Рішення № 78304584, 23.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3493/17

н/п 2/640/201/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Гончарові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкова цивільну справу за первісним позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних , штрафу за прострочення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

07.03.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних , штрафу за прострочення боргу та просила суд стягнути з відповідача на її користь борг з врахуванням інфляційних витрат в сумі 26 627 010, 10 грн., три відсотки річних в сумі 527 817,48 грн. та штраф за прострочення суми боргу 1 230 225,93 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12 червня 2013 року між нею, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передає позичальнику - ОСОБА_2 у власність 24 380 595,00 грн. на термін три роки. Пунктом 2 договору встановлено, що повернення вказаної суми може мати місце за бажанням позичальника протягом трьох років рівновеликими частками, однак останній внесок повинний бути зроблений не пізніше 12.06.2016 р. Позика є безвідсотковою. Протягом визначеного в договорі позики строку відповідач жодної частки в погашення боргу не вніс. Письмова вимога від 02.02.2017 р., направлена відповідачеві поштою, залишилася без розгляду з боку відповідача. Станом на 15.07.2016 р. та на момент подачі позовної заяви відповідачем не повернуто борг в сумі 24 604 518,70 грн. Окрім того,згідно п.3 договору у випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 5 % від суми , що залишилася неповернутою. Штраф за прострочення повернення суми боргу по вказаному договору складає 1230225,93 грн. Також за змістом ст. 625 ЦКУ нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, на день подачі позову термін невиконання грошових зобов'язань боржником склав 261 день. Три відсотки річних за вказаний період прострочення становить 527 817,48 грн.(24 604 518,70 грн. * 3 %: 365 днів х261 днів). Інфляційні втрати від несвоєчасності виконання грошових зобов’язань за договором позики від 12.06.2013 р. складають 2 022 491,44 грн. 1) 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% х 101,8% х 101,9% х101,1 % = 108,22%, 2) 24 604 518,70 грн. х 108,22% = 26 627 010, 10 грн. - проіндексована сума заборгованості; 3) 26 627 010, 10 грн,- 24 604 518,70 грн.= 2 022 491,44 грн. - інфляційні втрати., а тому просить стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену суму внаслідок не виконання умов договору позики від 12.06.2013 року,що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

20.09.2017 року ОСОБА_2 позов не визнав та подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, в якій просить визнати договір позики від 12.06.2013 року недійсним посилаючись на те, що він ніколи не підписував спірний договір, а його підпис у наданому позивачем договорі позики, є підробленим. Відтак договір не відповідає вимогам ст.1047 ЦК України та ч.2 ст.207 ЦК України. Як вбачається із спірного договору його сума перевищує встановлений законом розмір для безпроцентної позики, та як вбачається із банківської виписки, наданої позивачем за первісним позовом, сума позики перераховувалась на рахунок ОСОБА_2 з підприємницького рахунку ОСОБА_1, що також є підставою визнання договору недійсним.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3, та ОСОБА_4, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, щодо зустрічного позову заперечували, подали до суду відзив на зустрічну позовну заяву в якому зазначено, що відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, банківська виписка ОСОБА_2 є доказом щодо отримання відповідачем у власність на зворотній основі згідно договору від 12.06.013 року грошей на загальну суму 24604518, 70 грн., викладені ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві доводи суперечать вимогам ч.1 ст. 215 ЦК України , оскільки Таран просить визнати недійсним правочин, який ним не вчинявся, у зв»язку з чим у зустрічному позові просили відмовити в повному обсязі, також була надана заява про застосування строків позовної давності до зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечував оскільки ОСОБА_2 з підстав, викладених у відзиві та зустрічній позовній заяві, додатково повідомив, що у ОСОБА_2 ніколи не було рахунку в ПАТ «АКТАБАНК» він не отримував. Зустрічний позов підтримав та просив задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних , штрафу за прострочення боргу підлягає задоволенню частково , а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним слід відмовити, виходячи із наступного.

