Рішення № 78285948, 09.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2018 року Справа № 0840/3400/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання чинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача в переведені позивача з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на песію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ, починаючи з 14 березня 2018 року;

- зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ, починаючи з 14 березня 2018 року.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Позивач у позові зазначила, що відповідач неправомірно відмовив позивачці в переведенні її з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Позивач просила позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. №30708 від 01.10.2018), в якому зазначено, що позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» оскільки, по-перше, у управління відсутні підстави вважати, що посада, яку позивачка займала станом на 01.05.2016 є посадою держаного службовця, а по-друге на думку відповідача із наданих позивачкою документів неможливо визначити правомірність віднесення посад, на яких працювала ОСОБА_1 з 1977 по 1998 року до посад державних службовців, а тому без врахування до стажу державної служби періоду роботи до 1998 року немає підстав розглядати право на пенсію за віком як державному службовцю із за відсутності 20 років стажу на посадах державного службовця. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 11.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 10.10.2018 без виклику сторін.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Мелітопольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 12.05.2014 отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

14.03.2018 позивачка звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію відповідно Закону України «Про державну службу».

Листом від 30.03.2018 №1411 відповідач відмовив ОСОБА_1 в переведенні на пенсію відповідно Закону України «Про державну службу», мотивуючи тим, що станом на 01.05.2016 позивачка не займала посаду державної служби, оскільки відповідно до розпорядження Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької обл. №215 від 31.05.2016 відділ кадрової роботи апарату районної державної адміністрації виведено з 01.05.2016 р. зі складу апарату райдержадміністрації, посаду начальника кадрової роботи апарату районної державної адміністрації скорочено також з 01.05.2016. По-друге, позивач не мала 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-12 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Відповідно до записів трудової книжки позивача періоди її роботи на посаді -державної служби складають:

-служба в лавах Радянської армії з 28.01.1977 р. до 01.02.1979 р.

-робота на посаді статистика-обліковця партійних документів політвідділу в/ч 51077 з 19.06.1984 по 20.07.1986 р

-інструктора політвідділу військової частини 51077 з обліку партійних та комсомольських документів з 21.07.1986 р. по 10.11.1991 р.

-інспектора з обліку та бронювання Мелітопольського міськвійськомату з 02.04.1992 р. по 25.08.1992 р.

-завідуючої бібліотекою таємного відділення в/ч А0325 з 25.08.1992 по 01.04.1994 р.

-консультанта 1 категорії, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста Мелітопольської РДА з 13.08.1998 р. по 01.01.2003 р. та на посаді начальника відділу кадрової роботи апарату Мелітопольської РДА з 03.01.2003 р. по 02.08.2016 р.

Таким чином, загальний стаж державної служби позивача складає 29 років 03 місяців 28 днів.

Станом на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII, 01 травня 2016 року позивач обіймала посаду начальника відділу кадрової роботи апарату Мелітопольської райдержадміністрації. З 01.05.2016 р. позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця, з 02.08.2016 позивача звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату на підставі ст. 40 КЗпПУ.

Таким чином, державна служба позивача була припинена згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII, відповідно до якого, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Повідомлення про скорочення посади позивач отримала 02.06.2016 тобто, і виконуючи свої функціональні обов'язки на посаді начальника відділу кадрової роботи апарату, її 02.06.2016 попередили, що з 01.05.2016 р. її посада вже скорочена.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 01.05.2016 позивачу було присвоєно 6 ранг державного службовця, що також підтверджує факт перебування позивача на державній службі станом на 01.05.2016 (а.с. 23).

Розпорядження Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької обл. №215 про виведення зі складу апарату адміністрації відділу кадрової роботи апарату районної державної адміністрації виведено з 01.05.2016 скорочення посади начальника кадрової роботи апарату районної державної адміністрації було винесене лише 31.05.2016, що також підтверджує ту обставину, що станом на 01.05.2016 позивач перебувала на державній службі.

Впродовж двох місяців з дня попередження до дня звільнення з 02.06.2016 по 02.08.2016 позивач перебувала у трудових відносинах з роботодавцем на посаді начальника відділу кадрової роботи апарату районної державної адміністрації, отримувала заробітну плату державного службовця (оклад, ранг, вислуга), сплачувала єдиний внесок на згальнообов'язкове соціальне страхування.

Таким чином, станом на 01.05.2016 р. позивач займала посаду державної служби та мала не менше 10 років стажу на посадах державних службовців.

Пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зазначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 46 Закону України від 10.12.2015 року «Про державну службу» визначені особливості стажу державної служби, зокрема пунктом 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються:

- час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону;

- час перебування на посаді народного депутата України;

- час перебування на посадах працівників дипломатичної служби;

- час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

- час перебування на посадах суддів;

- час перебування на посадах прокурорів;

- час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;

- час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;

- період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;

- час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;

- час перебування на посадах радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також на посадах патронатних служб в інших державних органах.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМ України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 р. № 889- VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 р. № 889-УІІІ «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, у даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №569/350/17.

Згідно з абз. 1 п. Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723- ХІІ періоди роботи позивача на посаді консультанта 1 категорії, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста Мелітопольської РДА з 13.08.1998 по 01.01.2003 та 03.01.2003 по 02.08.2016 на посаді начальника відділу кадрової роботи апарату Мелітопольської РДА зараховуються до стажу державної служби позивача.

Відповідно до абз. 2 пункту 2 Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Отже, з урахуванням вище зазначеного, періоди роботи позивача з 19.06.1984 по 20.07.1986 , з 21.07.1986 р. по 10.11.1991 р., з 02.04.1992 р. по 25.08.1992 р., з 25.08.1992 по 01.04.1994 р. зараховуються до стажу державної служби.

Також суд звертає увагу на те, що за час перебування позивача на вказаних посадах їй присвоювались спеціальні звання та ранги, що є передумовою для зарахування вказаного стажу до державної служби на підставі п.7 ст. 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року.

Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язані із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Тому відповідач повинен зарахувати до стажу державної служби позивача службу в лавах Радянської армії з 28.01.1977 р. до 01.02.1979 р.

Таким чином, загальний стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 складав 29 років 03 місяці 28 днів, вік позивача складає 60 років.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, позивач має право на призначення пенсії державного службовця як відповідно до п. 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889- VIII, оскільки станом на 01.05.2016 р. вона займала посаду начальника кадрової роботи апарату Мелітопольської РДА та мала 10 років стажу державної служби, так і в відповідно до п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, адже станом на 01.05.2016 р. вона мала 20 років стажу державної служби.

У зв'язку з цим відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію за віком і пповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправною.

Крім того, Національне агентство України з питань державної служби в своєму листі від 20.06.2018 №4619/13-18 (а.с. 66-67), адресованому позивачу підтвердило право на призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Щодо вимоги позивача стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявна банківська квитанція, яка свідчить про сплату позивачем судового збору у сумі 704,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Проте, щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., в обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання правової допомоги від 01.08.2018; копія ордера на надання правової допомоги; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльностью; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1 - 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.134 КАС України:

1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

До матеріалів справи не надано ані акту про надання юридичної допомоги як це передбачено п.4.3 договору від 01.08.2018, ані жодного платіжного документу на підтвердження понесення позивачем витрат у розмірі 10000 грн. Отже, вимога позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в переведені ОСОБА_1 з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, починаючи з 14 березня 2018 року.

Зобов'язати Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, починаючи з 14 березня 2018 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алєксєєва, буд. 2, код ЄДРПОУ 37927773)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 09.11.2018.

Суддя Н.В.Стрельнікова