Вирок № 78292693, 03.12.2018, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1069/18

Кримінальне провадження № 1-кп/355/111/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2018 р. Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лисюка О.Д.

за участю секретарів судового засідання: Старенької С.М., Ющенко Л.А.

прокурора Мамедова Р.А. огли., Сонька М.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника обвинуваченого - адвоката Власенка В.І.

потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7

представника цивільного відповідача ОСОБА_8

представника МТС - адвоката Сакалюка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Коропове, Зміївського району, Харківської області, українця, громадянина України, одружений, освіта середня-спеціальна, офіційно не працює, проживає: АДРЕСА_4, є інвалідом ІІІ групи, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, має статус учасника бойових дій, раніше не судимий,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

суд визнав доведеним, що 20.02.2018 року близько 02 години 30 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «МЕRCEDES-BENZ 313 D ПЕ », реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі « Київ-Харків», на 76 км + 280 м., в межах м. Березань, Київської області , в лівій смузі в напрямку м. Києва, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР України), відповідно до якого « для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі » не був уважний, та не стежачи за дорожньою обстановкою, порушуючи вимоги п. 12.4 ПДР України, відповідно до якого «в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год» та п. 12.2 ПДР України відповідно до якого « у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги », проявивши злочинну недбалість порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху» перед зміною напрямку руху не переконався в безпечності своїх дій та виїхав на праву смугу руху в напрямку м. Києва, де в подальшому, не дотримавшись вимог п. 13.1 ПДР України, відповідно до якого « водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та інтервалу » допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля « ГАЗ 330202 », реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_10, який рухався в правій смузі руху в бік м. Києва, в результаті чого, автомобіль «ГАЗ 330202», реєстраційний номер НОМЕР_3 втратив курсову стійкість та виїхав на асфальтоване узбіччя з правої сторони де зіткнувся кабіною із задньою частиною напівпричепа марки «КRОNЕ SDP 27 », реєстраційний номер НОМЕР_4, який був у сцепці із тягачем марки « DAF FT ХF 105.410 », реєстраційний номер НОМЕР_5, та знаходився у нерухомому стані.

Внаслідок ДТП водій автомобіля «ГАЗ 330202» ОСОБА_10 з місця пригоди госпіталізований до реанімаційного відділення Березанської міської лікарні, де від отриманих травм помер.

Згідно висновку судово-медичного експерта №49 від 21.03.2018 року при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10, 1984 року народження виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини (крововиливи у прикореневих ділянках легень); закрита травма черева (двофазний розрив печінки, крововиливи у корені, брижі та навколо ниркову клітковину); перелом правого стегна з крововиливами у оточуючі м'які тканини; садна на обличчі.

Смерть ОСОБА_10 наступила від поєднаної травми тулуба та кінцівки, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та даними додаткових методів дослідження.

Виявлені при дослідженні трупа тілесні ушкодження прижиттєві, виникли перед настанням смерті від дії тупого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі). Оцінюються в сукупності та відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, які в даному випадку призвели до настання смерті. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися у особи, яка на момент ДТП знаходилася в салоні автомобіля.

Таким чином, грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 б), 12.4, 12.2,10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_10

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до смерті останнього, що передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними та перевіреними судом доказами щодо обставин, які не заперечувалися обвинуваченим, досліджувалися судом за його згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого та дослідив дані, які характеризують його особу.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєному злочині визнав повністю та чистосердечно розкаюється. Щиро жалкує в тому, що сталося. Обставини, які викладені в обвинувальному акті дійсно мали місце і він їх повністю визнає.

Допитані в судовому засіданні кожна окремо потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили суду, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, їхній брат та чоловік ОСОБА_10 пішов із життя. При цьому, як не тяжко, але вони розуміють, що обвинувачений ОСОБА_2, скоїв даний злочин не умисно в зв'язку з чим вважають, що міра покарання останньому, не повинна бути пов'язаною із реальним позбавленням волі.

Разом з тим, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять суд заявлені ними цивільні позови про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_2, як відповідача 1 та власника транспортного засобу ОСОБА_8, як відповідача 2, стягнути на їхню користь в солідарному порядку по 300000,00 грн. кожній. Окрім того, також просять суд стягнути із Моторного ( транспортного) страхового бюро України по 200 000, 00 грн. заподіяної моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до обвинуваченого ОСОБА_2 про стягнення з останнього суми матеріальних збитків в розмірі 56 695,46 грн. та 1500,00 грн. збитків, понесених на виготовлення висновку щодо оцінки заподіяної шкоди та про стягнення із Моторного ( транспортного) страхового бюро України 100 000, 00 грн. заподіяної матеріальної шкоди.

