Постанова № 78296250, 04.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6598/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 (повний текст складено 12.09.18), суддя Спірідонов М.О. по справі № 2040/6598/18

за позовом ОСОБА_1

до Лозівського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області

про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Лозівського об'єднаного Управління пенсійного фонду України в Харківській області № 54 від 25.05.2016 року щодо стягнення з нього 1921,46 грн.. Одночасно позивач вимагав стягнути з відповідача на його користь незаконно утриману суму пенсії у розмірі 1921,46 грн.

Рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу з вимогами про його скасування та прийняття нового про задоволення позову. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що виплата пенсії здійснювалася самостійно відповідачем. Будь-яких зловживань, які б могли вплинути на розмір виплаченої пенсії, в тому числі подання недостовірних даних, позивач не вчинив, а тому вважає стягнення сум пенсії незаконним.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, хоча був завчасно належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку письмового провадження, згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Зазначена норма закону містить вичерпний перелік випадків, коли надмірно виплачені суми можуть бути утримані із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: потрібно наявність зловживання з боку пенсіонера (у даному випадку позивача згідно визначення термінів у статті 1 Закону № 1058-ІV) або подання страхувальником недостовірних даних.

Крім того, саме цією нормою закону передбачено спосіб повернення надмірно виплаченої пенсії: добровільно пенсіонером або на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лозівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області з 15.10.1996 та отримує пенсію, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі рішення від 27.05.2016 № 54 відповідач здійснив утримання надміру виплачених сум пенсій у розмірі 1921,46 грн. за період з 01.01.2010 по 29.02.2016 з тих підстав, що виплата таких сум була зумовлена несвоєчасним повідомленням позивача про отримані ним страхові виплати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лозівському районі Харківської області, як одержувач щомісячної страхової виплати (із нарахуванням індексації).

В обґрунтування прийнятого рішення відповідач посилається на норми пункту 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), згідно яких у разі, коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума. Оскільки одночасно із щомісячною страховою виплатою виплачувалась пенсія та нараховувалась індексація, справа, за висновком суду першої інстанції, була правомірно приведена у відповідність з 01.01.2010 по 29.02.2016, шляхом визначення суми надміру виплаченої пенсії у розмірі 1921,46 грн.

Правовою підставою стягнення 1921,46 грн. надмірно сплачених сум пенсій зазначалася ч. 1 ст. 50 Закону № 1058-ІV, а на підтвердження факту зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних вказується на вимоги ст. 16 Закону № 1058-ІV, згідно якої застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

На переконання органу Пенсійного фонду України, з яким погодився суд першої інстанції, неповідомлення позивачем про його перебування на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лозівському районі Харківської області, як одержувача щомісячної страхової виплати (із нарахуванням індексації), свідчить про наявність підстав для стягнення надмірно сплачених сум пенсій, передбачених ч. 1 ст. 50 Закону № 1058-ІV.

Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів виходить з вимог частини 2 статті 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано стягнення сум пенсії, над міру виплачених пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку: суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки за змістом названих норм відповідальність пенсіонера наступає виключно у випадках свідомого надання особисто пенсіонером особистої недостовірної інформації або неповідомлення органу, який призначає пенсію, відомих йому обставин, що зумовлюють зменшення призначеної пенсії, на пенсіонера може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення відповідачем об'єктивними даними зловживань з боку позивача, тобто наявність об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.

Доведення таких обставин має бути здійснено відповідачем у відповідності до вищезазначеного виключного переліку підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 12.06.2018 (справа №752/896/15). Оскільки відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера (надання недостовірної інформації або ненадання інформації, обов'язковість подання якої передбачена законодавством) та подання страхувальником недостовірних даних, саме ці обставини підлягали встановленню в межах розгляду даної справи.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року (справа № 686/26486/14-а). В той же час в ході судового розгляду справи не було встановлено обставин подання позивачем до органу Пенсійного фонду України документів з явно неправильними відомостями.

Стверджуючи про ненадання позивачем інформації, обов'язковість подання якої передбачена законодавством, відповідач посилається на вимоги ст. 16 Закону № 1058-ІV, згідно якої застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення. До такої інформації, яку свідомо позивач своєчасно не надав, було віднесено повідомлення про отримання ОСОБА_1 страхових виплат в органах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відсутність такої інформації, за ствердженням відповідача, зумовило безпідставність здійснення індексації пенсії позивача, оскільки п. 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (в подальшому Порядок 1078) передбачено індексацію в першу чергу щомісячної грошової суми, яка компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд апеляційної інстанції враховує вимоги абз. 3 п. 10 Порядку 1078 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин з виплати пенсії позивачу за період з 01.01.2010 по 29.02.2016), згідно яких індексація пенсій у випадках, зазначених у першому і другому абзацах цього пункту, провадиться органами Пенсійного фонду на підставі довідок відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких зазначається сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації.

