Рішення № 78287106, 04.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4170/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Лемещук Н.В.;

представника відповідача - Лисенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» до Одеської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій просило: визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що виразилась в не підготовці та не поданні Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення коштів, надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОНИСС» до Державного бюджету України згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2 від 12.03.2016 року (в подальшому скасованим судом) та згідно з митною декларацією (тимчасовою) № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року, а саме: надміру сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 43567,32 грн.; зобов'язати Одеську митницю ДФС підготувати на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ОНИСС» від 30.01.2018 року з вих. № 6 про повернення надміру сплачених коштів та судового рішення по справі № 815/3976/16, що набрало законної сили, та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновок про повернення з Державного бюджету України коштів, надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОНИСС» згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2 від 12.03.2016 року (в подальшому скасованим судом) та згідно з митною декларацією (тимчасовою) № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року, а саме: надміру сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 43567,32 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року по справі № 815/3976/16 були визнані протиправними та скасовані рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2 від 12.03.2016 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00035 від 12.03.2016 року. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року по справі № 815/3976/16 за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС постанова була залишена в силі. Враховуючи, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, а судове рішення по справі № 815/3976/16 набрало законної сили, позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.01.2018 року з вих. № 6 (вх. № 919/10-29 від 05.02.2018 року) про повернення надміру сплачених коштів із повним дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством України, щодо оформлення та змісту заяви про повернення надміру сплачених коштів, та надав необхідні документи. Зокрема, в заяві було вказано суму, вид надміру сплаченого платежу та визначено напрям перерахування коштів, що повертаються, а саме: поточний рахунок позивача, та містилось прохання прийняти висновок щодо повернення коштів, надміру сплачених позивачем, та подати його до виконання відповідному органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Проте листом від 19.02.2018 року з вих. № 722/10/15-70-19-02 відповідачем було відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви й повідомлено, що питання стосовно повернення позивачу з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів буде розглянуте в разі вжиття заходів щодо внесення відповідних змін до граф митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року та за умови подання заяви про повернення надміру сплачених митних платежів, поданої відповідно до положень ПКУ, МКУ, Порядку № 1146, Порядку № 643. На виконання даної вимоги відповідача представником позивача добросовісно було подано заяву про внесення змін до митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року. В результаті цього головним інспектором відділу ОМК Романовим Євгеном Олександровичем 03.05.2018 року був виданий аркуш коригування митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року. Враховуючи те, що відповідні зміни до митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року були уже внесені, а заява позивача про повернення надміру сплачених коштів повністю відповідала положенням чинного законодавства України, то вимоги позивача стосовно прийняття відповідачем висновку про повернення надміру сплачених коштів цього разу мали би бути виконані. У зв'язку з цим позивач знову звернувся до відповідача з листом від 14.05.2018 року з вих. № 41 (вх. № 3371/10-29 від 16.05.2018 року) з проханням виконати вимоги, викладені в заяві про повернення надміру сплачених коштів від 30.01.2018 року з вих. № 6 (вх. № 919/10-29 від 05.02.2018 року), оскільки всі вимоги відповідача до позивача були виконані. До даного листа позивачем були додані отриманий аркуш коригування митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року та копія заяви про повернення надміру сплачених коштів від 30.01.2018 року з вих. № 6 (вх. № 919/10-29 від 05.02.2018 року). Однак листом від 31.05.2018 року з вих. № 2530/10/15-70-19-02 відповідачем знову було відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви уже з іншої причини й повідомлено, що повернення надміру сплаченої суми митних платежів може буде вирішено після розгляду справи № 815/3976/16 в касаційній інстанції та з урахуванням прийнятого Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду рішення по суті спору. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає в не підготовці та не поданні для виконання висновку про повернення надміру сплачених коштів, протиправною, оскільки норми чинного законодавства України чітко визначають порядок дій митного органу в разі отримання заяви платника податків про повернення коштів, надміру сплачених ним до бюджету.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» до Одеської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Одеська митниця листом № 722/10/15-70-19-02 від 19.02.2018 року повідомила ТОВ «ОНИСС» про те, що повернення з Державного бюджету України суми помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних платежів можливе за умови вжиття заходів щодо внесення відповідних змін до граф митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року згідно із положеннями Положення про митні декларації, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 450, та Порядку оформлення аркуша коригування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 06.11.2012 року № 1145, та за умови подання заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів, поданої у відповідності до положень Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 року № 1146, та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 року № 643. Після внесення відповідних змін до граф митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року та оформлення аркушу коригування митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року ТОВ «ОНИСС» не подавало до Одеської митниці ДФС заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів. Лист ТОВ «ОНИСС» від 14.05.2018 року № 41 не може вважатися заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, оскільки вказаний лист не відповідає вимогам пункту 3 розділу III Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 року № 643. ТОВ «ОНИСС» до листа від 14.05.2018 №41 не додано документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені (зокрема, платіжних документів про сплату податків та зборів); а також копії постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року у справі № 815/3976/16, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі № 815/3976/16, які відповідають вимогам пункту 6.8.8 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 174 та/або виконавчого листа суду.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що всі необхідні документи, визначені в п.3 розділу III Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 року № 643, були додані до заяви від 30.01.2018 року № 6. Правильність та повнота додатків відповідачем в листі не заперечувалась.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОНИСС» 15.12.2015 року був укладений контракт № 3 з компанією-нерезидентом «JIANGYIN COMAT METAL PRODUCTS CO., Ltd», Китайська Народна Республіка. Відповідно до умов Контракту позивач купує у вказаного Контрагента товар - електролітичну білу жерсть (харчову), що відповідає ДЕСТ (державному стандарту) 13345-85, GB/T 2520-2000. Продаж товару відбувається партіями, на умовах CIF Одеса (Одеський морський торговельний порт), Україна, згідно з базисними умовами поставки Інкотермс-2010. Кількість, строк поставки та інші характеристики товару, вказуються в Додатках (Специфікаціях) до Контракту. 15.12.2015 року сторонами була укладена Специфікація № 1 до Контракту, відповідно до якої позивач купує електролітичну білу жерсть (харчову) за кодом ТН ЗЕД 72101122000, розміром 0,18x670x820 в кількості 25 тонн (один 20-футовий контейнер), за ціною 680 дол. США за 1 тонну; загальна ціна партії - 17000 дол. США.

