Рішення № 78305489, 26.11.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"26" листопада 2018 р.

Справа № 642/2455/18

Провадження № 2/642/1134/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Буряковської К.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

23.05.2018 року Харківська міська рада звернулися з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем – ОСОБА_1 без достатніх правових підстав використовуються земельна ділянка площею 0,0210 га., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Петра Болбачана, 45, на яких розташоване нерухоме майно — нежитлові приміщення 1-го поверху № 15,16,22 загальною площею 74,6 кв.м. в літ. «А-1» та нежитлову будівлю літ «М-2» загальною площею 125,6 кв.м. на підставі договору дарування від 07.10.2006 року №686

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.05.2018 №123777090, листа Управління Держгеокадастру у м.Харкові Харківської області від 23.10.2017 №19-20-0.23,08-2369/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 18.10.2017 № 6537/0/225-17 речові права ОСОБА_1 не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням ст.ст. 12, 80,83 Земельного Кодексу України, земельна ділянка площею 0,0210 га., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Петра Болбачана, 45 перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач у період з 01.05.2015 року по 30.04.2018 року не сплачувала за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла у себе майно — грошові кошти.

Вказані обставини стали підставою звернення міською радою до суду із даним позовом про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності.

Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 14.05.2018 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0, 0210 га по вул. Петра Болбочана, 45 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1», літ «М-2», право власності на які з 01.05.2015 по 30.04.2018 було зареєстровано за ОСОБА_1 За результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок, визначення їх меж, площ та конфігурації.

Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі та бордюру.

Внаслідок використання земельних ділянок відповідачем без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені права та інтереси позивача щодо неодержання грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна позивачем розрахований за вказаний період в сумі 186 315, 46 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір безпідставно зроблених відповідачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку. Вказану суму позивач просив стягнути на їх користь з відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 травня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

06.02.2018 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що на теперешній час ОСОБА_2, мати відповідачки звернулась з заявою про державну реєстрацію договору дарування до Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку ХМР, що підтверджується карткою прийому заяви №127954144 від 18.06.2018 року про державну реєстрацію прав власності. Тому відповідач зазначає, що нежитлові приміщення належать не тільки їй, а ще і другій особі, яка не є стороною по справі, на праві спільної сумісної власності. Крім того, відповідач вважає, що вона є належним землекористувачем як власниця нежитлових будівль, та має право користування земельними ділянками, на яких розташовані ці нежитлові будівлі. Нею регулярно сплачується земельний податок, та відповідно до листа державної фіскальної служби заборгованості перед бюджетом по платі за землю не має. Вважає, що позивач помилково ототожнює поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки), як підставу застосування ст.ст. 1212-1214 ЦК України з неукладенням договору оренди на спірні земельні ділянки. Також вказує на те, що позивачем не надано жодних відомостей щодо реєстрації земельних ділянок за Харківською міською радою.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому обґрунтовано що, сума яка заявлена у позові,є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за певний період часу, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачу завдано збитки у виді неодержаної орендної плати. Вказано, що ОСОБА_1, набувши право власності на нерухоме майно, розташовані на земельній ділянці, належним чином не оформила правовідносин щодо користування земельними ділянками, на яких розташовані об’єкти нерухомості. Обґрунтовано те, що спірні земельні ділянки знаходяться саме у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача..

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, свою позицію обґрунтовано доводами викладеними у письмових заявах поданих суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач – ОСОБА_1 є власницею ? частини нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Петра Болбачана, 45, а саме — нежитлові приміщення 1-го поверху № 15,16,22 загальною площею 74,6 кв.м. в літ. «А-1» та нежитлову будівлю літ «М-2» загальною площею 125,6 кв.м. на підставі договору дарування від 07.10.2006 року №686

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.05.2018 №123777090, листа Управління Держгеокадастру у м.Харкові Харківської області від 23.10.2017 №19-20-0.23,08-2369/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 18.10.2017 № 6537/0/225-17 речові права ОСОБА_1 не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням ст.ст. 12, 80,83 Земельного Кодексу України, земельна ділянка площею 0,0210 га., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Петра Болбачана, 45 перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.

