Рішення № 78302213, 27.11.2018, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 року Провадження №2/425/166/18

Справа №425/2030/17

м.Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого –судді Москаленко В.В. ,

за участю секретаря судового засідання – Окрошко О.О.,

позивача –ОСОБА_1

представника позивача- Фоменка Д.А.

відповідача-Акілової В.В.

представника відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім,єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у праві власності на нерухоме майно ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідачки ,зазначивши наступне.

Він та відповідачка проживали в період з серпня 1992 року по травень 2017 року однією сім»єю, мали почуття любові один до одного,разом займалися підприємницькою діяльністю, мали спільний бюджет, набували в інтересах сім»ї спільне майно.

Тобто, між ними склалися усталені відносини,що притаманні подружжю.

В період проживання однією сім»єю за спільні кошти,отримані від підприємницької діяльності вони придбали квартиру ,розташовану за адресою : Луганська область, м.Рубіжне, вул.Мєндєлєєва, 26/41. Право власності було зареєстровано за відповідачкою за її бажанням та згодою відповідача.

В подальшому сторони вивели вказану квартиру з житлового в нежитловий фонд, зробили ремонт і в березні 2006 року відкрили за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул. Мєндєлєєва ,26 магазин жіночого взуття під назвою «Медея»,який почали використовувати в спільній підприємницькій діяльності.

В 2007 році вони за спільні кошти придбали квартиру за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул. Мєндєлєєва, 26/42 ,право власності на яку було оформлено за відповідачкою, цю квартиру було переведено в нежитловий фонд і приєднано до приміщення магазину «Медея».

В 2009 році з метою розширення магазину за спільні кошти він з відповідачкою придбали квартиру за адресою: Луганська область,м.Рубіжне,вул.Мєндєлєєва, 26/43 ,яку також перевели в нежитловий фонд та приєднали до магазину «Медея».

В 2011 році після оформлення всіх документів, право власності на вказаний магазин було зареєстровано за відповідачкою

В 2013 році він та відповідачка за спільні кошти придбали квартиру зі службовими будівлями за адресою: Луганська область, м.Рубіжне,вул.Радянська,111/1. Право спільної

часткової власності на квартиру було зареєстровано по ? частці за кожним.

Будь-яких письмових договорів щодо режиму майна ,придабного за час сумісного проживання,вони не укладали.

З травня 2017 року вони припинили сімейні відносини,примирення між ними неможливе,а тому існує необхідність поділу майна,яке є об»єктом права спільної сумісної власності.

Посилаючись на ст.3,ч.1 ст.74 Сімейного кодексу та на п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України,позивач просить встановити факт його проживання однією сім»єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу в період з січня 2004 року по травень 2017 року,визнати нежиле приміщення вбудоване-магазин непродовольчих товарів за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вулиця Мєндєлєєва,26 спільною сумісною власністю його та відповідачки. Поділити вказане нежиле приміщення,визнати за ним право власності на ? його частку та за відповідачкою визнати право власності на ? його частку.

Ухвалою від 23.08.2017 судді Коваленка Д.С. було відкрито провадження у даній справі (а.с.39).

Ухвалою від 15.08.2017 судді Коваленка Д.С було накладено арешт на нежиле приміщення вбудоване-магазин непродовольчих товарів за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вулиця Мєндєлєєва,26(а.с.32.33).

10.11.2017 позивач подав заяву про зміну предмету позову(а.с.73,74), в якій просив встановити факт його проживання однією сім»єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу, з 01 січня 2004 року по 26 квітня 2017 року. Визнати нежиле приміщення вбудоване-магазин непродовольчих товарів за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вулиця Мєндєлєєва, 26 спільною сумісною власністю його та відповідачки.Визнати за ним право власності на ? частку в праві власності на нежиле приміщення вбудоване-магазин непродовольчих товарів за адресою: Луганська область,м.Рубіжне,вулиця Мєндєлєєва.26,загальна площа 135,4 кв.м.,основна площа 115,2 кв.м.,реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна 33062788.

