Рішення № 78289891, 26.11.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/453/18

26 листопада 2018 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Стукало М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (надалі відповідач, УМВС України в Тернопільській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України (надалі третя особа, МВС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з УМВС України в Тернопільській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року, який спричинений невиконанням Постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, встановивши звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого в ОСВ) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області. Зазначив, що 16.02.2018 року Наказом УМВС України в Тернопільській області №5 (по особовому складу), поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи УКР КМ УМВС, з 22.07.2017 року. Однак 16.02.2018 року Наказом УМВС України в Тернопільській області №6 о/с звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України. Звернув увагу суду на тому, що 02.03.2018 року ОСОБА_1 звертався до Голови ліквідаційної комісії із заявою про допуск до виконання службових обов'язків та нарахування заробітної плати в період з 05.07.2018 року, однак відповіді так і не отримав. Пояснив, що таким чином у період з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року відповідачем протиправно не нараховано і не виплачено заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року позовну заяву позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 29.03.2018 року. У вказаний строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.04.2018 року о 11:00 год.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України про зобов'язання вчинити певні дії зупинено до вирішення питання про відвід судді.

Суддею Тернопільського окружного адміністративного суду Баранюк А.З. в ухвалі від 27.04.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Дерех Н.В. в адміністративній справі №819/453/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року поновлено провадження в адміністративній справі №819/453/18 та призначено справу до судового розгляду на 30.05.2018 року о 11:00 год.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 року відкладено підготовче засідання у справі на 19.06.2018 року о 12:00 год.

19.06.2018 року у судовому засіданні розгляд справи відкладено до 26.07.2017 року о 10:30 год.

26.07.2018 року у судовому засіданні відкладено розгляд справи до 15.08.2018 року о 14:30 год.

15.08.2018 року у судовому засіданні закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду до 14.09.2018 року о 10:00 год.

14.09.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 26.09.2018 року о 14:30 год.

26.09.2018 року судове засідання відкладено до 18.10.2018 року о 15:00 год.

18.10.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 09.11.2018 року о 10:00 год.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року розгляд справи відкладено до 26.11.2018 року о 14:30 год.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 до Управління МВС України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України про винесення ухвали із зобов'язанням МВС України притягнути до відповідальності посадових осіб УМВС України в Тернопільській області, винних в недопущенні позивача до виконання службових обов'язків, і стягнути з них завдану державі матеріальну шкоду, виплачену за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2017 року по 02.02.2018 року - залишити без розгляду; позовну вимогу ОСОБА_1 до Управління МВС України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - залишити без розгляду; позовну вимогу ОСОБА_1 до Управління МВС України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України про визнання суб'єкта владних повноважень, відповідального за невиконання судового рішення від 05.07.2017 року недопущення до служби позивача відповідно власного наказу від 29.12.2017 року про скасування попереднього наказу про звільнення з посади, голову ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області Ляховича О.М. - залишити без розгляду; позовну вимогу ОСОБА_1 до Управління МВС України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України про продовження процесуального строку відповідно до ч.2 ст.169 КАС України - залишити без розгляду.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що з метою встановленого способу виконання судового рішення УМВС 24.07.2017 року звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з заявою відповідно до ст.263 КАС України (у старій редакції), та про відстрочення виконання судового рішення до ухвалення рішення суду за даною заявою. Одночасно з цим, УМВС звернулось до ДВС з заявою про зупинення вчинення виконавчих дій до ухвалення судом способу виконання судового рішення. Пояснив, що після отримання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року наказом УМВС від 29.12.2017 року №13 о/с було виконано рішення суду, а саме - скасовано наказ УМВС від 21.02.2017 року №2 о/с в частині звільнення позивача з ОВС, та зазначено про виплату останньому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 16096,08 грн., яку Головне управління Державної казначейської служби у Тернопільській області стягнуло негайно після надходження коштів на рахунок УМВС. При цьому, додатково вказав, що позивач з 29.12.2017 року не був допущений до виконання службових обов'язків з двох підстав: позивач не був поновлений на посаді, а також внесеними змінами до чинного законодавства України УМВС України в Тернопільській області було ліквідовано без правонаступництва, а всі штатні посади було скорочено. Таким чином, на думку сторони відповідача, негайно після отримання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду судове рішення було виконане в частині, виконання якої не викликало труднощів. Зазначив також, що судове рішення в частині поновлення позивача на посаді не було виконано негайно з незалежних від УМВС підстав, оскільки УМВС вчинило всі дії, що залежали від нього для належного виконання даного рішення. В той же час, заява відповідача від 24.07.2017 року була розглянута судом лише 30.01.2018 року. Відповідач вважає, що позовна вимога про стягнення з УМВС середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року у зв'язку із протиправним невиконанням постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року до задоволення не підлягає, оскільки жодних протиправних дій щодо невиконання судового рішення УМВС не вчиняло.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач, зловживаючи процесуальними правами, подав заяву про відстрочення виконання судового рішення та встановлення способу виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суд від 05.07.2017 року, якою обґрунтовує правомірність невиконання даного судового рішення (негайного поновлення позивача на посаді). Також, на думку позивача, відстрочення виконання судового рішення, встановлення способу виконання, виправлення описки не є обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення, а також для невиконання судового рішення, що підлягає до негайного виконання . Вважає, що у відповідача виникла правова підстава для виконання судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, видавши Наказ №5 о/с від 16.02.2018 року про поновлення позивача на службі.

