Рішення № 78286217, 30.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року № 810/2664/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо складання узагальненої податкової інформації з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-березень 2017 року від 28.12.2017 № 43/10-36-14-13/39837540;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області вилучити з бази даних «Податковий блок» зазначену узагальнену податкову інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-березень 2017 року від 28.12.2017 № 43/10-36-14-13/39837540.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржені дії відповідача вчинені без дотримання вимог податкового законодавства, а тому порушують його матеріально-правові інтереси.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважаючи, що податковий орган діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством, надав відзив на адміністративний позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 продовжено процесуальний строк підготовчого провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд даної справи по суті.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що в квітні 2018 позивачу стало відомо про складання ГУ ДФС у Київській області відносно ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» податкової інформації, яку податкові органи почали використовувати як підставу для надіслання запитів до контрагентів-покупців позивача.

На адвокатський запит від 02.05.2018 ГУ ДФС у Київській області листом від 07.05.2018 № 1991/Адв/10-36-14-13 надала інформацію про те, що відповідачем складено Узагальнену податкову інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-березень 2017 року від 28.12.2017 № 43/10-36-14-13/39837540.

У вступній частині Узагальненої податкової інформації зазначено, що вона є результатом опрацювання відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкової інформації, зібраної згідно статей 72, 73 Податкового кодексу України, в тому числі, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів (ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності (ЄРПН), підсистема 2.19 АС «Аудит» та ін.)

Крім того, у даній податковій інформації зазначено, що аналізом звітності з ПДВ ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» за період січень-березень 2017 встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг.

Також у п. 7.2. Узагальненої податкової інформації зазначено, що за результатами проведеного аналізу не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських відносин ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-березень 2017 р.

Дану податкову інформацію було внесено відповідачем до системи «Податковий блок».

На переконання позивача узагальнена податкова інформація від 28.12.2017 № 43/10-36-14-13/39837540 не відповідає дійсності, оскільки у ході її складення відповідачем не досліджено первинні документи позивача за спірний період, у відповідача відсутні підстави стверджувати про безтоварність господарських операцій на підставі дослідження самих лише податкових декларацій та інформації з баз даних ДФС.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав, свобод та законних інтересів останніх з боку суб'єкта владних повноважень.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Як слідує з матеріалів справи, Узагальнену податкову інформацію від 28.12.2017 № 43/10-36-14-13/39837540 складено відповідачем з причин неможливості вручення позивачу запиту від 20.12.2017. № 803/10-36-14-13/39837540 про надання пояснень та їх документального підтвердження, про що зазначено у пункті 4.2.1. Узагальненої податкової інформації.

Згідно п. 1.4.5. розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів ДФС при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, Затверджених наказом ДФСУ від 31.07.2014 р. № 22 підрозділ органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом 2-ох робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) органу ДФС та передає запит на встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного підрозділу відповідного територіального органу ДФС за основним місцем обліку платника податків. Запит на встановлення місцезнаходження платника податків складається за формою, передбаченою додатком 8 до Методичних рекомендацій.

Однак, матеріали справи не містять запиту на встановлення місцезнаходження позивача, складеного відповідачем у відповідності до вимог Методичних рекомендацій.

Відповідачем також не підтверджено неможливість вручення позивачу запиту від 20.12.2017 № 803/10-36-14-13/39837540 про надання пояснень та їх документального підтвердження, оскільки ні в Узагальненій податковій інформації, ні в додатках до відзиву на позовну заяву відповідач не надає доказів надіслання та неможливості вручення такого запиту.

Судом досліджено надані позивачем заяву на ім'я начальника ВПЗ «Буча» КМД «Укрпошта» на здійснення доставки поштових відправлень ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» з використанням абонентської скриньки та чек про оплату за користування зазначеної абонентської скриньки.

Щодо висновків відповідача п. 7.2. Узагальненої податкової інформації щодо не можливості підтвердити факт реального здійснення господарських відносин ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-березень 2017, суд зазначає наступне.

Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з цими засадами припускається, що юридична особа може, реалізуючи своє право свободи договору, вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії.

При цьому, закон не вимагає пряму вказівку на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Наведені висновки щодо не можливості підтвердити факт реального здійснення господарських відносин ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-березень 2017 р. можуть бути зроблені відповідачем лише за наслідками наявності у відповідача відповідних доказів, отриманих виключно у встановлений законом спосіб.

Натомість, Узагальнена податкова інформація від 28.12.2017 № 43/10-36-14-13/39837540 таких доказів не містить, як не містить жодних судових рішень щодо контрагентів позивача, в яких було б доведено «нереальність господарських операцій» або недійсність відповідних правочинів.

При цьому, зі змісту Узагальненої податкової інформації відповідачем надано оцінку правомірності здійснення господарських відносин позивачем у розрізі контрагентів, а не здійснено фактичний збір аналітичної податкової інформації щодо позивача.

Згідно ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Наведене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом України в постанові від 10.11.2015 у справі №21-2479а15, в постанові від 17.11.2015 у справі №21-2944а15, в постанові від 17.11.2015 у справі №21-1852а15.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення фіскальним органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Суд зауважує, що відповідно до наведених положень Податкового кодексу України документування результатів перевірки платника податків фіскальний орган здійснює виключно у формі акта (якщо за результатами перевірки встановлені порушення) або довідки (якщо за наслідками перевірки порушень не встановлено).

Іншого порядку документування контролюючими органами результатів своєї діяльності щодо здійснення податкового контролю чинним законодавством не передбачено.

У постанові від 17.11.2015 р. у справі №21-2944а15 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Отже, судом встановлено, що оскаржувана узагальнена податкова інформація отримана з порушенням вимог Податкового кодексу України, а дії відповідача щодо складання узагальненої податкової інформації визнані протиправними, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вилучити з бази даних «Податковий блок» зазначену узагальнену податкову інформацію є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій..

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1762, 00 грн. (квитанція від 30.05.2018).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 1762, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо складання узагальненої податкової інформації з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-березень 2017 року від 28.12.2017 № 43/10-36-14-13/39837540;

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області вилучити з бази даних «Податковий блок» узагальнену податкову інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-березень 2017 року від 28.12.2017 № 43/10-36-14-13/39837540.

Стягнути на користь ТОВ «Охоронна компанія «На захисті» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.