14.12.2017 відповідачка подала заперечення на позов (а.с. 210-213),в яких зазначила, що не визнає позов в повному обсязі з наступних підстав.

В позові позивач не написав жодного слова про її дійсну сім»ю-дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку її недієздатного брата- Мухіну Т.М.,ІНФОРМАЦІЯ_2,у якої вона була опікуном з грудня 2015 року та відповідно проживала та зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач зазначив в позові,що вони проживали разом у її квартирі ,яка належить її матері ОСОБА_5за адресою: Луганська область,м.Рубіжне,вул. Мєндєлєєва,63/60, що не відповідає дійсності ,оскільки цю квартиру отримала вона(відповідачка) від Рубіжанського картонно-тарного комбінату і вона досі є комунальною власністю.

Як позивач, який прожив з нею нібито 25 років не знав цього факту.

Також позивач не вказує в своєму позові причин з яких він не зареєструвався за адресою, де він нібито постійно проживав,не уклав відповідних договорів та інше.

Позивач зареєстрований та мешкає у своєї матері за адресою: Луганська область ,м.Рубіжне ,вул. Мєндєлєєва,43/28.

Вона ж реєструвалася за місцем свого мешкання за адресою: Луганська область,м.Рубіжне, вул . Мєндєлєєва,7/2 та за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул. Мєндєлєєва,63/60.

Щодо придбання квартир за адресами: Луганська область.м.Рубіжне ,вул. Мєндєлєєва, 26/41 ,вул. Мєндєлєєва,26/42 ,то позивач не має відношення до цього, оскільки всі ці квартири вона купила за свої кошти ,у договорі купівлі-продажу від 17.01.2007 року зазначено,що на момент укладення договору ,вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах (не проживає ні з ким однією сім»єю).

Крім того, відповідачка зазначає, що 14.10.2004 року вона подарувала належну їй

квартиру за адресою: Луганська область,м .Рубіжне,вул.Хмельницького, 89/52 ОСОБА_6 на підставі договору дарування, в якому також вказано, що квартира є її власністю та прав щодо неї у третіх осіб не має.

Щодо купівлі квартири за адресою:Луганська область, м.Рубіжне ,вул. Мєндєлєєва, 26/43, твердження позивача не відповідають дійсності,оскільки ця квартира була обміняна нею відповідно договору обміну від 18 грудня 2008 на належну їй квартиру за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул. Мєндєлєєва, 34/64, яка була придбана нею за особисті кошти 10.12.2008.У вказаному договорі обміну також зазначено,що обмінювана нею квартира є особистою власністю,так як була придбана в період не перебування у зареєстрованому шлюбі і фактичних шлюбних відносинах (на момент придбання квартири вона не проживала ні з ким однією сім»єю ),осіб які б мали право користуватися відчужуваною квартирою немає.

Відповідач зазначає,що позивач вказуючи,що у 2011 році після оформлення всіх документів ,було зареєстровано за нею право власності на магазин «Медея»,при цьому замовчує той факт ,що замовником будівництва при перебудові магазину була вона.

За свої особисті кошти ,вона укладала договори та сплачувала за виконану роботу генпроектувальнику та генпідряднику .На підставі акту готовності об»єкту до експлуатації від 21.12.2010 їй було видано сертифікат відповідності № ЛГ000701 від 30.10.2010 р.

Щодо придбання у 2013 році квартири зі службовими будівлями за адресою : Луганська область ,м.Рубіжне,вул. Радянська,111/1,то вона придбала ? частку за свої особисті кошти , а позивач ? частку-за свої особисті кошти.В свідоцтві про право власності на нерухоме майно вказані різні адреси проживання сторін.

Стосовно цієї квартири відповідач зазначає,що вона була придбана за пропозицією позивача з метою вкладання коштів в нерухомість та подальшим її продажем за іншою ціною.Оскільки позивач в 2010 році придбав автомобіль фольсфаген кадди ,з його слів у нього не булор коштів повністю сплатити за всю квартиру ,то вона пристала на його пропозицію,оскільки мала кошти.

