Рішення № 78306045, 04.12.2018, Шевченківський районний суд Харківської області

04.12.2018

637/870/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2018 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М.,

за участю секретаря Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3-тя особа - ПАТ «Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта», -

в с т а н о в и в :

В липні 2018 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду Харківської області із зазначеним позовом, яким просить суд стягнути з відповідача по справі на її користь 93 432,92 гривень, серед яких:

73 432,92 гривень матеріальної шкоди, 20 000 гривень - моральної шкоди, 1 373,92 гривень витрати на лікування та 1 500,00 гривень - оплата за оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є власником автомобіля ВАЗ 21074 реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску.

03.05.2018 року на перехресті вулиці 40-річчя Перемоги в с. Великі Хутори Шевченківського району Харківської області сталося зіткнення автомобілів ГАЗ-САЗ 3507, д/н НОМЕР_3 під керуванням відповідача, та ВАЗ-21074, д/н НОМЕР_2 під керуванням позивача, внаслідок ДТП позивача було госпіталізовано до Шевченківської ЦРЛ з діагнозом: гостра закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; травма шийного відділу хребта. Позивач стверджує, що внаслідок вказаної ДТП їй спричинено значну матеріальну та моральну шкоду, яку вона просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача за довіреністю (а.с.20) в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача і відповідач в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що позивач отримала страхове відшкодування за пошкоджений автомобіль, а ОСОБА_2 не є належним відповідачем по даному позову, так як він керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, а автомобіль належить СТОВ «Червоний партизан».

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та відповідача, вивчивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, пов'язані з відповідальністю за завдану майнову шкоду.

Позивач є власником автомобіля ВАЗ 21074 коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.11).

03 травня 2018 року на перехресті вулиці 40-річчя Перемоги в с. Великі Хутори Шевченківського району Харківської області сталося зіткнення автомобілів ГАЗ-САЗ 3507, д/н НОМЕР_3 під керуванням відповідача, та ВАЗ-21074, д/н НОМЕР_2 під керуванням позивача, внаслідок чого позивача було госпіталізовано до хірургічного відділення Шевченківської ЦРЛ з діагнозом: гостра закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; травма шийного відділу хребта, що підтверджується копією довідки Шевченківської ЦРЛ № 01-17/673 від 11.05.2018 року (а.с.18).

На стаціонарному лікуванні позивач перебувала з 03.05.2018 року по 07.05.2018 року, що підтверджується довідкою Шевченківської ЦРЛ від 11.05.2018 року № 01-17/673.

Відомості про ДТП було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220450000098 від 04.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та розпочате досудове розслідування.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/30-ШВ/18 від 23.05.2018 будь-яких тілесних ушкоджень у позивача не виявлено внаслідок ДТП, діагноз «закрито черепно - мозкова травма: струс головного мозку» не має об'єктивного клініко - діагностичного обгрунтування (а.с.33,34).

Постановою слідчого кримінальне провадження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Правоохоронними органами було зроблено висновок про відсутність в діях водія ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження від 31.05.2018 року (а.с.13,14) але встановлено наявність ознак адміністративного правопорушення. Постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 19 червня 2018 року, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень в дохід держави (а.с.15).

Згідно Висновку наданого представником позивач щодо вартості матеріального збитку, заподіяного позивачу від 05.06.2018 вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, складає 72 059,00 гривень (а.с.16).

За оплату звіту № 111/06-18 про оцінку вартості матеріального збитку позивачем втрачено 1 500,00 гривень, підтверджується копією Акту № 111/06-18 від 05 червня 2018 року (а.с.17).

На лікування позивачем було витрачено 1 373,92 гривень, що підтверджується чеками з аптеки (а.с.19).

Представник позивача з посиланням на ст.ст.22, 1166,1167, 1187 ЦК України, просить стягнути матеріальні і моральні збитки з відповідача, за наявності його вини, підтвердженої постановою Шевченківського районного суду від 19 червня 2018 року, якою відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зі слів позивача, завдана їй моральна шкода полягає в тому, що автомобіль є основним засобом пересування. Вона працює головним бухгалтером СТОВ «Червоний партизан», за характером роботи і виконання посадових обов'язків щоденно необхідно виїжджати з села Великі Хутори Шевченківського району, де вона проживає та працює, до смт. Шевченкове до банків, казначейства, управління агропромислового розвитку Шевченківської РДА, до м. Купянська в Салтівську ОДПІ, до м. Харкова. На даний час вона позбавлена можливості нормально виконувати професійні обов'язки, забезпечувати нормальний рівень життя під час ведення особистого селянського господарства.

