Ухвала суду № 78306560, 05.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/23/18 Справа № 694/930/16-к Категорія: ч.1 ст.263 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Дудніченко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Іваненка І. В., Биби Ю. В. Овчаренко І. С., Чуйко А.В., з участю прокурораШарапи В.Ю., Мартинюка М.П.

захисника Гуденка Є.А

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції Мартинюка М.П. на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Звенигородка Черкаської області, громадянин України, працюючий, зареєстрований приватним підприємцем, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,

визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати, які складають вартість судових експертиз, в сумі 3430,44 грн. - віднесено на рахунок держави.

Вирішено долю речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку органом досудового розслідування ОСОБА_10 пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України, (зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу,) а саме в тому, що 08.04.2016, з 07 години 00 хвилин до 09 години 30 хвилин, під час проведення обшуку, за місцем проживання ОСОБА_10, за адресою: АДРЕСА_1, працівниками Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Управління служби безпеки України в Черкаській області виявлено та вилучено: десять патронів, які згідно з висновком експерта від 25.04.2016 №1/609 є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, придатними до стрільби, з яких: вісім патронів калібру 7,62 мм є патронами до гвинтівок зразка 1891/30 років, конструкції Мосіна, заводського виробництва СРСР (сім патронів споряджені кулею зі стальним осердям (7Н1), один патрон споряджений бронебійно-запалювальною кулею «БЗ» (7B3-3); два патрони калібру 5,45 мм - проміжними патронами зразка 1974 року (один патрон споряджений кулею зі стальним сердечником (7Н6, 7Н6М); один патрон споряджений трасуючою кулею (7ТЗ,7ТЗМ); пістолет з рукояткою чорного кольору, який згідно з висновком експерта від 19.05.2016 №1/610 є одноствольною гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю пістолетом марки «ZORAKI», модель 914-S, НОМЕР_1, промислового виробництва фірми «АТАК arms ltd» Туреччина, калібру 9 мм P.A., конструкція якого не відповідає вимогам стандарту МВС України СОУ 78-19- 002:2010 «Пістолети та револьвери стартові», придатним для здійснення пострілів пістолетними, шумовими, газовими та пістолетними патронами травматичної дії калібру 9 мм P.A., для стрільби патроном роздільного спорядження (куля, картеч та інші діаметром до 6,4 мм), використовуючи штатні газові чи холості патрони, при цьому стріляні снаряди володіють достатньою вражаючою здатністю для заподіяння людині чи тварині небезпечних для життя або смертельних ушкоджень.

В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції вважає, що вирок суду про недоведеність вини ОСОБА_10 є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону України.

В обґрунтування вимог апеляції зазначає про те, що під час судового розгляду не встановлено підстав, які вказували б на недопустимість обшуку, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси, тобто обшук проводився у порядку, передбаченому КПК України. Суд зовсім не бере до уваги те, що в ході судового розгляду встановлено, що вилучені під час обшуку речі поміщувались слідчим до полімерного пакета та мішка, горловина яких перев'язувалась мотузкою, вільні кінці якої склеювались відразу ж паперовою биркою з підписами понятих. Крім того, експертами у всіх висновках судових балістичних експертиз у цьому кримінальному провадженні вказано, що упакування на момент експертного огляду не порушене. З огляду на викладене суд невірно дійшов переконання про неналежність та недопустимість доказу - протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_10, висновки суду мають упереджений характер, порушення на які вказує суд є формальними. Вказаний доказ в цілому відповідає ст.104 КПК України щодо форми протоколу, обшук проведений відповідно до вимог ст.ст. 223, 234 КПК України, у протоколі містяться відповідні підписи учасників слідчої дії, а слідчим за результатами проведення обшуку забезпечено належне вилучення речових доказів, опечатування та надання речей в цілісному упакуванні для проведення експертиз.

