Рішення № 78289427, 28.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 листопада 2018 р. справа № 2040/5938/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Єрьомкіна К.І.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61103, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 8 червня 2017 року №0000991315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 44384,11 грн. (в тому числі за податковими зобов’язаннями - 35507,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8876,82 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 8 червня 2017 року №0001001315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37223,75 грн. (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 29779,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7444,75 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 8 червня 2017 року №0000981315 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у сумі 1046,80 грн. (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 837,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209,36 грн.);

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області від 8 червня 2017 року №0001011315 про застосування штрафних санкцій у сумі 12741,18 грн. за донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 8 червня 2017 року №Ф-0000221315 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 78049,52 грн. (в частині донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску за 2014-2015рр. на суму 76747,25 грн.).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 08.08.2017 року було відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області. Видами діяльності позивача є - оптова торгівля хімічними продуктами (основний); оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах. 8 червня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області за актом від 29.03.2017 року №1804/20-40-13-05/НОМЕР_1, про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 17.01.2013 року по 31.12.2015 року, були винесені оскаржувані рішення. Позивач вважає, що контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновки, які суперечать нормам податкового законодавства України, ґрунтуються виключно на бездоказовій інформації перевіряючих, яка не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийняті з огляду на встановлені фактичні порушення позивачем податкового законодавства.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована в якості фізичної особи – підприємця Виконавчим комітетом Харківської міської ради, дата реєстрації 16.01.2013 року за № 24800000000146425, перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова з 17.01.2013 за № 20301313163, зареєстрована як платник ПДВ - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 01.05.2013 року № 200122611.

Згідно наданих до перевірки документів, пояснювальної записки, фактично у періоді з 17.01.2013 по 31.12.2015 року СО ОСОБА_3 здійснювала оптову торгівлю хімічною продукцією (засоби для обробки шкіри: акрилові полімери в первинних формах, готові водні пігменти на основі води, мінеральних та органічних пігментів з казеїновою зв'язуючою, поліуретани в первинних формах, нітрати целюлози в первинних формах, органічні синтетичні кислотні барвники для шкіри у формі порошку), перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності розрахунки здійснювались за безготівкові кошти без використанням праці найманих працівників.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 4.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», згідно із затвердженим планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання на І квартал 2017 року, відповідно наказу ГУ ДФС у Харківській області від 20.01.2017 №96, фахівцями контролюючого органу в період з 01.03.2017 по 15.03.2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, (далі – СО ОСОБА_3А.), податкова адреса: АДРЕСА_2, щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.01.2013 по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиного внеску), валютного та іншого законодавства за період з 17.01.2013 по 31.12.2015 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки складено акт від 29.03.2017 року №1804/20-40-13-05/НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 17.01.2013 по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 17.01.2013 по 31.12.2015 року", за висновками якого встановлені наступні порушення:

- п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, п.п. 177.4.1, п. 177.4. ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму на загальну суму 35507,29 грн.

- п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України - неналежне ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;

- ст. 7, ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в результаті чого було занижено єдиного соціального внеску на загальну суму 78049,52 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188. Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 29979,00 грн. за грудень 2015 року;

- п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX та ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок з військового збору за 2015 рік на суму 837,44 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0000991315, №0001001315 №0000981315, рішення від 8 червня 2017 року №0001011315 про застосування штрафних санкцій та вимога від 8 червня 2017 року №Ф-0000221315 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Судом встановлено, що СО ОСОБА_3 було надано запит від 06.03.2017 №3975/10/20-30-13-04-13 щодо наявності залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2015 року. Згідно наданих первинних документів та відповіді СО ОСОБА_3 (від 14.03.2017 року № 14/03) станом на 31.12.2015 року залишки ТМЦ в розрізі контрагентів, номенклатури товару, кількості товару по кожному найменуванню, суми товару складають: 4859,50 кг. на загальну суму 367324,21 грн.