Наявна у матеріалах справи довідка Лозівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області № 20.01-11-736 від 08.08.2018 ( а.с. 13-14) підтверджує, що до Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області надавалась інформація про розмір проведеної індексації щомісячної страхової виплати ОСОБА_1. За наявності такої інформації у відповідача (яку він отримував щомісячно), є необгрунтованими доводи органу Пенсійного фонду України про неправильне обчислення розміру пенсії через невиконання позивачем обов'язку своєчасного повідомлення про отримання страхових сум від Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, стверджуючи про зловживання з боку позивача, намагається приховати свою бездіяльність щодо неналежного виконання обов'язків його працівниками, зокрема, нарахування та виплати позивачу проіндексованої суми пенсії без врахування факту отримання ним страхових виплат як потерпілого на виробництві протягом тривалого періоду.

При цьому, судова колегія враховує приписи ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими визначено права та обов'язки виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її територіальних органів.

Так, за частиною другою вказаної норми виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана: …;

6) здійснювати в межах своєї компетенції контроль за дотриманням страхувальниками та застрахованими особами вимог цього Закону; …;

8) забезпечувати відповідно до закону організацію і своєчасне внесення відомостей про страхувальників і застрахованих осіб до системи персоніфікованого обліку;

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У рішенні по справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини (Soering v. the United Kingdom № 14038/88). У рішенні по справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини» (Rees v. the United Kingdom № 44647/98).

Необхідність застосування зазначеного підходу при вирішення соціальних справ, з урахуванням обставин справи та законодавства, що регулює саме ці відносини та у конкретний період часу, підтверджується, зокрема, позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 06.03.2018 року у справі № 234/8701/1.

Оскільки відповідачем не доведено факт зловживань з боку позивача або подання страхувальником недостовірних даних, у справі відсутні правові підстави на підтвердження правомірності здійсненого стягнення з позивача надміру виплачених сум пенсій. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 28.04.2015 у справі № 21-138а15, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 712/9936/17.

Таким чином, оскаржуване рішення прийняте відповідачем без повного і всебічного з`ясування тих обставин, що належали з`ясуванню, мотиви, якими відповідач обґрунтовує це рішення, суперечать дійсним обставинам справи, відповідно оскаржуване рішення порушує права позивача на належне пенсійне забезпечення, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 незаконно утриманої суми пенсії у розмірі 1921,46 грн. не можуть бути задоволені з огляду на невідповідність обраного способу захисту порушеного права нормам діючого законодавства. Дійсно, внаслідок безпідставного стягнення з пенсії позивача, йому заподіяно майнову шкоду у вигляді недоотриманої суми пенсії, що значно погіршило його матеріальний стан. Проте, відновлення в судовому порядку порушених прав позивача, відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, має здійснюватися у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Згідно ч. 2 ст. 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальними органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду є головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Територіальні органи створюються і діють на підставі Положення про територіальні органи Пенсійного фонду, затвердженого правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно п.п. 6, 7 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 до повноважень відповідача віднесено призначення (здійснює перерахунок) і виплату пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Такі повноваження відповідача випливають з самого визначення Пенсійного фонду України, згідно ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як органу, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

За таких обставин належним та достатньо ефективним способом захисту порушеного права позивача буде прийняття судового рішення про зобов'язання повернути неправомірно утримані суми пенсії, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Також, обрання такого способу захисту відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловлених у постановах від 19.06.2018 року у справі №344/16504/16-а, від 27.11.2018 року у справі № 826/9894/16.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів, зважаючи на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, констатує наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, для скасування такого судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на наслідки апеляційного перегляду справи, вимог ст. 139 КАС України щодо здійснення розподілу судових витрат, фактичну сплату ОСОБА_1 704,8 грн. судового збору за подання позову до адміністративного суду та 1057,2 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, у справі наявні підстави для стягнення з відповідача 1762 грн. на користь позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись ст. 311, 315, 317 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 по справі № 2040/6598/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лозівського об'єднаного Управління пенсійного фонду України в Харківській області № 54 від 25.05.2016 про стягнення з ОСОБА_1 1921,46 грн. переплати пенсії.

Зобов'язати Лозівське об'єднане Управління пенсійного фонду України в Харківській області повернути ОСОБА_1 неправомірно утриману суму пенсії у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 46 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (64606, м-н 4, буд. 73, м. Лозова, Харківська область, код ЄДРПОУ 40383072) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за понесених судових витрат 1762 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик

Повний текст постанови складено 04.12.2018.