Позивач має два автомобіля -VOLKSWAGEN CADDY ,2007 року випуску та HONDA CIVIC SHUTTLE,1986 року випуску,але в позові він не вказав,що ці автомобілі придбані в період начебто фактичного проживання з нею.

З вказаних підстав просить відмовити в задоволенні позову.

28.12.2017 позивач подав заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі(а.с.220).

Ухвалою суду від 28.12.2017 (а.с.223) відмова від позову позивача була прийнята та закрито провадження у справі.

Позивач подав апеляційну скаргу на цю ухвалу (а.с.228,229).

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 20.02.2018 апеляційну скаргу позивача задоволено ,ухвалу суду про закриття провадження у справі від 28.12.2017 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.257,258).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 02.03.2018 ,суддею Москаленко В.В. прийнято до розгляду дану справу (а.с.2,3 т.2).

Відповідачка 23.03.2018 подала відзив на позов,аналогічний запереченням,які знаходяться в матеріалах справи(а.с.7-19 т.2).

В судовому засіданні позивач дав пояснення в якості свідка,аналогічні по суті позову.

Представник позивача в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги, надавши пояснення,аналогічні по суті позову.

Відповідач,її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі з підстав зазначених у запереченнях та відзиві.

Свідки позивача в судовому засіданні пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_7В пояснила,що зі сторонами вони проживали в одному будинку по вулиці Мєндєлєєва,63. З позивачем вона товаришувала. Сторони жили разом. Свідок в”їхала в будинок в 2001 році-сторони вже жили там,а виїхала з будинку в 2017 році-вони

залишалися жити там. Також вони разом з позивачем їздили за товаром. Вона вважала, що сторони є подружжям. ЇЇ чоловік та позивач-рибаки,тому вони бували в квартирі у сторін приблизно п”ять разів з 2001 по 2017 рік.ОСОБА_8 порогу вона не проходила. Сторони були як подружжя, мали дві собаки, вигулювали їх по черзі. Вона бачила як позивач заносив комп”ютер в будинок.Також бачила як він встановлював двері в магазині”Медея”. Бачила як вони разом їздили на машині. У сторін був сумісний бізнес-торгівля взуттям.Позивач возив товар в магазин до ОСОБА_3 і на свої точки ,які знаходились на ринку. На людях вони не приховували своїх відносин.

Періодів,коли ОСОБА_3 не проживала в цьому будинку не було.Сторони святкували разом свята -2016 Новий рік вони також святкували разом з сусідами з сьомого поверху.

Свідок ОСОБА_9 пояснив в судовому засіданні ,що знайомий з позивачем по ринку-у них поруч кіоски. З відповідачкою також торгував рядом. Думав,що вони подружжя з 2000 року. Звав відповідачку „Панюковою”.Він з дружиною був на відкритті магазину „Медея” по запрошенню відповідачки.Там був і позивач.Він також був один раз також був на ОСОБА_8 народженні в квартирі АДРЕСА_1,де мешкали сторони,знімав відео. Квартиру під магазин вони купили за спільні кошти. Позивач ремонтував її , укладав плитку .Приблизно в 2012-13 роках свідок приходив додому до сторін ,ремонтувати комп»ютер ,бачив дівчину і думав ,що це дочка сторін.В квартирі були речі –чоловічі та жіночі.Йому відомо ,що сторони прожили 25 років і посварилися в 2017 році.

Свідок ОСОБА_10,який є другом і кумом позивача підтвердив в судовому засіданні факт сумісного проживання сторін з 1998 року.Він вважав їх подружжям.Вони жили в м.Рубіжне,вул. Мєндєлєєва,63/60. В 2000 році позивач хрестив його сина ,з яким він (свідок) приходили в гості до позивача з 2000 по 2010 роки.Відповідачка накривала стіл.Сторони купили квартиру під магазин разом.Свідок допомагав позивачу встановлювати двері ,виносити сміття .Позивач укладав в магазині плитку.Разом зі сторонами вони виїжджали на приролу ,ходили в кафе «Цезар». Сторони жили сім»єю.Позивач добре ставився до відповідачки.