Відповідно до копії виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 513984 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

В матеріалах справи наявна копія договору позики від 12.06.2013 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 згідно до якого, позикодавець передає позичальнику у власність 24380595,00 (двадцять чотири мільйона триста вісімдесят тисяч п»ятсот дев»яносто п»ять гривень на термін три роки, а позичальник зобов»язується повернути зазначену суму в обумовлений термін.

Відповідно до пункту 2 повернення зазначеної в цьому договорі суми може мати місце за бажанням позичальника протягом трьох років рівновеликими частками, однак останній внесок повинний бути зроблений не пізніше 12.06.2016 року. Позика є безвідсотковою та підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 3 у випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцю штраф у розмірі 5 % від суми , що залишилася , за кожний день прострочення .

Відповідно до пункту 5 цей договір вважається укладеним з моменту фактичної передачі грошей позикодавцем позичальнику.

Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно-безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним у момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За правилом ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В матеріалах справи міститься копія договору позики від 12.06.2013 року, а оригінал договору позики було викрадено із автомобіля «Тойота Яріс», який належав представнику ОСОБА_6, відповідно до витягу з кримінального провадження №12017220480004781, тому дослідити його в судовом засіданні не виявилось можливим.

Відповідно до ч. 6 статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова від 10.10.2017 року ПАТ «АКТАБАНК»( який перебуває у стадії ліквідації) надав до суду Банківську виписку щодо руху коштів за період з 12.06.2013 року по 31.12.2013 року по рахунку 26206001615445 в ПАТ «АКТАБАНК», що належить ОСОБА_2; Щодо надання відомостей про відкриття ОСОБА_2 розрахункового рахунку 26206001615445 в ПАТ «АКТАБАНК» повідомили, що у зв’язку ліквідацією Банку та формуванням архіву, Банк не має фактичної можливості надати суду договір про обслуговування рахунку 26206001615445 від 23.04.2013 року. Натомість надав копію повідомлення (ф.№5) про взяття на облік платників податку., відповідно до якої вбачається, що операція щодо відкриття рахунку № 26206001615445 між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_2О була оформлена 23.04.2014 року. Відповідно до заяви клієнта від 26.06.2014 року вказаний рахунок Банком було закрито.

Як вбачається з виписки щодо руху по рахунку 26206001615445 в ПАТ «АКТАБАНК» позивачем відповідачу на його банківський рахунок перераховано призначенням платежу «згідно договору безвідсотковій позики на зворотній основі б/н від 12.06.2013 р.» 24 604 518,70 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 №26007001310488 в ПАТ «АКТАБАНК», з 19.06.2013 року-4104000,00 грн; 25.06.2013 року-4105000,00 грн; 27.06.2013-4094695,35 грн; 02.07.2013 року-4099348,00 грн; 05.07.2013 року-4101761,98 гривень, 08.07.2013 року – 4099713, 35 грн.

Також в матеріалах справи міститься вимога позивача від 02.02.2017 року про повернення відповідачем боргу в строк до 12.02.2017 року та копія поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа від 02.02.2017 року.

На виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова від 12.02.2018 року про витребування від ліквідатора ПАТ «АКТАБАНК» ОСОБА_7 (вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112) щодо оригіналів наступних документів: заяви про відкриття поточного рахунку № 26206001615445 в ПАТ «АКТАБАНК» відкритого на ім’я ОСОБА_2 ; анкети клієнта поточного рахунку № 26206001615445 в ПАТ «АКТАБАНК» відкритого на ім’я ОСОБА_2 ; заяви про закриття поточного рахунку 26206001615445 в ПАТ «АКТАБАНК» відкритого на ім’я ОСОБА_2 ; картки із зразками підписів26206001615445 в ПАТ «АКТАБАНК» відкритого на ім’я ОСОБА_2 на адресу Київського районного суду м.Харкова надійшла відповідь від ліквідатора ПАТ «АКТАБАНК»про неможливість подати докази оскільки Рахунок №26206001615445 на ім’я ОСОБА_2 Олександр було закрито 26.06.2014 році у 11 відділені м. Харкова ПАТ "АКТАБАНК". Юридичну справу було передано на зберігання до архіву. Також повідомили , що на підставі постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015р. №19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.01.2015р. № 6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 31.05.2017 № 2217 «Про заміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК», якою з 07.06.2017р. призначено уповноваженою собою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «АКТАБАНК» пішу ОСОБА_8 (далі - «Уповноважена особа Фонду»), а рішенням №24 від 04.01.2018р. продовжено процедуру ліквідації та повноваження Уповноваженої особи Фонду. Наразі, в процесі здійснення ліквідаційної процедури, банк готує документи для подальшої передачі на зберігання до архіву Національного банку України. Запитувані в ухвалі документи – стосовно ОСОБА_2 в даний час знаходяться в обробці.

