Рішення № 78291934, 04.12.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10515/18

Провадження № 2/344/3619/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

03 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Татарінової О.А.

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування м. Івано-Франківська в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів-

В С Т А Н О В И В:

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки з усіх видів їхнього заробітку (доходу), мотивуючи тим, що на обліку в службі у справах дітей перебувають малолітні діти відповідача, що опинилася в складних життєвих обставинах, у зв'язку з ухиленням матері від виконання своїх батьківських обов'язків. З 04.04.2018 року ОСОБА_2 Та ОСОБА_1 перебувають в Міжрегіональному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей Івано-Франківської області.

Враховуючи те, що мати жодним чином не піклуються про дітей, не сприяє їх фізичному та моральному розвитку, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та не утримує їх.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задоволити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір»ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10, 11 ).

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 058 від 11.04.2018 року ОСОБА_1 взята на облік, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах (а.с.12).

З 04.04.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тимчасово перебувають в Івано-Франківському обласному центрі соціально- психологічної реабілітації дітей.

Відповідно до повідомлення відділу ювенальної превенції УПД ГУНП в Івано-Франківській області від 14.02.2018р. № 228/108/37-2018 13.02.2018р. був здійснений виїзд у ЗШ № 28 (м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 130) у з'вязку з намаганням матері ОСОБА_3, яка перебувала з стані алкогольного сп'яніння забрати з навчального закладу малолітнього сина ОСОБА_2.

Враховуючи стан матері, працівниками поліції було прийнято рішення про влаштування обох дітей у КЗ «МДКЛ» для медичного обстеження, що підтверджено повідомленням КЗ «МДКЛ» від 19.03.2018 р. № 01-09/144. Під час бесіди з ОСОБА_3 встановлено, що вона разом з дітьми опинилась без постійного місця проживання, оскільки була вимушена виїхати за несплату з орендованої квартири за адресою: АДРЕСА_1. У подальшому матір ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей).

Відповідно до рішення Івано-Франківського суду від 12.03.2013 року і справа №344/595/13-ц) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано.

20.02.2018р. з батьками малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 працівниками служби проведено бесіду, ознайомлено їх з чинним законодавством України щодо відповідальності батьків за неналежне утримання, виховання та навчання дітей. У своєму поясненні ОСОБА_3 зазначила, що не має постійного місця проживання, мешкає у знайомих, займається пошуком роботи та житла для спільного проживання з дітьми. В подальшому неодноразово ОСОБА_3 було запрошено в службу у справах дітей, однак вона не з'явилася, про причини своєї неявки не повідомляла.

Згідно інформації Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 11.04.2018р. № 01-7/308 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувала на стаціонарному лікуванні в ОНД з 30.03.2018 р. по 05.04.2018р.

Відповідно до інформації Клузівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 23.02.2018р. №19 ОСОБА_3 зареєстрована тимчасово в даному населеному пункті на АДРЕСА_2, у зовсім сторонніх людей. Власник даного житлового будинку погодився її зареєструвати тільки на певний період, для того, щоб вона змогла відновити втрачені нею документи. ОСОБА_3 за даною адресою ніколи не проживала та жодні її діти за даною адресою не зареєстровані.

Згідно з інформацією КЗ «МДКЛ» від 02.04.2018 р. № 01-09/241 за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні мати ОСОБА_3 відвідувала їх один раз на тиждень до 15.03.2018 року. З 15 березня в лікувальний заклад мати не з'являлася.

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 059 від 11.04.2018 року ОСОБА_2 взятий на облік, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах (а.с.13).

21.05.2018 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалося питання про участь батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вихованні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. В розгляді питання брав участь ОСОБА_5, який повідомив, що подав позовну заяву до Тисменицького районного суду про виключення запису батька із актового запису про народження дітей, оскільки не вважає себе їх батьком.

Згідно рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 08.06.2018 року, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.06.2018р. №682 надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стосовно дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

19.06.2018 року ОСОБА_3 було ознайомлено з засновком комісії з питань захисту прав дитини та рішенням МВК та відібрано письмові пояснення.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного , духовного , інтелектуального , культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду , що набрало законної сили.

Приписами ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання , навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи , які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину , піклуватися про її здоров'я , фізичний , духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частин 1, 2 та ч. 3 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той, із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо , спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

У ст. 3 Конвенції про права дитини зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Вирішуючи спір, суд враховує зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і з'ясовує які безсумнівні докази свідчать про ухилення відповідачів від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідачів, свідоме нехтування ними своїми обов'язками, чи вживалися до неї заходи реагування, а також досліджує соціально-побутові умови життя та матеріальне становище відповідачів.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, стосовно дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття .

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень;

Частинами 2, 3 ст.166 СК України передбачено обов'язок особи, позбавленої батьківських прав утримувати дитину. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Беручи до уваги, що стан здоров'я відповідача, відсутність на її утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини чи чоловіка, батьків, суд приходить до висновку, що аліменти на утримання малолітніх дітей слід стягувати в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ( доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 липня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття, які перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

А тому з відповідача слід стягнути в дохід держави 704,80 гривень судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 17 ЗУ "Про охорону дитинства", Пленуму Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 19, 141, 164, 180-183, 191 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-266, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Органу опіки та піклування м. Івано-Франківська в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, стосовно дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч. 3 ст.166 Сімейного кодексу України стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ( доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 липня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття, які перераховувати на особистий рахунок дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст.166 Сімейного кодексу України стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ( доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 липня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття, які перераховувати на особистий рахунок дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКС України в м.Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 - судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 04 грудня 2018 року