В ході перевірки було встановлено відсутність первинних документів (видаткові накладні, податкові накладні), що підтверджують вибуття ТМЦ у 2013 та 2014 роках у кількості 4976,50 кг. на загальну суму 179873,29 грн., в т.ч. ПДВ – 29978,89 грн., а саме: AL-13-749 у кількості 100 кг, на суму 6523,71 грн., в т.ч. ПДВ - 1087,29 грн.; FI-50 у кількості 126,50 кг, на суму 8252,75 грн., в т.ч. ПДВ - 1375,46 грн.; RC-22-068 у кількості 4750 кг, на суму 165096,83 грн., в т.ч. ПДВ - 27516,14 грн.

При цьому, у відповіді СО ОСОБА_3 (від 14.03.2017 року № 14/03) вказані ТМЦ не лічаться у якості залишків станом на 31.12.2015 року.

Таким чином контролюючим органом встановлено відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей (за ціною придбання) у кількості 4976,50 кг. на загальну суму 179873,29 грн., в т.ч. ПДВ – 29978,89 грн.

Згідно з п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи- підприємці, зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару, згідно яких формувалась витратна частина. Форма та порядок заповнення Книги обліку доходів і витрат затверджена наказом Міндоходів від 16.09.2013 року № 481, на підставі якої здійснюється заповнення облікових даних Податкової декларації про майновий стан і доходи, а саме :

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату транспортних перевезень, складського зберігання, митного оформлення ВМД, банківське обслуговування, сплату ЄСВ, тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 книгу обліку доходів і витрат у 2015 році вела неналежним чином, а саме - у графі 5 не зазначено реквізити документів, які підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, також до графи 8 «сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу» вносилась загальна сума витрат підсумком за місяць, чим було порушено вимоги пункту 177.10 статті 177 розділу IV Податкового кодексу України.

Вказаний факт не був спростований представником позивача під час розгляду справи та є доведеним.

Суд зазначає, що за 2013, 2014 роки, відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ ПКУ.

Згідно п. 138.4 ст. 138. витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За 2015 рік, відповідно до п.п. 177.4.1 п. 177.4. ст. 177 Податкового Кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Під час перевірки встановлено, що до витратної частини податкової декларацій про майновий стан і доходи СО ОСОБА_3 включені витрати пов`язані з придбанням товару, транспортуванням товару, послуги із зберігання, митне оформлення ВМД, бухгалтерські послуги, курсова різниця від купівлі валюти, ЄСВ сплачений авансом та інші.

СО ОСОБА_3 у 2013, 2014, 2015 роках придбала хiмiчні продукти (засоби для обробки шкіри: акрилові полімери в первинних формах, готові водні пігменти на основі води, мінеральні та органічні пігменти з казеіновою зв'язуючою, поліуретани в первинних формах, нітрати целюлози в первинних формах, органічні синтетичні кислотні барвники для шкіри у формі порошку) у нерезидента за межами території України - фірми «Stahl EuropeBV», the Netherlands (Голандія) та резидентів ТОВ «Інтералліс кемікалс», код ЄДРПОУ 3443079 та СО ОСОБА_4, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2.

На адресу СО ОСОБА_3 було надано запит від 06.03.2017 № 3975/10/20-30-13-04-13 щодо наявності сум дебіторської, кредиторської заборгованості станом на 31.12.2015 року, залишків товару станом на 31.12.2015 року, фактичного місця зберігання товару, порядку визначення та обліку товарно-матеріальних цінностей.

Згідно відповіді від 14.03.2017 № 14/03 оприбуткування ТМЦ здійснюється СО ОСОБА_3 за фактурною вартістю інвойсу (за курсом НБУ на дату розмитнення) та обліковується і списується за методом ФІФО.

У 2013 році до складу документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльність, до розділу І колонці 4 Додатка 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи від 24.01.2014 № НОМЕР_3 СО ОСОБА_3 було віднесено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 28124,47 грн.

Перевіркою встановлено, що СО ОСОБА_3 у 2013 році було реалізовано хімічної продукції у кількості 3650 кг. на суму без ПДВ 109545,10 грн., ПДВ - 21909,02 грн., сума з урахуванням ПДВ 131454,12 грн., оплату за яку було отримано у 2013 та 2014 роках.