Враховуючи вищевикладене ПАТ "АКТАБАНК" не має можливості надати докази.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев'яносто календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що у випадку з отриманням коштів через кредитні картки, то необхідно вважати, що права-обов'язки сторін виникають з моменту зняття чи переказу грошей позичальником з відповідного карткового рахунку.

Представник відповідача ОСОБА_5 ставив під сумнів договір позики від 12.06.2013 року, а тому на підставі ч. 6 статті 95 ЦПК України такий доказ не береться судом до уваги, проте, суд вважає, що виписка по особовим рахункам підтверджує факт перерахування ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 24 604 518,70 грн. з призначенням платежу «згідно договору безвідсотковій позики на зворотній основі б/н від 12.06.2013 р.». Такий доказ доказ судом визнається належним та достовірним в розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України та ч.1 ст. 79 ЦПК України. Отже, враховуючи, що факт перерахування і отримання коштів від ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_9 підтверджується матеріалами справи, суд задовольняє первісний позов в частині стягнення суму позики. Одночасно, враховуючи, що із банківської інформації випливає, що позики без відсоткова, без визначення терміну виконання, суд вважає настанням строку виконання зобов’язання, саме строк звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогою до суду. Таким чином, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 відсотків річних та штрафу.

Стосовно зустрічного позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У відповідності до ст. 1051 ЦК України позивальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, відповідач посилається на те, що ніколи не підписував спірних договір позики, а його підпис є підробленим. Відтак договір не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а саме ч.1 ст.1047 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 договір позики б/н від 12.06.2013 року не підписувався, то він не відповідає вимогам ст.1047 ЦК України та ч.2 ст.207 ЦК України.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03 липня 2018 року та 02.10.2018 року по справі була призначенасудово технічна експертиза документу - договору №В11-0027/Т/615445 від 23.04.2013 року на банківське обслуговування, укладеного між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_2 проте справа повернулась без висновку експертизи, оскільки додаткові матеріали, необхідних для проведення експертизи суду не надані.

Відповідно до ч.ч.1, 2,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч.1, 2,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не наведено доказів на підтвердження твердження щодо недійсності правочину, а саме договору позики, оскільки хоча судом і визнаний недопустимим доказом копія договору позики, проте, з інших доказів, наданих позикодавцем ОСОБА_1, а саме: виписок з особового рахунку та інформації ПАТ «АКТАБАНК» вбачається, що ОСОБА_2 отримав на власний рахунок кошти саме за договором безвідсоткової позики від ФОП ОСОБА_1 Твердження ОСОБА_2 щодо неналежності йому рахунку у ПАТ «АКТАБАНК» та у зв’язку з цим неотримання коштів за позикою спростовуються тим, що з банківському рахунку ОСОБА_2 №26206001615445, він сплатив 15.07.2013 на користь ТОВ «КУА «ОСОБА_6 ассетс актївітіс», згідно договору №383/13-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 04.07 2013 р. - 239 790 грн.; 29.08.2013 р. на користь ТОВ «КУА «ОСОБА_6 ассетс актівітіс» згідно договору №383/13-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2013 р. - 79 930,00 грн.; 26.09.2013 на користь ТОВ «КУА «ОСОБА_6 ассетс актівітіс» згідно договору №383/13-БВ купівлі продажу пінних паперів від 04 07.2013 р. - 79 930,00 грн.