Свідок ОСОБА_11В.є знайомою по торгівлі на ринку ,відповідачку вона вважала подругою.Знає сторін з 2000 року .Вони разом їздили за товаром до Одеси та до Харкова.

Свідок вважала,що сторони перебувають в шлюбі.Тільки декілька років назад їй стало відомо,що вони не є подружжям. Вона була на святкуванні відкриття магазину,де був і позивач. Позивач штукатурив в магазині стіни,робив стелажі.

Свідки відповідача в судовому засіданні пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_12М.(дівоче прізвище –ОСОБА_13) пояснила,що позивач є її хрещеним батьком,а відповідачка –її тітка та була її опікуном до повноліття. В дитинстві їй сказали,що ОСОБА_1 є її хрещеним батьком,але він ніколи не приймав участі в її житті.На її весіллі він також не був.Коли вони зустрічалися в місті ,то ніколи не розмовляли . До 2004 року свідок проживала з ба6усею по вулиці Мєндєлєєва, 63 на сьомому поверсі ,а відповідачка жила на п”ятому поверсі . Позивач в квартирі її тітки не проживав, свідок ніколи там його не бачила. Ні відповідачка ,ні бабуся не говорили їй ,що ОСОБА_3 мешкає з позивачем в цивільному шлюбі. Ніколи не бачила в її квартирі чоловічих речей. Коли у свідка почав погірушуватися зір ,тітка допомогла оформити інвалідність в 2010 році ,потім стала її опікуном .Вони проживали разом з 2010 по 2015 роки за адресою : м.Рубіжне,вул. Мєндєлєєва 7/2,тітка готувала їжу ,наглядала за нею.

ОСОБА_3 ніколи не жила разом з позивачем, їй це відомо не зі слів,а вона сама це бачила.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила,що вона не знає позивача, а відповідачка-дочка її сусідки ОСОБА_14 ,яка мешкає за адресою: м.Рубіжне ,вул.

Мєндєлєєва, будинок 7/2.А вона мешкає в цьому ж будинку,в квартирі № 50. З 2010 по 2015 року разом з ОСОБА_14 у вказаній квартирі проживала ОСОБА_3 ,а також її

племінниця ,опікуном якої вона є. Вони жили однією сім”єю. Вікторія кожного ранку водила дівчинку до школи,забирала її зі школи. Свідок спілкувалася з сусідами ,разом виїзжджали на озеро. Більше з ними в квартирі ніхто не мешкав.

Свідок ОСОБА_15,пояснила наступне.В період з 2004 по травень 2017 року вона була сусідкою відповідачки по будинку № 63 по вулиці Мєндєлєєва,вона проживає на шостому поверсі,а відповідачка –на п»ятому. З 2004 по 2017 роки за цією адресою бачила відповідачку непостійно.В один період та мешкала разом зі своєю племінницею і іншому місті .Заходила вона до відповідачки один раз в два-три місяці,але ніколи не бачила з нею позивача .Також заходила до неї в магазин „Медея” і відповідачка розповідала,що проживає з племінницею.Свідок часто палить на балконі ,має позмінний графік , а тому часто баче відповідачку .Їй відомо,що відповідачка сама займалась бізнесом після звільнення з КТК в 1995-96 роках.Відповідачку з позивачем вона ні одного разу не бачила . Свідок ОСОБА_14-мати відповідачки пояснила ,що позивач хрестив її онуку-дочку сина 20 років тому.Після цього вона його не бачила.Він навіть на святкування хрестин не прийшов.ЇЇ дочка –відповідачка ніколи не проживала з позивачем.

Вона(свідок) родичів позивача не знає,його матір бачила на базарі один раз,але не спілкувалась з нею ніколи. Дочка проживала з племінницею ,опікуном якої була.За товаром дочка їздила сама .Свідок сиділа в магазині ,допомогала їй ,Позивач забігав в магазин, напевно за грошима. На квартиру по вул.Мєндєлєєва,63/60 дочка заробила гроші сама .

