Рішення № 78289914, 29.11.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2251/18

29 листопада 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якій просив суд визнати протиправним рішення Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови позивачу у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яке оформлено відповідю від 10.09.2018 №2504/02 та зобов'язати відповідача призначити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1, 05.09.2018 звернувся до Бучацького об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою в якій просив виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

На переконання позивача, відповідачем протиправно не зараховано період проходження військової служби ОСОБА_1 у період з 09.05.1974 по 10.05.1976 до спеціального стажу, який дає позивачу право на виплату грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 29 листопада 2018 року.

В судове засідання представник позивача не прибув, направив заяву в якій просив суд розглядати справу без його участі та участі позивача. Позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, направив на адресу суду заяву від 29.11.2018 про розгляд справи у порядку письмового провадження.

У строк встановлений судом відповідач надав на адресу суду відзив, в якому зазначено, що Пенсійний фонд правомірно відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки у відповідності до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою КМУ від 23.11.2011 №1191 та Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2009 №1418, стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії становить 33 роки 04 місяці, що у відповідності до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є недостатнім для отримання зазначеної допомоги.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

Судом достовірно встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бучацькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та з 06 січня 2016 року, позивачу, призначена пенсія за віком. Страховий стаж ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком становив 41 день 1 місяць 21 день.

05 вересня 2018 року, позивач, звернувся до Пенсійного фонду із заявою в якій просив виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є недостатнім для отримання зазначеної допомоги.

Однак, листом від 10.09.2018 №2504/02, Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, мотивуючи тим, що стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії становить 33 роки 04 місяці, з необхідних 35 років.

Позивач, не погодившись із вказаною відмовою відповідача звернувся до суду з означеним позовом.

Вирішуючи спір, суд керувався наступним.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах і установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж на таких посадах, зокрема, чоловіки 35 років, а також якщо вони до цього не одержували будь-якої пенсії, під час призначення пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі їхніх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Порядком обчислення стажу, що дає право на призначення допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 (далі - Порядок №1191) передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909. (далі - Перелік №909).

Згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої і невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції від 01.01.2016, чинній на час призначення пенсії позивачу), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як слідує з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, на час призначення пенсії позивачу, його страховий стаж становив:

проходження військової служби - 2 роки 2 дні;

навчання у вищому навчальному закладі - 5 років 9 місяців 19 днів;

робота на посаді лікаря - 33 роки 4 місяці.

В свою чергу, відмовляючи позивачеві у зарахуванні періоду проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач виходив з того, що підтверджений страховий стаж позивача на посадах в установах охорони здоров'я складає 33 роки 4 місяці, оскільки період проходження військової служби не був зарахований до стажу роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідач вказує, що Порядком №1191 та Переліком №909, визначено вичерпний перелік найменувань закладів та установ, а також посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Окрім того, Порядком виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1418 від 29.12.2009 (далі Порядок №1418), передбачено, що до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку, в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, і протягом трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування часу проїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну із зазначених посад в державному або комунальному закладі охорони здоров'я.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у період з 09.05.1974 по 10.05.1976, а вперше працевлаштований на посаду лікаря 01.08.1982. Таким чином, стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії становить 33 роки 4 місяці, у зв'язку з чим позивачу при призначенні пенсії не було призначено грошову допомогу.

Суд не погоджується з такою позицією суб'єкта владних повноважень, оскільки Порядок №1418 регулює питання виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, а предметом даного судового розгляду є виплата одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виходячи з вимог ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також вимог ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», період проходження військової служби зараховується до стажу роботи за фахом. З урахуванням зазначених правових норм, страховий стаж позивача складає понад 35 років, що дає йому право, у відповідності до положень п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Виплата одноразової грошової допомоги при виході на пенсію є заохоченням особи, яка 35 років (для чоловіка) відпрацювала в закладах охорони здоров'я.

У ч. 2 ст. 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Отже, беручи до уваги, що період проходження позивачем військової служби з 09.05.1974 по 10.05.1976, на підставі чинного законодавства, мав бути включений до стажу роботи медичних працівників, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною.

Щодо позовної давності суд зазначає наступне.

05 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в якій просив виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Листом від 10.09.2018 №2504/02, Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Таким чином, у відповідності до ст.122 КАС України, позивач не пропустив строк звернення до суду.

Суд, не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 звертався до Пенсійного фонду із заявою про призначення одноразової грошової допомоги від 30.03.2018 на що отримав відповідь управління 05.04.2018 а тому пропустив строк звернення до суду, оскільки як слідує із самої заяви від 30.03.2018, позивач лише просив надати йому інформацію про те чи йому врахований строк військової служби до стажу медичного працівника.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 10.09.2018 №2504/02 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зобов'язати Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (адреса: вул. Г. Шухевича 1, м. Бучач, Тернопільська область, 48401, код ЄДРПОУ 40377488) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.