Рішення № 78285714, 28.11.2018, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/173/17

провадження № 2/197/66/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Леонідової О.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Товарна біржа «Українська, КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» ДОР про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що відповідно до договору купівлі продажу нерухомого майна укладеного 03.11.1999 року на Товарній біржі «Українська», зареєстрованого за № 76659, її батько ОСОБА_3 став власником житлового будинку № 21 по вул. Войкова в смт. Широке Широківського району. Право власності за вищевказаним договором зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке БТІ» 05.11.1999 року. Після смерті батька, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки вищевказаний договір купівлі продажу укладений спадкодавцем не був посвідчений нотаріально, тому позивач змушена звернутися з даним позовом до суду.

У судове засідання позивач не з’явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити.

Відповідач, повідомлена належним чином у судове засідання не з’явилася, до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги позивача визнала, просить задовольнити (а.с.58).

Треті особи, повідомлені належним чином, у судове засідання не з’явилися, представник КП «БТІ» ДОР надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 15.03.2017 року цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Ухвалою суду від 28.11.2018 постановлено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та проведено підготовче судове засідання.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до угоди купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 03.11.1999 року на Апостолівській філії Товарної біржі «Українська», між ОСОБА_2 як продавцем з однієї сторони та ОСОБА_3, як покупцем з іншої сторони, останній придбав житловий будинок № 21 по вул. Войкова в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області, загальною площею 36,9 кв.м. та подвірними побудовами.

Вказаний житловий будинок належав продавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Широківської державної нотаріальної контори 19.04.1985 року, право власності на яке зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Кривого Рогу в реєстраційній Книзі за № 4-140-140.

Пунктом 3 цього Договору визначено, що житловий будинок та земельна ділянка продані за 4180 грн., які продавець отримав від покупця до підписання договору.

Зазначений договір, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 16.02.1997 року, зареєстровано на товарній біржі 03.11.1999 за № 76659 та не підлягав нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає, що оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у 1999 році, відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, до них належить застосувати положення ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом

Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР зальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Так, позивач дізналася про порушення своїх прав на спадщину на спірне домоволодіння 07.04.2016 року, коли постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно. З позовними вимогами до відповідача позивач звернулася 20.02.2017 року, отже встановлений трирічний строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Статтею 153 ЦК УРСР1963 року визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності

зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін

товарів, допущених до обігу на товарній біржі ; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня (ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» у редакції від 16.02.1997 року).

Отже, суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між сторонами досягнуто згоди по всім істотним його умовам, які сторони повністю виконали, а саме, продавець отримав грошові кошти, а покупцю передано нерухоме майно і до нього перейшло право власності на житловий будинок.

Біржове оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості не суперечило діючому на час укладання спірного договору діючому законодавству, що також підтверджується реєстрацією права власності на житловий будинок за позивачем в Криворізькому бюро технічної інвентаризації (а.с.9).

При цьому відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на час розгляду справи відомості щодо права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на зазначений житловий будинок відсутні (а.с. 27).

За положеннями ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно з ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» редакцією від 16.02.1993, в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Як роз’яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними з підстав недодержання нотаріальної форми» від 28.04.1978 № 3, визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

ОСОБА_3 помер 31 липня 2015 року, згідно свідоцтва про смерть (а.с.36).

Постановою державного нотаріуса від 07.04.2016 року (а.с.7) позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої батька ОСОБА_3 на житловий будинок, оскільки вищевказаний договір купівлі продажу укладений спадкодавцем не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до листа державного нотаріуса, заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 подала його дочка - позивач, заяв про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не подавав, заповіт не посвідчувався (а.с.40).

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно по договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Підстави для відхилення доказів судом відсутні, оскільки подані позивачем докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Враховуючи те, що угода купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.1999 року фактично відбулася, сторони за цим договором всі свої зобов'язання за договором купівлі-продажу виконали, нерухоме майно належним чином зареєстровано на час укладання угоди, але в наступному нотаріальне посвідчення угоди не відбулося, суд вважає за можливе визнати вищезазначену угоду дійсною.

Судові витрати понесені позивачем не відшкодовувати та віднести на її рахунок.

Керуючись ст. ст. 76-81, ч. 2 ст. 247, ст. 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Товарна біржа «Українська, КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» ДОР про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі продажу нерухомості, а саме житлового будинку № 21 по вул. Злагоди (Войкова) в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області, загальною площею 36,9 кв.м. та надвірними побудовами, який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та зареєстрований Апостолівською філією Товарної біржі «Українська» 03 листопада 1999 року під реєстраційним № 76659, а також зареєстрований в КП "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" 05.11.1999 року в реєстровій книзі № 4, сторінка № 140, запис № 140.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Широківський районний суд Дніпропетровської області) протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.12.2018 року.

Суддя О.В.Леонідова