Рішення № 78287955, 30.11.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/886/18

№ провадження 2/453/447/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 листопада 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я.,

секретаря судових засідань Корнута Т.Б.,

з участю представника позивача - адвоката ОСОБА_2

та представника відповідачів - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з участю третьої особи - ОСОБА_7, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 23.07.2018 року звернулася у суд з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 2491 від 25.06.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5.», № 2645 від 31.08.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4859 га гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради», № 660 від 03.11.2016 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та № 1139 від 31.08.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0700 га гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради»; визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 43681822 від 18.09.2015 року на земельну ділянку площею 0,4859 га, видане на ім'я відповідача ОСОБА_5; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку за індексним номером 24344737 від 11.09.2015 року.

Ухвалою судді від 13.08.2018 року, після отримання судом інформації про місце проживання (перебування) відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, які не є підприємцями, вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого засідання від 08.10.2018 року закрито підготовче засідання у справі та призначено її судовий розгляд по суті.

Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні 30.11.2018 року, з участю представників позивача та відповідачів.

Позов обґрунтовано тим, що у власності батька позивача - ОСОБА_8 перебував житловий будинок, розташований у АДРЕСА_2, та земельна ділянка площею 0,3260 га у АДРЕСА_3» із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: НОМЕР_3. Крім того, рішенням Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 25.09.2014 року за № 2170 «Про розгляд заяви ОСОБА_7.» батька позивача було внесено у список землекористувачів по селищній раді та закріплено за ним земельну ділянку пл. 0,09 га для обслуговування вищевказаного житлового будинку, а також земельну ділянку площею 0,41 га для ведення особистого селянського господарства. Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після якого відкрилася спадщина, а його спадкоємці, серед котрих позивач та третя особа ОСОБА_7, прийняли спадщину та отримали кожен відповідні свідоцтва про право на спадщину, згідно котрих до складу спадщини увійшли вищевказані належні спадкодавцеві на праві власності житловий будинок та земельна ділянка, розташовані у АДРЕСА_2, та по АДРЕСА_4». Уже після смерті ОСОБА_8, ставши співвласником вищевказаного житлового будинку, позивач звернулася до селищної ради із заявою у своїх інтересах та інтересах матері ОСОБА_7 про передачу їм у власність земельної ділянки площею 0.09 га. для його обслуговування, котра була розглянута у встановленому порядку, а земельна ділянка, з урахуванням уточненої площі, їм передана. Разом з тим, позивач мала намір звернутися до селищної ради ще й із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,41 га для ведення особистого селянського господарства, котрою користувався її покійний батько, однак дізналася, що селищною радою така земельна ділянка оскаржуваними рішеннями надана у власність відповідачам у справі. Такі дії селищної ради позивач вважає протиправними, оскільки при передачі у власність вищевказаної земельної ділянки не був врахований її легітимний інтерес як спадкоємця, а також нею з'ясовано, що мали місце певні порушення норм законодавства при прийнятті рішень про надання відповідачам дозволу на розробку проектної документації із землеустрою, що, на її переконання, має наслідком й нечинність подальших рішень про затвердження такої проектної документації та передачі земельних ділянок відповідачам у власність. До таких порушень, позивач зокрема відносить відсутність у селищній раді розпорядження селищного голови про скликання 25.06.2015 року сесії селищної ради, на котрій приймалось рішення про надання дозволу відповідачеві ОСОБА_5 на розробку технічної документації із землеустрою, а також неподання відповідачами при зверненні із заявами у селищну раду графічних матеріалів щодо місця розташування земельних ділянок, котрі вони мали намір отримати у власність. За таких перелічених вище обставин, позивач, із посиланням на положення ст. ст. 116-122 ЗК України, ст. ст. 3, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 15-16 та 1216 ЦК України, звернулася до суду із даним позовом в обраний нею спосіб захисту.

Належно уповноважений представник позивача - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 2-12), надав пояснення, аналогічні наведеним у позові.

Відповідач - Славська селищна рада Сколівського району Львівської області будучи завчасно та належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання у справі, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, подала на вимогу суду за вх. № ЕП-710 від 30.11.2018 року (а. с. 138-154) витребувані за клопотанням позивача документи.

