Рішення № 78293832, 30.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/985/2018 Справа № 490/8717/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого у справі, судді – Гуденко О.А.,

при секретарі – Кваша С.О.,

за відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

06 жовтня 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в особі її представника (далі – ПАТ «СК «ПЗУ Україна», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», в обґрунтування якого послалась на те, що в результаті настання події ДТП, яка мала місце 31.10.2016 на трасі Р-06 сполученням «Ульянівка-Миколаїв» за участю транспортного засобу марки «ЗАЗ Славута 1103 08», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, а також транспортного засобу марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, застрахований позивачем автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Відповідач визнав себе винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В подальшому, позивач відповідно до умов Договору добровільного страхування, сплатив страхувальнику (ПАТ «ОСОБА_3 Аваль») суму страхового відшкодування, відповідно до рахунку № 706 від 28.11.2016, у розмірі 22 220,47 грн. Після того, як позивач довідався про те, що цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання події ДТП була забезпечена полісом АТ «ПРОСТО-страхування». За результатами звернення позивача до третьої особи, в порядку досудового врегулювання спору, третя особа виплатила позивачу суму страхового відшкодування, на підставі вказаного вище рахунку № 706 від 28.11.2016 та розрахунку коефіценту фізичного зносу КТЗ (який склав 0,58) – автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 та за відрахуванням франшизи, у розмірі 12 936,80 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача страхове відшкодування, яке складається з різниці між вартістю відновлювального ремонту та матеріального збитку з врахуванням зносу та становить відповідно 9 283,67 грн., та додатково стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на розгляд зазначеної справи, у розмірі 1 600 грн.

Представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та просила про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач у свою чергу пред’явлений позов не визнав, у запереченні на позовну заяву зазначив про те, що на момент настання події ДТП його цивільно-правова відповідальність була забезпечена в АТ «ПРОСТО-страхування» із відповідним страховим лімітом за шкоду, заподіяну майну третіх осіб у розмірі 50 000 грн. Саме тому посилаючись на положення ст. 1194 ЦК України, з урахуванням нещодавніх змін, викладених у Постанові ОСОБА_4 Верховного суду у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018, зазначає, що він не є відповідачем щодо наявної різниці у сумі 9 283,67 грн. і за наявності вже сплаченої третьою особою суми, саме вона (третя особа) повинна бути відповідачем по даній справі.

Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Також просив справу слухати у його відсутність, ухвалити рішення на підставі наявних у справі письмових документів (доказів).

Третя особа, надала до суду письмові пояснення, зі змісту яких убачається, що після того, як від позивача надійшла заява про здійснення виплати страхового відшкодування з додатком у вигляді рахунку № 706 від 28.11.2016, працівниками АТ «ПРОСТО-страхування» на підставі чинного законодавства було розраховано коефіцент фізичного зносу КТЗ (автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2), який склав 0,58. З урахуванням вказаного коефіценту та за відрахуванням франшизи, позивачу були сплачені грошові кошти у розмірі 12 936,80 грн. За такого третя особа виконала взяті на себе зобов’язання, а грошові кошти у розмірі 9 283,67 грн., які по суті є різницею між вартістю відновлювального ремонту та матеріального збитку з врахуванням зносу, підлягають стягненню з відповідача. Також просила справу слухати у його відсутність, ухвалити рішення на підставі наявних у справі письмових документів (доказів).

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 15.11.2017 у зазначеній справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду.

17.01.2018 на адресу Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли пояснення від третьої особи (також заява про слухання справи у відсутність третьої особи).

21.09.2018 від представника позивача надійшла заява з додатками, в якій позивач просив розглядати вказану цивільну справу без участі позивача та його представника.

18.10.2018 прийняті заперечення (письмові пояснення) на позовну заяву від відповідача.

05.11.2018 на адресу суду надійшла відповідь на відзив з боку позивача.

22.11.2018 відповідач написав заяву про розгляд справи у його відсутність.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що між ПАТ «СК «ПЗУ Україна» та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 106160 від 10.04.2016 (надалі за текстом – Договір), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов’язані з експлуатацією автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2.

31.10.2016 на трасі Р-06 сполученням «Ульянівка-Миколаїв» за участю транспортного засобу марки «ЗАЗ Славута 1103 08», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, а також транспортного засобу марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, застрахований позивачем автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Відповідач визнав себе винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В подальшому, позивач відповідно до умов Договору, сплатив страхувальнику - ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» суму страхового відшкодування, відповідно до рахунку № 706 від 28.11.2016, у розмірі 22 220,47 грн. Після того, як позивач довідався про те, що цивільна-правова відповідальність відповідача на момент настання події ДТП була забезпечена полісом АТ «ПРОСТО-страхування», то позивач звернувся із заявою до третьої особи та в порядку досудового врегулювання спору, третя особа виплатила позивачу суму страхового відшкодування, з урахуванням коефіценту фізичного зносу КТЗ (який склав 0,58) – автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 та за відрахуванням франшизи, у розмірі 12 936,80 грн.