09.03.2016 року представником позивача була заповнена та подана митна декларація № 500060702/2016/002683, згідно з якою товар був задекларований у митний режим «імпорт». Товар був поставлений Контрагентом у меншій кількості, ніж це було узгоджено у Специфікації № 1, а саме: замість 25 тонн на суму 17000 дол. США надійшло 22,266 тонн на суму 15140,88 дол. США, що пов'язано із технологічним процесом виробництва електролітичної жерсті. Дані обставини були підтверджені листом Контрагента від 25.04.2016 року. Визначення митної вартості поставленого товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На думку працівника Одеської митниці ДФС вказані документи містили розбіжності та не мали всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару. На прохання працівника митниці 11.03.2016 року представником позивача були надані додаткові документи.

Одеською митницею ДФС була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00035, згідно з якою позивачеві було відмовлено в прийнятті митної декларації № 500060702/2016/002683 від 09.03.2016 року. Також, 12.03.2016 року відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2, в якому, посилаючись на відсутність документального підтвердження, було здійснено коригування митної вартості товарів, зазначених в митній декларації № 500060702/2016/002683 від 09.03.2016 року. В результаті коригування митної вартості ціна товару була збільшена з 0,68 дол. США за 1 кг до 1,065 дол. США за 1 кг, а загальна митна вартість товару - з 15140,88 дол. США до 23713,29 дол. США (з 384750,43 грн. до 602587,07 грн.). Відповідно, обов'язковий до сплати позивачем податок на додану вартість збільшився на 43567,32 грн. (з 76950,09 грн. до 120517,41 грн.).

21.04.2016 року позивач подав тимчасову митну декларацію № 500060702/2016/004848 для оформлення товарів щодо яких прийняте рішення про коригування митної вартості під гарантійні зобов'язання в порядку, встановленому ст.55 Митного кодексу України. Також, позивачем були сплачені митні платежі за вказаною тимчасовою митною декларацією на суму 120517,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 850 від 21.04.2016 року.

Позивач не погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, та звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року по справі № 815/3976/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ОНИСС» до Одеської митниці ДФС було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від № 500060702/2016/000056/2 від 12 березня 2016 року, визнано протиправною та скасовано картку відмови № 500060702/2016/00035 від 12 березня 2016 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року по справі № 815/3976/16 апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ОНИСС» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, стягнення витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з отриманням грошової експертизи вартості товару залишено без змін.

30.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою про повернення надміру сплачених коштів та надало необхідні для цього документи (картку відмови, рішення про коригування, митну декларацію, платіжне доручення про сплату митних платежів за тимчасовою митною декларацією, постанову Одеського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду).

Одеська митниця ДФС листом від 19.02.2018 року відмовила у задоволенні вищевказаної заяви й повідомила, що питання стосовно повернення з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів буде розглянуте в разі вжиття заходів щодо внесення відповідних змін до граф митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року та за умови подання заяви про повернення надміру сплачених митних платежів, поданої відповідно до положень ПКУ, МКУ, Порядку № 1146, Порядку № 643.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» подало заяву про внесення змін до митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року, в результаті чого 03.05.2018 року був виданий аркуш коригування митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року.

Враховуючи, що відповідні зміни до митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року були вже внесені, а заява позивача про повернення надміру сплачених коштів повністю відповідала положенням чинного законодавства України, ТОВ фірма «ОНИСС» звернулося до Одеської митниці ДФС листом від 14.05.2018 року, в якому просила виконати вимоги, викладені в заяві про повернення надміру сплачених коштів від 30.01.2018 року. До даного листа позивачем були додані отриманий аркуш коригування митної декларації № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року та копія заяви про повернення надміру сплачених коштів від 30.01.2018 року з вих. № 6.

