Рішення № 78301600, 30.11.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4499/17

Провадження № 2-а/740/98/18

РІШЕННЯ

іменем України

30.11.18

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Шадура І.Ю.,

представника позивача-Щегель І.М., представників відповідача-Сутула Т.В., Шекера А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинення дій,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні статусу інваліда війни та зобов"язання встановлення статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позов обґрунтовуються тим, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, приймав участь у ліквідації наслідків даної аварії у складі невоєнізованого формування по забезпеченню безперебійного руху поїздів з 02 січня 1989 року по 10 лютого 1989 року. На звернення позивача 05 вересня 2017 року відповідачем листом від 21 вересня 2017 року у цьому відмовлено, що є протиправним. Просить позов задовольнити.

В запереченнях на адміністративний позов від 10 січня 2018 року Управлінням праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області зазначено про відсутність документів щодо залучення позивача до формувань цивільної оборони.

В судовому засіданні 26 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, пояснивши, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування цивільної оборони, яка була створена у Ніжинській дистанції сигналізації та зв»язку.

В судовому засіданні 26 листопада 2018 року представники відповідача Сутула Т.В., Шекера А.М. позов не визнали, пояснивши, що позивачем не надано доказів його залучення до складу формувань цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що є обов»язковою умовою для надання статусу інваліда війни.

Згідно заяв від 26 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_3, представник відповідача Сутула Т.В. просять продовжити розгляд справи за їх відсутності.

Фіксування судового засідання 30 листопада 2018 року відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є інвалідом 2 групи безстроково у зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботами по ліквідації наслідків даної аварії.

Відповідно до довідки Ніжинської дистанції сигналізації та зв»язку від 19 жовтня 1992 року ОСОБА_2 був направлений в 30-кілометрову зону для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, останній перебував 30 днів з 01 січня 1989 року по 10 лютого 1989 року на перегоні Пересадочна-Семиходи, та 31 день в м.Чорнобиль (п.2 13.01.1990), що підтверджується також розпорядженням начальника Ніжинської дистанції сигналізації та зв»язку від 02 січня 1989 року №1, наказом від 12 лютого 1990 року №8, довідкою Ніжинської дистанції сигналізації та зв»язку від 16 лютого 2017 року №390.

На звернення позивача відповідачем листом від 21 вересня 2017 року відмовлено у встановлені статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вказані обставини сторонами в судовому засіданні не заперечуються.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

За таких обставин обов»язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є наявність у особи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З пояснювальної записки до проекту даного Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення йому у зв'язку з цим групи інвалідності, що, у свою чергу є підставою для надання пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому вказані документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб.

За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 07 червня 2018 року по справі № 377/797/17, від 10 травня 2018 року по справі № 279/12162/15-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 інвалідам війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - інвалід».

Враховуючи, що позивач не має статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі йому відповідного посвідчення.

Копії наказів начальника Ніжинської дистанції сигналізації та зв»язку №137 від «…1986 г. …», №17 від 01 лютого 1986 року, №4 від 02 січня 1989 року містять відомості про організацію учбових груп для продовження та посилення роботи по цивільній обороні в 1986-1987, 1989 учбових роках. Дані документи та нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 від 05 грудня 2017 року щодо входження позивача ОСОБА_2 до складу формування цивільної оборони,-не підтверджують безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням викладеного підстави для задоволення позову в судовому засіданні не встановлені.

Керуючись ст.ст.5, 77, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинення дій,-відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Олійник.