Рішення № 78291791, 27.11.2018, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№340/259/18

Провадження № 2/340/160/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 центральної районної лікарні про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача про визнання незаконним наказу головного лікаря ОСОБА_4 ЦРЛ №51 від 27 березня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно з наказом головного лікаря ОСОБА_4 ЦРЛ від 27.03.2018 №51 його звільнено з посади головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України. Вважає наказ про його звільнення протиправним з огляду на те, що роботодавцем не зазначено в чому саме полягає одноразове грубе порушення ним трудових обов’язків та розірвання трудового договору відбулося без попередньої згоди профспілкового органу, до якого він входить. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 17.05.2018 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_4 ЦРЛ 07.06.2018 подав на адресу суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнав. Вказав, що позивач ОСОБА_1 працюючи головним лікарем Яблуницької дільничної лікарні, як керівник лікувального закладу допустив грубе порушення адміністративних повноважень, не виконав та неналежно виконав свій професійний обов’язок внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді її смерті, чим вчинив одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

Зокрема, в порушення норм законодавства, положення про Яблуницьку дільничну лікарню, посадової інструкції Головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні, ОСОБА_1 будучи головним лікарем Яблуницької дільничної лікарні не задокументував факт поступлення та знаходження на лікуванні хворої у лікарні, не надав без поважних причин якісну медичну допомогу хворій ОСОБА_5, лікуючим лікарем якої він визначив себе в незаконний спосіб. При лікуванні пацієнтки було порушено всі норми законодавства щодо госпіталізації пацієнтів та клінічні протоколи щодо лікувально-діагностичного процесу, були вчинені неправильні тактичні дії ОСОБА_1, як керівника закладу, а саме не правильна оцінка важкості стану пацієнтки, не повідомлено адміністрацію ОСОБА_4 ЦРЛ про поступлення пацієнтки у важкому стані та не скеровано її до ОСОБА_4 ЦРЛ в день поступлення, відсторонення від лікування пацієнтки лікаря-ординатора стаціонару ОСОБА_6, не враховано психічного стану пацієнтки та розлади свідомості, не здійснювався контроль за прийманням психотропних препаратів, при погіршенні загального стану пацієнтки під час перебування в стаціонарі, не оцінено важкість стану, в результаті чого пацієнтка впала в кому, а в кінцевому результаті настала смерть пацієнтки.

А тому ОСОБА_4 ЦРЛ було створено комісію, якою було винесено акт службового розслідування від 27.03.2018 та рекомендовано притягнути головного лікаря ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнити із займаної посади за грубі помилки в тактиці та лікуванні пацієнтки. При цьому зазначив, що в ході проведення розслідування ОСОБА_1 свою вину визнав та надав усні пояснення, зокрема щодо того, що первинна медична документація на пацієнтку ОСОБА_5 не велася. За результатами проведеної перевірки ОСОБА_4 ЦРЛ був виданий наказ №51 від 27.03.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні, який був направлений ОСОБА_1 листом 27.03.2018. Крім цього, оскаржуваний наказ було прочитано ОСОБА_1 28.03.2018 в голос, надано на підпис та запропоновано йому надати письмові пояснення, від чого він відмовився, про що складено акти в присутності свідків.

Зазначає, що при притягненні ОСОБА_1 до такого виду відповідальності як звільнення, ОСОБА_4 ЦРЛ наведено конкретні факти допущення невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов’язків, а наказ роботодавця є обґрунтованим та виданим у чіткій відповідності з чинним законодавством та із зазначенням в чому саме полягає порушення трудової дисципліни. При цьому, трудові обов’язки за невиконання яких ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності покладені на нього законом та випливають із його посадових обов’язків, які доведені до відома такого працівника завчасно у встановленому законом порядку.

Також безпідставним вважає посилання позивача на відсутність згоди профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1, оскільки розірвання трудового договору відповідно до вимог п.1 ст.41 КЗпП України проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). А тому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

При цьому зазначає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору з приводу звільнення, оскільки наказ про звільнення ним отримано 03.04.2018, а з позовом до суду він звернувся 15.05.2018.

Відповіді на відзив позивачем до суду не подано.

