Рішення № 78302532, 27.11.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4479/17

Провадження №2-а/524/18/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Воблікової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом в якому просила:

- визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині невиплати їй в 2010 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі на 2010-2013 роки; зобов'язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області нарахувати та виплатити їй за 2010 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині невиплати їй в 2003 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі на 2003-2005 роки; зобов'язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області нарахувати та виплатити їй за 2003 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині невиплати їй в 2004 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі на 2003-2005 роки; зобов'язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області нарахувати та виплатити їй за 2004 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати;

-встановити судовий контроль

І. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01.06.1993 її, ОСОБА_1, було прийнято на роботу до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука. В 2017 році їй стало відомо про те, що відповідно до колективного договору вона мала право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем. 12.03.2010 вона звільнилась із займаної посади. Вважає, що Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради міста Кременчука було допущено неправомірну бездіяльність в частині невиплати їй в 2003, 2004 та в 2010 році матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

В судове засідання позивач не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

ІІ.ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ІІІ.ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31.07.2017 об'єднано в одне провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії(справа №524/4479/17; провадження 2-а/524/489/17, справа №524/4480/17, провадження 2-а/524/490/17, справа №524/4481/17; провадження 2-а/524/491/17, справа №524/4482/17, провадження 2-а/524/492/17), з присвоєнням єдиного номеру провадження №2-а/524/489/17.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21.11.2017 витребувано від Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області відомості про те, чи зверталась ОСОБА_1 у 2003, 2004 та 2010 роках із заявами про виплату їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21.11.2017 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в часті визнання неправомірними дій Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука в частині утримання за період з 01.06.1993 по 12.03.2010 з її заробітної плати профспілкових внесків; стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука на її користь коштів, які було утримано, як профспілкові внески з її заробітної плати за період з 01.06.1993 по 12.03.2010.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.02.2018 замінено відповідача по справі №524/4479/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука про стягнення коштів на належного - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області.

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Розпорядження №68 від 15.06.1994 було прийнято на посаду голови раду громадського самоврядування мікрорайону №7, спеціаліста ІІ категорії.

12 березня 2010 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та виходу на пенсію, згідно ст.18 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» з присвоєнням 12 рангу(поза межами сьомої категорії посад) посадової особи місцевого самоврядування(ст.15 зазначеного Закону).

V.НОРМИ ПРАВА

Відповідно до ч.6 ст. 33 ЗУ «Про державну службу»(в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань

Частинами 3, 4 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Згідно з пп.3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268, передбачено право керівників органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

За змістом роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 16.10.2009 № 620/13/84-09, рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника.

В ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року № 3356-XII(в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

VІ.ОЦІНКА СУДУ

Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань повинна надаватися тому державному службовцю, який дійсно має обґрунтовану підставу для її отримання та не може власноруч подолати обставини, що виникли не з його вини.

Державні службовці мають право отримувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, вказуючи при цьому будь-яку підставу, яку вони на власний розсуд віднесли до соціально-побутової.

Оскільки потреба у вирішенні соціально-побутових потреб може виникнути у державного службовця, тому саме він має ініціювати питання про надання такої допомоги (надання допомоги повинно мати достатнє підґрунтя, вияв та заявлення потреби шляхом подання заяви довільної форми), отже необхідна ініціатива особи, яка має потребу у вирішенні таких потреб і заявляє про їх наявність.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 524/4396/14-а(провадження №К/9901/8778/18)

Суд відзначає, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували те, що вона, ОСОБА_1, зверталась до роботодавця із заявою про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, що також підтверджується доводами позивача, викладеними в позовній заяві.

Суд також не може погодитись із твердженнями позивача про необізнаність щодо наявності у неї права на отримання допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки виплата вказаної допомоги передбачена оприлюдненим у загальному порядку нормативно-правовим актом, а саме ЗУ «Про державну службу», а колективний договір обговорювався на загальних зборах колективу, і був доведений до відома працівників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 6, 10, 14, 241-246, 255, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до дня введення в дію Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Д.Андрієць