Таким чином, сукупність приведених в судовому засіданні доказів, їх оцінка переконують суд, що своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, що вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно до ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, відноситься до категорії тяжких злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту.

Як вбачається із наданої суду характеристики ( а.с.174), ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога Комунального закладу охорони здоров'я « Валківська центральна районна лікарня» не перебуває ( а.с.173).

Відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшуючими вину обставинами суд визнає щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування заподіяних збитків. Окрім того, пом'якшуючою вину обставину, суд визнає перебування обвинуваченого ОСОБА_2 в зоні АТО із серпня місяця 2014 року по вересень місяць 2015 року.

В ході судового розгляду справи, обставин, які б обтяжували винність ОСОБА_2 в скоєному злочині, які передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги ставлення обвинуваченого ОСОБА_2 до скоєного ним злочину, дані, які характеризують його особу, позицію потерпілих, які не наполягають на ізоляції обвинуваченого від суспільства, приймаючи до увагу досудову доповідь, яка підготовлена відділом пробації суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання з покладення обовязків, визначених ст.76 КК України.

Разом з тим, відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Пунктом 20 зазначеної постанови визначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також ту обставину, що ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом порушив п'ять пунктів Правил дорожнього руху України маючи достатній водійський стаж керування транспортним засобом, легковажно розраховував на відвернення можливих суспільно-небезпечних наслідків від своїх неправомірних дій, а також тяжкі наслідки від вчиненого кримінального правопорушення, які полягають у смерті потерпілого суд вважає, що покарання без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а тому, вважає, що є всі підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що буде додатковим дієвим засобом забезпечення його належної поведінки в майбутньому.

При вирішенні цивільних позовів заявлених до обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілими ОСОБА_11 на загальну суму 20 771 грн.30 коп. ( т.2 а.с.4-7), ОСОБА_4 про солідарне стягнення із обвинуваченого та володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі 300 000 тисяч грн.( т.1 а.с.69-72), ОСОБА_5 про солідарне стягнення із обвинуваченого та володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_8 моральної шкоди суми в розмірі 300 000 тисяч грн.( т.1 а.с.73-75), та про стягнення на користь позивачів по 200 000 грн. кожному моральної шкоди із Моторного ( транспортного) бюро України, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно із частинами 1, 4 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який за змістом і формою повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.

Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, зясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину в скоєному злочині та повністю визнав пред'явлений до нього цивільний позов, суд, відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, прийнявши до уваги, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_2 на загальну суму 20 771 грн.30 коп., задовольнити повністю.

При вирішенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення із обвинуваченого та володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_8, як власника транспортного засобу, який в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, моральної шкоди в розмірі по 300 000 тисяч грн. кожній, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Оскільки в процесі розгляду кримінального провадження було встановлено, що обвинувачений має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий йому власником, а інших доказів перебування ОСОБА_2 в трудових чи договірних відносинах із ОСОБА_8 суду не надано, то суд вважає вимоги потерпілих ( сестри та дружини загиблого ) щодо стягнення з власника транспортного засобу ОСОБА_8 заподіяної моральної шкоди не обґрунтованими. За таких обставин, враховуючи принципи розумності та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду заподіяну злочином саме із винуватця ДТП - обвинуваченого ОСОБА_2 Вирішуючи питання розміру відшкодування моральної шкоди потерпілим, суд враховує конкретні обставини провадження та вважає за необхідне стягнути із обвинуваченого заподіяну моральну шкоду в розмірі по 200000 грн. кожній із потерпілих, що відповідає ступеню їх моральних страждань та є справедливим.

В позовних вимогах заявлених до ОСОБА_8, суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання цивільних позовів, які заявили потерпілі до « Моторного (транспортного) страхового бюро України, а саме ОСОБА_6 на суму 82 288,70 грн., ОСОБА_4, ОСОБА_5 на суму по 200000 грн. кожній суд виходить з наступного.

Що стосується виплат МТСБУ потерпілому ОСОБА_6

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «МЕRCEDES-BENZ 313 D ПЕ », реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, на момент вказаної ДТП, не була застрахована.

Відповідно до п. 41.1. а) ст. 41 ЗУ « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону.

Оскільки, ОСОБА_2, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то після вищезазначеної події ОСОБА_6, надавши документи, які підтверджували право на отримання відшкодування, мав би звернутись до МТСБУ із Заявою про виплату відшкодування.

Як вбачається із матеріалів цивільного позову, який міститься в матеріалах справи та долучених до нього додатків, ОСОБА_6 із заявою до МТСБУ про виплату страхового відшкодування не звертався, відмови у його виплаті не отримував.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 до Моторного ( транспортного ) бюро України про виплату страхового відшкодування у розмірі 82288, 70 грн. не можуть бути задоволені.

Що стосується виплат МТСБУ потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд виходить з наступного.

Виходячи із змісту ст.611 ЦК України, правовідносини, що існують між сторонами, є зобов'язальними. Відповідно до ч.4 вказаної статті, у разі порушення зов'язання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, коли це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 ЗУ « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », Страховик ( в даному випадку МТСБУ) , відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховину (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Моторного ( транспортного) страхового бюро України, є передчасними, та не можуть бути задоволені на даному етапі.

Згідно зі ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 9438 грн. ( дев'ять тисяч чотириста тридцять вісім грн.), , а саме за проведення :

- судової інженерно-технічної експертизи за спеціалізацією « Дослідження технічного стану транспортних засобів» - на суму 1716 грн. ( висновок експерта № 12-1/499 від 24.04.2018 ),

- судової інженерно-технічної експертизи за спеціалізацією « Дослідження технічного стану транспортних засобів» - на суму 1716 грн. ( висновок експерта № 12-1/498 від 24.04.2018)

- судової інженерно-технічної експертизи за спеціалізацією « Транспортно-трасологічні дослідження» - на суму 2002,00 грн. ( висновок експерта № 12-1/500 від 24.04.2018);

- судової автотехнічної експертизи - на суму 1144,00 грн. ( висновок експерта № 12-1/810 від 26.04.2018);

- судової автотехнічної експертизи - на суму 1144,00 грн. ( висновок експерта № 12-1/809 від 27.04.2018);

- інженерно-транспортної експертизи - на суму 1716,00 грн. ( висновок експерта 12-1/869 від 16.05.2018 року);

Вирішуючи питання долі речових доказів відповідно до ст.100 КПК України, суд вважає за необхідне повернути їх власникам.

Керуючись ст.373-374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України і за цим Законом призначити покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк три роки.

У відповідності до ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- періодично звертатися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільні позови ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди , задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою : АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, який проживає за адресою: 40034, АДРЕСА_1 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 20771 ( двадцять тисяч сімсот сімдесят одна грн.) 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою : АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8, проживає за адресою: 40035 ,АДРЕСА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 ( двісті тисяч грн. )

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою : АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9, проживає за адресою: 40009 , АДРЕСА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 ( двісті тисяч грн. )

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою : АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 процесуальні витрати на залучення експерта для проведення :

- судової інженерно-технічної експертизи за спеціалізацією « Дослідження технічного стану транспортних засобів» - на суму 1716 грн. ( висновок експерта № 12-1/499 від 24.04.2018 ),

- судової інженерно-технічної експертизи за спеціалізацією « Дослідження технічного стану транспортних засобів» - на суму 1716 грн. ( висновок експерта № 12-1/498 від 24.04.2018)

- судової інженерно-технічної експертизи за спеціалізацією « Транспортно-трасологічні дослідження» - на суму 2002,00 грн. ( висновок експерта № 12-1/500 від 24.04.2018);

- судової автотехнічної експертизи - на суму 1144,00 грн. ( висновок експерта № 12-1/810 від 26.04.2018);

- судової автотехнічної експертизи - на суму 1144,00 грн. ( висновок експерта № 12-1/809 від 27.04.2018);

- інженерно-транспортної експертизи - на суму 1716,00 грн. ( висновок експерта 12-1/869 від 16.05.2018 року);

а всього на суму 9438 грн.( дев'ять тисяч чотириста тридцять вісім грн.)

(Банк ГУДСКУ у Київській області р/р 31113115700016, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37862784 УДК в Київській області одержувач УК у Баришівському районі, смт. Баришівка 24060300 ).

Речові докази по справі:

транспортний засіб - автомобіль марки « ГАЗ 330202», реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходиться на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Київська область Баришівський район с. Семенівка вул. Кірова,15 - повернути власнику ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає за адресою: 40034, АДРЕСА_1;

транспортний засіб - автомобіль марки «МЕRCEDES-BENZ 313 D ПЕ », реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Київська область Баришівський район с. Семенівка вул. Кірова,15 - повернути власнику ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, який проживає за адресою: АДРЕСА_5

Апеляційна скарга на вирок суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд.

Суддя Баришівського

районного суду О. Д. Лисюк