Ухвалами суду від 29.08.2018 в задоволенні клопотань представника ОСОБА_4 ЦРЛ про залишення цивільного позову без руху, про розгляд цивільної справи повністю у закритому судовому засіданні, про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору, відмовлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав заявлених в позовній заяві, додатково пояснив, що він працював головним лікарем Яблуницької дільничної лікарні з 1985 року, однак з головним лікарем ОСОБА_4 ЦРЛ ОСОБА_7 в нього склалися напружені відносини, через що останній упереджено до нього ставився. Зазначив, що 15.03.2018 близько 21.00 год в супроводі родичів до Яблуницької дільничної лікарні було доставлено хвору ОСОБА_5, яка була оглянута сімейним лікарем ОСОБА_6 При її огляді було встановлено, що вона погано орієнтується в часі, виснажена, її стан був задовільний, а тому її було залишено в лікарні до ранку. Вранці хвору мали відправити до психіатричного закладу, оскільки було встановлено, що попередньо вона там проходила лікування. Однак родичі хворої попросили його нікуди не відправляти її, що він і зробив та залишив ОСОБА_5 в лікарні на амбулаторному лікуванні, де вона знаходилася до 21.03.2018. Протягом всього цього часу хвора знаходилася під його супроводом, оскільки в нього наявний сертифікат сімейного лікаря і він мав право надавати медичну допомогу. Весь час стан хворої був задовільний, однак на п’ятий день перебування в лікарні, їй стало погано і вона впала в кому, а тому він негайно відправив її до ОСОБА_4 ЦРЛ, яка її прийняла. 22.03.2018 хвора прийшла до тями, після чого знову впала в кому та 23.03.2018 померла. ОСОБА_4 ЦРЛ було створено комісію, яка визнала його винним у смерті ОСОБА_5 та 27.03.2018 наказом головного лікаря його звільнено з посади головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні.

Зазначив, що його не було ознайомлено із результатами службового розслідування, спочатку його відсторонили від виконання обов’язків, а потім звільнили. Вважає, що таке звільнення є незаконним, оскільки згідно судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок ішемічного інсульту, і ніяк не пов’язана з наслідками лікування, яке він проводив. Також, в разі поступлення в лікарню хворого, він ставить попередній діагноз, на підставі якого визначає, чи потрібно хворого відправляти до ОСОБА_4 ЦРЛ чи залишати в дільничній лікарні. Оскільки стан хворої ОСОБА_5 був задовільним, на час її поступлення не було загрози її життю, вона була лише виснаженою, потреби в направленні її до ОСОБА_4 ЦРЛ не було.

Також, оспорюваний наказ ним одержано на руки 12.04.2018, а не 03.04.2018 як зазначає відповідач. А тому просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві. При цьому конкретизувала заявлені підстави позову, зокрема вказала, що звільнення позивача відбулося без його участі, відповідачем не запропоновано йому надати пояснення з приводу накладення дисциплінарного стягнення, та таке не стосується виконання ним посадових обов’язків, які покладені на нього посадовою інструкцією, а причина звільнення є незрозумілою, оскільки роботодавцем не зазначено в чому саме полягає одноразове грубе порушення ним трудових обов’язків. При цьому не ведення первинної медичної документації на хворого не входить до обов’язків головного лікаря, а входить до обов’язків старшої медсестри, лікаря стаціонару. Також, навіть якщо в лікуванні хворої ОСОБА_5 позивач допустив якісь недоліки, то такі зовсім не пов’язані з причинами настання смерті хворої, оскільки остання, згідно висновків експертизи померла внаслідок ішемічного інсульту. Також зазначила, що посада позивача не відноситься до посади керівника, оскільки ним очолювалася установа, яка не є окремою юридичною особою, а тому згода профспілкового комітету є обов’язковою на його звільнення. При цьому, переконана, що строк не звернення з вказаним позовом позивач не пропустив, оскільки оскаржуваний наказ ОСОБА_1 отримано поштою 12.04.2018. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, підтвердив викладені у відзиві на позов обставини, додатково вказав, що 15.03.2018 лікарем ОСОБА_6 прийнято хвору ОСОБА_5, без оформлення її у встановленому законом порядку, яка перебувала під його наглядом до 10.00 год 16.03.2018. З ранку 16.03.2018 кураторством хворої займався головний лікар Яблуницької дільничної лікарні ОСОБА_1 до 20.00 год 20.03.2018 відсторонивши від її лікування ОСОБА_6 20.03.2018 каретою швидкої допомоги до ОСОБА_4 ЦРЛ доставлено ОСОБА_5 у вкрай важкому стані, де вона померла 23.03.2018. Адміністрацією ОСОБА_4 ЦРЛ було створено комісію з проведення службового розслідування щодо поступлення хворої ОСОБА_5 до Яблуницької дільничної лікарні, під час якого було відібрано пояснення від працівників Яблуницької дільничної лікарні та ОСОБА_4 ЦРЛ та встановлено грубі помилки у тактиці та лікуванні пацієнтки ОСОБА_5, а саме бездіяльність головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні, та запропоновано звільнити його. З актом службового розслідування позивач був ознайомлений, оскільки був присутнім на засіданні комісії. 27.03.2018 головним лікарем винесено наказ про звільнення позивача з посади головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні.

