Рішення № 78293819, 04.12.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/4425/18

Номер провадження 2/489/2138/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

зал судових засідань №11

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Супрун Т.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом, яким просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що:

-ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мають малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

-ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер батько дитини ОСОБА_5;

-позивач є бабусею малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 по лінії батька;

-вихованням дитини самого народження займався батько та бабуся, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, здоров'ям дитини не цікавиться, не відвідує, вихованням не займається, жодної матеріальної допомоги на її утримання не надає.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Згідно Ухвали від 05.11.2018 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач в судове засідання не з'явився повідомлений судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради проти позовних вимог не заперечувала.

Згідно ухвали суду проводиться заочний розгляд справи.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши надані докази, суд при вирішені справи виходить з такого.

Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тобто, ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4 по лінії батька.

Батько дитини ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року.

Мати дитини, ОСОБА_3, як стверджує позивач, протягом тривалого часу не виконує свої батьківські обов'язки відносно доньки ОСОБА_4, не займається вихованням та утриманням доньки, не цікавиться місцем її перебування, станом здоров'я, духовним та фізичним розвитком, не надає кошти на її утримання.

Відповідно до Довідки виданої ОСББ «Інгул» за № 3/2 від 10.01.2018 року малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, разом із своєю бабусею ОСОБА_1, яка за час проживання у будинку характеризується з позитивної сторони, скарг та нарікань від сусідів не надходило. ОСОБА_1 піклується, виховує та забезпечує життєдіяльністю, оздоровленням і духовним розвитком свою онуку ОСОБА_4

Відповідно до характеристики від 13.06.2018 року за № 18, складеної головою правління ОСББ «Інгул», вбачається, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1, разом із своєю онукою ОСОБА_4, яка доглянута та в доброму стані.

Згідно довідки від 21.06.2018 року за № 15-08/55 виданої Дошкільним навчальним закладом № 65 вбачається, що з 16.06.2015 року по теперішній час ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує дошкільний навчальний заклад № 65 . За весь час перебування ОСОБА_4 в дитячому садку її вихованням займався тато та бабуся ОСОБА_1 Проте після смерті батька дитини, вихованням дитини займається її бабуся. Після смерті батька ОСОБА_4, мати дитини була запрошена до шкільного закладу на бесіду з питання виховання доньки, де дала обіцянку приймати активну участь в житті дитини, але вона цієї обіцянки не дотримала, не приводить і не забирає дитину та не займається її вихованням.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності.

Відповідно до листа Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району департаменту правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, знаходилася на обліку та отримувала допомогу одиноким матерям на дитину, проте виплата допомоги припинилася з 01.01.2016 року та допомога по догляду за дитиною до трьох років непрацюючим жінкам припинена 13.07.2015 року.

Згідно характеристики від 02.07.2018 року, складеної ДОП Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області підполковником поліції О.В. Зіборовим, вбачається, що ОСОБА_3 ніде не працює, вживає наркотичні засоби, раніше судима за скоєння майнових злочинів (крадіжок). За останній рік в поле зору співробітників поліції не потрапляла, скарг від сусідів на неї не надходило та поміченою у зловживанні спиртних напоїв не була.

Звільнившись з місць позбавлення волі, відповідач не спілкувалася із донькою, допомоги матеріальної не надавала.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до Висновку про доцільність позбавлення громадянина батьківських прав, Орган опіки і піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від участі у вихованні та утриманні доньки.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення судом їх батьківських прав, відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Пунктом 16 Постанови Пленуму ВС України від 30 березня 2007 року за №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі наданих доказів, суд вважає доведеним той факт, що відповідач від виконання своїх батьківських обов'язків відносно доньки ухиляється, веде антигромадський спосіб життя, що має негативні наслідки для виховання дитини, у зв'язку з чим вимоги про позбавлення її батьківських прав підлягають задоволенню, як такі, що відповідає найвищім інтересам дитини.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на його користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 13.07.2018 року та до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Визначаючи розмір аліментів, суд керується ст.ст. 181, 183, 184 СК України, тобто аналогічними нормами, які передбачають, що аліменти можуть присуджуватися в частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За змістом ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зазначене кореспондується з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Довідки про розмір заробітної плати позивач та відповідач суду не надали.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо ухилявся від виховання, спілкування та надання матеріальної допомоги доньці, отже позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265,280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, батьківських прав відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Передати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, бабусі - ОСОБА_1, до подальшого вирішення питання щодо влаштування дитини.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 13.07.2018 року та до досягнення нею повноліття, допустивши негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, номер та серія паспорта НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1;

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номер та серія паспорта НОМЕР_4, місце реєстрації: АДРЕСА_2;

Третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 1.

Повний текст рішення складено 04.12.2018 р.

Суддя Н.С. Тихонова