Рішення № 78286070, 03.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 р. Справа№200/12782/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Дідевіч І.О.

за участю:

представників позивача Макарова А.А., Верхоланцева А.В.

представника відповідача Колесника В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору на суму 3 282 478, 59 грн. та зобов'язання відповідача вжити заходи щодо зняття арешту, виключити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 48892597, відкрите постановою від 30.09.2015 року на підставі заяви про примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 22 травня 2015 року "Про примусове виконання судового рішення" щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 40 256 093, 75 грн.

До моменту відкриття виконавчого провадження № 48892597 позивач добровільно сплатив кошти в сумі 1 554 674, 48грн., відповідно загальна сума заборгованості складає 38 701 419, 27грн.

27.10.2015 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України за ВП № 48892597 винесено постанову про стягнення ТОВ "КФЗ" виконавчого збору в сумі 1 521 869,79 грн. Зазначене судове рішення станом на 07.11.2018р. було частково виконано, посадовими особами Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, в порядку статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", було утримано в дохід держави виконавчий збір в розмірі 10% від суми, що підлягала примусовому стягненню. Станом на 02.11.2018 року залишок невиконання судового наказу за ВП № 48892597 склав 28 473 365,45 грн. 02.11.2018 року головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за ВП № 48892597 винесено постанову про стягнення ТОВ "КФЗ" виконавчого збору в сумі 3 870 141,92 грн., тобто 10% від суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом.

02.11.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за ВП № 48892597 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, заходів, передбачених ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за ВП № 48892597 вжито не було.

08.11.2018 року Приватним виконавцем на підставі заяви стягувача ПАТ "НАК НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" відкрито виконавче провадження № 576640995 на примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 22 травня 2015 року "Про примусове виконання судового рішення" по справі № 908/5564/14 щодо стягнення суми заборгованості з ТОВ "КФЗ" на користь ПАТ "НАК НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".

Тобто стягувач - ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" передав виконавчий документ - наказ Господарського суду Запорізької області від 22 травня 2015 року "Про примусове виконання судового рішення" по справі № 908/5564/14 на виконання приватному виконавцеві. Залишок несплаченої заборгованості склав 28 473 365,45 грн.

08.11.2018 року приватним виконавцем за ВП № 576640995 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 2 847 336,54 грн., тобто 10% від суми залишку, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Не зважаючи на вказані дії стягувача про передачу виконавчого документу приватному виконавцеві, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, маючи доступ до бази АСВП, 08.11.2018 року, на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 02.11.2018 року за ВП № 48892597, 09.11.2018 року відкрив виконавче провадження № 57650621 про стягнення з ТОВ "КФЗ" суми виконавчого збору в розмірі 3 282 478, 59 грн.

16.11.2018 року приватним виконавцем ВП № 57664099 закінчено у зв'язку із повним виконанням. З ТОВ "КФЗ" стягнуто основну винагороду в сумі 2 847 336,54 грн.

Таким чином, в межах виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору було прийнято неодноразово.

Позивач зазначає, що положення законодавства виключають можливість подвійного стягнення виконавчого збору/основної винагороди виконавця за одним і тим же виконавчим документом. Тобто, виконавчий документ - постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра Вячеславовича від 02.11.23018 року за виконавчим провадженням № 48892597 щодо стягнення з ТОВ "КФЗ" суми виконавчого збору в розмірі З 282 478, 59 грн. є такою, що підлягає скасуванню, а виконавче провадження № 57650621 відкрите 09.11.2018 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ТОВ "КФЗ" суми виконавчого збору в розмірі З 282 478, 59 грн. за постановою від 02.11.2018 року за ВГІ № 48892597 підлягає закриттю.

На підставі зазначеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" про забезпечення позову задоволено, зупинено дію постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В’ячеславовича від 02.11.2018 року за виконавчим провадженням № 48892597 про стягнення виконавчого збору в сумі 3 282 478, 59 грн.; зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В’ячеславовича від 02.11.2018 року за виконавчим провадженням № 48892597 про стягнення виконавчого збору в сумі 3 282 478, 59 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання у справі на 03.12.2018 року.

30.11.2018 року Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов, згідно змісту якого зазначено, що при прийнятті спірної постанови посадові особи ВПВР ДДВСУ МЮУ діяли у межах повноважень, а підстави визнавати оскаржувані Позивачем постанови неправомірними та, як наслідок скасовувати - відсутні.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 48892597, з примусового виконання наказу № 908/5564/16 від 22.04.2015, виданого Господарським судом Запорізької області, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 31031767 грн. 82 коп., інфляційні витрати в сумі 4870147 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 554178 грн. 21 коп., пеню в сумі 2000000 грн., штраф в сумі 1800000 грн., розстрочивши виконання рішення суду на 12 місяців, з оплатою в наступному порядку: до 06.05.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.06.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.07.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.08.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.09.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.10.2015р. - 3354674, 48грн., до 06.11.2015р.-3354674, 48грн., до 06.12.2015 року - 3354674, 48грн., до 06.01.2016 року -3354674, 48грн. тощо.

Того ж дня, керуючись вимогами ст.57 Закону (в редакції до 05.10.2016), а також у відповідності до заяви стягувача за виконавчим документом, державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Оскільки, у наданий Законом строк для самостійного виконання наказу боржником не надано підтверджуючих документів щодо сплати боргу, тому, керуючись вимогами ст.28 Закону (в редакції до 05.10.2016), державним виконавцем 27.10.2015 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 1521869,79 грн, яку надіслано сторонам виконавчого провадження. В постанові також зазначено про право у встановлені діючим законодавством порядку та строки оскаржити вказану постанову.

