Постанова № 7829811, 05.09.2008, Київський районний суд м. Донецька

2a-144/08

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 вересня 2008 року м. Донецьк Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Павленко Л.М. при секретарі: Ледовськой О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат на оздоровлення

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1, уточнюючи свої вимоги звернувся до Київського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської, районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат на оздоровлення у сумі 7377 гр.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він є інвалідом третьої групи -учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради. Відповідно до ст.. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.0.1991р. № 796-ХП /далі Закон № 796-ХП/ йому передбачені щорічні виплати у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, який визначається на момент здійснення виплати, тобто 2003р.- 185х4=740гр., 2004р. -205гр.*4=820гр., 2005р. -290гр.*4=1160гр, 2006р.-350гр.*4=1400гр.; 2007р. -400гр.*4=1600гр., 2008р.- 515x4=1970гр. проте відповідачем виплати здійснювались за 2003, 2004р.р. у сумі - 21, 50гр., 2005, 2006, 2007р. 2008р. у сумі - 90гр. за кожний рік. З урахуванням викладеного вважає, що йому необхідно стягнути різницю у сумі 1311 гр.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, та суду пояснив, що позивач знаходиться на обліку в управлінні як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 3 групи, зв'язку з чим, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796-ХП) має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Відповідно до ст.62 Закону № 796-ХІІроз'яснення порядку застосування цьсго закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади та іншими. Згідно ст.63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за

рахунок державного бюджету

Вказані норми Закону відповідають Конституції України, оскільки в частині 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Конституції України, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і

обов'язки та витрачають кошти в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків.

Крім цього, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» № 3235-ІУ від 20.12.2005 р. зупинено на 2006 рік дію абзацу другого частини четвертої ст 48 в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Що стосується вимоги позивача стосовно виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, то ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений п.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно цього пункту для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції та інвалідом 3-ої групи.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Як вбачається зі змісту Законів України „Про Державний бюджет України" на 2003-2008р.р. із змінами, що приймались у період 2003-2008 років стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювалися обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень 6т. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З моменту прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року встановлені нею розміри щомісячної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини с головним обов'язком держави. Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи -катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Таким чином суд, вважає, що дії відповідача по виплаті щомісячної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є такими, що порушують конституційні права ОСОБА_1 на здоров’я та соціальний захист.

Враховуючи викладене, а також те, що Верховною Радою України, ні Кабінетом Міністрів України за вищезазначений період не приймалось рішень щодо подальшого врегулювання питання виплати та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме

розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання. Також, згідно п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно - правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

Згідно до законів України якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, до прийняття Верховною Радою України змін до Законів, у нормах, для розрахунків яких застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України було надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини державного бюджету України.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в постанові Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплати передбачені Законом України № 796- XII, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836.

Тому всі виплати, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

В зазначеній постанові розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 3 групи складає 21 грн.50 коп. Таким чином, фінансування витрат, пов'язаних з виплатою допомоги, здійснюється із розрахунку розміру сум, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836. Згідно цього встановленого розміру позивачу і було перераховано зазначену допомогу . З моменту набрання ^чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 і до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 562 Кабінетом Міністрів не визначався щорічно розмір вищезазначеної компенсації", тому всі виплати проводились згідно діючої на той час постанови.

Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 р. Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено новий розмір щорічної допомоги на оздоровлення, для учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 3 групи становить 90, 00 грн.

На підтвердження вищевказаного, до управління надійшло роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.09.2005 р. № 21-9-9743 щодо компенсаційних виплат та їх розміру громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для ознайомлення та використання в роботі Міністерством праці та соціальної політики та підлеглими установами. В цьому роз'ясненні чітко вказані норми, якими слід користуватися управлінням для здійснення компенсаційних виплат, а саме:

нормами постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з липня 2005 року.

нормами постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для здійснення інших компенсаційних виплат, та виплат щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.

Бюджетним кодексом України передбачено, що Закон про Державний бюджет України визначає бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету. Розпорядники коштів отримують бюджетні асигнування, які є підставою для затвердження кошторисів видатків. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, а також приймають бюджетні

норми ст. 48 згаданого Закону та норми відповідних Законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати за час, що сплив після прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року. А тому суд стягує з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку на користь позивача недоотриману компенсацію на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2006 та 2007р.2008 р. в розмірі 7377гр.

Доводи відповідача - представника Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради суд вважає неспроможними саме з тих міркувань, що Конституція України не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав людини. Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст.. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст.2, 4, 8, 11, 17, 88, 158-163 КАС України, Конституцією України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", суд

ПОСТАНОВИВ

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Донецька неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. . Челюскінців, 263, МФО 834016, р/р 35214027001472, ЄДРПО 25968659 ГУДКУ у Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотримані суми на оздоровлення в розмірі 7377 /сім тисяч триста сімдесят сім/гр.

Заява на апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10 денний строк. Апеляційна скаргу на постанову суду може бути подана у 20 денний строк після подачі заяви.