Рішення № 78286062, 20.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року (о 19 год. 00 хв.)Справа № 808/2000/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Маньчина О.О.,

представника відповідача Єременко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - АТ «ЗЗФ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі Офіс ВПП ДФС України, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0002354706, згідно із яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2018 року на суму 85 190,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 42 595,00 грн., винесене відповідачем на підставі висновків Акту перевірки №42/28-10-47-06/00186542 від 05.05.2018.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з висновком Акту перевірки та його обґрунтуванням, вважає, що він прямо суперечить положенням податкового законодавства, яке регламентує ведення податкового обліку з податку на додану вартість, крім того, висновок зроблено відповідачем без належного врахування фактичних обставин господарських взаємовідносин АТ «ЗФЗ» з контрагентом ТОВ «Спецпром-Технологія», без врахування наданих до перевірки первинних документів та пояснень. Наведені в Акті перевірки дані щодо третіх осіб, а саме: ТОВ «Інкомтекс», ТОВ «Крістал хаус» та ТОВ «Реалтон груп», з якими підприємством не мало договірних взаємовідносин за вказаними господарськими операціями, на думку позивача, не можуть свідчити про нереальність здійснення вказаних ремонтних робіт саме ТОВ «Спецпром-Технологія» та про порушення позивачем вимог статей 200 та 201 Податкового кодексу України, при веденні податкового обліку з ПДВ та порушення порядку заповнення податкової звітності. Крім того, в Акті перевірки зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання послуг з поточного ремонту електроплавильної печі №31 та №32 та капітального ремонту (рихтування) підкранових шляхів, що входить до складу шахти цеху №4 АТ «ЗФЗ» у ТОВ «Спецпром-Технологія» у зв'язку з відсутністю необхідної кількості працівників у підрядника для вказаних робіт. Проте, вказує, що вказані висновки, викладені в Акті перевірки є помилковими та спростовуються, тим, що до перевірки було надано реєстри перепусток на територію позивача осіб, які проводили ремонтні роботи та є представниками ТОВ «Спецпром-Технологія»(всього 56 особам), а також до перевірки надано заявки на надання тимчасових перепусток на територію АТ «ЗФЗ» особам, які проводили ремонтні роботи та представниками контрагента, а отже, факт виконання робіт сторни договірних відносин підтвердили належним чином оформленими документами, наданими до перевірки. Також зауважує, що під час перевірки не було спростовано фактичну оплату за виконану роботу, а також не було перевірено та спростовано факт виконання ремонтних робіт в натурі. Враховуючи викладене, вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0002354706 є незаконним, порушує права позивача як платника податку на додану вартість, тобто є протиправним по відношенню до підприємства та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 04.06.2018 відкрите провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 04 липня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач адміністративний позов не визнав, 26 червня 2018 року надав до суду відзив (вх. №19965), відповідно до якого вказує, що актом документальної позапланової виїзної перевірки було виявлено недостовірність, що міститься у податковій декларації з ПДВ за січень 2018 року АТ «ЗФЗ» в частині включення до складу податкового кредиту, та, як наслідок, до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Спецпром-Технологія» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання послуг з поточного ремонту електроплавильної печі №31 та №32 та капітального ремонту (рихтування) підкранових шляхів, що входять до складу шахти цеху №4 АТ «ЗФЗ» на суму ПДВ 85 190,00 грн. Наголошує, що фактична кількість працівників на ТОВ «Спецпром-Технологія», безпосередньо задіяних на виконанні таких робіт становила згідно звіту за грудень 2017 року = 51 особа (12 штатних працівників, 40 осіб за цивільно-правовими договорами, керівник); згідно звіту з ЄСВ за січень 2018 року = 11 осіб (12 штатних працівників, 0 осіб за цивільно-правовими договорами, керівник). На підставі вищенаведеного, на думку відповідача, за умовами дотримання трудового законодавства України 12 працівників ТОВ «Спецпром-Технологія» (з урахуванням керівника) у січні 2018 року недостатньо для виконання робіт з поточного ремонту електроплавильної печі №31 та №32 та капітального ремонту (рихтування) підкранових шляхів, що входять до складу шахти цеху №4 АТ «ЗФЗ». Крім того, зауважує, що відповідно до договору підряду №846 від 13.11.2017 та №855 від 15.11.2017 роботи з поточного ремонту електроплавильної печі №31та №32 та капітального ремонту (рихтування) підкранових шляхів, що входять до складу шахти цеху №4 АТ «ЗФЗ» ТОВ «Спецпром-Технологія» (підрядник) повинен був виконувати власними силами, без залучення організацій в субпідряд. Враховуючи викладене, вважає, що в ході проведення перевірки, наданих АТ «ЗФЗ» первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які відображають взаємовідносини АТ «ЗФЗ» з ТОВ «Спецпром-Технологія» на предмет відповідності господарських операцій з придбання послуг з поточного ремонту електроплавильної печі №31 та №32 та капітального ремонту (рихтування) підкранових шляхів, що входять до скажу цеху №4 АТ «ЗФЗ» у ТОВ «Спецпрм-Технологія», а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ухвали від 04.07.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 26 вересня 2018 року.