Також, вказав, що комісією позивача було зобов’язано подати в строк до 22.03.2018 медичну карту стаціонарно хворої ОСОБА_5, оскільки така не була представлена ОСОБА_1 під час засідання комісії, таку він представив 27.03.2018 Верховинському ВП на вимогу слідчого для проведення експертизи. При цьому, на засіданні комісії пояснював, що медична карта ОСОБА_5 знаходиться у нього і він її заповнить, а потім представить.

Оскаржуваний наказ позивачу вручався 28.03.2018, від отримання якого він відмовився про що складено акт. А тому оскаржуваний наказ та трудова книжка позивача були йому надіслані поштою, які він отримав 03.04.2018, а тому пропустив строк оскарження наказу. Просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні з 07.06.1986 (зворот а.с.9 том 1).

Наказом головного лікаря ОСОБА_4 ЦРЛ ОСОБА_7 № 51 від 27.03.2018 (а.с.134 том 1) звільнено ОСОБА_1 відповідно до ст.41 п.1 КЗпП України з посади головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні 27.03.2018. Зобов’язано бухгалтерію провести з ОСОБА_1 повний фінансовий розрахунок за невикористані дні щорічних відпусток. Створено комісію з передачі справ та матеріальних цінностей Яблуницької дільничної лікарні.

Позивач звернувся з позовом про оскарження даного наказу, оскільки вважає винесений наказ про його звільнення незаконним, з тих підстав, що роботодавцем не зазначено, в чому саме полягає одноразове грубе порушення ним трудових обов’язків та розірвання трудового договору відбулося без обов’язкової попередньої згоди профспілкового органу, до якого він входить, а також, що притягнення до відповідальності відбулося без належного відібрання пояснень. Додатково, в судовому засіданні вказав, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення обов’язків, які не входили до складу його посадових обов’язків, і що його посада не відноситься до керівних посад, оскільки він очолює установу, яка не є юридичною особою, а тому згода профспілкового комітету є обов’язковою.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України. Зокрема згідно з п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Згідно п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» - при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно п.22 даної постанови, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Аналізуючи зміст п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", слід дійти висновку, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, судам необхідно з'ясовувати, чи мало місце порушення працівником своїх трудових обов'язків, перевіривши коло цих обов'язків та визначивши, які саме обов'язки з їх числа порушено працівником; у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору на підставах, визначених законом, та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

За змістом ч. 2 п. 27 указаної постанови, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Як вбачається з статуту ОСОБА_4 ЦРЛ (в редакції 2012 року із змінами внесеними рішенням ОСОБА_4 районної ради від 15.07.2015) (а.с.50-62 том 1), а саме п.7.2 розділу 7, ОСОБА_4 ЦРЛ очолює головний лікар району, якому підпорядковуються всі лікувально-профілактичні заклади Верховинського району, зокрема Яблуницька дільнична лікарня.