Представник третьої особи подав до суду письмові пояснення від 17.04.2018 року, в яких зазначив, що на час розгляду спірних правовідносин, всі працівники УМВС України в Тернопільській області або звільнені у зв'язку із скороченням штату або переведені в органи Національної поліції України, а на даний час в УМВС України в Тернопільській області діє ліквідаційна комісія. Тому зазначив, що вимога позивача є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню відповідно до вимог законодавства. Також пояснив, що у розумінні чинного законодавства України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування. Представник третьої особи також подав до суду письмові пояснення від 08.11.2018 року.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на позов.

Представник Міністерства Внутрішніх Справ України у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

З урахуванням досліджень письмових доказів, наданих пояснень представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

У відповідності до Наказу УМВС України в Тернопільській області №2 о/с, позивач з 21.02.2017 року звільнений з органів внутрішніх справу запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого (за рахунок посади оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи УКР КМ УМВС.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області Богомола О.М. №2 о/с від 21.02.2017 р. «По особовому складу», поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого ОСВ) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області з 07.11.2015 року, стягнено з Управління МВС України в Тернопільській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2017 року по 05.07.2017 року в сумі 16096,08 грн. 08 коп. з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління МВС України в Тернопільській області залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року в адміністративній справі №819/492/17- без змін.

Таким чином, постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року набрала законної сили 13.12.2018 року.

При цьому, як зазначає позивач, йому не було виплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року.

Не погодившись з діями відповідача щодо невиплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, серед іншого, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Статтею 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що позивач звернувся до суду про стягнення заробітної плати відповідно до вимог Законів, оскільки роботодавцем порушено законодавство про оплату праці, що виразилось у невиплаті йому суми заробітної плати внаслідок вимушеного прогулу.

Згідно частини першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (набрала законної сили 13.12.2017 року у зв'язку із залишенням даної постанови без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду), допущено до негайного виконання судове рішення у частині поновлення на посаді позивача на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого в ОСВ) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області. Зазначеним судовим рішенням також була передбачена виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тобто, Постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року повинна була виконуватись в частині, що підлягає до негайного виконання одразу після її винесення. При цьому, суд зазначає, що у відповідності до ст.256 КАС України (у редакцій, чинній на момент прийняття Постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року), таке рішення підлягало до негайного виконання.

Також, у відповідності до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що обов'язковість рішень суду віднесене Конституцією України до основних засад судочинства (ч.5 ст.124 Конституції України).

За приписами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

В той же час, аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення оскаржуватися.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушеним прогулом слід вважати час, протягом якого працівник з вини роботодавця або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Також, статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, затримка виконання рішення про поновлення на роботі звільненого працівника тягне обов'язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Згідно з п. 34 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» стосовно до правил ст.24 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Разом з тим, 29.12.2017 року наказом УМВС України в Тернопільській області №13 (по особовому складу), скасовано наказ УМВС №2 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи УКР КМ УМВС та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 22.02.2017 року по 05.07.2017 року. Однак, позивач не був допущений до виконання службових обов'язків, про що відсутні допустимі, належні та достатні докази.