Крім того, у вироку стосовно ОСОБА_10 суд визнає висновки судових балістичних експертиз №1/609 від 25.04.2016 та №1/610 від 19.05.2016 неналежними та недопустимими у зв'язку з тим, що запитання поставлені слідчим у відповідних постановах про проведення балістичної експертизи відрізняється від тих, на які надавав відповідь експерт у висновках.

Проте, аналізуючи вказані вище документи установлено, що питання які ставились слідчим та на які надавалась відповіді експертом мають однакову послідовність і зміст, а лише деякі слова відрізняються. Тобто, запитання у постанові слідчого і висновку експерта викладені у вірній послідовності, мають аналогічний зміст, та лише в 2, 4 та 6 запитанні у експертизи маються відмінності в словах, а не в змісті. Крім цього, під час судового розгляду прокурор клопотав про виклик експерта для допиту з метою з'ясувати причини вказаних вище відмінностей, однак судом було відмовлено, внаслідок чого суд допустив порушення принципів змагальності та диспозитивності, передбачених статтями 22, 26 КПК України, а також допустив неповноту судового розгляду, оскільки залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

У наведеному рішенні суд допустив не повний виклад показань свідків та обвинуваченого, в порушення вимог статей 370, 374 КПК України, показання у вироку зазначені вибірково в судженнях на користь обвинуваченого, їх зміст є перекрученим.

В зв'язку з цим прокурор просив вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_10 скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону України. Також просив провести судовий розгляд в апеляційному суді Черкаської області, в ході якого дослідити протокол обшуку від 08.04.2016 року (а.п.30-33), висновок експерта від 19.05.2016 року №1/610 (а.п. 125-135); викликати та допитати свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 за ч.1 ст.263 КК України і призначити покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про необхідність задоволення апеляції прокурора із зазначених у ній підстав, думки обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника Гуденка Є.А., які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, вважаючи вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши часткове судове слідство, в ході якого повторно допитано свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_16, досліджено протокол обшуку від 08.04.2016, висновок експерта №1/609 від 25.04.2016, висновок експерта №1/610 від 19.05.2016, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Положення статей 62, 129 Конституції України та статей 7, 17, 22 Кримінального процесуального кодексу України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Ця норма-засада закріплена також у міжнародно-правових актах, визнаних Україною: Загальній декларації прав людини (п. 1 ст. 11), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (п. 2 ст. 14), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 2 ст. 6).

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до вимог ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 337 КПК України, оцінюючи досліджені у провадженні докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому він підлягає виправданню.

Відповідно до ст. 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, і ці докази мають бути належними та допустимими. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Кримінальна відповідальність за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України настає у разі носіння, зберігання, придбання, передачі чи збуту бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Диспозиція цієї норми перелічує декілька діянь, кожне з яких як самостійно, так і в сукупності становить єдиний одиничний злочин.

Склад кримінального правопорушення наявний за умови, що зазначені дії вчиняються з умислом (прямим чи непрямим) та без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_10 обвинувачується у незаконному зберігання, придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

В кримінальному провадженні прокурор повинен був довести: 1) подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення, у т. ч. і наявність в обвинуваченого умислу (прямого чи непрямого), спрямованого на незаконне зберігання, придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, як невід'ємну частину складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України).

Однак, таких доказів суду не надано.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані органом досудового розслідування докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні є недопустимими та недостовірними доказами, які не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Так, в суді апеляційної інстанції повторно досліджено протокол обшуку від 08.04.2016, згідно якого встановлено, що обшук проведено в м. Черкаси, але фактично він проводився в м. Звенигородка, що підтвердили під час апеляційного розгляду допитані свідки ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13

Обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201625000000104 від 31.03.2016 року, але дійсний номер кримінального провадження 12016250000000104.

