206 від 11.06.2015 р. у потерпілого ОСОБА_2 мали місце рана та синці на обличчі, переломи кісток лицевого черепа, забій головного мозку легкого ступеня, перелом 4-5 кістки правої кисти.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2016 р., ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено їй покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнено з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5405 грн. 40 коп. і моральну шкоду в розмірі 45000 грн., а всього 50405 грн. 40 коп.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 600 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн., а всього 20600 грн.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави вартість проведеної по справі судово-автотехнічної експертизи в сумі 613 грн. 80 коп.

Речові докази по справі - автомобіль «Hundai Accent» д/н НОМЕР_3 повернуто власнику ОСОБА_1, автомобіль «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1 повернуто ТОВ «Агротранс Холдінг».

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчиненні ДТП, що мала місце 19 квітня 2015 р., близько 15 год. 15 хв., на 13 км. автодороги Р-19 м. Фастів - с. Митниця Васильківського району Київської області, за участю автомобіля «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_4, та автомобіля «Hundai Accent» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно з встановленими вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2016 р. фактичними обставинами справи, ОСОБА_4 їхала в автомобілі разом з цивільним чоловіком ОСОБА_6, який, в свою чергу, передав право керування своїм службовим автомобілем «Chevrolet Laccetti».

В результаті вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивачі отримали тілесні ушкодження.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Дельта «Медікел» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Холдінг» (Орендодавець) було укладено Договір оренди №30092014 від 30.09.2014 р., у відповідності до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (тимчасове платне користування) транспортні засоби з переліку, вказаного у відповідному Додатку до цього Договору (п. 1.1).

Транспортний засіб «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1 (НОМЕР_4), який став учасником дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19 квітня 2015 р. на 13 км. автодороги Р-19 м. Фастів - с. Митниця Васильківського району Київської області, значиться в Додатку № 1 від 30.09.2014 р. до Договору оренди №30092014 від 30.09.2014 р. під № 107.

Транспортний засіб «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1 (НОМЕР_4), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Холдінг» передало Приватному підприємству «Дельта Медікел» на виконання умов Договору оренди №30092014 від 30.09.2014 р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 30.09.2014 р. до Договору оренди №30092014 від 30.09.2014 р. (№107).

Термін оренди, згідно договору, складає з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Об'єкту оренди до 31.12.2019 р. (п. 4.1).

Вимогами ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Отже, на момент скоєння ДТП за участю транспортного засобу «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1 (НОМЕР_4) 19 квітня 2015 р. вказаним транспортним засобом на належній правовій підставі володіло і користувалося, відповідно до умов Договору оренди №30092014 від 30.09.2014 р., Приватне підприємство «Дельта Медікел».

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Холдінг» є неналежним відповідачем у справі, оскільки не володіло на момент скоєння ДТП (19 квітня 2015 р.) зазначеним транспортним засобом.

Крім того, як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Холдінг» була застрахована відповідно до Полісу №АІ/4277083 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «Київський страховий дім».

Гр. ОСОБА_6 працює в Приватному підприємстві «Дельта Медікел» з 27.04.2010 р., що підтверджується наказом №78/10-К від 27.04.2010 р. «Про прийом на роботу», а з 01.08.2012 р. переведений на посаду менеджера з питань регіонального розвитку у м. Вінниця, що підтверджується наказом № 147/12-К від 01.08.2012 р.

Транспортний засіб «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1 (НОМЕР_4), було закріплено за працівником ОСОБА_6 28.11.2014 р., що підтверджується наказом № 172/14-ТР від 28.11.2014 р. «Про закріплення транспортного засобу за водієм». Транспортний засіб «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1 було фактично передано працівнику ОСОБА_6 на підставі Акта прийому-передачі автомобіля від 10.10.2012 р.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не безпосередньо на особу, яка заподіяла таку шкоду, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини особи, яка завдала шкоди.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Згідно роз"яснень, що містяться у п п. 9 постанови Пленуми Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" положення щодо захисту права власності поширюється також на особу,яка хоч і не є власником,але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченої законом чи договором, така особа також має право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Разом з тим, у відповідно до п. 10 Угоди про використання службового автомобіля між Приватним підприємством «Дельта Медікел» і працівником ПП «Дельта Медікел» від 06.09.2010 р., працівник не має права передавати управління транспортним засобом третім особам без письмової згоди Роботодавця, за виключенням випадків щорічних технічних оглядів і профілактичних заходів і/або ремонту транспортного засобу, що здійснюється транспортним відділом Роботодавця. Аналогічне положення міститься в п. 9 «Загальні положення» Правил користування службовим автомобілем від 17.01.2014 р., з яким був ознайомлений ОСОБА_6, що підтверджується його підписом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Отже, на момент скоєння ДТП (19.04.2015 р.) транспортним засобом «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1 незаконно заволоділа ОСОБА_4, якій ПП «Дельта Медікал» не передавало зазначений транспортний засіб по акту прийому-передачі у володіння та не надавало письмову згоду працівнику ОСОБА_6 на передачу вказаного транспортного засобу третій особі - ОСОБА_4 і взагалі не було проінформовано про таку передачу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що шкоду завдану в результаті ДТП 19 квітня 2015 р. за участі транспортного засобу «Chevrolet Laccetti» державний номер НОМЕР_1 повинна відшкодувати ОСОБА_4, як особа, що неправомірно заволоділа транспортним засобом.