Виплата грошового забезпечення за період з 22.02.2017 року по 05.07.2017 року не заперечувалась також стороною позивача у судовому засіданні.

16.02.2018 року Наказом УМВС України в Тернопільській області №5 (по особовому складу), поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи УКР КМ УМВС, з 22.07.2017 року.

Відтак у контексті наведеного, суд вважає, що періодом вимушеного прогулу є період з 05.07.2018 року по 16.02.2018 року.

Суд приймає до уваги те, що позивач ОСОБА_1 02.03.2018 року звертався до голови ліквідаційної комісії із заявою про допуск до виконання службових обов'язків та нарахування заробітної плати в період з 05.07.2017 року, однак відповіді на вказану заяву на адресу позивача не надійшло. При цьому, позивач щодо поновлення на посаді з 05.07.2018 року також звертався до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області із заявою від 10.01.2018 року. Однак, судом не здобуто, а учасниками даної адміністративної справи не подано до суду належних, достатніх і допустимих доказів, що підтверджували сплату відповідачем суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року. В той же час, в матеріалах даної адміністративної справі відсутні докази, щодо відповіді відповідача на вказані звернення позивача.

Суд враховує, що інститут примусового виконання судового рішення застосовується у випадку добровільного не виконання боржником свого обов'язку щодо виконання судового рішення. При цьому, на думку суду, обов'язок з добровільного виконання судового рішення про поновлення на роботі не залежить від дій особи, на користь якої винесено таке рішення.

Щодо твердження представника відповідача щодо звернення із заявою про відстрочення виконання судового рішення та встановлення способу виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду, суд зазначає, що даний факт не звільняє відповідача від негайного виконання судового рішення щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Звернення відповідача з такими заявами є виключно суб'єктивним правом відповідача, яке, на думку суду, може мати на меті сприяння ефективності його виконання, і не може нівелювати негайність виконання судового рішення в частині, що ним встановлена.

Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 року Комітету міністрів Ради Європи державам-членам про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права, обов'язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили.

З цих мотивів, судом не беруться до уваги ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 року у справі №819/492/17, якою відмовлено у задоволенні заяви представника УМВС України в Тернопільській області про відстрочення виконання судового рішення та встановлення способу виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року, ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 року у справі №819/492/17, якою виправлено описку, допущену в пункті 3 резолютивної частини постанови суду від 05.07.2017 року (виправити дату, з якої необхідно поновити ОСОБА_1 з « 07.11.2015 р.» на « 22.02.2017», оскільки такі факти, як відстрочення виконання судового рішення та встановлення способу його виконання, виправлення описки у судовому рішення не впливають на негайність виконання судового рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При прийнятті рішення по суті, суд також не приймає до уваги Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року у справі №819/299/16, Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі 876/3782/16, якою змінено Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №819/299/16, оскільки вказані судові рішення не стосуються стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року.

При дослідженні обставин даної адміністративної справи суд вважає, що не мають процесуальних наслідків для сторін долучені до матеріалів даної адміністративної справи лист ГУНП в Тернопільській області від 05.01.2018 року №38/г/05/2018, лист Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 16.02.2018 року №103, лист Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 03.01.2018 року №12, лист Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 02.01.2018 року №2.

Суд також не приймає доводи представника відповідача щодо правонаступництва, оскільки суд вважає, що організаційно - правові питання у діяльності роботодавця не повинні впливати на гарантоване Конституцією України та іншими нормативно - правовими актами право на оплату праці та своєчасність її виплати.

Зазначений правовий принцип кореспондується ст.49 Конституції України, у відповідності до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В спірному випадку відповідачем не доведено негайного виконання Постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року, чим порушено вимоги ст.236 КЗпП України.

У контексті наведеного, суд вважає, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства України не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю.

Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, встановивши звіт про виконання судового рішення, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. У даному випадку, у встановленні судового контролю, шляхом встановлення звіту про виконання судового рішення, слід відмовити.

У відповідності до ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Таким чином, виплата середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Управління МВС України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство Внутрішніх Справ України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління МВС України в Тернопільській області (вул.Валова, 11, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 08592307) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.07.2017 року по 16.02.2018 року, провівши необхідні відрахування.

3.У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2018 року.

Копію рішення суду надіслати Міністерству Внутрішніх Справ України.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна:

Суддя Дерех Н.В.