Слідчий Жила О.М. який проводив обшук у вступній частині протоколу в графі за участю інших осіб зробив прочерк, що вказує на те, що обшук проводився за участю лише понятих ОСОБА_15, ОСОБА_14, гр. ОСОБА_13 та самого слідчого. Однак, в заключній частині протоколу в графі «учасники обшуку» є підписи інших учасників обшуку - ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Також слідчим у вступній частині протоколу вказано про застосування технічних засобів «фотозйомка на мобтелефон», при цьому не вказано, характеристики технічного засобу фіксації (мобільного телефону), умови та порядок його використання, не вказано чи заздалегідь повідомлялась ОСОБА_13 про застосування технічного засобу, відсутній її підпис. Крім цього, в матеріалах кримінального провадження є другий примірник протоколу обшуку (а.к.п.72), в якому не зазначено, що застосовувались технічні засоби фіксації, що дає об'єктивні підстави вважати, що не застосовувались технічні засоби фіксації при проведенні обшуку, а в першому примірнику протоколу обшуку зроблено допис після його складення, що суперечить вимогам закону, оскільки обидва примірники протоколу повинні відповідати один одному.

Крім того, про невідповідність примірників протоколу обшуку, а відтак й про сумнів у законності його складення свідчить відсутність в другому примірнику протоколу підпису другого понятого, відсутність підпису ОСОБА_13, у приміщенні якої проводився обшук, як про ознайомлення з ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, так і про ознайомлення з протоколом обшуку (а.к.п.72), що також нею підтверджено в судовому засіданні апеляційної інстанції під час надання показань.

В описовій частині протоколу вказано, що виявлено «2 рожки до автомата АК 744 і 2 рожки до АКМС і 1 рожок до РПК. Три рожки на момент виявлення споряджені патронами». При цьому не вказано вид патронів, кількість патронів, їх калібр, маркіровка.

Також в одному з пунктів описової частині протоколу (а.п.31) вказано «-пістолет «ZORAKI» в корпусі чорного кольору, з магазином спорядженими 3 набоями, номер НОМЕР_1». Слідчим не вказано калібр пістолета його модель, також не описані 3 «набої» які виявлені в магазині пістолета, не вказано дульний зріз пістолету закритий металевою втулкою чи ні.

В описовій частині протоколу першого примірнику допущені виправлення олівцем, зроблені незрозуміли дописи, при цьому про дані допущені виправлення та дописи олівцем не зазначено в заключній частині протоколу та не підписано учасниками проведення обшуку.

На а.к.п.33 є фототаблиця до протоколу обшуку, яка підписана слідчим Демиденко Л.В. який, хоча і є старшим слідчим, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, проте, не проводила слідчу дію - обшук. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, на доданій до протоколу обшуку фототаблиці не зафіксовано всі зазначені предмети які вказано в описовій частині протоколу обшуку.

В заключній частині протоколу обшуку зазначено «Перераховане в протоколу обшуку вилучається і опечатується встановленому порядку», при цьому відсутні відомості про вилучені під час обшуку предмети й документи та спосіб їх ідентифікації не зазначено чи підписали опечатані пакети всі учасники обшуку (а.п.32).

Як встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_13 не надавали на підпис опечатані пакети з вилученими речами.

В той же час, згідно ст.236 КПК України другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.

Однак, опису вилучених речей слідчим не складено та гр. ОСОБА_13 не вручено.

Відповідно до ст.104 КПК України, протокол обшуку повинен бути чітко структурованим та складається з трьох частин:

І.вступної частини, яка повинна містити відомості про:

1)місце, час проведення та назву процесуальної дії (обшук житла чи іншого володіння);

2)особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, імя, по батькові, посада);

3)усіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).

4)інформацію про те, що особи, котрі беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Відповідно до ст.107 КПК України, рішення про фіксацію обшуку за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить обшук. За клопотанням учасників обшуку, застосування технічних засобів фіксування є обовязковим.

Про застосування технічних засобів фіксування цієї слідчої (розшукової) дії заздалегідь повідомляються особи, котрі беруть участь у ній, що вони підтверджують своїми підписами;

ІІ.Описова частина повинна містити відомості про:

1)послідовність дій.

