Ухвала суду № 78299210, 04.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20087/18

Провадження № 2/522/8920/18

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

04 грудня 2018 року місто Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на підвальне приміщення у будинку №32 по вул. Тираспольській в м. Одесі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2018 року позов залишено без руху.

29.11.2018 року представник позивача усунув недоліки позову.

Разом із позовом представник позивача надав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на підвальне приміщення в будинку №32 по вул. Тираспольській в м. Одесі

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи вважає, що заява позивача про забезпечення позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову – це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

В заяві про забезпечення позову позивач не навів доказів чому не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також заявник не зазначив доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду.

Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз’яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов’язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Крім того позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити не можливим виконання рішення суду по даній справі, що існують реальні ризики відчуження вказаного приміщення.

Отже, в відповідності з зазначеними нормами процесуального права суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 150 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - « про вжиття заходів забезпечення позову» - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя : Р.Д. Абухін

04.12.2018