Матеріали справи свідчать про звернення Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та до Департаменту земельних відносин з метою перевірки законності використання земельної ділянки, стосовно права власності (користування) земельною ділянкою за адресою м. Харків, ОСОБА_3, 45.

На дані звернення отримано відомості, що договір оренди за вказаною адресою був укладений у 2008 році із МП «АПІС», а також що рішень міської ради щодо продажу земельної ділянки по вул.. Петра Болбачана, 45, не приймалось.

Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 14.05.2017 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0, 0210 га по вул. Петра Болбочана, 45 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1», літ «М-2», право власності на які з 01.05.2015 по 30.04.2018 було зареєстровано за ОСОБА_1 За результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок, визначення їх меж, площ та конфігурації.

Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі та бордюру.

Відповідач використовує земельну ділянку без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України.

Листом від 16.11.2017 року за вих. № 12635/9/20-40-13-07 Головне управління ДФС у Харківській області повідомили, що заборгованість по платі за землю по земельній ділянці, розташованій за адресою м. Харків, вул. Петра Болбачана, 45, площею 253 кв.м. станом на 14.11.2017 року відсутня.

Відповідачем до бюджету м. Харкова було сплачено земельного податку:

-у 2014 році – 4641,12 грн.,

-у 2015 році – 5796,76 грн.,

-у 2016 році – 8306,75 грн.;

-у 2017 році — 8805,16 грн.

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише ? частиною нежитлового приміщення, розташованого на земельній ділянці по вул. Петра Болбачана, 45 в м. Харкові. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 186315,46 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період із 01.05.2015 року по 30.04.2018 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі"оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2ст. 1212 Цивільного кодексу Україниположення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1, правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користується спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинила.

Та з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Протягом тривалого часу цього обов'язку відповідач не виконувала, а отже без законних підстав зберігала у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При визначенні розміру доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, позивачем правомірно враховано, що відповідач сплачувала земельний податок протягом 2015-2017 років в сумі 20 976,42 грн., який сплачувався ОСОБА_1 за земельну ділянку площею 253 кв.м.

Тому, сума доходу відповідача обґрунтовано була зменшена на вказаний розмір внесених платежів за використання землі у вигляді земельного податку.

Із розрахунку неотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачем. Цей розмір розрахований позивачем відповідно до зовнішніх меж будівлі. Межі земельної ділянки визначені відповідно до фактичного користування (зовнішні межі будівлі, бордюру).Також з розрахунку вбачається, що сума, яка заявлена до стягнення, розрахована як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою для даної земельної ділянки, при цьому, дана сума визначена шляхом помноження вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1, а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку .

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.05.2015 року по 30.04.2018 року у сумі 186 315 грн. 46 коп.

Перевіривши правильність визначення позивачем розміру доходу, суд зазначає, що при складанні розрахованих сум позивачем вірно розраховано загальну суму безпідставно набутого майна.

Також слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов'язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт значного строку з моменту отримання рішення по наданню згоди на складання технічної документації і відсутності будь-яких активних дій з боку відповідача, направлених на оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які остання мала би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

У зв'язку з тим, що позивачем доведена, у відповідності до вимог ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, обґрунтованість свого звернення до суду, за наявності порушення інтересів держави, необхідністю їх захисту, визначені підстави для звернення до суду, позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2794,73 гривень, обрахований пропорційно задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 56, 77-81, 259, 263-265, 274, 268, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (61064, м. Харків, вул.. Сімферопольська, 49, і.н. НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, і.н. 04059243, р/р 31419611700002, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 186 315 (сто вісімдесят шість триста п»ятнадцять)) грн.. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (61064, м. Харків, вул.. Сімферопольська, 49, і.н. НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, і.н. 04059243, р/р 31419611700002, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2794,73 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Бородіна