Згідно з Положенням про Яблуницьку дільничну лікарню, затверджене головним лікарем ОСОБА_4 ЦРЛ ОСОБА_7 30.01.2017 (а.с.65-66 том 1), п.п.1, 3 Яблуницька дільнична лікарня є лікувально-профілактичним закладом, в якому надається первинна лікувально-профілактична допомога, безпосереднє керівництво якою здійснює головний лікар, який призначається і звільняється головним лікарем району. Основними завданнями дільничної лікарні, зокрема є надання кваліфікованої лікарської допомоги прикріпленому населенню безпосередньо в амбулаторії, вдома і в стаціонарі (п.6). У відповідності із завданнями на дільничну лікарню покладаються обов’язки з ведення амбулаторного прийому, надання медичної допомоги вдома і в стаціонарі, раннє виявлення захворювань, своєчасне амбулаторне обстеження і лікування хворих, що вимагають стаціонарного лікування в закладах вищого рівня і підготовки їх до госпіталізації, забезпечення наступності в обстеженні і лікуванні хворих і стаціонаром, пунктом швидкої і невідкладної допомоги, ЦРЛ (п.7).

Відповідно до посадової інструкції №414 головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні ОСОБА_1, погодженої головою профкому ОСОБА_4 ЦРЛ ОСОБА_8, затвердженої головним лікарем ОСОБА_4 ЦРЛ ОСОБА_7 30.01.2017 (а.с.67-68 том 1), п.1.1, 1.2, 1.4, 1.5 розділу 1 головний лікар дільниці відповідає за стан і рівень медичного обслуговування населення дільниці, якість і культуру роботи медичного закладу дільниці. Головний лікар дільниці призначається на посаду та звільняється головним лікарем району та знаходиться у прямому підпорядкуванні головного лікаря району. У своїй роботі керується діючим законодавством, директивними документами, інструктивними матеріалами МОЗ України, обласного департаменту охорони здоров’я, наказами головного лікаря ЦРЛ.

Згідно п.3.1 розділу 3, здійснює керівництво та раціональну організацію праці над лікарями, середнім та молодшим мед персоналом дільниці.

Відповідно до п.4.2, 4.7 здійснює безпосереднє керівництво діяльністю лікувально-профілактичних закладів дільниці, заходи по спеціалізації і підвищенню кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу закладів охорони здоров’я дільниці.

З наведеного випливає, що головний лікар Яблуницької дільничної лікарні відповідає за стан і рівень медичного обслуговування населення дільниці, організовує роботу медичного персоналу дільничної лікарні, та повністю відповідає за організацію проведення роботи дільничної лікарні перед головним лікарем ОСОБА_4 ЦРЛ, який наділений повноваженнями щодо його призначення та звільнення.

21.03.2018 адміністрацією ЦРЛ з метою проведення розслідування за фактом поступлення хворої жительки с Пробійна у вкрай важкому стані було видано наказ №46 «Про створення комісії з проведення службового розслідування» (а.с.114 том 1) яким створено комісію з проведення службового розслідування у складі голови комісії: ОСОБА_9, членів комісії: ОСОБА_10 – рай анестезіолог-реаніматор, ОСОБА_11 – районний терапевт, ОСОБА_12 – районний невролог, ОСОБА_13 – завідувач поліклінікою.

Також, наказом ОСОБА_4 ЦРЛ №48 від 21.03.2018 (а.с.115 том 1) відсторонено від обов’язків головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні ОСОБА_1 з 21.03.2018 до завершення службового розслідування.

Згідно акту службового розслідування від 27.03.2018 (а.с.72-75 том 1) комісія вивчивши медичну документацію пацієнтки, всі матеріали долучені до розслідування, поспілкувавшись із головним лікарем Яблуницької дільничної лікарні ОСОБА_1 та лікарем АЗПСМ ОСОБА_6 прийшла до висновку що при лікуванні пацієнтки було порушено всі норми законодавства щодо госпіталізації пацієнтів та клінічні протоколи щодо лікувально-діагностичного процесу, а саме: відсутня первинна документація відповідно до наказу МОЗ України №110 від 14.02.2012 форма №003/0 – медична карта стаціонарно хворого, форма №027/0 – виписка із медичної карти стаціонарно хворого, форма №066/0 – карта хворого, який вибув із стаціонару; неправильні тактичні дії ОСОБА_1, як керівника закладу, а саме не правильна оцінка важкості стану пацієнтки, не повідомлено адміністрацію ОСОБА_4 ЦРЛ про поступлення пацієнтки у важкому стані та не скеровано її до ОСОБА_4 ЦРЛ в день поступлення, відсторонення від лікування пацієнтки лікаря-ординатора стаціонару ОСОБА_6, не враховано психічного стану пацієнтки та розлади свідомості, не здійснювався контроль за прийманням психотропних препаратів, при погіршенні загального стану пацієнтки яка перебувала в стаціонарі Яблуницької дільничної лікарні протягом 5 діб недооцінено важкість стану, як наслідок Кома І, проведення лікування, відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 було неправильним, а деякі ліки несумісними при одночасному застосуванні, що в результаті призвело до важкого стану пацієнтки поліорганної недостатності, та в кінцевому результаті смерті.

