Рішення № 78286107, 22.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 р. Справа№0540/9213/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що до початку воєнних дій у м. Донецьку, на території реєстрації його місця проживання перебував на обліку в Петровському районному у м. Донецьку управлінні Пенсійного фонду України. У 2014 році позивач був вимушений змінити фактичне проживання в м. Мар’їнка Донецької області та отримував пенсію перебуваючи на обліку в Мар'їнському відділі обслуговування громадян № 2 (м. Курахове) Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України. З 01.03.2016 року Мар'їнським відділом пенсійного фонду було призупинено йому пенсійні виплати. В липні 2016 року ОСОБА_1 перемістився у м. Новогродівка Донецької області, став на облік як внутрішньо переміщена особа до Новогродівського міського УСЗН. Одразу ж після зміни місця перебування позивач звернувся з заявою до Новогродівського відділу обслуговування громадян Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо поновлення пенсійних виплат. Однак, пенсійних виплат поновлено не було. З грудня 2016 року та станом на цей час позивач перебуває на обліку в УСЗН Добропільської міської ради як внутрішньо переміщена особа, за адресою фактичного перебування в АДРЕСА_1 Одразу ж після зміни місця перебування позивач звернувся з заявою до управління ПФУ щодо поновлення пенсійних виплат. З 01.03.2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Добропільському об'єднаному управління пенсійного фонду України Донецької області. Управлінням пенсійного фонду, з 01.03.2017 року позивачу було поновлено виплату пенсії, однак пенсія за березень 2016 року не була виплачена. Позивач вказує, що ані Мар'їнським відділом обслуговування громадян № 2 (м.Курахове) Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, ані Новогродівським відділом обслуговування громадян Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області його письмово не повідомлено щодо прийнятого рішення про припинення виплати пенсії та підстав такого припинення. Враховуючи викладене, позивач просить визнати неправомірними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 року, визнати неправомірними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не поновлення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016 року та зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію за період з 01.04.2016 року по 28.02.2017 року.

Представником Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надано відзив на позовну заяву, в якому невиплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат пояснює відсутністю постанови Кабінету Міністрів України, яка б визначала порядок її сплати. Тому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представником Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що ОСОБА_1 не перебуває та не перебував на обліку в управлінні, а тому Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є неналежним відповідачем по справі.

Представником Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що ОСОБА_1 наразі не перебуває на обліку в управлінні, а тому Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є неналежним відповідачем по справі. Водночас, представник відповідача звертає увагу, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору - задоволено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, - відмовлено. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 0540/9213/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 0540/9213/18-а за правилами загального позовного провадження на 09 годину 30 хвилин 24.10.2018 року.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Призначено судовий розгляд по суті на 09 годину 00 хвилин 22.11.2018 року.

Позивач та представники відповідачів, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 що підтверджується копією його паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 5-7).

Відповідно до довідки управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області від 01.12.2016 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 (а.с.8).

У період з 02.04.2015 року по 14.11.2016 року позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного України в Мар'їнському районі Донецької області, відповідно даних Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до листа № 492/02 від 14.11.2016 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області зроблено запит пенсійної справи до управління Пенсійного фонду України в м. Мар'їнка Донецької області (а.с.63).

Проте, пенсійна справа ОСОБА_1 не була передана до управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області, оскільки надійшов новий запит від Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та справа була передана до вказаного управління, згідно супровідного листа управління Пенсійного фонду України в м. Мар'їнка Донецької області (а.с.60).

ОСОБА_1 з 01.03.2017 року перебуває на обліку у Добропільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком згідно довідки від 22.09.2017 року (а.с.9).

Згідно листа Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.07.2018 року № 95/А-02-01-08 за період з 01.04.2016 року по 28.02.2017 року позивачу не виплачена пенсія та існує заборгованість у розмірі 39 275, 00 грн., через те, що заборгованість по пенсійним виплатам обліковується окремо та має виплачуватись після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 11).

Вважаючи дії відповідачів щодо припинення виплати пенсії та її не поновлення неправомірними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Проте, лише статтею 49 Закону № 1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення п. 2 ч. 1 ст. 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зміст цієї норми можна розуміти так, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

Виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена управлінням Пенсійного фонду України в м. Мар'їнка Донецької області, з підстав, не передбачених законом, а тому суд вважає такі дії управління неправомірними.

Проте, суд звертає увагу, що до управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області пенсійна справа ОСОБА_1 не була передана, його не було поставлено на облік. А тому у відповідача була відсутня можливість поновити ОСОБА_1 пенсію. Отже, вимоги в цій частині до вказаного відповідача не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 28.02.2017 року, суд зазначає наступне.

Посилання представника Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на акти Кабінету Міністрів України суд до уваги не приймає, оскільки постанови Кабінету Міністрів України не є законом, а є підзаконним нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в м. Мар'їнка Донецької області.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Загальновідомою обставиною є те, що в Україні ані воєнного, ані надзвичайного стану не оголошено, а з 14.04.2014 року в країні триває антитерористична операція, яка не може за своєю правовою сутністю відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» обмежувати конституційні права громадян України, зокрема, конституційне право на соціальний захист у старості. Тобто, стаття 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в частині введення тимчасових обмежень прав і свобод громадян у районі проведення антитерористичної операції суперечить статті 64 Конституції України.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії .

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Крім того, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

З огляду на вищевикладене, постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, є підзаконними нормативно-правовими актами, які приймаються у відповідності до виконання Законів України, у зв'язку з чим, не можуть змінювати в бік звуження права громадян на пенсійне забезпечення, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 30 січня 2018 року у справі К/9901/3099/17; від 06 лютого 2018 року у справах К/9901/173/17, К/9901/614/17; від 13 лютого 2018 року у справах К/9901/163/17, К/9901/3741/17.

Згідно ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу не відповідає Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в виключних умовах окупації частини територій України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення). У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, частина території Донецької та Луганської області, яка не підконтрольна українській владі в наслідок чого на цій території органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та по теперішній час проводиться АТО, є територією України.

Таким чином, позивачем не порушено порядку отримання пенсії в умовах проведення антитерористичної операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, як правонаступника управління Пенсійного фонду України в м. Мар'їнка Донецької області щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 року є неправомірними, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 28.02.2017 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18 від 03 травня 2018 року, яка залишена без змін постановою Великої палати Верховного суду від 04.09.2018 року.

Відповідно до ч. 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Тому, суд приходить до висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пенсійних виплат за один місяць.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року позивачу відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення по справі, у зв`язку із призупиненням виплати пенсії, яка є єдиним джерелом доходу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 1 762, 00 грн.

Окрім цього, відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено три немайнові вимоги до трьох різних відповідачів.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 26.09.2018 року позивачу була відстрочена сплата судового збору, а позов підлягає частковому задоволенню, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 704, 80 грн. на користь Державного бюджету України, з Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 704, 80 грн. на користь Державного бюджету України та з ОСОБА_1 704, 80 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька обл., місто Добропілля, вулиця Незалежності, будинок 28А), Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Героїв Праці, будинок 6), Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290, 85500, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище міського типу Велика Новосілка, вулиця Центральна, будинок 103) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року.

Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 28 лютого 2017 року.

В решті заявлених позовних вимог, - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суми пенсійних виплат за один місяць.

Стягнути з Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області суму судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) на користь Державного бюджету України.

Стягнути з Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) на користь Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.