У 2014 році до складу документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльність, до розділу І колонці 4 Додатка 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи від 29.01.2015 № НОМЕР_4 СО ОСОБА_3 було віднесено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 389716,58 грн.

Перевіркою встановлено, що СО ОСОБА_3 у 2014 році було реалізовано хімічної продукції у кількості 5249 кг. на суму без ПДВ 265266,55 грн., ПДВ - 56344,31 грн., сума з урахуванням ПДВ 321610,86 грн., оплату за яку було отримано у 2014 році.

Витрати з придбання 5249 кг. хімічної продукції, що пов’язані з господарською діяльністю складають без ПДВ 174620,81 грн., ПДВ - 34044,16 грн., сума з урахуванням ПДВ 208664,97 грн.

Таким чином, до складу витрат з придбання товару СО ОСОБА_3 мала право віднести суму 224372,19 грн. (174620,81 грн. витрати з придбання ТМЦ за 2014 рік та частина суми витрат з придбання ТМЦ за 2013 рік 49751,38 грн.).

За даними перевірки, СО ОСОБА_3 було зайво віднесено до складу валових витрат вартість ТМЦ на суму 165344,39 грн. у 2014 році, чим було порушено п. 138.2 п. 138.4 ст. 138 розділу ІІІ, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України.

У 2015 році до складу документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльність, до розділу І колонці 5 Додатка Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи від 26.01.2016 № НОМЕР_5 СО ОСОБА_3 було віднесено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1384761,20 грн.

Перевіркою встановлено, що СО ОСОБА_3 у 2015 році було реалізовано хімічної продукції у кількості 20741,498 кг. на суму без ПДВ 1830359,44 грн., ПДВ - 366071,89 грн., сума з урахуванням ПДВ 2196431,33 грн., оплату за яку було отримано у 2015 році.

Таким чином, до складу витрат з придбання товару СО ОСОБА_3 мала право віднести суму 1350141,68 грн.

За даними перевірки, СО ОСОБА_3 було зайво віднесено до складу валових витрат вартість ТМЦ на суму 34619,52 грн. у 2015 році, чим було порушено п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України.

Також, в ході перевірки встановлено, що СО ОСОБА_3 у 2015 році до складу інших витрат було віднесено від’ємне значення курсових різниць від перерахунку операцій в іноземній валюті на загальну суму 21209,81 грн. (лист від 17.03.2017 № 17/03). Від’ємне значення курсових різниць відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, не відноситься до складу валових витрат, пов’язаних з веденням господарської діяльності.

За даними перевірки, СО ОСОБА_3 було зайво віднесено до складу інших витрат від’ємне значення курсових різниць суму 21209,81 грн. у 2015 році, чим було порушено п.177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України.

Таким чином, перевіркою встановлено завищення валових витрат СО ОСОБА_3 на загальну суму 221173,72грн. (у 2014 році на суму 165344,39 грн., у 2015 році на суму 55829,33 грн.), які безпосередньо не пов’язані з отриманням доходу, чим порушено п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 177.4.1, п. 177.4. ст. 177 Податкового Кодексу України

Згідно наданих первинних документів на придбання ТМЦ, ТТН, даних книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено включення платником податків до складу витрат суми придбаних товарно-матеріальних цінностей, дохід від реалізації яких у звітному періоді не отримано, та які відсутні в залишках.

Доходи та витрати фізичної особи-підприємця згідно Податкового кодексу України відображаються за касовим методом. Тобто доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. Витрати відображаються у момент отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.

В результаті вказаних порушень підприємцем не задекларовано та не сплачено податку на доходи фізичних осіб в розмірі 35507,29 гривень.

Крім того, враховуючи вищевикладене ФОП ОСОБА_3, також, порушено вимоги пункту 16і підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 837,44 гривень.