Зокрема службовим розслідуванням було встановлено, що 15.03.2018 близько 22.00 год до Яблуницької дільничної лікарні в супроводі брата та фельдшера ФАПу с Пробійна була доставлена хвора ОСОБА_5, яку при її поступленні в Яблуницьку дільничну лікарню, була оглянута лікарем стаціонару ОСОБА_6, який встановивши, що стан хворої при огляді був відносно задовільний залишив її в лікарні до ранку. 16.03.2018 близько 10.00 год хвора була оглянута консілярно ОСОБА_6 та головним лікарем ОСОБА_1, який відсторонив ОСОБА_6 від подальшого лікування і самостійно зайнявся лікуванням ОСОБА_5 та був її куратором до 20.03.2018. 20.03.2018 о 20.45 год хвору ОСОБА_5 було доставлено швидкою медичною допомогою на приймальний покій ОСОБА_4 ЦРЛ, стан якої був важким та поставлено діагноз кома І невідомої етіології. 23.03.2018 було констатовано біологічну смерть хворої ОСОБА_5

Також комісією було встановлено, що хвора ОСОБА_5 знаходилася на стаціонарі в Яблуницькій дільничній лікарні без встановленого діагнозу та заведеної первинної медичної документації згідно наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110.

На підставі наведеного комісія рекомендувала притягнути винних до дисциплінарної відповідальності, а головного лікаря ОСОБА_1 звільнити із займаної посади за грубі помилки в тактиці та лікуванні пацієнтки Ю.- ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки с Пробійна.

Дані обставини були встановлені також в судовому засіданні на підставі досліджених наявних в матеріалах справи доказів та показів свідків, зокрема:

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він працює на посаді сімейного лікаря Яблуницької дільничної лікарні. Вказав, що 15.03.2018 біля 22.00 год, медсестра із стаціонару попросила його оглянути хвору ОСОБА_5, яка знаходилася в оглядовому кабінеті, куди її привіз брат та пояснив, що остання була закрита вдома близько 3 днів. Він оглянув хвору, життєві показники якої були в нормі, свідомість була затьмарена, вона нечітко відповідала на запитання, а тому він назначивши їй глюкозу залишив її до ранку під наглядом. 16.03.2018 він проконсультувався з головним лікарем ОСОБА_1 та вони вирішили відправити хвору в районну лікарню. Однак, ОСОБА_1 в цей же день, сказав йому, що хвору відправляти нікуди не буде, оскільки зателефонували родичі та попросили не відправляти до районної лікарні без них, після чого кураторством хворої займався ОСОБА_1, і хвору ОСОБА_5 він більше не оглядав. Однак, йому було відомо, що ОСОБА_5 перебувала на стаціонарі в Яблуницькій дільничній лікарні до 20.03.2018, після чого її, через погіршення стану здоров’я, було доставлено до ОСОБА_4 ЦРЛ швидкою медичною допомогою у супроводі фельдшера. Зазначив, що хвора ОСОБА_5 дійсно перебувала в дільничній лікарні без відповідної реєстрації та заповнення первинної медичної облікової документації. Зазначив, що оскільки хвора знаходилася під наглядом головного лікаря, то відповідальність за хвору він вже не ніс.

Показами допитаної в якості свідка, старшої медсестри Яблуницької дільничної лікарні ОСОБА_14, яка суду показала, що вона чула розмову між головним лікарем ОСОБА_1 та сімейним лікарем ОСОБА_6 під час якої ОСОБА_1 сказав ОСОБА_6, що хвору ОСОБА_5 не потрібно направляти у ОСОБА_4 ЦРЛ, оскільки по неї приїдуть родичі та заберуть її. Особисто вона догляд за хворою не здійснювала та не бачила її.