2)отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, у тому числі щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і за яких обставин він був виявлений. Усі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен показати понятим та іншим присутнім особам і перерахувати в протоколі із зазначенням їх найменування, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. Виявлені та/або надані речі й документи, заносяться до протоколу, оглядаються та опечатуються.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України, під час обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани та схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати й вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження .

ІІІ.Заключна частина повинна містити відомості про:

1)вилучені під час обшуку речі й документи та спосіб їх ідентифікації. Під час проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор зобов'язаний належним чином упакувати вилучені під час обшуку речі та документи й чітко позначити їх (зазначити дату, час вилучення, місце вилучення, зазначити прізвище та посаду особи, яка проводила обшук, а також зазначити учасників обшуку. Всі учасники обшуку повинні поставити свій підпис.

Протокол підписують усі учасники, котрі брали участь у проведенні обшуку.

За результатами проведення обшуку слідчий складає протокол не менше ніж у двох примірниках, в яких зазначаються: підстави для обшуку; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук; особа, в якої проведено обшук; дії слідчого і результати обшуку та вся інша інформація про хід і результати проведення слідчої дії, яка має значення для справи.

Вилучені в процесі обшуку речові докази оглядаються, фотографуються, індивідуалізуються та приєднуються до справи чи передаються на зберігання згідно з "Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104.

Вищевказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримано при проведенні слідчої дії обшуку та складенні протоколу обшуку від 08.04.2016.

Твердження прокурора, що вказані недоліки протоколу обшуку є технічними та не впливають на його законність та допустимість, колегія суддів вважає безпідставними та намаганням ввести суд в оману, оскільки кожен доказ, який суд може покласти в основу обвинувачення особи повинен бути отриманий у суворій відповідності до кримінального процесуального закону та їх зміст відповідати вимогам, закріпленим у нормах статей КПК України, що виключає будь-які сумніви у законності доказу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо визнання протоколу обшуку від 08.04.2016 недопустимим та неналежним доказом, який не можливо покласти в доведення винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Водночас, внаслідок визнання протоколу обшуку від 08.04.2016 недопустимим доказом, все вилучене в ході проведення обшуку, не може бути використано як доказ вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Колегія суддів не ставить під сумнів достовірність та законність балістичних експертиз №1/609 від 25.04.2016 та №1/610 від 19.05.2016, однак, їх висновки не містять даних про факт вчинення обвинуваченим злочину за ст. 263 КК України, зокрема, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а лише вказують на приналежність предметів наданих на експертизу до боєприпасів, зброї та ін. Водночас, висновки проведених балістичних експертиз №1/609 від 25.04.2016 та №1/610 від 19.05.2016 є похідними від результатів проведення слідчої дії обшуку та складеного протоколу від 08.04.2016, який визнано судом недопустимим доказом, а тому суд не може покласти дані висновки в основу доведення вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Крім того, в суді апеляційної інстанції за клопотанням прокурора було повторно допитано свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Так, свідок ОСОБА_15 на запитання прокурора, що було знайдено під час обшуку в помешканні ОСОБА_10 надав чітку відповідь, щодо під час проведення обшуку було виявлено гільзи в кількості приблизно 10 шт., 2 травматичні пістолети, патронів не знаходили.

Вказані свідчення ОСОБА_15, який був понятим під час проведення обшуку 08.04.2016, не узгоджуються з даними протоколу обшуку, та мають суттєві розбіжності, що також викликає сумнів у достовірності даних протоколу обшуку, як доказу винуватості обвинуваченого.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 р., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, дослідив показання обвинуваченого, свідків та дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення не довела та не надала суду допустимих і достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_10 інкримінованого кримінального правопорушення.

Керуючись статтями 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції Мартинюка М.П. - залишити без задоволення, а вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_10 за ч.1 ст.263 КК України - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :