Ухвала суду № 78292294, 03.12.2018, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/575/17

Провадження № 4-с/349/5/18

У Х В А Л А

03 грудня 2018 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Лошак О. О.

секретаря судового засідання Сірко І. В.

з участю боржника ОСОБА_1

державного виконавця Сташків О. Б.

представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 подав до суду скаргу на рішення головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 19.09.2018 року про накладення арешту на все майно боржника та просить зняти арешт з належного йому майна, зокрема з будинку за адресою: м. Рогатин, вул. Чорновола, 11.

Обґрунтував скаргу тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено накладення арешту на майно боржника в межах суми боргу, а не всього майна боржника, однак державний виконавець не вижив жодних заходів для встановлення обсягу та вартості наявного в нього майна.

Окрім того, будинок за адресою: м. Рогатин, вул. Чорновола, 11, є предметом іпотеки та місце постійного проживання боржника, яке не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Державний виконавець подав до суду заперечення проти скарги, яке обґрунтував тим, що згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» він під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, а належність будинку за адресою: м. Рогатин, вул. Чорновола, 11, до нерухомого майна на яке поширюється заборона примусового стягнення відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підлягає перевірці під час виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

17.08.2018 року головний державний виконавець Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 20.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Приватбанк» 788 502,21 грн. боргу та 11 827,53 грн. судового збору.

19.09.2018 року головний державний виконавець Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 винесла постанову про накладення арешту на все майно боржника.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш, як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Тобто арешт майна є складовою частиною процесу звернення на нього стягнення.

Відповідно до п. 1 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5, виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону.

Вищезазначені норми означають, що окрім випадку, коли в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, конкретне майно боржника, рішенню державного виконавця про накладення арешту на майно повинен передувати факт його виявлення та здійснення опису.

Отже накладення арешту не все майно боржника без його виявлення та відповідно опису за відсутності передумов, визначених ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним.

Окрім того, згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Оскільки ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість арешту рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, виконавцем лише після його опису, накладення виконавцем арешту не все майно боржника (в т. ч. на рухоме) без його опису є неправомірним.

«Все майно боржника» про яке йде мова у ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», означає майно, яке виявлене державним виконавцем та відповідно описане.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частина 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» надає повноваження суду зняти арешт за винятком випадків, визначених ч. ч. 1-4 цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Керуючись ст. ст. 260, 447, 451 ЦПК України,

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця про накладення арешту на майно, задовольнити частково.

Визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №57031557 від 19.09.2018 про накладення арешту на все майно боржника.

Зобов’язати начальника Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області зняти арешт з усього майна боржника .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складно 04 грудня 2018 року.

Суддя О .О. Лошак