Випискою з форми первинної облікової документації №001/0 “Журнал обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації” (а.с.84 том 1), листками обліку руху хворих і ліжкового фонду стаціонару Яблуницької дільничної лікарні (а.с.85-92 том 1); виписками з Журналу обліку руху пацієнтів по відділенню Яблуницької дільничної лікарні (а.с.93-96 том 1), з яких вбачається, що за період часу з 12.03.2018 по 26.03.2018 відсутні будь-які відомості про знаходження хворої ОСОБА_5 в стаціонарі Яблуницької дільничної лікарні з 15.03.2018 по 20.03.2018.

В той же час, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування» затверджено:

форму первинної облікової документації № 001/о “Журнал обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації”, згідно інструкції щодо її заповнення, а саме п.п.2, 5, 18 вбачається, що Форма №001/о призначена для реєстрації хворих, які були госпіталізовані в стаціонар, та у разі відмов у госпіталізації в якій вказується кожний хворий, який звернувся до приймального відділення зі скеруванням на госпіталізацію або звернувся самостійно з приводу захворювання чи доставлений бригадою швидкої медичної допомоги у стаціонар і був госпіталізований, а також зазначаються всі випадки відмов хворому в госпіталізації , форма № 001/о має бути пронумерована, прошита, засвідчена підписом керівника та печаткою закладу охорони здоров’я;

форму первинної облікової документації № 003/о “Медична карта стаціонарного хворого № ____”,згідно інструкції щодо її заповнення, а саме п.п.2-4 вбачається, що форма №003/о є основним медичним документом, що заповнюється на кожного хворого, який влаштовується на стаціонарне медичне лікування, та ведеться в усіх закладах охорони здоров’я, які надають стаціонарну допомогу, та санаторія х, яка містить всі дані щодо стану хворого протягом усього періоду перебування в стаціонарі, організації та проведення лікування, а також дані об’єктивних, функціональних, рентгенологічних, лабораторних та інших методів обстежень та ведеться з метою контролю належної організації лікувально-діагностичного процесу та використовується для надання матеріалів за запитами (правоохоронних органів, суду тощо).

У пункті 43 лікар здійснює записи про стан здоров’я та медичного лікування хворого або щогодини, або щодня, або щотижня залежно від стану хворого та місця його перебування (палата інтенсивної терапії, відділення анестезіології та інтенсивної терапії, відділення хірургічного, терапевтичного, психіатричного профілю тощо). Записи повинні у повному обсязі відображати зміни стану хворого (погіршення, поліпшення, повне одужання) та увесь процес медичного лікування чи реабілітації впродовж перебування в стаціонарі. У день виписки хворого зі стаціонару запис лікаря має бути максимально детальним. Щоденникові записи потрібно формулювати стисло і чітко, обов’язково зазначати дату (число, місяць, рік) та час (години, хвилини) проведення медичного огляду пацієнта. Щоденникові записи засвідчуються підписом лікуючого лікаря. У період перебування хворого в стаціонарі форма № 003/о зберігається у лікуючого лікаря (п.27).

Призначення лікуючого лікаря записуються у щоденнику форми № 003/о та у формі первинної облікової документації № 003-4/о «ОСОБА_2 лікарських призначень», затвердженій наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.05.2013 № 435. Записи ведуться розбірливо, чітко, детально із зазначенням дат призначення та відміни лікарських засобів і засвідчуються підписом лікуючого лікаря (п.28);

форму первинної облікової документації “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого” згідно інструкції щодо її заповнення, а саме п.2 форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров’я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров’я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого. Пунктами 9-11 встановлено, що в кінці форми проставляються дата заповнення та підпис лікаря, який заповнив виписку на хворого. Форма № 027/о призначена для взаємообміну інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів охорони здоров’я щодо діагнозу, перебігу захворювання, стану хворого при направленні (виписці), проведенні досліджень, консультацій в інших закладах охорони здоров’я, лікування, диспансерного спостереження та інших рекомендацій хворому. Форма № 027/о видається на руки хворому або пересилається поштою протягом трьох днів чи передається безпосередньо у заклад охорони здоров’я, який направляв хворого;

форму первинної облікової документації № 066/о «Карта пацієнта, який вибув із стаціонару, №__», згідно інструкції щодо заповнення якої, а саме п.3 форма № 066/о заповнюється лікуючим лікарем одночасно із здійсненням запису епікризу у первинній обліковій документації, зазначеній у пункті 2 цієї Інструкції, на всіх пацієнтів, які вибули зі стаціонару (виписаних або померлих).