Належно уповноважена представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечила повністю з підстав, що у викладені у письмовому відзиві від 07.09.2018 року за вх. № 4211 на позовну заяву (а. с. 82-86), просила у позові відмовити. Наведенні у зазначеному відзиві на позовну заяву заперечення полягають у тому, що земельні ділянки, котрі надані у власність відповідачам, не входили до складу спадщини після смерті ОСОБА_8, так як право користування не може відноситись до майнових прав, що не припинилися у зв'язку із смертю особи. Крім того, позивач ніколи не зверталася до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області із заявою про передачу їй у власність спірних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, а такі земельні ділянки за заявами відповідачів, які користуються ними, були передані селищною радою у межах наданих повноважень. У свою чергу, відсутність звернення позивача із відповідною заявою у селищну раду про передачу їй у власність земельної ділянки повністю спростовує твердження останньої про порушення її законних прав на таку земельну ділянку чи легітимного інтересу у її одержанні. Крім того, позивач ніколи не користувалася спірними земельними ділянками, селянського господарства не веде та проживає в іншій місцевості. За таких обставин, на переконання відповідачів підстави для задоволення позову ОСОБА_4 відсутні.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7, будучи завчасно та належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання у справі, у судове засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, письмових пояснень по суті спору не подала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, давши належу оцінку письмовим доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав, інтересів та обов'язків позивача цивільного характеру у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Сколе Львівської області у віці 62 роки помер ОСОБА_8 (а. с. 15), після смерті якого відкрилася спадщина. До складу прав та обов'язків спадкодавця ОСОБА_8, котрі належали останньому і не припинилися внаслідок його смерті, належали право на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_2, та право на земельну ділянку площею 0,3260 га у АДРЕСА_3» із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: НОМЕР_3 (а. с. 89). Такі права спадкодавця ОСОБА_8 були успадковані його спадкоємцями за законом першої черги - позивачем та третьою особою у справі, після чого, з урахуванням припинення права відповідача ОСОБА_5 на частку у житловому будинку (а. с. 17-19), позивач та третя особа у справі як мати та дочка покійного, стали співвласниками вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки у відповідних частинах (а. с. 20-22).

У матеріалах справи наявна копія рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 25.09.2014 року за № 2170 «Про розгляд заяви ОСОБА_7.» (а. с. 16), згідно якого ОСОБА_8 за життя було внесено у список землекористувачів по Славській селищній раді та закріплено за ним земельну ділянку пл. 0,09 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 смт. Славське Сколівського району Львівської області, а також земельну ділянку площею 0,41 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_6 Натомість, з пояснень представника відповідачів та інших зібраних матеріалів справи, у тому числі і із змісту оскаржуваних рішень та затвердженої ними технічної документації, вбачається, що до прийняття такого рішення, зазначеною вище земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства користувався батько ОСОБА_8 - ОСОБА_9 (він-же батько відповідача ОСОБА_5 та дід позивача і відповідача ОСОБА_6.), нарівні з іншими його членами сім'ї.

Як встановлено судом, ОСОБА_8 за життя не звертався до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області із заявами про передачу йому у власність вищевказаних земельних ділянок, відповідно, своїм правом на приватизацію таких у визначеному чинним ЗК України порядку не скористався, а земельні ділянки, спершу після смерті ОСОБА_9, а потім і після смерті ОСОБА_8, перейшли у запас Славської селищної ради Сколівського району Львівської області і перебували у власності територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене та погодившись із таким станом речей, позивач, яка діяла у своїх інтересах та інтересах матері ОСОБА_7, 07.09.2017 року звернулася у Славську селищну раду Сколівського району Львівської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки для обслуговування успадкованого ними після смерті ОСОБА_8 житлового будинку по АДРЕСА_5 смт. Славське Сколівського району Львівської області (а. с. 87), на підставі котрої рішенням Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 1380 від 23.10.2017 року «Про виготовлення технічної документації земельної ділянки пл. 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_7» (а. с. 88) відповідний дозвіл було надано, а у подальшому, технічну документацію затверджено із передачею земельної ділянки у власність.

Судом встановлено й те, що позивач ані у своїх інтересах, ані в інтересах матері ОСОБА_7 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у смт. Славське Сколівського району Львівської області по вул. І. Франка, у тому числі й тої, котра колись перебувала у користуванні ОСОБА_9, а потім перебувала у користуванні їх покійного батька (чоловіка), не зверталася. Натомість, з відповідними заявами 11.06.2015 року та 06.10.2016 року відповідно звернулися відповідачі як користувачі земельними ділянками на момент звернення (а. с. 23, 139), яким оскаржуваними рішеннями Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 2491 від 25.06.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5.» (а. с. 113) та № 660 від 03.11.2016 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» (а. с. 114) такі дозволи були надані, а після виготовлення технічної документації із землеустрою, відповідачу ОСОБА_5 оскаржуваним рішенням Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 2645 від 31.08.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,4859 га гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради» (а. с. 35) було передано зазначену земельну ділянку у власність. У свою чергу, відповідачу ОСОБА_6 оскаржуваним рішенням Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 1139 від 31.08.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,0700 га гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 Сколівського району Львівської області, на території Славської селищної ради» (а. с. 39) було передано зазначену земельну ділянку у власність.