Також перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановлено заниження в сумі 29978,89 грн. з вартості придбання товарів (робіт, послуг). В ході перевірки було встановлено відсутність первинних документів (видаткові накладні, податкові накладні), що підтверджують вибуття ТМЦ у 2013 та 2014 роках у кількості 4976,50 кг. на загальну суму 179873,29 грн.

У відповіді ФОП ОСОБА_3 (від 14.03.2017 року № 14/03) вказані ТМЦ не лічаться у якості залишків станом на 31.12.2015 року. Перевіркою констатовано, що ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов’язання в сумі 25065,45 грн. виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, та використання яких не пов’язано із господарською діяльністю платника податку.

Стосовно правомірності винесення відповідачем рішення ГУ ДФС у Харківській області від 8 червня 2017 року №0001011315 про застосування штрафних санкцій у сумі 12741,18 грн. за донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 8 червня 2017 року №Ф-0000221315 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 78049,52 грн. (в частині донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску за 2014-2015рр. на суму 76747,25 грн.), суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до зазначених норм, Скаржник є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок установлюється у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (з 01.01.2016 у розмірі 22 відсотка). При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, в якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. З ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. З ст. 25 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політик}, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п. З ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів: зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Згідно внесених змін до п. З ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 з 01.01.2015 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З матеріалів справи вбачається, що актом документальної планової виїзної перевірки від 29.03.2017 № 1804/20-40-13-05/НОМЕР_1 встановлено порушення вимог ст. 7, ст. 9 Закону № 2464, а саме не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013-2015 роки на загальну суму 78049,52 грн. у зв'язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.

Щодо посилання позивача у адміністративному позові на те, що в акті перевірки не наведено перелік первинних документів, які на думку перевіряючих були відсутні при проведенні перевірки та які підтверджують вибуття ТМЦ у 2013 та 2014 роках у кількості 4 976,50 кг на загальну суму 179 873,29 грн., в т.ч. ПДВ 29978,89 грн., суд зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що у письмовій вимозі контролюючих органів щодо надання платником податків документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів, обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

При цьому, норми діючого законодавства не вимагають зазначення у запитах назви, номеру, дати документа, який необхідно надати платник податків та суми проведеної фінансово – господарської операції.

У запиті Головного управління ДФС у Харківській області від 06.03.2017 № 3975/10/20-30-13-04-13позивачу було запропоновано надати перевіряючим пояснення стосовно:

- наявності сум дебіторської, кредиторської заборгованості в розрізі контрагентів, станом на 31.12.2015 року;

- залишків товарно-матеріальних цінностей (хімічні продуктами, тощо) які використовуються у господарської діяльності в розрізі найменування та вартості ТМЦ станом на 31.12.2015 року;

- фактичного місця зберігання товарно-матеріальних цінностей (власне орендоване приміщення), з повідомленням реквізитів суб'єкта господарювання;

- порядок визначення та обліку товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що положеннями п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.44.6 зазначеної статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов’язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на: підставі первинних документів кореспондується з обов’язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органам державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Зазначена позиція викладена також у Постанові Вищого адміністративного суду від 13.01.2016 року по справі №0670/1865/12 (К/800/1420/13).

Як вбачається з акту перевірки, первинні документи, що запитувались контролюючим органом надані на перевірку не були. Також відсутні докази та обґрунтування щодо надання цих документів до прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень.

Позивач жодним чином не спростовує відсутність (ненадання) первинної документації в ході перевірки та до винесення рішень.

Відповідно, висновки контролюючого органу щодо ненадання позивачем первинної документації в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

Позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях позивача щодо порушення відповідачами процедури проведення перевірки, однак вказані твердження не беруться судом до уваги оскільки не спростовують правомірність підстави для проведення перевірки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивачем до проведення планової виїзної документальної перевірки не надано документи, які спростовують висновки акту перевірки, а отже відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у позивача під час проведення перевірки.

З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДФС України спірних рішень.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.07.2018 року по справі №820/4725/17 та постанові від 24.01.2018 року по справі №2а-0870/1667/11.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61103, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення та вимоги – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.12.2018 року.

Суддя Біленський О.О.