Однак в порушення наказу Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 №110, Положення про Яблуницьку дільничну лікарню, посадової інструкції головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні, форми первинної облікової документації, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування, під час перебування хворої ОСОБА_5 в Яблуницькій дільничній лікарні не велися, факт поступлення хворої та знаходження її на стаціонарному лікуванні, а саме перебування хворої цілодобово в дільничній лікарні, ніким з мед працівників дільничної лікарні задокументовано не було.

При цьому, судом не береться до уваги представлена позивачем медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_5, як неналежний та недопустимий доказ у справі, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що на момент перебування хворої на стаціонарному лікуванні в Яблуницькій дільничній лікарні така не велася, була відсутня в лікарні на час проведення службової перевірки, перебувала в позивача до 27.03.2018, який на час службового розслідування її не пред’явив, про неї не згадував, а представив її слідчому Верховинського ВП уже після завершення службової перевірки 27.03.2018.

Вказані обставини підтверджуються актом службової перевірки, протоколом засідання комісії та аудіозаписом фіксування засідання тимчасової комісії по проведенню службового розслідування від 21.03.2018, з яких вбачається, що на момент проведення перевірки позивач визнавав факт відсутності будь-якої медичної документації, що фіксувала перебування хворої ОСОБА_5 у Яблуницькій дільничній лікарні, та на запитання головного лікаря 21.03.2018 відповів, що така документація на даний час відсутня, однак може бути ним заповнена заднім числом.

Крім цього, в судовому засіданні позивач визнав, що дійсно вказану медичну карту він тримав в себе до 27.03.2018 та не пред’являв її в ході службового розслідування. А згідно з листом Верховинського ВП від 14.08.2018 за №2624/108/54/02/2018 (а.с.160 том 1) вбачається, що на запит Верховинського ВП медична карта стаціонарно хворого на ім’я ОСОБА_5 була надана головним лікарем Яблуницької дільничної лікарні 27.03.2018.

За таких обставин, слід прийти до переконливого висновку, що Яблуницькою дільничною лікарнею порушено вимоги чинного законодавства щодо належного документування та фіксування перебування хворої ОСОБА_5, стан здоров’я якої після перебування в стаціонарі на протязі п’яти днів та отримання невідомого суду лікування, різко погіршився, її було транспортовано медичним транспортом в лікарню вищого рівня в стані коми, де через нетривалий час настала смерть пацієнта.

При цьому суд переконаний, що в силу посадових обов’язків позивача, як головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні, відповідальність за невиконання законодавчих вимог установою лежить саме на ньому, як керівнику установи. Одночасно, судом не приймаються до уваги посилання сторони позивача, що реєстрація пацієнтів лікарні не була обов’язком позивача, оскільки відповідно до посадових обов’язків саме позивач, як керівник установи несе відповідальність за належну організацію діяльності дільничної лікарні та виконання посадових обов’язків його підлеглими працівниками. В той же час, ним після виявлення порушення лікарем ОСОБА_6 вимог законодавства щодо реєстрації поступлення пацієнта наступного дня після такого поступлення, не тільки не припинено це порушення і не вжито заходів для відновлення законності діяльності закладу, а навпаки продовжувалися дії щодо сприяння такому, оскільки відсторонено попереднього лікаря від лікування пацієнтки, взято її під власний контроль та лікування без подальшого ведення медичної документації, і будучи повідомленим про наявність психічних розладів та не маючи в штаті лікарні лікаря-психіатра, не вирішувалося питання протягом 5 днів щодо відправлення пацієнта до лікарні вищого рівня, де їй могла би бути надана кваліфікована допомога.