Згідно копії паспорта позивача,він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4(а.с.6 т.1 ).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 19.04.1994 відповідач займається підприємницькою діяльністю з 19.04.1994 (а.с.9).

Згідно довідки про склад сім”ї від 30.10.2017 № 3265 ,ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 з 03.12.2015 , разом з нею зареєстрована ОСОБА_4А.(а.с.135 т.1)

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3розірвала шлюб з ОСОБА_16 10.10.1989(а.с.172 т.1).

Сторони не знаходились в зареєстрованих шлюбах,що не оспорювалось ними в судовому засіданні.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 20.07.2005 відповідачка займається підприємницькою діяльністю з 20.07.2005 (а.с.214 т.1).

Відповідно договору купівлі-продажу квартири від 27.08.2004, ОСОБА_3 набула квартиру № 41 ,яка знаходиться в місті Рубіжне,вул.Мєндєлєєва ,26.(а.с.10, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів –а.с.27.08.2004,витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно-а.с.11зв т.1.).

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2017 ,власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3згідно договору купівлі-продажу від 17.01.2007 (а.с.14,15, договір купівлі-продажу-117,118,137,138 т.1).

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2017 власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3згідно договору міни від 18.12.2008 (а.с.16,17,138 т.1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2017,ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 14.10.2004 ,квартиру за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул. Хмельницького Б., 89/52, яка належала їй на праві власності (а.с.165,166,215 т.1).

30 грудня 2010 р. замовнику об»єкта будівництва з нежитлового вбудованого приміщення-магазину непродовольчих товарів за адресою:Луганська область,м.Рубіжне,вул..Мєндєлєєва,26 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 видано сертифікат відповідності № ЛГ000701 на підставі акта готовності об»єкта до експлуатації від 21.12.2010 (а.с. 216 т.1).

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.08.2017 ,власником нежилого приміщення ,вбудованого –магазину непродовольчих товарів ,розташованого за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Мєндєлєєва,26 є ОСОБА_3згідно свідоцтва про право власності від 04.03.2011 (а.с.18 т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.06.2013 ,власником ? частки квартири зі службовими будівлями ,яка розташована за адресою: Луганська область,м.Рубіжне,вул.Радянська.11/1 є ОСОБА_1М.(а.с.19 т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.06.2013 ,власником ? частки квартири зі службовими будівлями ,яка розташована за адресою: Луганська область,м.Рубіжне,вул.Радянська.11/1 є ОСОБА_3.(а.с.20).

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів , ОСОБА_1 є власником VOLKSWAGEN CADDY ,2007 , року випуску 2007, HONDA CIVIC SHUTTLE,1986 року випуску(а.с. 72).

Згідно висновків експерта про оцінку вказаних транспортних засобів від 23.11.2017 (а.с.218,219),вартість автомобіля HONDA CIVIC SHUTTLE,1986 року випуску на дату оцінки- 01.07.1998 складає 4335,87 грн. вартість автомобіля VOLKSWAGEN CADDY 2007 року становить 104689 грн.

Відповідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України,ОСОБА_1 мав доходи за період з 2004 по 2016 в наступному розмірі.

2004рік-1575 грн.,2008-180,72 грн.,2009- 1400,60 грн.,2010 рік-6073,73 грн.,2011-11557 грн.,2012-13177 грн.,2013 рік-13835 грн.,2014-14616 грн.,2015 рік-15256 грн.,2016 рік-17262 грн. (а.с.78,79).

Відповідно до декларацій про доходи ,отримані від заняття підприємницькою діяльністю за період з 1995 по 2011 роки ,позивач ОСОБА_1 отримав токі доходи.