Одеська митниця ДФС листом від 31.05.2018 року відмовила у задоволенні вищевказаної заяви та повідомила, що повернення надміру сплаченої суми митних платежів може буде вирішено після розгляду справи № 815/3976/16 в касаційній інстанції та з урахуванням прийнятого Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду рішення по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з ч.5 ст.301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.301 Митного кодексу України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.

Згідно з п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.43.2 ст.43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з п.43.3 та п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Згідно з п.п.1-3 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України. У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів. До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до п.п.4-6 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно з п.8 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124.

Відповідно до п.п.5-6 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Згідно з абз.2 п.7 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до положень п.п.8-9 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

З сукупного аналізу вказаних норм суд прийшов до висновку, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 25.11.2014 у справі № 21-207а14, в якій зазначено, що у разі якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За таких обставин, на думку суду, позивач виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів у сумі 43567,32 грн.

При цьому, суд встановив, що відповідач наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу.

З урахуванням зазначеного, відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, бездіяльність Одеської митниці ДФС, що виразилась в не підготовці та не поданні Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення коштів, надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОНИСС» до Державного бюджету України згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2 від 12.03.2016 року (в подальшому скасованим судом) та згідно з митною декларацією (тимчасовою) № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року, а саме: надміру сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 43567,32 грн., є протиправною.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції, рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов'язання (англ. - «positive obligations», «duties») передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов'язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов'язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Зокрема, К. Стармер (Starmer) виокремлює п'ять категорій обов'язків, що покладаються на держави позитивними зобов'язаннями за Конвенцією: обов'язки запобігати порушенням прав, гарантованих Конвенцією (обов'язок «превентивних дій» з боку держави, коли є розумні підстави очікувати його виконання) (напр. справи «Осман проти Сполученого Королівства», «Маркс проти Бельгії», «Платформа «Дrtze fьr das Leben» проти Австрії»); обов'язок держави забезпечувати інформування та консультування осіб стосовно порушень прав і свобод, що гарантуються Конвенцією (напр., справа «Гуерра проти Італії»); обов'язок реагувати на порушення прав людини, проводити ефективне розслідування «гідних довір'я» (тобто обґрунтованих) скарг щодо серйозних порушень прав, гарантованих Конвенцією (напр., справи «Айдін проти Туреччини», «Кая проти Туреччини», «Пол і Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства»); обов'язки забезпечувати індивідів ресурсами, щоб запобігати порушенню їх прав, гарантованих Конвенцією (справа «Ейрі проти Ірландії»). При цьому, головний позитивний обов'язок держави, як зазначає К. Стармер, полягає у створенні «національної правової рамки» (англ. - «national legal framework»), передусім національного законодавства, яке забезпечує ефективний захист прав людини (див. докладне аргументування у справі «Х та Y проти Нідерландів»).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «Едуард Петрович Мельник проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Одеську митницю ДФС підготувати на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ОНИСС» від 30.01.2018 року з вих. № 6 про повернення надміру сплачених коштів та судового рішення по справі № 815/3976/16, що набрало законної сили, та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновок про повернення з Державного бюджету України коштів, надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОНИСС» згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2 від 12.03.2016 року (в подальшому скасованим судом) та згідно з митною декларацією (тимчасовою) № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року, а саме: надміру сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 43567,32 грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представник позивача просив суд стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» судовий збір за подання позову у розмірі 1762,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8248,33 грн.

Представник відповідача просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрат, що пов'язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд вважає, що при наданні адвокатом розрахунків про обсяг наданих послуг та використання адвокатом робочого часу на надання правової допомоги не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення дій та їх обсяг, що пов'язані з розглядом справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1762,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 1762,00 грн. є пропорційним до предмета спору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» (с. Визирка, Лиманський р-н., Одеська обл., 67543, ідентифікаційний код 20955698) до Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара (Івана та Юрія Лип), 21-А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код 39441717), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова, 1-А, м. Одеса, 65032, ідентифікаційний код 37607526), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що виразилась в не підготовці та не поданні Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення коштів, надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОНИСС» до Державного бюджету України згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2 від 12.03.2016 року (в подальшому скасованим судом) та згідно з митною декларацією (тимчасовою) № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року, а саме: надміру сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 43567,32 грн.

3. Зобов'язати Одеську митницю ДФС підготувати на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ОНИСС» від 30.01.2018 року з вих. № 6 про повернення надміру сплачених коштів та судового рішення по справі № 815/3976/16, що набрало законної сили, та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновок про повернення з Державного бюджету України коштів, надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОНИСС» згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2 від 12.03.2016 року (в подальшому скасованим судом) та згідно з митною декларацією (тимчасовою) № 500060702/2016/004848 від 21.04.2016 року, а саме: надміру сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 43567,32 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОНИСС» (код ЄДРПОУ 20955698) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 1762,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 04 грудня 2018 року.

Суддя М.М. Кравченко