А тому, враховуючи характер проступку, обставин, за яких його вчинено, наслідків, що настали, бездіяльність позивача, як головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні, суд приходить до переконання про вчинення позивачем грубого порушення трудових обов'язків покладених на нього діючим законодавством, директивними документами, інструктивними матеріалами МОЗ України. У зв’язку із цим позивача було на законних підставах та в строки, визначені ст.148 КЗпП України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено один із передбачених видів дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з підстав передбачених п.1 ст.41 КЗпП України шляхом винесення оскаржуваного наказу.

При цьому, судом не приймаються посилання сторони позивача про те, що роботодавцем у наказі конкретно не визначено у чому саме проявилось порушення, яке стало приводом до звільнення, оскільки, як вбачається із наказу про звільнення №51, позивача звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, як керівником Яблуницької дільничної лікарні допущених при лікуванні пацієнтки Ю., ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла в ВАІТ ОСОБА_4 ЦРЛ, що на переконання суду полягали в тому числі і в незабезпеченні ведення відповідної первинної медичної документації лікарнею, що і встановлено в ході службового розслідування.

Крім цього, судом не приймаються до уваги посилання сторони позивача, щодо порушення процедури звільнення позивача, зокрема в частині не відібрання пояснень у позивача перед звільненням, оскільки за правилами ст.149 КЗпП України обов’язок зажадати пояснення від порушника трудової дисципліни у власника або уповноваженого ним органу виникає до моменту застосування дисциплінарного стягнення. Однак, такий обов’язок ОСОБА_4 ЦРЛ був виконаний, оскільки позивач був запрошений на присутнім на засідання тимчасової комісії по проведенню службового розслідування 21.03.2018, де давав відповідні пояснення з приводу обставин вчиненого дисциплінарного проступку, що підтверджується протоколом засідання тимчасової комісії від 21.03.2018 (а.с.76-78), а також відповідним аудіозаписом засідання цієї комісії.

Також суд не вбачає порушення процедури при звільненні позивача без згоди профспілкового органу, оскільки за правилами ст. 43 КЗпП України, при розірванні трудового договору з підстав передбачених п.1 ст.41 КЗпП України, попередня згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, не є обов’язковою.

При цьому, посилання представника позивача, що позивач не був керівником, так як очолював установу, яка не була юридичною особою судом не приймаються до уваги, так як у відповідності до положень ст.43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації, в тому числі філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу, які відповідно до положень чинного законодавства України можуть не мати статусу юридичної особи.

При цьому, суд враховує, що частину із підстав заявленого предмета позову представником позивача заявлено в порушення вимог ЦПК України уже в ході з’ясування та перевірки обставин справи, однак враховуючи характер предмета спору, що виник з трудових правовідносин та їх пов’язаність із заявленими підставами у первісному позові суд надав правову оцінку і цим підставам також. А встановивши необґрунтованість та недоведеність заявленого позову з усіх наведених підстав, в той же час встановивши факт законного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинене ним одноразове грубе порушення трудової дисципліни та відсутність порушення процедури такого притягнення, суд приходить до переконання про необхідність відмови за безпідставністю в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, його поновлення на роботі та похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Одночасно, вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду з вказаним позовом, суд враховує ту обставину, що ст.233 КЗпП України визначений місячний строк для звернення з позовом про незаконність звільнення з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, який за правилами ст.258 ЦК України є спеціальною скороченою позовною давністю.

В ході судового розгляду встановлено, що в день оголошення позивачу наказу 28.03.2018 позивач відмовився від його отримання, що підтверджується актом від 28.03.2018 (а.с.118), і такий надсилався йому поштою.

І хоча позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду, так як ним отримано наказ поштою лише 12.04.2017, в той же час суд констатує факт пропуску місячного строку на звернення з цим позовом до суду, оскільки позов до суду подано лише 15.05.2018, що поза межами місячного строку з моменту отримання наказу, який сплив 14.05.2018. При цьому позивачем поважності причин пропуску строку на звернення до суду не наведено.

Однак, суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування порушеного суб'єктивного права позивача. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, тобто встановлено безпідставність заявлених позовних вимог, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 центральної районної лікарні про визнання незаконним наказу головного лікаря ОСОБА_4 ЦРЛ №51 від 27 березня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Яблуницької дільничної лікарні, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4 центральна районна лікарня, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул.Невестюка, 2; ЄДРПОУ 01993374.

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2018 року.

Суддя: Бучинський А.Б.