Постанова № 78287337, 28.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа 336/5204/18

Провадження 3/336/1695/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 р. м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк Оксана Вікторівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ур. м. Запоріжжя, ІПН НОМЕР_1, тимчасово не працюючого, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

29.08.2018 р. о 23.57 год. ОСОБА_1 по вул. Ігоря Сікорського в районі будинку № 426 в м. Запоріжжі керував автомобілем НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп’яніння: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій зобов’язаний на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Справа неодноразово призначалася до розгляду: 13.09.2018 р., 28.09.2918 р., 06.11.2018 р., 16.11.2018 р. та 28.11.2018 р..

ОСОБА_1 та його захисник просили закрити провадження по справі з підстав, викладених в письмовому клопотанні. Також захисник вважав неможливим закінчити розгляд справи, оскільки свідки та співробітники поліції, які викликалися, суддею не були допитані через їх неявку.

В процесі розгляду справи захисник заявляв клопотання про залучення до участі у справі прокурора, в задоволенні якого суддею було відмовлено, виходячи з наступного.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Оскільки прокурор з відповідними заявами про представництво інтересів держави в справі про адміністративне правопорушення не звертався, то суддею не встановлено законних підстав для його залучення за заявою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи по суті, дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію ОСОБА_1 та його захисника, оглянувши відеозапис порушення, суддя приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Стаття 9 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).

Згідно зі ст..256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначаються пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які також є доказом у справі, як це передбачено ст.251 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється, з причини хвороби дитини, у зв’язку з необхідністю термінового придбання препаратів.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення БД № 411884 від 30.08.2018 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поясненнями ОСОБА_1, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, а також оглянутим відеозаписом правопорушення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не перебував у стані наркотичного сп’яніння, не спростовують висновків судді, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення, останній порушив вимоги п.2.5 ПДР, який зобов’язує особу на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Згідно п 8 Постанови КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

До протоколу додані письмові пояснення свідка ОСОБА_2, який хоча й не був допитаний судом через його неявку у судове засідання, але через відсутність підстав ставити під сумнів його письмові пояснення, приймаються судом до уваги при винесенні постанови у даній справі. Крім того, в процесі розгляду справи допитана свідок ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння, хоча письмових пояснень вона не писала та ознак наркотичного чи іншого сп’яніння у ОСОБА_1 не було.

Відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження огляду в медичному закладі, зафіксована також на відеозапису порушення.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як вбачається з візуальної інформації з відеозапису під час оформлення адміністративного матеріалу, відеокамера була закріплена на форменому одязі працівника поліції, що відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Таким чином, відеофіксація правопорушення з відеокамери, закріпленої на форменому одязі працівника поліції,є належним доказом.

Час вчинення правопорушення суддею встановлений з оглянутого відеозапису, з якого вбачається, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1, був зупинений поліцейськими о 23.58 год. 29.08.2018 р., а о 00.25 год 30.08.2018 р. (час вчинення зазначений в протоколі) ОСОБА_1 була зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною у рішенні «Хан проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що, хоча один із доказів і містить ознаки процесуального порушення, проте, сам судовий розгляд був справедливим і інші докази у своїй сукупності свідчать про винуватість особи, а сам факт вчинення діяння розумних сумнівів не викликає, суд не зобов’язаний визнавати цей доказ недопустимим.

З протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 411884 від 30.08.2018 р. вбачається, що він складений у присутності свідків, з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкцієї з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року, який ОСОБА_1 підписав та надав пояснення по суті порушення, відомості, викладені у протоколі, під час розгляду справи в суді не спростовані, тому протокол про адміністративне правопорушення суддя приймає до уваги як доказ при винесені постанови, з уточненням часу щодо вчинення правопорушення.

З наведеного вище, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що на місці зупинки співробітники не запропонували йому пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціального приладу «Драгер», як на підставу закриття провадження, суддя вважає їх необґрунтованими, оскільки у правопорушника виявлені ознаки перебування у стані наркотичного сп’яніння, тому відповідний висновок повинен складатися в закладі охорони здоров’я, під час медичного огляду, що передбачено розділом ІІІ Інструкції затвердженої наказом МВС/МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

У відповідності до п.12. розділу ІІ вказаної інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Згідно п.4 розділу І вказаної Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Доводи щодо порушень інспекторами поліції порядку оформлення матеріалів справи, повністю спростовуються відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, на якому зафіксовано обставини щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку.

У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі держави.

Враховуючи викладене суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена дослідженими під час розгляду справи доказами.

Порушень законодавства з боку інспекторів поліції, що потягли б за собою необхідність закриття провадження у справі, суддя не встановив.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, врахувавши тяжкість та обставини вчинення правопорушення, дані про особу правопорушника, суд вважає за доцільне накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строком на один рік, як передбачено санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.

Сплаті, у відповідності до ст. 40-1 КУпАП, підлягає також судовий збір.

Керуючись ст. ст. 27, 33-36, 40-1, 130, 251-252, 268, 279, 280, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави (розрахунковий рахунок 31119149008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, одержувач коштів: ГУК у Запорізькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, призначення – адміністративні штрафи з метою забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН не відомий, судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві гривні) 40 коп. в дохід держави (розрахунковий рахунок 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, одержувач коштів: ГУК у м. Києві, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, призначення – судовий збір).

Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Роз’яснити правопорушнику, що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а саме 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя О.В. Дмитрюк

Строк пред’явлення виконавчого документа “___”___ 20___рік

Постанова набрала законної сили “___”___ 20___рік

Дата видачі постанови “___”___ 20___рік