Розмір збитку, що залишився і який являє собою різницю між вартістю відновлювального ремонту та матеріального збитку з врахуванням зносу, складає 9 283,67 грн.

4. Висновки суду та норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Так, судом встановлено, що 31.10.2016 на автодорозі «Р-06» сполученням «Ульянівка-Миколаїв» сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу марки «ЗАЗ Славута 1103 08», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, а також транспортного засобу марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті останньої обидва транспортних засоби отримали певні механічні пошкодження. Дана дорожньо-транспортна пригода була оформлена водіями обох транспортних засобів на місці, без залучення співробітників поліції, шляхом визнання водієм ОСОБА_1 своєї провини. Обидва учасника події ДТП сповістили свої страхові компанії про настання страхового випадку (а.с. 10).

Транспортний засіб марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, було застраховано у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 106160 від 10.04.2016 (а.с. 8).

На виконання умов зазначеного договору позивач сплатив грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Автогранд Миколаїв», призначення платежу страхове відшкодування ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» за автомобіль НОМЕР_2, згідно рахунку № 706 від 28.11.2016 (а.с. 19).

Відповідно до страхового полісу серії АІ № 9608045, страховиком відповідача з страховим лімітом 50 000 грн. на момент вчинення ДТП була третя особа (а.с. 63).

27.01.2017 позивач звернувся до третьої особи із заявою, в які й просив здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 22 220,47 грн. На підтвердження заявленої суми було надано акт № 706 від 28.11.2016 (а.с. 16).

Третя особа, у розрахунок коефіценту фізичного зносу КТЗ (печатна версія «Бюллетень автотовароведа» № 91, станом на 28.09.2016) – автомобіля марки «Skoda Octavia A5 Ambiente», реєстраційний номер ВЕ 6140 А, складає 0,58 (а.с.64, 65).

Відповідно до страхового акту № 116861 від 04.05.2017, третя особа перерахувала власнику АТ «ОСОБА_3 Аваль» страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Шкода Окравіа», реєстраційний номер НОМЕР_2, в порядку суброгації за справою № 17/2017 в розмірі 12 936,80 грн. (а.с. 66).

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов’язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У даному випадку та з урахуванням обставин цієї конкретної справи, суд вважає, що покладання обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Також суд погоджується з доводами відповідача про те, що саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов’язок у межах суми страхового відшкодування.

Аналогічні висновки міститься у Постанові ОСОБА_4 Верховного суду від 04.07.2018 (справа № 755/18006/18, н/п № 14-176 цс 18), які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України суди враховують при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин.

Так, зі змісту вказаної Постанови вбачається, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов’язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов’язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов’язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов’язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов’язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов’язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що з досліджених матеріалів справи, зокрема з заяви позивача та відповіді останнього на відзив, а також з пояснень третьої особи у справі, вбачається позивач скористався своїм правом та звернувся до страховика завдача, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (третьої особи) з прямою вимогою про стягнення суми страхового відшкодування. Дане право є суброгацією, фактично відбулась заміна кредитора і тому деліктні відносини не завершились. У свою чергу третя особа, перерахувавши позивачу певну суму грошових коштів, визнала свій обов’язок перед останнім, проте виконала його на думку суду не в повному обсязі.

Разом із тим, як вже було зазначено вище існують лише декілька випадків, коли відшкодування шкоди можливо покласти на особу, відповідальність якої застрахована за договором обов’язкового страхування…зокрема положення ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої ст. 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов’язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Інший випадок, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З огляду на це необґрунтованим є посилання як позивача так і третьої особи на те, що розмір залишку у сумі 9 283,67 грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки останній своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, а встановлений йому страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, на момент настання події ДТП становив 50 000 грн.

Передумовою для звернення до суду із позовною заявою, у будь-якому випадку є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. Порушені у даному випадку майнові права позивача мають захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов’язального права. Натомість позивач звернувся до суду із вимогою до особи, завдача шкоди, який забезпечив свою відповідальність відповідним, тобто вибрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, тому заявлені останнім позовні вимоги у даному випадку пов’язані з невірним тлумачення норм права.

На думку суду, позивачу у даному конкретному випадку слід звертатись до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (третьої особи по справі).

Таким чином, на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для задоволення вимог позивача, а тому у задоволенні останніх слід відмовити.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04, п. 58 Рішення) повторюється, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, п. 29).

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України та практику Верховного суду у спірних правовідносинах, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

5. Розподіл судових витрат.

Судові витрати у зазначеній цивільній справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду в сумі 1 600 грн.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259-265 ЦПК УКраїни, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про стягнення суми страхового відшкодування – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гуденко О.А.

Реквізити сторін:

Позивач- Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» , 0453 , м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ 20782312

Відповідач - ОСОБА_1, 54036, м.Миколаїв, провул.Урожайний, буд.7 , РНОКПП 21917021094

Третя особи - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» , 04050 , м.Київ, вул.Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673

Повний текст рішення суду складено 30 листопада 2018 року.