1 квартал 1995 року-4450 карбованців(а.с.82.83 т.1)

2 квартал 1995 року-8260 карбованців(а.с.86,87 т.1)

3 квартал 1995 –доходів немає(а.с.88,89 т.1 )

1 квартал 1996-10500000 карбованців(а.с.90,91т.1)

2 квартал 1996- 7160 000карбованців(а.с.84,85т.1)

3 квартал 1996- 266 грн.(а.с.94,95 т.1)

4 квартал 1996-397 грн.(96,97 т.1)

Всього за 1996-967,5 грн.(а.с.102,103 т.1)

1 квартал 1997-378 грн.(а.с.98,99 т.1)

2 квартал 1997-348,5 грн.(а.с.100.101 т.1)

3 квартал 1997-394 грн.(а.с.104.105 т.1)

4 квартал 1997-364,5 грн.(а.с.106,107 т.1)

Всього за 1997 -1485 грн.(а.с.108,109 т.1).

1 квартал 1998-249 грн.(а.с.110,111 т.1)

за 1998 рік-249 грн.(а.с.112,113 т.1).

За 1999 рік-5000 грн.(а.с.114,115 т.1)

За 2000 рік-23000 грн.(а.с.116,117 т.1)

За 2001 рік- 12000 грн.(а.с.118.119 т.1)

За 2002 рік-12000 грн.(а.с.120.121 т.1)

За 2003 року –6000 грн.(а.с.122.123 т.1)

4 квартал 2003 року -9 000 грн.(а.с.124 т.1)

1 квартал 2004-3240 грн.(а.с.125 т.1)

2 квартал 2004-5940 грн.(п.с.126 т.1)

3 квартал 2004 -8045 грн.(а.с.127 т.1)

4 квартал 2004 -300 грн.(а.с.128 т.1)

1 квартал 2005 -9153 грн.(а.с.129 т.1)

2 квартал-2005- 17 300 грн.(а.с.130 т.1)

3 квартал 2005 року-27077 грн.(а.с.131т.1).

За 2005 рік-3000 грн.(а.с.132 т.1)

1 квартал 2006 року-3000 грн.(а.с.169,170 т.1)

З 01 січня по 30 червня 2006 року-240(а.с.171,172 т.1)

З 01 січня по 30.09. 2009 –18 000 грн.(а.с.173,174 т.1)

З 01.01. по 30.06.2007 -12000 грн.(а.с.175,176 т.1)

З 01.01. по 30.09.2007-18000 грн.(а.с.177,178 т.1)

З 01.01. по 31.12.2007-22000 грн. (а.с.179,180 т.1)

З 01.01. по 31.03.2008-3600 грн.(181,182 т.1)

З 01.01. по 30.06.2008-7500 грн.(а.с.183,184 т.1)

З 01.01. по 30.09.2008-10200 грн..(а.с.185,186 т.1)

З 01.01. по 31.12.2008-18250 грн.(а.с.186.188 т.1)

З 01.01. по 30.06.2009 -29750 грн. (а.с.189,190 т.1)

З 01.01. по 31.03.2009 -16000 грн.(а.с.191,192) т.1)

З 01.01. по 31.12.2009-63700 грн (а.с.195,196 т.1).

З 01.01. по 31.03.2010-9800 грн.(а.с.197,198 т.1)

З 01.01. по 30.06.2010-23700 грн (а.с.199,200 т.1).

З 01.01. по 30.09.2010-47502 грн .(а.с.201,202 т.1)

З 01.01. по 31.12.2010-72320 грн.(а.с.203,204 т.1)

2 квартал 2011-23657 грн.а.с.207 т.1)

3 квартал 2011 -19684 грн.(а.с.208 т.1)

4 квартал 2011 -21156 грн.(а.с.209 т.1)

Рішенням виконкому Рубіжанської міської ради Луганської області№ 406 від 19.07.2011 (а.с.141) ОСОБА_3 затверджено опікуном над її племінницею ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.141).

Відповідно до декларацій про доходи ,отримані від заняття підприємницькою діяльністю за період з 2006 по 2011 роки , відповідач ОСОБА_3 отримала такі доходи.