Наведені вище встановлені судом обставини, при відсутності першочергового, одночасного чи хоча б у подальшому звернення позивача, поряд із відповідачами, у Славську селищну раду Сколівського району Львівської області з приводу передачі їй у власність згаданої вище земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, повністю спростовують посилання позивача у поданому нею позові на порушення її законного інтересу, котрий полягає у легітимному прагненні до отримання у не заборонений законом спосіб для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, яка передана відповідачам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у той час, коли позивач упродовж тривалого часу лише прагнула отримати у власність земельну ділянку із комунальних земель сільськогосподарського призначення, не будучи при цьому її користувачем, відповідачі, будучи такими користувачами після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_8, поряд із своїм аналогічним прагненням, вживали реальних заходів для досягнення цієї мети. Тобто, «прагнення до того, що не заборонено законом» та «вжиття конкретних заходів до того, що не заборонено законом» не є тотожними поняттями і при відсутності реальних перешкод позивачу з боку відповідачів вжити конкретних заходів для користування земельною ділянкою і отримання її у власність, наприклад перешкод для звернення у селищну раду із відповідною заявою, не розгляду селищною радою такої заяви у визначені законом строки та порядку, або ж відмова селищної ради у задоволенні такого звернення позивача, не свідчить про порушення законного інтересу позивача.

Відповідно до п. п. «а», «д» ч. 1 ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, організація землеустрою належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст відповідно.

Відповідно до п. «34» ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад і такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у сфері регулювання земельних відносин детально регламентовані статтею 33 вказаного Закону.

В силу ч. ч. 1, 6 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Одночасно у заяві передбачено обґрунтування бажаного місця розташування земельної ділянки, її орієнтовні розміри, а також долучення до неї графічних матеріалів та документів, що посвідчують досвід роботи у сільському господарстві. У свою чергу, норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га..

Суд переконаний, що у даному, конкретному випадку, має місце звернення відповідачів із відповідними заявами на підставі ст. ст. 12, 118, 121-122 ЗК України про передачу їм у власність вільних земельних ділянок комунальної власності, котрими користувався ОСОБА_9 (батько та дід відповідачів) і котрими, поряд із покійним ОСОБА_8 користувалися та користуються надалі вони, для ведення ними особистого селянського господарства у визначених можливих розмірах, а Славська селищна рада Сколівського району Львівської області, розглянувши такі заяви обох відповідачів, у кожному випадку прийняла рішення у межах наданих їх дискреційних повноважень, на власний розсуд та на підставі ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Посилання позивача на відсутність розпорядження селищного голови про скликання відповідно до регламенту сесії Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, на котрій було прийняте одне із оскаржуваних рішень, а саме рішення про надання дозволу відповідачу ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою, як і на відсутність при подачі відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заяв про передачу їм у власність земельних ділянок долучених графічних матеріалів із схематичним зображенням таких земельних ділянок, не заслуговують на увагу суду, так як зазначені обставини, навіть при умові їх доведеності у судовому засіданні, при наявній виготовленій у подальшому технічній документації із землеустрою її затвердженні, не спростовують прийняття селищною радою оскаржуваних рішень про передачу у власність земельних ділянок на підставі поданих виключно відповідачами заяв та у межах наданих дискреційних повноважень, а, основне, - не спростовують встановлених судом обставин справи про відсутність порушення права чи законного інтересу позивача. Крім того, оскаржувані рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 2491 від 25.06.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5.» та № 660 від 03.11.2016 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», котрими відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були надані відповідні дозволи на виготовлення проектів землеустрою, після виготовлення останніми такої технічної документації, вичерпали свою дію (були реалізовані), у зв'язку з чим не можуть бути скасовані через їх припинення в силу виконання. Відповідно, перевірка судом факту надання відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при зверненні із заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою графічних матеріалів чи довідок про досвід роботи у сільському господарстві, втрачає будь-який сенс.

Таким чином, підстав для визнання протиправними та скасування рішень Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 2491 від 25.06.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5.», № 2645 від 31.08.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,4859 га гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради», № 660 від 03.11.2016 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та № 1139 від 31.08.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,0700 га гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 Сколівського району Львівської області, на території Славської селищної ради», у суду немає і у задоволенні таких позовних вимог слід відмовити. У свою чергу, відмова у позові у наведеній частині має наслідком відмову у позові і у решті позовних вимог, - про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 43681822 від 11.09.2015 року та про скасування Рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, індексний номер 24344737 від 11.09.2015 року, оскільки такі позовні вимоги є похідними.

Одночасно, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів на користь позивача не підлягає до стягнення також і документально підтверджені судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з участю третьої особи - ОСОБА_7, про визнання протиправними та скасування рішень Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 2491 від 25.06.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5.», № 2645 від 31.08.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,4859 га гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради», № 660 від 03.11.2016 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та № 1139 від 31.08.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,0700 га гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 Сколівського району Львівської області, на території Славської селищної ради»; визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.09.2015 року, індексний номер: 43681822, виданого ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,4859 га із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_4; скасування Рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, індексний номер: 24344737 від 11.09.2015 року, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_8; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: Славська селищна рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: 82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Івасюка, буд. 10; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370314.

Відповідач: ОСОБА_5; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_9; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_6; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_9; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_10; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 03 грудня 2018 року.