Статтею 52 Закону (в редакції до 05.10.2016) регламентовано, що стягнення за виконавчим документом звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Керуючись ст.ст. 27, 52, Закону (в редакції до 05.10.2016), ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", 27.10.2018 винесено постанову про арешт коштів, яку надіслано до банківських та фінансових установ для виконання.

Згідно з реєстраційно - контрольною карткою № 30027-0-33-15, до ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України 30.10.2015 надійшла заява Позивача про надання відстрочки виконання наказу 908/5564/14 від 22.04.2015, яка аргументована тим, що Рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 по справі 908/5564/14 змінено зазначене рішення Господарського суду Запорізької області у наступних частинах: стягнуто на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна": основного боргу - 31031767,82 грн; інфляційні витрати - 4870147,72 грн; 3% річних - 554178,21 грн; пеню в розмірі 2000000 грн; штраф - 1800000. Боржнику , тобто Позивачу надано розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців з кінцевою датою погашення боргу 06.04.2016.

05.01.2016 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 48892597, на виконання Рішення Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 по справі 908/5564/14, про відстрочення виконання наказу 908/5564/14 на 12 місяців з 01.01.2016 по 31.12.2016.

31.03.2016 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №48892597, оскільки Постановою Вищого Господарського суду скасовано рішення, яким відстрочено виконання наказу 908/5564/14. Оновлено запити до обліково - реєстраційних установ. Винесені постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанови про арешт коштів, постанови про оголошення у розшук майна боржника, які направлені до відповідних органів та установ для виконання, а також сторонам.

З арештованих рахунків підприємства - боржника на депозитний рахунок ВПВР ДДВС надходили кошти, які відповідно до розпоряджень державного виконавця й платіжних доручень перераховувались на користь стягувана та до Державного бюджету (витрати на провадження виконавчих дій, виконавчий збір).

22.10.2018 до ВПВР ДДВС надійшла заява від стягувача про повернення виконавчого документа та завершення виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону, про що прийнято відповідну постанову від 02.11.2018 року.

02.11.2018 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору: в заяві про відкриття виконавчого провадження ПАТ НАК Нафтогаз України від 24.09.2015 № 14/2-1867 зазначено, що на момент пред'явлення виконавчого документа боржником погашено заборгованість в розмірі 1 554 674,48 грн. 20.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та запропоновано боржнику виконати рішення суду в самостійному порядку в строк до 08.10.2015. Копію постанови направлено сторонам до відома та виконання.

На момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору сума несплаченої заборгованості за розстрочкою виконання рішення суду 16 773 372,40 грн. - 1 554 674,48 грн. (сплаченої суми до відкриття виконавчого провадження) = 15 218 697,92 грн.

В зв'язку з невиконанням рішення суду у строк для самостійного виконання, 27.10.2015 державним виконавцем керуючись статтею 28 закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчої дії) винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 1 521 869,79 грн. В ході примусового виконання рішення суду стягнено заборгованості за рішенням суду 6 201 380,44 грн. та виконавчого збору 587 663,33 грн.

16.11.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Татарченком В.Г. ВП № 57664099 закінчено у зв'язку із повним виконанням. З ТОВ "КФЗ" стягнуто основну винагороду в сумі 2 847 336,54 грн.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст.3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 40 Закону 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. (ч. 4 ст. 42 Закону 1404-VIII).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, виконавчий збір за своєю суттю є штрафною санкцією, яка застосовується до боржників за невиконання в добровільному порядку вимог виконавчих документів та як наслідок вчинення органом Державної виконавчої служби примусового виконання рішення.

Частиною 4 вищезазначеної норми Закону передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно до п. 5 ч. 5 ст.27 Закону виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Частиною 8 Закону передбачено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Таким чином вищезазначені приписи Закону дозволяють уникнути в рамках виконання виконавчого документа одночасного стягнення державним виконавцем виконавчого збору та приватним виконавцем винагороди.

Стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» надає стягувачу право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця.

В даному випадку стягувач використав своє право та витребував виконавчий документ у державного виткнавця, та направив його для виконання приватному виконавцю.

Разом з цим, зазначеним Законом не встановлені підстави, порядок та спосіб передачі виконавчого документа державним виконавцем приватному виконавцю.

Отже, не встановивши підстави, порядок та спосіб передачі виконавчого документу приватному виконавцю, законодавець в той же час встановив заборону державному виконавцю на стягнення виконачого збору в даних правовідносинах.

Суд вважає, що подвійне стягнення судового збору, впроваджене в межах даного спору, не тільки порушує вимоги діючого законодавства, але й створює неправомірні підстави для наявності подвійної фінансової відповідальності сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач повинен дотримуватись вимог ч.8 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно суд приходить до висновку про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.11.2018 року ВП № 48892597 про стягнення виконавчого збору на суму 3 282 478, 59 грн. та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходи щодо зняття арешту; виключити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Також, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" витрат по сплаті судового збору в розмірі 47 475, 19 грн., сплачених за платіжним дорученням № 4081 від 22.11.2018 року та витрат по сплаті судового збору в розмірі 47 475, 19 грн., сплачених за платіжним дорученням № 3989 від 13.11.2018 року.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" (ЄДРПОУ 37133410, юридична адреса: м. Краматорськ, вул. Дмитра Мазура, 18, Донецька обл., 84301) до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, м. Київ, вул. Городецького, 13, 01001) про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.11.2018 року ВП № 48892597 про стягнення виконавчого збору на суму 3 282 478, 59 грн.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходи щодо зняття арешту; виключити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 475, 19 грн., сплачені за платіжним дорученням № 4081 від 22.11.2018 року та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 475, 19 грн., сплачені за платіжним дорученням № 3989 від 13.11.2018 року.

Повний текст судового рішення складено в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 03.12.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стойка В.В.