Разом з тим, питання відшкодування моральної шкоди вже розглядалося Васильківським міськрайонним судом Київської області в рамках кримінального провадження №12015110140000654 і було частково задоволено вироком суду від 08.06.2016 р., яким стягнуто моральну та матеріальну шкоду, заподіяну здоров'ю в результаті ДТП, з ОСОБА_4

Встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Chevrolet Laccetti» д/н НОМЕР_1, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4277083, строком дії з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс - Холдінг».

Відповідно до умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4277083, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Вбачається, що 21.04.2015 р. ОСОБА_6 звернувся до Страховика ПрАТ «Київський страховий дім» з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою.

16.06.2015 р. ОСОБА_1, який є потерпілим у вказаному ДТП, також звернувся до Страховика з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою, та 29.07.2016 р., 16.08.2016 р. з заявами про виплату страхового відшкодування.

29.07.2016 р. ОСОБА_2, який також є потерпілим у вказаному ДТП, також звернувся до Страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Так, відповідно до 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Отже, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи

інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Перелік документів, що мають додаватись до заяви про страхове відшкодування визначений п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно вимог ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

В свою чергу, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто вказані норми матеріального права містять пряму вказівку на те, що розмір витрат, пов'язаний з відновлювальним ремонтом розраховується у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно вимог п. 36.2 ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про

страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно Звіту № 63/08/15Б про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 03.08.2015 р., вбачається, що ринкова вартість КТЗ - транспортного засобу «Hundai Accent» д/н НОМЕР_2, розрахована на дату оцінки: 44983,73 грн.; вартість відновлювального ремонту: 153456,66 грн.; значення коефіцієнта зносу: Приймається 0,7; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу: 57263,75 грн.

На підставі виконаних досліджень, зроблений висновок, що вартість матеріального збитку завдана власнику КТЗ складає: 44983,73 грн.

В свою чергу, відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до Звіту № 63/08/15Б про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 03.08.2015 р., вбачається, що транспортний засіб «Hundai Accent» д/н НОМЕР_2 є фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно не доцільним.

Згідно п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до Звіту № 79/49.08.16 про утилізаційну вартість від 22.08.2016 р., вбачається, що утилізаційна вартість складників автомобіля «Hundai Accent» д/н НОМЕР_2, на дату оцінки КТЗ складає: 19983,27 грн.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Клопотань про призначення експертизи сторони в судовому засіданні не заявляли.

У разі, якщо власник автомобіля не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому повинна бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до аварії та після дорожньо-транспортної пригоди.

На час дорожньо-транспортної пригоди вартість автомобіля становила 44983,73 грн.

25000,46 грн. позивачу ОСОБА_1 відшкодовано страховиком, ліквідаційна вартість автомобіля становить 19983,27 грн. Оскільки залишки автомобіля залишені у позивача, то з ПрАТ «Київський страховий дім» на його користь підлягає стягненню 44983,73 грн. - 19983,27 грн. = 25000,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Страховиком ПрАТ «Київський страховий дім» було прийнято рішення про відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25000,46 грн. (44983,73 грн. - 19983,27 грн.), що підтверджується даними страхового акту № 712-2395/3 від 31.08.2016 р., копією наказу №712-2395/3/1 від 31.08.2016 р. копією платіжного доручення №14136 від 06.09.2016 р., даними страхового акту № 712-2395/4 від 20.01.2017 р., копією наказу №712-2395/4/1 від 20.01.2017 р., та копією платіжного доручення №16658 від 20.01.2017 р.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» було здійснено страхове відшкодування за полісом №АІ/4277083 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у розмірі, у спосіб, порядку та строках, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 5 даної постанови Пленуму обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивачами не доведено належними і допустимими доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, тому вимоги позивачів щодо відшкодування шкоди є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачами пред'явлено позов до ТОВ «Агротранс-Холдінг», Приватного підприємства «Дельта Медікел» про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, які не є належними відповідачами в даній справі.

Щодо стягнення з ОСОБА_4 матеральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля «Hundai Accent» д/н НОМЕР_2, то суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ПрАТ "Київський страховий дім" було виплачено страхове відшкодування в сумі 25000,46 грн., що відповідає різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі вищевикладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 223, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Холдінг», ОСОБА_4, Приватного підприємства «Дельта Медікел», 3-і особи: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Кушнір