26 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.09.2018 підготовче засідання відкладене на 24 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 13 листопада 2018 року.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64, у зв'язку із чим підготовче провадження призначене на 20 листопада 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

АТ «ЗФЗ» (код ЄДРПОУ 00186542) є юридичною особою, яка зареєстрована 30.05.1995, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основними видами економічної діяльності є 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 35.14 Торгівля електроенергією, про що свідчать Відомості з ЄДРПОУ №668/2018 від 04.05.2018.

На підставі направлення Запорізького управління Офісу ВПП ДФС №71 від 04.04.2018 у зв'язку з наданням АТ «ЗФЗ» листом від 30.03.2018 №12/118 (вх. №22761/10 від 30.03.2018) заперечень до акту від 21.03.2018 №171/28-10-47-06/00186542 про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Офісу ВПП ДФС від 03.04.2018 №612 посадовими особами Офісу ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «ЗФЗ» з питань, що стали предметом заперечень підприємства, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Спецпром-Технологія» за період січень 2018 року, результати якої викладені в акті перевірки від 05.05.2018 №48/28-10-47-06/00186542.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Мінюсті України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2018 року (р. 19) на суму 85 190,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) по декларації З ПДВ за січень 2018 року на суму 85 190,00 грн.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту, які в подальшому сформували вищенаведену суму бюджетного відшкодування, став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Спецпром-Технологія», з придбання послуг з поточного ремонту електроплавильної печі №31 та №32 та капітального ремонту (рихтування) підкранових шляхів, що входять до складу шахти цеху №4 АТ «ЗФЗ», який обґрунтовано відсутністю факту реального здійснення господарських операцій.

11 травня 2018 року АТ «ЗФЗ» було подано до контролюючого органу заперечення №12/174 на висновки акту перевірки, які залишені без задоволення відповіддю Офісу ВПП ДФС, наданою листом від 16.05.2018 №20794/10/28-10-47-06.

На підставі висновків акту перевірки 17 травня 2018 року Офісом ВПП ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002354706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2018 року на суму 85 190,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 42 595,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - Податковий кодекс України). Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених п.201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону № 996-ХІV та п.2.4 Положення, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції..

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що між АТ ЗФЗ (як замовником) та ТОВ «Спецпром-Технологія» (як підрядником) було укладено Договори підряду №855 від 15.11.2017, та №846 від 13.11.2017, з Додатковими угодами, за умовами яких ТОВ «Спецпром-Технологія» як виконавець (підрядник), взяло на себе зобов'язання виконати ремонті роботи електроплавильної печі №31 та №32 та капітального ремонту (рихтування) підкранових шляхів, що входять до складу шахти цеху №4, який перебуває на балансі АТ «ЗФЗ» та використовується в основній господарській діяльності.

На підтвердження фактичного виконання робіт, визначених договорами підряду, позивачем до перевірки було надано відомості щодо обсягу виконаних робіт, графіки виконання капітального ремонту, локальну кошторисну документацію, які містять необхідну інформацію щодо обсягу та часу та факту виконання робіт.

Операції відображені у бухгалтерському обліку АТ «ЗФЗ» у періоді січень 2018 року.

Також, на підтвердження виконання робіт згідно договорів підряду, позивачем надано акти приймання виконаних робіт КБ-2в, які досліджені відповідачем під час перевірки, що відображено на сторінці 13 акту.

Як зазначає відповідач, відповідно до актів виконаних робіт за формою КБ-2 в (відомостей ресурсів до актів виконаних робіт), складених ТОВ «Спецпром-Технологія», прийнятих та затверджених замовником АТ «ЗФЗ» щодо поточного ремонту електроплавильної печі №31 та №32 та капітального ремонту (рихтування) підкранових шляхів, що входять до складу шахти цеху №4 АТ «ЗФЗ», втрати праці робітників (кошторисна трудомісткість) становлять 3 484,57 людино-годин - у грудні 2017 року, 8 909,44 людино-години - за січень 2018 року. Кількість працівників, необхідна для виконання ремонту у січні 2018 року, з урахуванням трудомісткості, становить 42 особи. Однак, фактична кількість працівників ТОВ «Спецпром-Технологія» - 51 працівник у грудні 2017 року та 11 працівників у січні 2018 року, субпідрядники згідно з поданої первинної документації до ремонту не залучались.