1 квартал 2006 року-15000 грн. (а.с.29 т.2 )

2 квартал 2006 –20 000 грн.(а.с.30 т.2 )

3 квартал 2006 -50000 грн.(а.с.31 т.2)

4 квартал 2006 -180000 грн.(а.с.32 т.2)

2 квартал 2007-3000 грн.а.с.33 т.2)

3 квартал 2007 -8000 грн.(а.с.34 т.2)

4 квартал 2007 -31000 грн.(а.с.35 т.2)

1 квартал 2008 року-39740 грн. (а.с.36 т.2 т.2 )

2 квартал 2008 –48369 грн.(а.с.37 т.2 )

3 квартал 2008 -52163 грн.(а.с.38 т.2)

4 квартал 2008 -78459 грн.(а.с.39 т.2)

1 квартал 2009 року-45168 грн. (а.с.40 т.2 )

2 квартал 2009 –37560 грн.(а.с.41 т.2 )

3 квартал 2009 -49754 грн.(а.с.42 т.2)

4 квартал 2009 -67324 грн.(а.с.43 т.2)

1 квартал 2010 року-19350 грн. (а.с.44 т.2 )

2 квартал 2010 –37619 грн.(а.с.45 т.2 )

3 квартал 2010 -53109 грн.(а.с.46 т.2)

4 квартал 2010 -79627 грн.(а.с.47 т.2)

1 квартал 2011 року-65270 грн. (а.с.48 т.2 )

2 квартал 2011 –73152 грн.(а.с.49 т.2 )

3 квартал 2011 -67356 грн.(а.с.50 т.2)

4 квартал 2011 -71160 грн.(а.с.51 т.2)

Сімейне законодавство, а саме: частини 1 та 2 статті 21 Сімейного кодексу України чітко визначають , що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Водночас , відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України у разі якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 № 11 , при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК ,сім’ю утворюють особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Виходячи із ст. 3 СК, можна відокремити такі ознаки фактичної сім’ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою: спільне проживання чоловіка та жінки,спільний побут,взаємні права та обов»язки.

Про ознаки проживання однією сім’єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім’ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Таким чином ,положення ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім’ї.

Отже, при вирішенні питання щодо правового режиму спірного майна, мають бути встановлені факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовані час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що і дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Доказами,які підтверджують позовні вимоги ,позивач вважає свої покази в якості свідка ,покази свідків, декларації про свої доходи за 1998-2011 роки та договір купівлі-продажу квартири , яка розташована за адресою: Луганська область, м.Рубіжне,

вул. Радянська,11/1 .

Вивчивши ці докази, суд вважає,що вони є недостатніми для встановлення факту проживання однією сім»єю та визнання майна спільною сумісною власністю.

Так, матеріалами справи підтверджується,що сторони зареєстровані за різними адресами.

Декларації про доходи позивача,як доказ сумісного проживання та набуття майна за спільні кошти ,суд до уваги не бере оскільки ці декларації дійсно підтверджують факт того, що позивач мав доходи в період, коли відповідачкою укладалися вищезазначені

договори купівлі-продажу, міни ,право власності на магазин, але доказів ,підтверджуючих,що саме ці доходи позивач витратив на купівлю вищезазначеної нерухомості позивач не надав.

Крім того,суд зазначає,що в період з 2006 по 2011 відповідач також мала доходи, що підтверджується деклараціями.

Разом з тим, суд бере до уваги, що в договорі дарування від 14.10.2004 квартири за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Хмельницького Б., 89/52, яка належала на праві власності ОСОБА_3 зазначено,що власник стверджує,що квартира, яка є предметом цього договору на момент його укладання є її власністю ,прав щодо неї у третіх осіб немає.

В договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 17.01.2007 зазначено,що покупець ОСОБА_3 на момент укладення цього договору не перебуває у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах (не проживає ні з ким однією сім»єю).

В договорі обміну від 18 грудня 2008 зазначено,що обмінювана квартира АДРЕСА_3 є особистою власністю

ОСОБА_3, так як була придбана в період не перебування у зареєстрованому шлюбі і фактичних шлюбних відносинах (на момент придбання квартири вона не проживала ні з ким однією сім»єю ),осіб які б мали право користуватися відчужуваною квартирою немає.