Позивач зазначає, що вона також зазнала фізичних страждань внаслідок ушкодження здоров'я. Після виписки з Шевченківської ЦРЛ вимушена була декілька разів їздити на обстеження до м. Харкова, робити МРТ, понесла витрати на лікування.

При розгляді справи відповідачем було заявлено, що позивач отримала страхову виплату. Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, оскільки у суду з'явилися сумніви щодо добросовісного виконання обов'язків по поданню доказів, судом були витребувані докази з Шевченківської поліції про те, чи було в сторін по справі страхування транспортних засобів.

Після отримання доказів про те, що транспортні засоби сторін були застраховані, судом за клопотанням сторін в якості третьої особи було залучено страхову компанію до справи.

Відповідача дійсно було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпроАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що підтверджується постановою суду від 19.06.2018 року (а.с.15).

Відповідач працює в господарстві СТОВ «Червоний Партизан» на посаді водія. Автомобіль ГАЗ-САЗ 3507, д/н НОМЕР_3, за участю якого сталася вищевказана ДТП і яким керував відповідач, належить СТОВ «Червоний Партизан», що підтверджується копією Полісу № АМ/5790845 (а.с.30).

Цивільно-правова відповідальність СТОВ на час скоєння ДТП була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» в особі Шевченківського відділення Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» відповідно до полісу АМ/5790845 від 05.04.2018 року (а.с.30). Відповідно до полісу встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) 200 тисяч гривень за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, за шкоду заподіяну майну 100 тисяч гривень, встановлено франшизу в розмірі 2 тисячі гривень (а.с.30).

31.08.2018 року між ПАТ «НАСК «Оранта» та позивачем було підписано мирову угоду (а.с.58). Відповідно до угоди сторонами встановлено, що загальна сума виплати страхового відшкодування за пошкоджений 03.05.2018 року транспортний засіб внаслідок настання страхового випадку складає 55 988 гривень.

Відповідно до ст. 600 ЦК України, зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо).

Згідно розрахунку сума відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 79 163 гривень, а його ринкова вартість на день ДТП складає 72 059 гривень (а.с.16).

ПАТ «НАСК «Оранта», було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 55 988 гривень на рахунок позивача в ПАТ КБ «Приват Банк», що підтверджується копією виписки третьої особи (а.с.45).

В зв'язку з цим представник позивача зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням), а саме 16 тисяч 70 гривень матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль в результаті ДТП, 20 000 гривень - моральної шкоди, 1 500 гривень - за оплату звіту про оцінку вартості матеріального збитку, 1 670 гривень витрати на лікування, а всього 40 612 гривень.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного.

Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному.

Позивач на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Позивач звернулася з вимогою до страхової компанії та використала своє право вимоги як кредитор у договірному зобов'язанні.

Враховуючи, що між страховою компанією і позивачем було підписано мирову угоду, то відповідно до ст. 600 ЦК України, зобов'язання припинилися за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо).

Але представник позивача просить суд стягнути саме з відповідача моральну шкоду та витрати на лікування з посиланням на загальні норми ст.1166, 1167, 1187ЦК України.

В зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «Особа, яка завдала шкоду» та «Особа, яка відповідає за шкоду».

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода ( як матеріальна так і моральна шкода), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить:

1-ше правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

2-ге правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Така правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 № 6-108цс13 та відповідно до вимог статті 263 ЦПК України суд повинен враховувати дані правові висновки при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідач працює в господарстві СТОВ «Червоний Партизан» на посаді водія, що підтверджується як поясненнями відповідача так і довідкою СТОВ «Червоний Партизан» від 26.11.2018 року.

Автомобіль ГАЗ-САЗ 3507, д/н НОМЕР_3 під керуванням відповідача, за участю якого сталася вищевказана ДТП, належить СТОВ «Червоний Партизан», що підтверджується копією ПОЛІСУ № АМ/5790845 (а.с.30).

З вищевказаного випливає, що шкода, завдана внаслідок ДТП відповідачем, який керує на відповідній правовій підставі , що належить роботодавцю, під час виконання трудових обов'язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальної або моральної) відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки, тобто СТОВ «Червоний Партизан», а не водієм. В свою чергу після сплати відшкодувань СТОВ має право зворотної вимоги (регресу) до водія в розмірі відшкодування.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє позивачу в позові, так як ОСОБА_2 не є належним відповідачем по даному позову.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України,

ч.1 ст.1172, ч.2 ст.1187 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3-тя особа - ПАТ «Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Шевченківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 03.12.2018 року.

Суддя Шевченківського

районного суду С.М. Стеганцов