Постанова № 78296355, 29.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4440/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Старосуда М.І.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018, суддя Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 13.08.18 по справі № 820/4440/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30 травня 2018 року № 0084391214 про застосування до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" штрафу у розмірі 10% у сумі 416,47 грн. за порушення строку сплати на 6 днів грошового зобов'язання по транспортному податку з юридичних осіб у розмірі 4166,67 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30 травня 2018 року № 0084391214 про застосування до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" штрафу у розмірі 10% у сумі 416,47 грн. за порушення строку сплати на 6 днів грошового зобов'язання по транспортному податку з юридичних осіб у розмірі 4166,67 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

ГУ ДФС у Харківській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм

матеріального та процесуального права. Вказує на те , якщо платник податків невірно заповнив реквізити платіжних документів або помилково спрямував кошти на невідповідний код бюджетної класифікації, кошти не надійдуть до відповідного рахунку бюджетної класифікації, а отже не буде погашена сума грошового зобов'язання платника податків, а тому слід вважати, що в даному випадку дія платника податків, щодо сплати податкових зобов'язань відбулись з порушенням строки саме через неналежне виконання своїх зобов'язань , таким чином відповідальність за вказане порушення встановлено ст. 126 ПКУ застосовано відповідно законодавства. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІСТ-ФОРТ» відмовити в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" заперечує проти задоволення апеляційної скаргу , вказує , що позивач ще 09 лютого 2018 року вчинив усі необхідні дії, спрямовані на перерахування суми грошового зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік до бюджету у розмірі 22 916,67 грн., у т.ч. за 1 квартал 2018 р. із граничним строком платежу - 30.04.2018 р. у розмірі 4 166,67 грн. Водночас допущена позивачем помилка у реквізитах при сплаті транспортного податку за 2018 рік не є підставою для нарахування штрафу, оскільки у розумінні вимог ст. ст. 64, 69, 78 Бюджетного кодексу України, усі подібні платежі є доходами місцевого бюджету і зараховуються у межах єдиного казначейського рахунку. Таким чином, в діях позивача відсутня бездіяльність, оскільки ТОВ "ІСТ-ФОРТ" дотримано граничних термінів сплати транспортного податку за 2018 рік, такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 16 червня 2015 (справа № 21-377а15) та у постанові від 02 грудня 2015 року (справа № 826/6059/13-а), згідно з якою дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених ст. 126 ПКУ. Просить суд апеляційну Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 р. без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що, що 14.05.2018 уповноваженою особою Київської ОДПІ м. Харкова управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов'язань з транспортного податку за 2018 рік, за наслідками якої складений акт камеральної перевірки № 6857/20-40-12-14-19/31634769.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по транспортному податку з юридичних осіб по податковій декларації з транспортного за рік 2018, граничним терміном сплати - 30.04.2018, чим порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу. Відповідальність платника передбачена абзацом другим пункту 126.1 статті 126 розділу II Податкового кодексу".

На підставі вказаного Акту перевірки, 30 травня 2018 року Головним управління ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0084391214 про застосування до позивача штрафу у розмірі 10% у сумі 416,47 грн. за порушення строку сплати на 6 днів грошового зобов'язання по транспортному податку з юридичних осіб за затримку сплати у розмірі 4 166,67 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності застосування податковим органом штрафу за порушення строку сплати на 6 днів грошового зобов'язання по транспортному податку з юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з таких підстав.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.267.6.4 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України).

Наданими доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджено, що позивачем у податковій декларації з транспортного податку за 2018 рік визначено річну суму транспортного податку у розмірі 22916,67 грн., у тому числі за 1 квартал 2018 року - 4166,67 грн., зі строком платежу - 30.04.2018 р.

Відповідно до пп.267.7.1 п.267.7 ст.267 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації" (пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України).

В силу вимог п. 10.1 ст. 10, пп. 265.1.2. п.265.1 ст. 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно, відноситься до місцевих податків та відповідно до вимог ст. ст. 64, 69 Бюджетного кодексу України зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Крім того, п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Матеріали справи свідчать , що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" перебуває на обліку у Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного Управління Державної Фіскальної Служби у Харківській області, до якої позивачем було подано податкову декларацію з транспортного податку за 2018 рік (№ 9016058597 від 09.02.2018).

Згідно даних податкової декларації з транспортного податку за 2018 рік платником визначено річну суму транспортного податку у розмірі 22916,67 грн., у тому числі за 1 квартал 2018 року - 4166,67 грн., зі строком платежу - 30.04.2018.

09 лютого 2018 року позивачем перераховано на рахунок № 33218807700004, призначений для сплати "податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичних осіб)", суму 22916,67 грн. за призначенням: транспортний податок за 2018 рік, що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 09.02.2018.

Листом № 065 від 06.04.2018, отриманим відповідачем 11.04.2018, позивач звернувся до контролюючого органу, в якому просив зарахувати у рахунок сплати транспортного податку за 2018 рік на рахунок № 33212869700004, призначений для сплати "транспортного податку з юридичних осіб" наявну переплату у сумі 22916,67 грн. на рахунку № 33218807700004.

Таким чином, позивач самостійно виявив 06.04.2018 помилку при зарахуванні коштів по сплаті транспортного податку за 2018 рік на помилковий рахунок та своєчасно звернувся до контролюючого органу з метою перерахунку коштів на вірний рахунок, що вказує на виконання Товариством вимог законодавства щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік у розмірі 22916,67 грн., у т.ч. за 1 квартал 2018 року із граничним строком платежу - 30.04.2018 у розмірі 4166,67 грн.

Підставою для застосування штрафу згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало не забезпечення своєчасного перерахування податкового зобов'язання через помилкове визначення рахунку у платіжному дорученні.

Так, в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №815/2405/16 зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Таке, правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15 та у постанові від 01 жовтня 2018 року по справі №813/3782/17.

Враховуючи встановлені обставини щодо сплати платником податку узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк, проте, з помилковим зазначенням рахунку у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, у зв'язку з чим застосування до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ФОРТ" штрафу у розмірі 10% за порушення строку сплати на 6 днів грошового зобов'язання по транспортному податку з юридичних осіб згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення- рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Жодні доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 по справі № 820/4440/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров М.І. Старосуд Повний текст постанови складено 04.12.2018.