Таким чином, пояснення позивача про те, що він був присутнім при укладенні цих договорів і квартири купувалися за спільні кошти , спростовуються вищезазначеними положеннями вказаних договорів ,де відсутні відомості про спільне проживання сторін та купівлю нерухомості за спільні кошти.

Більш того, цими договорами підтверджено «самотній » стан відповідачки на момент їх укладання.

Суд також зазначає,що посилання позивача на те, що ним та відповідачкою куплено за спільні кошти квартиру зі службовими будівлями ,яка розташована за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Радянська, 11/1 спростовується тим, що сторони є співвласниками вказаної квартири в рівних частках-кожний купив по ? частці цієї квартири. Докази,які підтверджують,що вказана квартира куплена за спільні кошти сторін відсутні.

Але , вивчиши вказаний договір купівлі-продажу ,суд дійшов висновку ,що спільне проживання з відповідачкою , як зазначає позивач ,не завадило йому оформити на себе право власності на частку квартири .

В такому разі незрозуміло ,що завадило позивачу оформити таким же чином право власності на спірне майно ,яке було куплено за спільні кошти, як він зазначає .

Позивач зазначив ,що будував магазин «Медею», але при цьому ним не надано жодного доказу придбання матеріалів ,або укладення договорів по виконанню робіт на його ім»я.

Взагалі , позивачем не надано жодного доказу сумісного проживання з відповідачкою,таких як -створення (придбання) майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.Такими доказами можуть бути :спільна реєстрація, факт спільного відпочинку, який може бути доведений наявністю фотокарток, спільно оплачених відпусток, спільних витрат та спільного управління майном, доказів придбання певних речей на кошти одного з подружжя, наявність кредитного договору, квитанції про сплату комунальних послуг зі зазначенням платника, наявність довіреності на управління майном одного з подружжя (наприклад, автомобілем, в той період коли це було обов’язковим) ,фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази.

Крім цього,суд вважає необхідним зазначити,що для визначення правового режиму спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати,

що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

В позові відсутні посилання на суми ,які позивач особисто вклав у купівлю спірного майна, в судовому засідання також ці суми названі не були ,письмових доказів цього надано не було ,отже жодного доказу ,який підтверджує розмір фактичного внеску позивача в купівлю спірного майна не надано.

Показання свідків позивача про те,що сторони проживали разом в період з 2004 по 2017 роки,суд до уваги не бере , оскільки вони спростовуються показаннями свідків відповідача.

Крім того,суд вважає,що встановлювати факт проживання однією сім»єю тільки на підставі показів свідків неможливо.

Водночас ,сумісні поїздки за товаром ,святкування деяких свят і таке інше ,про що зазначали свідки позивача не є доказами того,що між сторонами виникли відносини, притаманні подружжю.

Суд допускає ,що сторони ,будучи дорослими людьми,могли мати певні стосунки інтимного характеру ,або стосунки ,які стосуються бізнесу,але позивач не довів цього суду, а навіть якщо б і довів - це не є достатнім для визнання факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні ст.74 СК без наявності інших ознак сім’ї .

Суд враховує, що позивач , стверджуючи ,що він прожив з відповідачкою великий проміжок часу , був зареєстрований в іншому місті ніж вона.

Таким чином позивач не довів під час розгляду справи , що між ним та відповідачкою існували усталені відносини, які притаманні подружжю, та факту придбання спірного майна за спільні кошти ,а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими,що не підлягають задоволенню

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім,єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у праві власності на нерухоме майно-залишити без задоволення повністю.

Зняти арешт ,накладений ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 15.08.2017 на нежиле приміщення, вбудоване-магазин непродовольчих товарів (реєстраційний номер 33062788;адреса: місто Рубіжне Луганської області, вулиця Мєндєлєєва, будинок 26; технічний опис: вбудоване приміщення магазину з кімнатами 1-7.1.загальна площа 135,4 кв.м.,основна площа 115,2 кв.м. ,що належить ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; зареєстроване місто проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7) на праві приватної власності.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.12.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, адреса місця проживання : ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_3 ,місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_1

Суддя: В.В. Москаленко