Рішення № 782994, 27.04.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.07 Справа № 1/614.

Суддя Н.М.Зюбанова, розглянувши матеріали справи за зустрічним позовом

Відкритого акціонерного товариства ”Луганське автотранспортне підприємство 10964”, м. Луганськ

до 1-го відповідача – Дочірнього підприємства “Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт", м. Луганськ

2-го відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка", м. Луганськ

про розірвання договору суборенди від 25.12.03 № 25/СА та виселення 1-го відповідача

в присутності представників сторін:

від позивача – Лісечко О.С., дов. від 30.08.06 № 198;

від 1-го відповідача –Снегірьов М.А., дов. від 04.04.07 б/н ;

від 2-го відповідача –Терещенко К.В., дов. від 16.04.07 б/н;

в с т а н о в и в :

Суть спору: про розірвання договору суборенди № 25С від 25.12.03, укладеного між відповідачами у справі та виселення 1-го відповідача з будівлі нежитлового приміщення площею 150 м2, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Таллінська, 62.

1-ий відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з посиланням на те, що законодавством не передбачено втрачання сили договором піднайму у разі дострокового припинення основного договору. Також 1-ий відповідач вважає необґрунтованим звернення позивача до аналогії закону та необхідність конкретизації позовних вимог з огляду на різне зазначення позивачем за змістом заяви фактичних обставин спору /"договір суборенди втратив чинність, припинення договору суборенди або розірвання договору суборенди"/.

2-ий відповідач у відзиві за листом, який здано в засіданні суду 21.12.06, проти позову заперечує з аналогічних підстав, що й 1-ий відповідач.

Провадження у даній справі було порушено за зустрічною позовною заявою ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964", оскільки господарським судом було відмовлено в її прийнятті за позовом у справі № 1/575 з огляду на необхідність дотримання правил ст. 60 ГПК України, про що зазначено в ухвалі від 06.12.06.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.

Так, рішенням господарського суду від 08.08.06 у справі № 14/209пд, яке набрало законної сили та залишене без змін постановою апеляційної інстанції від 06.11.06, встановлено, що між відповідачами у даній справі було укладено договір від 14.01.02 № 14/01-00/4, за умовами якого 1-ий відповідач передав в оренду 2-му відповідачу нежитлове приміщення площею 150 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Таллінська, 62.

Зазначеним рішенням у справі № 14/209пд вказаний договір оренди розірвано у судовому порядку та зобов"язано 2-го відповідача виселитися з орендованого приміщення та передати його ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство № 10964".

Також 25.12.03 між ТОВ "Донбаспромпоставка" /2-им відповідачем/ та Дочірнім підприємством "Донбаснафтопродукт" ТОВ "Донбаснафтопродукт" /позивачем/ було укладено договір суборенди № 25 СА, за умовами якого 2-ий відповідач передав позивачеві в суборенду нежитлове приміщення площею 150 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Таллінська, 62 та на час укладання договору було предметом договору оренди від 14.01.02 № 14/01-00/4.

При цьому слід зазначити, що п. 3.4 договору № 14/01-00/4 передбачено право орендаря /2-го відповідача/ здавати приміщення, що орендується, в суборенду, що відповідає положенням статті 267 ЦК УРСР, яка регулювала на той час спірні відносини та передбачала, що здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.

В обґрунтування позовних вимог про розірвання договору суборенди № 25С від 25.12.03, укладеного між відповідачами у справі та виселення 1-го відповідача з будівлі нежитлового приміщення позивач посилається на те, що договір оренди розірвано у судовому порядку та рішення набуло законної сили. Майнове право позивача щодо передачі 2-му відповідачу будівлі нежитлового приміщення ґрунтувалося на договорі оренди, який розірвано з 06.11.06.

У якості нормативної підстави позову позивач посилається у тому числі на ст. 653 ЦК України, якою передбачено, що в разі розірвання договору у судовому порядку , зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві 1-го відповідача.

Оцінивши матеріали справи, доводи сторін у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду у справі № 14/209пд від 08.08.06, яким було розірвано договір оренди від 14.01.02 № 14/01-00/4, набуло законної сили.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов"язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов"язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, зокрема, ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються; якщо договір розірвано у судовому порядку, зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

У зв'язку з тим, що при укладанні договору суборенди не відбувається заміни сторони у зобов"язанні за договором оренди та оренда є головним, а суборенда підпорядкованим йому зобов"язанням, суд дійшов висновку, що з 06.11.06 є таким, що припинилося зобов'язання 1-го відповідача по передачі майна в суборенду щодо суборендаря через припинення зобов'язання орендодавця відносно орендаря після розірвання договору оренди у судовому порядку.

Тому у задоволенні вимог позивача про розірвання договору суборенди від 25.12.03 № 25/СА слід відмовити, судові витрати у цій частині покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Щодо вимог позивача про виселення 1-го відповідача з будівлі нежитлового приміщення, то у цій частині позов є обґрунтованим, оскільки у відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Судові витрати за даною вимогою покладаються на 1-го відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Дочірнє підприємство "Донбаснафтопродукт" ТОВ "Донбаснафтопродукт", м. Луганськ, вул. Лєрмонтова, 1в, к. 110, код ЄДРПОУ 31288775 з будівлі нежитлового приміщення площею 150 м2 /другий поверх/, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Таллінська, 62.

3. У решті позову відмовити.

4. Стягнути з Дочірнє підприємство "Донбаснафтопродукт" ТОВ "Донбаснафтопродукт", м. Луганськ, вул. Лєрмонтова, 1в, к. 110, код ЄДРПОУ 31288775 на користь Відкритого акціонерного товариства "Луганське автотранспортне підприємство 10964", м. Луганськ, вул. Таллінська, 62, код ЄДРПОУ 05465904 – 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –03.05.07.

Суддя Н.М.Зюбанова