Відтак, на думку відповідача, ТОВ «Спецпром-Технологія» не мав відповідних потужностей для проведення робіт, обумовлених договором підряду.

Між тим, в акті перевірки відповідач зазначає, що до перевірки позивачем було подано реєстр перепусток на територію АТ «ЗФЗ» осіб, які проводили ремонтні роботи та є представниками ТОВ «Спецпром-Технологія», всього на 56 осіб, також надано заявки на надання тимчасових перепусток на територію підприємства на 43 особи.

В акті перевірки посадовими особами відповідача не надано оцінки реєстру перепусток, а також заявкам на отримання перепусток наданих позивачем до перевірки.

Тобто, в основу висновку щодо відсутності можливості здійснення господарської операції по договорам підрядів, відповідач поклав той факт, що в ТОВ «Спепром-Технологія» працює 11 осіб згідно звіту з ЄСВ за січень 2018 року, однак в ході перевірки відповідач не з'ясував факту можливого залучення інших осіб, зазначених в реєстрі перепусток та заявках на отримання перепусток, до проведення ремонтних робіт.

Таким чином, за наслідками перевірки податковий орган фактично не встановив чи могли бути проведені роботи, обумовлені договорами підрядів, зокрема, за рахунок працівників зазначених в поданих до перевірки реєстрах та заявках, посилаючись лише на інформацію стосовно звітності контрагента позивача про найманих працівників, податковий орган безпідставно не врахував ті первинні документи, що були надані до перевірки в їх повному обсязі, та зробив необґрунтований висновок, що господарська операція між ТОВ «Спецпром-Технологія» та АТ «ЗФЗ» не відбулась, а лише була оформлена документально для умов отримання позивачем податкової вигоди.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, під час позапланової документальної виїзної перевірки АТ «ЗФЗ» звірка щодо реальності виконаних будівельно-монтажних робіт не проводилась. Завдань будь-яким органам щодо огляду об'єктів капітального ремонту - не надавалось. Отже, достовірних, документальних доказів відсутності на місці результатів виконаних контрагентом робіт відповідач до суду - не надав, дані, викладені в актах приймання виконаних робіт - не спростував.

Накладні, якими оформлювався факт надання послуг, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуги (товару), його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання послуг. Указані документи були надані відповідачу під час перевірки, зокрема, в підтвердження взаємовідносин АТ «ЗФЗ» з ТОВ «Спецпром-Технологія», що саме представниками відповідача не заперечене.

Враховуючи наявність у позивача первинних бухгалтерських документів, які підтверджують наявність витрат на придбання послуг, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, вказаний контрагент позивача на момент здійснення операцій зареєстрований у встановленому законом порядку як платники ПДВ, тому позивачем цілком правомірно здійснене декларування суми податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На час здійснення господарської операції контрагент позивача мав спеціальну податкову правосуб'єктність, перебував на обліку платників податків, а також був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовано відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентом договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

За таких обставин підстави для не включення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагенту у ціні придбаних послуг, є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, з ТОВ «Спецпром-Технологія» первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про завищення суми від'ємного значення за рахунок сум ПДВ, сплачених в ціні послуг з капітального ремонту, наданих ТОВ «Спецпром-Технологія».

В свою чергу, у відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема, і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з ТОВ «Спецпром-Технологія» за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з вказаним контрагентом зроблений виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування від'ємного значення з сум ПДВ, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що податковим органом необґрунтовано зроблено висновок про безтоварність господарської операції між позивачем ТОВ «Спецпром-Технологія» та безпідставно зменшено суму від'ємного значення АТ «ЗФЗ» на суму ПДВ, включену до податкової звітності за наслідками виконання договору поставки.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄПРПОУ 00186542) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення 17.05.2018 №0002354706, згідно із яким Акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2018 року на суму 85 190,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 42 595,00 грн., винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України на підставі висновків Акту перевірки №42/28-10-47-06/00186542 від 05.05.2018.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби суму судового збору в розмірі 1 916,77 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять гривень сімдесят сім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.11.2018.

Суддя І.В. Батрак