Рішення № 78290906, 23.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2018 року 09:42 № 826/1732/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, від відповідача - Жуковський В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_3 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом, в якому позивач просить суд:

«Визнати протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в наданні будівельного паспорту забудови земельної ділянки для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 за відсутності для цього достатніх підстав та зобов'язати відповідача Департамент містобудування та архітектури виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати паспорт забудови земельної ділянки для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідача.»

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки, яку ним було отримано для будівництва житлового будинку і саме з це призначення було наявне у земельної ділянки позивача.

Відповідач проти позову заперечуючи з тих підстав, що Генеральним планом міста Києва передбачено, що земельна ділянка позивача відноситися до території зелених насаджень загального користування.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3, є власником земельної ділянки, по АДРЕСА_1, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, серія KB №138515, від 23.11.2005 року. Цільове призначення земельної ділянки, зазначене у даному акті визначено як «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».

Даний акт було отримано позивачем на підставі рішення Київської міської ради від 31.03.2005р. №237/2812. Як вбачається з документів, наданих позивачем, при погодженні отримання земельної ділянки функціональною зоною земельної ділянки було визначено житлову зону.

У 2017 році позивач звернувся до містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1. Листом від 11.12.2017 № 1516/17/012/27-17 Департамент повідомив про повернення пакету документів для видачі будівельного паспорта у зв'язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 (далі - Генеральний план), згідно якого земельна ділянка за вказаною адресою за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями ст..13, 14, 22, 41 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Таким чином, Конституція України, як найвищий акт з нормами прямої дії, однозначно вказує на не припустимість допущення порушень, негативного впливу на законну реалізацію особою свого права такої власності, непорушність права, та забезпечення з боку держави відповідного захисту.

Крім того, суд обґрунтовано звертає увагу на положення ч. 1 ст. 375 ЦК України, якою визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі і споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з чим, для визначення цільового призначення земельної ділянки необхідно в першу чергу документацію із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Таким чином, цільове призначення земельних ділянок визначається документацією із землеустрою.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині 1 цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно вимог п. 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, який затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103, видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

У відповідності до п. 2.4 Порядку, пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 Порядку; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Частиною 2 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється (ч. 4 ст. 24 вищевказаного закону).

З огляду правовий зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що посилання відповідача, як на підставу відмови у наданні будівельного паспорту на невідповідність наміру забудови земельної ділянки Генеральному плану м.Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, є безпідставним, оскільки наслідком затвердження зазначеного плану зонування території не може бути змінено цільове призначення земельної ділянки у відповідності до ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Суд звертає увагу на те, що, "цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)" в розумінні Земельного кодексу України та "функціональне призначення території" в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Відповідач відмовляючи з наведених ним підстав у видачі будівельного паспорту, незаконно обмежив реалізацію правомочностей (права користування) позивача, як власника земельної ділянки, що передбачено ст. 375 ЦК України, порушуючи його Конституційні права.

Віднесення за наведеним відповідачем рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельної ділянки до земель до території зелених насаджень загального користування, жодним чином не спростовує суті самого права позивача на належну реалізацію ним можливості особисто здійснити забудову на своїй земельній ділянки, на власний розсуд.

Так, частиною 5 статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У зв'язку з відмовою відповідачем видати будівельний паспорт позивачу, порушено право останнього на забудову земельної ділянки, в межах її цільового призначення.

Крім того, частиною 3 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також передбачено, що зонування території здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у видачі будівельного паспорта, діяв неправомірно, з порушенням прав позивача, за таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у постанові від 16 серпня 2017 року К/800/35694/16 (Справа № 405/4066/16-а, (2-а405/83/16).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У межах спірних правовідносин, позивач реалізовує своє право на земельну ділянку саме в межах її цільового призначення, визначеного на момент отримання земельної ділянки, та у спосіб, що встановлений законодавством, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення відповідача.

Стосовно частини позовних вимог щодо зобов'язання видати паспорт забудови земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Так, згідно з приписами частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діє на момент розгляду справи, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, згідно з абзацом 2 вказаної правової норми, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у видачі будівельного паспорту, викладену в листі від 11.12.2017р. №1516/17/012/27-17.

3. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути звернення ОСОБА_3 щодо видачі будівельного паспорту з урахуванням наведеного в мотивувальній частині даної постанови.

4.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 04.12.2018.

Суддя С.К. Каракашьян