Крім того, згідно договору про відкриття рахунку у цінних паперах 03-460/Т від 04.07.2013 р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Актабанк» в м. Дніпропетровськ, Депонент (ОСОБА_2О.) доручив, а Зберігач (ПАТ «Актабанк») зобов’язався надавати Депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком.

Крім того, згідно договору №383/13-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2013 р. з Додатком №1 до договору та Додаткової угоди №1 до договору, укладені ОСОБА_2 з ТОВ «КУА «ОСОБА_6 ассетс актівітіс» в м.Дніпропетровськ ОСОБА_2 придбав за ціною 399 650,00 грн. одну бездокументарну цільову іменну облігацію ПрАТ «АГРА» серії С №6 номінальною вартістю 360 000 грн.; п.2.1. договору визначений порядок сплатив вартість договору трьома платежами: в строк до 31.07.2013 р. - 239 790 грн.; в строк до 30.08.2013 р. - 79 930,00 грн. в строк до 30.09.2013 р. - 79 930,00 грн. В якості банківських реквізитів ОСОБА_2 в договорі вказано саме поточний рахунок №26206001615445 в ПАТ «Актабанк» м.Дніпропетровськ. Відповідно розділу 3 договору після оплати ціни цінного паперу (ЦП) право власності на нього переходить до ОСОБА_2 та ЦП зараховується на його рахунок у цінних паперах, відкритий у зберігана - ПАТ «Актабанк» відповідно реквізитів, вказаних в п.3.3. договору. Крім того, в той же день 4 липня 2013 року в м.Дніпропетровську ОСОБА_2 особисто було укладено угоду №48/КП з ПрАТ «АГРА» - емітентом без документарної цільової іменної облігації серії С номер 6, відповідно якої Емітент гарантував ОСОБА_2 при погашенні облігації надати йому право на придбання у власність однієї квартири під будівельним номером 48 загальною площею 60,6 кв.м будівлі, що входить до складу багатофункціонального комплексу за адресою: м.Дніпропетровськ, ул.Ісполкомівська, 1.

В подальшому, на виконання вказаної угоди ОСОБА_2 придбав у власність квартиру в місті Дніпропетровськ, якій була присвоєна поштова адреса: квартира №54 за адресою м.Дніпропетровськ, Катеринославський бульвар буд.№1 (назва вулиці змінена).

Згідно рішення Київського районного суду м.Харкова від 17.04.2015 р. у справі №640/3435/15 ц, за ОСОБА_2 та мною визнано право спільної часткової власності - по 1/2 частині визначеного у рішенні переліку сумісно набутого майна, в тому числі квартири №54 в будинку №1 по Катеринославському бульвару в м.Дніпропетровськ. Тобто судовим рішенням, яке набуло чинності, був встановлений факт придбання ОСОБА_2 під час сумісного проживання з ОСОБА_1 однією сім’єю, квартири в м.Дніпропетровськ за цінні папери зі вказаного рахунку.

Відповідно до абз.2,4 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року 18.12.2009 « Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин , а також правильно витлумачив ці норми.

До суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_4 було надано заяву про застосування строків позовної давності щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, оскільки на її думку строк давності почався 08 липня 2013 року та закінчився 08 липня 2016, проте, суд не застосовує строки позовної давності у випадку, якщо позов не підлягає задоволенню по суті.

Враховуючи наведенні вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним не знайшли свого належного обґрунтування в судовому засіданні, позивачем інших підстав для задоволення своїх вимог не наведено та не зазначено, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних , штрафу за прострочення боргу підлягає задоволенню частково , а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача по первісному позову судовий збір у розмірі 8000 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 7, 10, 76, 141, 244-245 ЦПК України,-

В и р і ш и В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, штрафу за прострочення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 заборгованість за договором позики в сумі 24604518,10 грн (двадцять чотири мільйонів шістсот чотири тисячи п’ятсот вісімнадцять) гривень 10 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 8000 грн. (вісім тисяч гривень ) у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 03.12.2018 року.

Суддя: Д.В.Нев"ядомський